Поздоровлення колишній найкращій подрузі-росіянці.

Давно живу далеко від рідної України. Тут у мене чоловік, зараз донька - біженка з України. Тривалий час, років 15 дружила тут з жінкою-росіянкою. То була найкраща подруга, як кажуть - у горі і радощах. Підтримувала також добрі стосунки з її мамою та дорослою донькою. Моя подруга спілкувалася також і з іншими росіянками, що живуть тут. Коли відбулася анексія Криму,моя подруга передавала "восторженные слова" іншої росіянки - "вернули, без единого выстрела!" Моя подруга співчувала Україні, хоч не зразу, але зрозуміла, що відбувалося на Донбасі. Коли почалася війна, подруга наче б і підтримувала мене, розуміла, але захищала російських окупантів, була однієї думки з її російськими родичами. Коли під час окупації рашисти обстріляли машину мого сина-волонтера, він був у полоні, ледь вирвався звідти, мама моєї подруги сказала, що " все идет, как нужно, это россия убирает фашистов с Украины" А подруга виправдала свою маму, мов у неї "советская закалка, поэтому так говорит" Так, тут росіянам дорікали за злодіяння в Україні, і багато з них почало маскуватися, перевзуватися, купувати українську символіку, а знайома моєї подруги,що весь час підтримувала злодіяння путіна, навіть стала спонсором для кількох українських біженців. Моя подруга тісно спілкується з нею. Я перервала стосунки з подругою, хоч і багато доброї пам'яті залишилося у минулому. Зараз - лише біль втрати і образа. Через кілька днів у подруги день народження. Завжди для нас це було святом. Звісно, я не поїду до неї, не буду дзвонити,але поздоровити повідомленням, вважаю, треба. Порадьте, будь ласка, як краще написати. Я буду звертатися до неї, як у минулому, якій довіряла і поважала. Як донести, чому обірвала спілкування. Щиро дякую за відповіді.