Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 9 hours тому: «Розрив стосунків — це важко, адже це передбачає втрату того, що було звичним і комфортним. Перебуваючи у стосунках, ми будуємо спільну історію, створюємо спогади та формуємо емоцій»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 9 hours тому: «цитата: «З жінкою напружене спілкування протягом декілька років. Намагався поговорити, що роблю не так, але мені відповідали ти сам повинен бачити. Я тобі стала як мама.» Вітаю! З»
question author 12 hours тому: «Реакція на відповідь № 391457 для Алла Григорівна Веленко А скільки коштує один сеанас? Чи в цьому чаті таке не запитують?)»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Юлия Age: 29

Постоянное чувство тревоги

Добрый день! Очень нуждаюсь в Вашей помощи. Дело в том, что я постоянно переживаю, жду что должно случится что-то плохое, если присниться плохой сон - я течении дня я его вспоминаю и опять таки жду... Мне 29 лет, есть дочка - 4 года ( в основном все переживания по поводу здоровья дочки, но иногда и за свое). Месяц назад мы с дочкой переехали на новое место жительства. Вдвоем. С мужем отношения не сложились. После рождения дочери он очень изменился, потом начались измены, причем он и не скрывал их, как потом сам говорил, хотел что-бы я все узнала и сама ушла. А я все знала, но уходить боялась. Подстраивалась, пыталась что-то наладить, пыталась измениться, но все было зря. Он уже решил. Мы жили не одни, с его родителями. Они меня конечно поддерживали, но ведь он их сын. Дочка очень к ним привязалась, особенно к дедушке, сейчас она за ними скучает, а о папе ни слова. Видимо потому что он ею никогда не занимался, не гулял с ней, не обнимал, ничего. Я и раньше переживала за здоровье дочки, но сейчас это просто кошмар, мысли о том что все будет плохо и днем, и ночью. Мы уехали оттуда почти месяц назад, и весь этот месяц все это продолжается. Раньше я боялась ночевать сама, потом как то свыклась. Видимо из-за всех этих изменений дочка заболела, сначала один раз, через неделю снова, а у меня просто истерики из-за всего этого... я не могу ни есть, ни думать о чем то другом. Там мы были не одни, дома все время кто-то бывал, а здесь мы с ней вдвоем, целыми днями. Раньше у меня была подработка, я как то отвлекалась, но из-за кризиса все пришлось закрыть. Предложили работу, и я планирую выходить, но где-то через месяц-два. А пока нужно устроить дочку в садик. И тут я снова боюсь, что она будет болеть, страшно боюсь когда у нее высокая температура. Пару раз такое было, что температура поднималась такая, что ничего не помогало, и приходилось вызывать скорую. Но я была не одна, мне было кого спросить совет, было кому помочь и поддержать. Это постоянное напряжение просто сводит с ума. Я даже боюсь смеятся, идти куда -то отдохнуть, потому что боюсь что за это случится что-то плохое. Я конечно могу пригласить свою маму приехать побыть с дочкой, но в ее присутствии я психую еще больше. Там вообще отдельная история... Очень прошу, подскажите как быть. При все моем желании я не могу пойти на очную консультацию к спихологу. И проблема скорее не финансового характера, просто нет возможности. Есть ли еще какие-то возможности пообщаться с психологом? Может е-мейл или телефон?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?