постійні сварки з чоловіком через його маму

Доброго дня. Ми з чоловіком одружені вже 1.5 роки. Як у всіх сімейних пар у нас також бувають розходження поглядів у деяких питаннях. До вагітності я відразу повідомила чоловікові, що дитиною хочу займатися сама без втручання його мами. На що він погодився. Під час вагітності у мене були хороші відносини з його мамою, ми декілька разів у місяць спілкувалися по телефону, вона постійно проявляла турботу і давала поради. Так інколи ці поради були недоречні, депресивні з поганими прикладами народження дитини, але я просто намагалась ігнорувати. Мене це спочатку не бентежило. Треш почався відразу після народження донечки. Вона телефонувала чоловікові і говорила, щоб нікому ні копійки не давали, бо врачі і так багато заробляють. Намагалася приїхати в роддом, щоб допомогти з дитиною, побачити кого ж я там народила. Давала неймовірно дурні поради. Вона постійно навязувалася і нагадувала, що так давно хотіла внуків. Через пару днів після народження Я її делікатно попросила не приїзжати, немовля дуже вразливе щоб не підхопило ніяких простуд. Через пару місяців ми зустрілися з його мамою. Жінка вихватує у мене дитину з рук і називає її мій синок, дає непрошені поради як доглядати, як дивитися. На мої прохання як його треба правильно тримати, покормити вона не реагує. Це дратує неймовірно. Намагалася вистроїти з нею межі, спочатку попросила називати дитину внук а не синок, на що вона образилася і вже пів року не телефонує. Вона також постійно привозила брудні речі для дитини, які страшно давати дитині. Бо до цього цією іграшкою гралися коти на смітнику. У мене з чоловіком постійні сварки через його маму, бо він хоче щоб вона проводила час з дитиною. А я боюсь її залишати, бо вона ніколи мене не слухає, дає дитині заборонену їжу, потягне у церкву і буде хизуватися знайомими бабусями або лікуватиме якимось ліками втихаря. Тобто її залишити з дитиною страшно. Чоловік говорить, що в молодості вона була інша, зараз дуже змінилася. І все одно намагається мені навязувати свою матір. Як мені бути я не знаю. Жінка не така вже стара, 61 рік, не працює і не хоче, постійно ходить до церкви, живе з дочкою. Чоловіка не має, з власною дочкою у неї постійні сварки. У них у квартирі безлад і кошача ферма, які їдять з їхніх же мисок. Як я можу залишити дитину в таких умовах якщо ми з чоловіком навіть захочемо поїхати відпочити. Допоможіть порадою.
---
«У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ Вопросы психологам онлайн