Question

26-03-2023

Мені 17 років. Вчусь в 11 класі. Я відмінник і претендую на золоту медаль. Також закінчую музичну школу. Але останнім часом у мене досить дивний стан. У мене нав'язливе бажання багато вчитися. Немає вільного часу. Я по кожному предмету вчу матеріал на багато днів наперед. Я дуже дисциплінований, пунктуальний люблю тримати все під контролем. За всі роки навчання в школі жодного разу не запізнився в школу. Уроки на понеділок мені обов'язково треба зробити в п'ятницю, інакше буде істерика. Робити їх в суботу або ще гірше в неділю для мене катастрофа. Вважаю це безвідповідальним. Але в суботу і неділю я також не відпочиваю - вчу наступні параграфи по всім предметам. Таке саме відбувається і в музичній школі. Ще я не знаю куди вступати після школи. Якщо ви мене запитаєте які предмети у школі мені найбільше подобаються, то я відповім: абсолютно всі, крім фізкультури і трудового навчання. Але це означає, що жоден не подобається, я просто вчусь заради самого процесу навчання, а не тому, що цікаво - до такого висновку я дійшов. А вчитися потрібно - батьки хочуть, щоб я вступив до вузу, зараз вони якраз думають над тим, куди саме мені вступати. Весь вільний час я вчусь, мені здається, що якщо почну робити щось інше - станеться щось страшне, вчителі дізнаються (правда незрозуміло яким чином), що я не вчу уроки і почнуть називати безвідповідальним, як називають решту моїх дебільних однокласників, в яких з інтелектом великі проблеми. Ненавиджу їх всіх. Ще у мене проблема - це відсутність бажань, я просто не знаю як це назвати по-іншому. Я не такий як мої однолітки, я ніколи не просив у батьків ні іграшок у дитинстві, ні нового смартфону, ні якогось одягу чи взуття, ні інших дрібниць. Те, що мені купили батьки, тим і задовольняюсь. Я людина сором'язлива і батьки через це хвилюються, як я буду вчитися в іншому місті, коли вступлю в універ і буду жити сам. Наприклад, ставити питання вчителям, я можу тільки наодинці з ними, при всіх боюсь говорити. Батьки часто сварять мене за те, що я не ходжу нікуди гуляти, а весь час сиджу за уроками. А я їм намагаюсь довести, що мені спілкування не дуже то і потрібно, мені це не цікаво, мені краще бути самому. А вони не розуміють мене від слова зовсім. Скажіть мені, будь-ласка, як обрати майбутню професію? Як позбутися нав'язливого бажання вчити все наперед? Як стати трішки гіршим і дозволити собі відпочити від уроків? Дякую.

Вопрос от: Артем; Возраст: 17

понравился вопрос?

26-03-2023 14:01:59Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337536 для Оксана Юрьевна Селезнева

Мені треба звертатися до психіатра? Невже все так погано? Чи я зможу вступити до вузу, якщо буду лікуватись у психіатра? Я ж все-таки золотий медаліст і хочу відповідати своєму статусу, а не бути психічно хворою людиною

26-03-2023 14:11:08Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337536 для Оксана Юрьевна Селезнева

Чи можна якось вирішити проблему без звернення до спеціаліста? Я боюсь навіть говорити батькам про таке? Я ж не скажу їм, що ваш син-відмінник з'їхав з глузду і відведіть його до психіатра

26-03-2023 14:33:48Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337540 для Віталій Вікторович Бондарчук

За мене все вирішують, тому що я сам не знаю куди вступати. Як мені самостійно вирішити цю проблему?

26-03-2023 17:34:45Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337542 для Оксана Юрьевна Селезнева

Батьки проти звернення до психолога. Коли я їм кажу про свої проблеми, вони кажуть, що я собі щось вигадую

26-03-2023 17:38:58Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337543 для Віталій Вікторович Бондарчук

Так, я не знаю ким хочу стати, мені нічого не подобається, абсолютно. Страху помилитися у мене немає, я просто не знаю хто я і що я. Я неначе пливу за течією, вчусь у школі тільки тому що потрібно бути слухатись батьків, а вони вимагають вчитися. Вони не проти, щоб я сам обрав собі професію, проте якщо я цього не зроблю, то вони зроблять це за мене

27-03-2023 21:08:47Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337600 для Павел Леонидович Басанский

Думаю, що не здатен. Якщо я перестану вчитися - батьки вб'ють мене. Вони мене ще утримують, витрачають на мене свої кошти, а я не працюю, не заробляю, я неповнолітній ще, тому маю їх слухатися в усьому. Вони не сприймуть мене іншою людиною, не таким, яким я зараз є

27-03-2023 21:44:16Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337564 для Оксана Юрьевна Селезнева

Мені в цьому процесі не спокійно, я навпаки не відчуваю жодних емоцій, а відчуваю себе роботом якимось, який не здатен нічого відчувати. Я не боюся дорослого життя, я навпаки його хочу, але в мене просто складається враження, що у мене зараз взагалі немає ніякого життя, що я його проживаю як сомнамбула

27-03-2023 21:45:33Дополнение от автора

↩ Реакція на відповідь № 337564 для Оксана Юрьевна Селезнева

Все моє життя неначе сон чорно-білий, без кольорів

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Похожие онлайн консультации

15-03-2021 психологічні причини небажання вчитися

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) · Answer 1 · 2023-03-26 13:54:47

Доброго дня!
Те, про що Ви пишете, не є OK. Зовсім.
Вам потрібно звернутися до фахівців ( психотерапевта та психіатра), які допоможуть розібратися з Вашими питаннями. Оскільки Ви- неповнолітній, зверніться до батьків, щоб вони обрали спеціаліста та дали згоду на терапію.

Віталій Вікторович Бондарчук (Вінниця) · Answer 2 · 2023-03-26 14:15:10

В основі Ваших нав'язливих думок і поведінки лежить соціальний страх, страх бути знедоленним, відштовхнутим Вашими батьками і суспільством. Прикро те що батьки неусвідомленно застосовують подвійні посилання. З одного боку недвозначно очікують від Вас досконалості у навчанні, а з іншого боку сварять за те, що весь час проводите за уроками.
"Ще я не знаю куди вступати після школи."
"Скажіть мені, будь-ласка, як обрати майбутню професію?" - а навіщо Вам щось знати, та обирати, якщо: "А вчитися потрібно - батьки хочуть, щоб я вступив до вузу, зараз вони якраз думають над тим, куди саме мені вступати." - Вам складно розуміти свої бажання і потреби, якщо все вирішують за Вас, не залишаючи Вам вибору

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) · Answer 3 · 2023-03-26 14:54:08

Я не казала про психічне захворювання. Я казала-що треба розібратися. Бо, наприклад:
"Ще у мене проблема - це відсутність бажань"- може бути питанням фізіології (гормони, втома), психологічним( "вивчена безпорадність ") або психіатричним розладом.
Також, Ваші нав'язливі думки та бажання-це про підвищення рівня тривоги. Наскільки цей рівень високий, зможе визначити психотерапевт. Якщо він занадто високий та однією терапією не обійтись,МОЖЛИВО, ще знадобиться медікаментозна підтримка (тоді до психіатра ).
Психотерапевт ( психолог) допоміг би Вам визначитися з майбутньою професією, налагодити стосунки з батьками та однолітками, навчив справлятися з тривогою та ін.

Віталій Вікторович Бондарчук (Вінниця) · Answer 4 · 2023-03-26 14:59:00

Ви відмінник і не знаете? Це не про знання - це про страх. Соціальний страх засудження, страх помилитися, якщо Ви зробите невірний вибір.
"Як мені самостійно вирішити цю проблему?" - якщо б Ви могли її вирішити самостійно, то вирішили би. Але саме тому Ви і звернулися до психолога, усвідомивши що не можете самі розплутати цей клубок. І дуже завчасно, щоб не допустити в найближчому майбутньому небажанного для Вас знайомства з психіатром.

Оксана Юрьевна Селезнева (Дніпро) · Answer 5 · 2023-03-26 20:12:55

Артеме, Ви можете звернутися до шкільного психолога, який допоможе з профорієнтацією. Або самостійно знайти такі тести та зорієнтуватися, в якому напрямку рухатися.
За Вашим "нав,язливим" бажанням вчитися, МОЖЕ стояти страх прийняття рішень, бо Ви ніколи цього не робили. Навчатися-це єдине, що Ви гарно вмієте, тому й ховаєтесь за це. Вам в цьому процесі спокійно, бо все знайомо.
Можливо, страх дорослого життя або страх розачарувати батьків.
Гнів на однолітків, непорозуміння з батьками.
І це все - тільки верхівка айсбергу. Далі, нажаль, тільки у супроводі психолога.
Ми не можемо давати тут поради, бо Ви неповнолітній.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 6 · 2023-03-27 02:15:53

Артем, Ви настільки завжди прагнули догоджати своїм батькам й продовжуєте хотіти це робити далі, що перестали відчувати себе. Щоб знову почати себе відчувати потрібно для початку перестати догоджати мамі і тату в навчанні. Перестати задовольняти їх очікування стосовно Вас і Вашого майбутнього.
Як вважаєте, Ви здатні на подібний крок?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer 7 · 2023-03-28 18:46:52

цитата:

Думаю, що не здатен.

А Ви перевіряли? Робили спроби? Ні? То як Ви можете це знати, що не здатні?

цитата:

Якщо я перестану вчитися - батьки вб'ють мене.

Кажете, вб'ють? Буквально? Чим? Ножом заріжуть? Застрелять? Повісять? Чи може сокирою? Які варіанти?
Тим більше, що ніхто не каже, щоб Ви переставали вчитись. Мова йшла про припинення ФАНАТИЧНОГО навчання, відмови від патологічної одержимості навчанням, та прислуховуванням ДО СЕБЕ, відчуття власної САМОЦІННОСТІ замість гордині відмінника ("вони дебільні, а я розумний"), яка нав'язується батьками.

цитата:

Вони мене ще утримують, витрачають на мене свої кошти, а я не працюю, не заробляю, я неповнолітній ще, тому маю їх слухатися в усьому.

Впевнений, що це не Ваші власні думки, а слова батьків - щоб довести Вам Вашу залежність від них, змусити відчувати вдячність та примусити Вас їх слухатись. Тобто це банальна дрессура. Як тварин в цирку.

цитата:

Вони не сприймуть мене іншою людиною, не таким, яким я зараз є

Тобто батькам подобається лише Артем-робот? А Артем - жива людина і особистість зі своїми поглядами на життя їм не потрібна?

цитата:

я навпаки не відчуваю жодних емоцій, а відчуваю себе роботом якимось, який не здатен нічого відчувати...Все моє життя неначе сон чорно-білий, без кольорів

А по іншому і не може бути, доки Ви не ризикнете на крок, про який я казав вище. Або Ви як робот, що виконує накази та побажання батьків і НЕ живе власним життям, тобто взагалі НЕ ЖИВЕ, або ... все ж таки ОСОБИСТІСТЬ, що живе і відчуває. Вибір за Вами.

Нав‛язливе бажання вчитися