You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by:Артем Age: 17
Нав'язливе бажання вчитися
Мені 17 років. Вчусь в 11 класі. Я відмінник і претендую на золоту медаль. Також закінчую музичну школу. Але останнім часом у мене досить дивний стан. У мене нав'язливе бажання багато вчитися. Немає вільного часу. Я по кожному предмету вчу матеріал на багато днів наперед. Я дуже дисциплінований, пунктуальний люблю тримати все під контролем. За всі роки навчання в школі жодного разу не запізнився в школу. Уроки на понеділок мені обов'язково треба зробити в п'ятницю, інакше буде істерика. Робити їх в суботу або ще гірше в неділю для мене катастрофа. Вважаю це безвідповідальним. Але в суботу і неділю я також не відпочиваю - вчу наступні параграфи по всім предметам. Таке саме відбувається і в музичній школі. Ще я не знаю куди вступати після школи. Якщо ви мене запитаєте які предмети у школі мені найбільше подобаються, то я відповім: абсолютно всі, крім фізкультури і трудового навчання. Але це означає, що жоден не подобається, я просто вчусь заради самого процесу навчання, а не тому, що цікаво - до такого висновку я дійшов. А вчитися потрібно - батьки хочуть, щоб я вступив до вузу, зараз вони якраз думають над тим, куди саме мені вступати. Весь вільний час я вчусь, мені здається, що якщо почну робити щось інше - станеться щось страшне, вчителі дізнаються (правда незрозуміло яким чином), що я не вчу уроки і почнуть називати безвідповідальним, як називають решту моїх дебільних однокласників, в яких з інтелектом великі проблеми. Ненавиджу їх всіх. Ще у мене проблема - це відсутність бажань, я просто не знаю як це назвати по-іншому. Я не такий як мої однолітки, я ніколи не просив у батьків ні іграшок у дитинстві, ні нового смартфону, ні якогось одягу чи взуття, ні інших дрібниць. Те, що мені купили батьки, тим і задовольняюсь. Я людина сором'язлива і батьки через це хвилюються, як я буду вчитися в іншому місті, коли вступлю в універ і буду жити сам. Наприклад, ставити питання вчителям, я можу тільки наодинці з ними, при всіх боюсь говорити. Батьки часто сварять мене за те, що я не ходжу нікуди гуляти, а весь час сиджу за уроками. А я їм намагаюсь довести, що мені спілкування не дуже то і потрібно, мені це не цікаво, мені краще бути самому. А вони не розуміють мене від слова зовсім. Скажіть мені, будь-ласка, як обрати майбутню професію? Як позбутися нав'язливого бажання вчити все наперед? Як стати трішки гіршим і дозволити собі відпочити від уроків? Дякую.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
Psychologists’ answers
There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.