Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

Здравствуйте!
«Я человек склонный к обидчивости и в следствии этого к отстранённости, но работаю над собой.»;
Как именно работаете над собой? Самостоятельно или с психологом?
«В последнее время меня стал тревожить факт учащения этих конфликтов и факт того, что где-то я поддалась эмоциям, неправильно поняла ситуацию, что иногда конфликтную ситуацию провоцирую я.»;
Да, этот факт не может не тревожить. Количество конфликтов может со временем перейти в качество отношений.
Но с неправильным пониманием, как и с мотивами провоцирования конфликтов тоже можно работать. Осознаете свои мотивы?
Неправильное же понимание чаще всего связано с неправильными установками и искаженными представлениями.
«Только мысль, что появление этих конфликтов портит отношения меня не отпускает. Я начинаю чувствовать вину за то, что не смогла где-то предотвратить их возникновение, где-то мудрее себя повести, и что это негативно повлияло на отношения. Я делаю выводы из сложившихся ситуаций, стараюсь извлечь из них опыт, это даёт свой результат. Но ведь я не отмотаю время назад, чтобы исправить всё. Как мне отпустить те ситуации? Перестать тревожиться о том, что они негативно повлияли на отношения?»;
Есть смысл научиться себя прощать за совершенные ошибки. Весьма вероятно, что чрезмерное чувство вины имеет свои истоки в детстве, как и повышенная обидчивость. Вероятно, были получены определенные психологические травмы, которые и привели к невротизации Вашей личности - из-за чего теперь и страдают отношения.
Необходимо проработать эти психотравмы со специалистом.

Здравствуйте, Виктория!
Скорее всего, вы столкнулись с индивидуальными особенностями ребенка, которые вряд ли можно существенно изменить. У него наблюдается повышенная сексуальность. Так бывает. Это врожденное. Придется присматривать за ним, пока растет. Плюс, частично, сработало и то, что изначально Вы шли у него на поводу:
«С раннего младенчества не любит что бы на мне дома было много одежды( халат, пижама) прям просит что бы спать его укладывала в майке/топе. И сам он после завершения гв, засыпал с рукой нагрудник до 4 лет, еле еле отучила.»;
Не думаю, что если бы Вы ему принципиально и твердо отказывали в этом, то это сильно повлияло, но, возможно, проявлялось бы меньше.

Доброї ночі!
«Я собі не знаходжу місця, ніби вирвали шматок м'яса з грудей, практично нічого не їм, тривога шалена, здається, що ніколи не зможу це пережити і розлюбити її.»;
Схоже на глибинний невротичний стан, пов'язаний зі страхом залишитись самому - який родом з дитинства.
Ваша мати, ймовірно, була досить холодною із Вами, а можливо й емоційно відштовхувала. Це і може бути причиною такої іраціональної тривоги.
Бажана психотерапія з психологом.

Це сформований запрос на індивідуальну психотерапію з психологом.
За перепискою зі страхами не працюють.
Тож, вибирайте собі спеціаліста та розпочинайте роботу.
Тим більше, що часу обмаль.

«У нього є страх ґудзика, не одного одягу у нас немає із заклепками та ґудзиками, у мене є сорочка а там ґудзики і він змушує мене зняти щоб до мене підійти і в кого їх бачить, каже що він їх боїться і їх треба прибрати. Звідки цей страх узявся я не знаю, але йому було 2 роки і 4 місяці і він уже кричав, що не одягне цю кофту.»;
Дитину обов'язково треба показати дитячому психіатру. Про що я вже й писав вище.

«А от скажіть будь ласка ,чи це нормально?Був такий випадок в мене з мамою і сестрою. Ми сидимо за столом,обідаємо. І я щось почала мамі розказути.Я дуже рідко це роблю, бо мене переважно,або не чують,або сказане мною колись використлвують проти мене. Розказ мамі, а мама , починає говорити до сестри і не звертає увиги на мене взагалі,таке якби мене не існувало. І я говорю мамі, я мамі звернула увагу,чого менн навіть нн чують. А сестра ксже,такии противним і єхидним тоном "бо мамі не цікаво тебе слухати" А мама замість того,щоб щось сказати їй,зоб закрила свій рот, то мама,промовчала просто. Ви розумієте,промовчала. І тому,я ніколи про себе нічого не хочу розказуватт їм. Бо часто сестра чи мама ,коли на мене злі використовують з докорами цю інформацію проти мене. Мене морально з'їдають і в мене піднімається тиск,мені стає погано.»;
Так, для нарцисів це звичайна, "нормальна" поведінка - ІГНОРУВАННЯ та ЗНЕЦІНЕННЯ іншої людини. Це для них як для звичайних людей - дихати.
А для інших людей, в тому числі і Вас - така поведінка не є нормальною, бо вона токсична та деструктивна.
Усвідомте нарешті, що Ви й вони - різні, навіть ЧУЖЕРОДНІ один одному. І якщо хочете вижити - втікайте від них якнайшвидше!

Співчуваю втраті рідної людини. Батько був для Вас підтримкою та ресурсом і тепер, звісно, його буде не вистачати.
Окрім того, це горе треба буде ще й пережити. А в цьому проживанні будуть і самозвинувачення, і відчай, і горювання. Легше буде прожити цей складний період в психотерапії з психологом, де Ви зможете й відреагувати свої болісні почуття і віднайти ресурси для подальшого життя.
«тато не хотів би щоб я упала на дно, тому можливо є шанс вийти з цього стану»;
Тато справді не хотів би щоб Ви впали на дно, і шанс вийти з цього стану 100% є.

Доброго вечора, Alina555!
Здається Вам не повезло народитися в нарцисичній родині, коли і мама і сестра - обоє нарциси. Через це і підтримують одна одну. І Вас отруюють своїми заздрістю, наговорами, агресією (явною або прихованою), і дитині Вашій шкодять - скривлюють психіку.
Єдиний вихід: поїхати від них якнайдалі і розірвати всі зв'язки. Але ж для того треба налагодити з роботою.
І ще, обов'язково треба пропрацювати психологічні травми, отримані в патологічній сім'ї, з психологом.
І Вам, і синові. Бо саме не пройде.

«Після розлучення дитина стала не контрольованою та закритою»;
Що означає "не контрольованою"?
І в чому проявляється її "закритість"?

Маєте право не довіряти. Зрада йде поруч із брехнею - і дівчина дуже гарно прикидалася цілих півроку, так, що Ви й нічого не підозрювали.
«ніби було все добре»;
Оце "ніби" само про це. Про тотальну брехню (її) і наївність (Вашу).
Має сенс хоча б пожити окремо певний час - щоб розібратися у собі. Та попрацювати з психологом.

Звісно, я можу помилятися, але якщо у хлопчика до того ще мало емпатії-співчуття до інших і багато егоїзму, то дуже схоже на нарцисичний розлад особистості. Це вроджене і не лікується. Як особливість людини. І проявляється з самого дитинства. Причому сама людина майже не страждає від цього (тільки трохи через нестабільність самооцінки та фрустрацію нездійснених "королівських" бажань та наказів, та ще через певні і дуже конкретні страхи), але через неї страждають всі оточуючі. Починаючи з батьків.
Є сенс показати дитину кваліфікованому дитячому психіатру. Задля діагностики.

Відредаговано автором 03-12-2023 02:53:13

Притворяться, действительно, не стоит. И если хочется уйти - лучше уйти. Так будет честнее и по отношению к себе, и по отношению к девушке. Не смотря на все ее уговоры. Но почему-то поддаетесь на них и ... теряете себя.
Что останавливает?

«Обиду . Злость.Тревогу. Ищу свою вину. »;
Обижаться и злиться можно на того, от которого подобной подлости не ожидали. Не ожидали? Но Вы ведь даже не знаете ОТ КОГО, потому что -
«Скорее всего это кто то из моих односельчан сделал фейковый аккаунт и сделал это.»;
То есть, это совершенно чужие для Вас люди, верно? Тем более, скорей всего не самые лучшие люди, которые не могут сделать ничего хорошего, но зато могут преследовать и травить человека за взгляды, которые отличаются от их взглядов. Почему же их мнение НАСТОЛЬКО для Вас важно? Мнение НЕИЗВЕСТНО КОГО.
«У мене постійне відчуття тривоги і образи. Я погано сплю і майже не їм.»;
Так сильно на Вас впливають ці слова?! Ніби це хтось важливий їх написав. Але ж ні. Невідомо хто.
І так сильно ці слова Вас запрограмували? Схильні до гіпнозу?
«Вчора я думав ,над тим щоб закінчити життя самогубством.»;
Ого! Через таке? Через переслідування дурних та злих людей себе вбивати?
Може краще видалитись з цих соцмереж? Від них майже саме зло. Та марне втрачання часу.
«Мене часто цькують ,за російськомовну музику , за те що говорю іноді на російській.»;
Нічого дивного, бо це відрізняється від загальної політичної та ідеологічної лінії. Хоча насправді Ви маєте повне право слухати ту музику, яку хочете і говорити на тій мові, на якій забажаєте. Колись і німецьку мову вважали ворожою. Але ж яке відношення мова має до певних, конкретних людей, які розпочали війну або воюють? Серед російських солдатів є багато бурятів, то що ж, бурятська мова - теж ворожа? Або якутська?
Проте, краще робити те, що хочете - не прилюдно, а на самоті. Бо толерантність - то не головна риса нашого народу.
«Я не служу у військах ,тому що мене списали у 2019 році за 30 статтею(вади зору).»;
І це не потребує виправдання.
«Всё началось после того ,как я сказал в открытую ,,Наша страна воюет против режима Путина и не все граждани РФ плохие. Есть ,кто воюет за нас,,»;
Все верно сказали - не только не все, но и далеко не все. Зачем всех во враги записывать? Единственно, зачем говорили это в открытую? Какую цель преследовали? Зачем Вам было нужно защищать нормальных и адекватных граждан РФ?
Неужели не понимали, что многим удобней считать плохими всех? Так проще. Не заморачиваться особо. На этом и держаться все войны - на образе врага.
«Проти мене майже всі мої односельчани.. »;
"Майже" - це не всі. Тобто є й ті, хто не проти?
«Я не знаю, як мені бути з цим.»;
Забити та забути.

Здравствуйте!
«Позади похорон мамы.»;
Соболезную утрате.
«Анализирую, пытаюсь понять свои поступки, копаюсь в своих ошибках.»;
Полезное дело, главное только не переусердствовать и не выкопать то, чего на самом деле нет.
«Она очень мне помогала всегда, особенно с детьми и финансово когда было необходимо. Я обязана ей всем, и я пыталась быть полезной когда пришло время отдавать долги.»;
Это так естественно - помогать своим детям. Разве это нуждается в награде? Чужих людей нужно и можно награждать, потому как они вовсе НЕ ОБЯЗАНЫ помогать нам, а близкий человек НЕ МОЖЕТ НЕ ПОМОГАТЬ.
А если есть чувство, что ОБЯЗАНА - значит кто-то обязал, то есть делал НЕ бескорыстно, а с надеждой на вознаграждение, на БЛАГОДАРНОСТЬ. Значит корысть была, только НЕ материальная.
«Можно сказать так, за крайние три года жизнь она стала абсолютной эгоисткой хотя всю жизнь была полной противоположностью, наверно это нормально в старости.»;
Нет, такого не бывает - таких глобальных изменений. Наоборот, в старости качества, присущие человеку изначально, только усиливаются, гиперболизируются до карикатурности. Тревожный человек становится полным паникером, агрессивный - еще более злым и агрессивным, а эгоистичный - законченным эгоистом, диктующим всем свои правила. Значит Ваша мама и ранее была эгоисткой. Просто эгоизм бывает разным. Бывает и такой, как у Вашей мамы - в форме ДИКТАТУРЫ, когда человек навязывает свои правила остальным - даже, когда им помогает - то таким образом ОБЯЗЫВАЕТ других отвечать им тем же. А что это как не форма эгоизма?!
О чем говорит и вот это:
«Отношения всегда были сложными, мама была лидером и подавляла всех вокруг.»;
И это тоже:
«её требования внимания становились для меня все более неподьемными, я понимаю что она ждала отдачи но что бы я не делала ей было мало, однажды поставила вопрос о том что я должна переехать к ней и оставить мужа чтоб ей помогать»;
"Я была жертвенной по отношению к тебе - а теперь и ты будь добра быть такой же ко мне" - вот о чем это.
«Меня мучает чувство вины, вина за какие-то моменты, детали, что всплывают в памяти»;
Это естественный этап в горевании. Только важно, повторюсь, не надумывать себе ЛИШНЕГО, того, чего не было.
«я не понимаю сейчас почему она стала так сильно меня раздражать абсолютно всем своими звонками, своей паникой по любому поводу, своим желанием привязать меня к себе.»;
Потому что это было банальным манипулированием с ее стороны, нечестным, эгоистичным поведением. А такое не может не раздражать. Естественная реакция на подобное.
«мне было больно осознавать что мама больше не пожалеет меня и не спасёт как раньше, и нельзя поговорить о наболевшем»;
Это больше о детской позиции, нежелании взрослеть, слишком близкой для такого возраста дистанции с мамой.
«Получается я злилась на неё за то что она стареет, получается это я эгоистка думала только о себе как я буду без мамы, своей чрезмерной опекой она так и не дала мне повзрослеть... »;
Вы и не очень старались повзрослеть - Вас все устраивало и сепарироваться от мамы Вы не спешили. Мама не хотела отпускать, а Вы и не особо вырывались.
«Три года я не работала, ходила к маме как на работу, последний месяц это было по нескольку раз на день. Я уже втянулась и теперь пустота и растерянность.»;
Естественная пустота, когда заканчивается что-то длительное и налаженное, куда вкладывалось много сил. Теперь эти силы можно и нужно вкладывать в что-то другое. Знаете, во что?

Мої співчуття.
Тоді, Nata, можна попрощатися з дядьком внутрішньо.
Сказати йому, яким рідним та дорогим він для Вас був, за що саме Ви йому вдячні, як сумуєте за ним тощо.
І спробувати відчути в середині своєї душі його відповідь на це.
Це можна зробити самостійно, а можна разом із психологом.

Відредаговано автором 02-12-2023 01:33:49