Погані відносини з мамою мого хлопця

З хлопцем разом 2 роки і півтора місяці. Йому зараз 34 роки і до 33 років він жив з мамою поки через війну, я і вона не втекли у Німеччину. Раніше я також в них дуже часто була і на ночівлю залишалась бо хотілось частіше з хлопцем проводити час (вони з Києва, а я в Києві працювала) хоча при цьому орендувала кімнату в квартирі. І раніше проблем з його мамою не було, тому що, можливо ми не так часто бачились. Але зараз ми живемо разом в одній квартирі у Німеччині і бачимось частіше. Хлопець залишився в Києві.  У неї дуже важкий характер. І з першого дня як ми залишились на одинці на вокзалі Києва, вона почала зневажати мене, також спорити  ( хоча до цього вона дуже часто сварилася з своїм сином) . Коли ми жили один місяць у Німців, постійно говорила що я роблю не так, і мала якійсь претензії. Потім ми переїхали у квартиру, зараз живемо разом. Чесно кажучи я перестала її сприймати після того як вона почала ось так ставитись до мене( ти не то робиш, не  так робиш, постійно спорить, каже що мене мама погано воспитала)   Стараюсь менше бачитись меньше спілкуватися з нею щоб не конфліктувати. Бо вона завжди негативно настроєна. Але коли починаю відповідати на її наприклад претензії, починає ще більше кричати. Останній раз після того як їй сказала що не хочу з нею говорити і хотіла піти в свою кімнату вона ще більше розкричалася. Я на це не реагувала, і коли я зайшла в кімнату і хотіла закрити  двері, вона добігає з криками '' неблагодарна'' до дверей . Питаючись вломитися в кімнату просунула руку  і кричала '' я тебе зараз вдарю''. Так я її не пускала бо розуміла що воно явно не з добрими намірами доганяла. Я тільки тримала двері, але вона навалилася усією своєю вагою на них тому я не могла закрити до кінця ці двері. І просунувши руку через не закритий пройом між дверима, пробуючи мене дістати  як виявилося пізніше зробила синяки. Спочатку кричала своєму синові що я її вдарила дверима, а потім сказала що ці синяки з'явилися із за моїх рук, як виявилось я її била.  Чужим людям також це розказує. Син звичайно на її стороні і захищає її. А мені моралі з цього приводу читає так наче я в усьому виновата. Злюсь на неї і на нього бо це не справедливо. Як краще поступити в цій ситуації?