Я хочу назад в тіло, у мене немає емоцій, пусто, маріонетка.

Не знаю як це описати, бо я себе не розумію. Це звучить як проблема на рівному місці і повна маячня, але це те, що я почуваю останнім часом. Я точно не знаю як давно це почалось, останні місяці активно. Я все життя жила закутана в своє тіло, десь глибоко: мені не було нудно, я емоційно перенавантажувалась. А потім мене вивернули. Я взагалі десь не в тілі знаходжусь, це не мої думки, їх фундамент пустий. Як персонаж кіно, пустий персонаж. Мені тепер тому легко щось внушити, і я цього боюсь. Я переймаю від інших людей мимоволі. Потім починаю думати як вони, наче вони в мене заселились, це роль якої хочеться позбутись. А я дивлюсь на це все зі сторони, і боюсь що це "я" може бути знищено вщент. Я можу перейняти багато чого, ось лиш частина: погляди, гендер, манера. І переймання гендеру є нестерпною роллю у двох випадках, просто один з них вважається нормальним. Хоча й те, й те приносить страждання і є ненормальним, я раніше просто жила. Раніше я нічого не переймала, бо у мене були емоції. Емоції грали роль захисту, я знаходилась глибоко в собі і звідти дивлюсь на світ, який є небезпечним і поглинаючим. Раніше й світло було надмірно яскравим. Я себе не впізнаю, а на своє минуле дивлюсь як на іншу людинв. А тепер у мене сильна нудьга, хоча саме життя таке ж саме, раніше мені не було нудно. Можна було хоч все забрати і змусити просто сидіти годинами не рухаючись, у мене всеодно буде чим зайнятись(фантазії або схема). Тепер там пусто, "там" тому що я не в тілі, раніше я купалась в емоціях. Мені нічого не приносить задоволення як такого, або поверхнево. Я не можу в щось дійсно заглибитись, мені до поверхні доторкнутись важко. Я плакати можу, але по-справжньому не проживаю, і це миттєво проходить. Я не вмію любити. Думка йде з пустоти, я не розумію її фундаменту—це роль яка мене поглинула. Дивлюсь на моїх батьків, і мені здається, що вони теж маріонетки.
Так от, я хочу якось вирішити цю проблему і жити як раніше, і я надіюсь що це вийде самостійно. І так проблеми ще з моїми розбиратись, мене до психолога не поведуть.