Психолог Павел Леонидович Басанский Київ Поділ

Доброї ночі, Olga!
Ваш опис поведінки тітки:
«Вона активна, родини не має, але працює, є подруги»;
«кожен раз, коли я дзвоню своїх двоюрідній тітці, вона починає з обвинувачень, що я їй мало приділяю увагу»;
«недовіра до всіх теж в неї є»;
«На дні народження не ходить до нас»;
«дуже добре знається на своїх кордонах, але порушує мої»;
«я почула знов претензії»;
«почуття провини як нав'язливе»;
дуже підходить до портрету типового нарциса: людини егоїстичної, пихатої та великої думки про себе, всіма та всім невдоволеної, маніпулятивної, знецінюючої, агресивної та малоемпатійної.
«З родичів спілкується тільки зі мною»;
Тому що Ви наївна та з Вас легко зробити жертву. Гарний ресурс для вампіра-нарциса.
«Я 40 Ка річна заміжня працююча жінка, яка потрібна перш за все своїй родині, вислуховую це як школярка»;
Нарцис гарно вміє підштовхнути іншого в роль нерозумної дитини, а себе вивести таким мудрим і важливим.
«Хоча я їй обіцяла дзвонити 1 раз на тиждень, я не хочу цього робити»;
Це Ви поспішили пообіцяти - мабуть вона з Вас цю обіцянку витягнула.
Але ж ніколи не пізно її відмінити.
«Але мене мучає почуття провини і сорому, як підсвідоме»;
Так, мабуть вже на підсвідомому рівні. Справа в тому, що почуття провини і сорому - найулюбленіші для нарцисів, вони дуже гарно вміють їх викликати та штучно нав'язувати своїм нещасним жертвам.
«Як гра в одні ворота»;
І оце відчуття теж завжди з'являється, коли людина спілкується з нарцисом.
«Але я знаю, що все одно прийдеться їй дзвонити, тому що вона родичка»;
НІ! Ви зовсім НЕ зобов'язані це робити. Хоча кимось, мабуть що батьками або бабусями-дідусями Вам і була нав'язана роль "гарної слухняної дівчинки":
«Знаю, що це з дитинства, коли привчити, що дорослим весь час инета говорити ТАК, Але я не розумію як з цим бути»;
від якої поступово треба буде відвикати. В процесі психотерапії.
«Як позбавитися цього почуття провини ложної і сорому і вийти з цього безглуздого кола тревожності і відповідальністі за грозні реакції тьоті»;
Під час психотерапії з психологом, який знається на нарцисичній травмі (травмі, отриманої від родича-нарциса).

«отец угол когда мне было около двух лет , отчим умер лет 10 назад , а мать меня и так никогда не понимала»;
Это то, что останавливает от ухода. Страх одиночества. Все бросили-ушли (смерть - тот же уход) и не понимали.
А тут хотя бы видимость понимания - потому что врет искусно и имитирует понимание. ДЕржитесь за это.
Пока дЕржитесь.
«У меня уже было 10 сеансов , где-то полгода назад и не помогло»;
Это про то, что даже психолога себе выбрали НЕ ТОГО. Как и парня.
Так что не удивительно. Не чувствуете ни СЕБЯ, ни ДРУГОГО.
В итоге живете НЕ СВОЕЙ жизнью.

Доброї ночі, Женя!
Тут може бути кілька варіантів. Наведу поки що тільки два.
1. Вам хочеться привернути до себе увагу хлопця - щоб пожалів і почав більше цінувати. Але не просто так, а так, щоб все здавалось дуже серйозним, майже героїчним.
2. Можливо у Вас є підсвідоме бажання себе покарати. За якусь провину. Справжню або надуману. Чи навіяну.
Якщо так, то як вважаєте, за що саме? І перед ким завинили?

Відредаговано автором 09-09-2024 03:50:56

Доброго вечора, Віта!
В Вашому питанні вшиті дві проблеми.
Перша: поведінка дитини і методи її виховання.
Друга: поведінка дідуся і методи його виховання))
Щодо дитини, то скоріш за все вона у Вас гіперактивна, тобто енергії багато і емоції їй контролювати складно - вони можуть переливатись через край.
Тут треба навчити її виражати своє невдоволення і навіть агресію (природню) прийнятними у соціумі способами.
Є ще специфічні прийоми для гіперактивних. Це окреме питання.
Щодо дідуся, то правила поведінки з Вашою дитиною встановлюєте ВИ - батьки. Тож є сенс йому про ці правила повідомити і наголосити на ОБОВ'ЯЗКОВОМУ їх виконанні.
Наприклад,
- дитину МОЖНА любити, багато з нею грати, приділяти настільки багато уваги, скільки це можливо, поважати, рахуватися з її інтересами тощо;
- на дитину НЕ МОЖНА кричати, бити, принижувати, критикувати тощо.
І це стосується ВСІХ. Дідуся теж. І якщо він поважає вас, то буде поважати і ваші правила.
Якщо ж він надто особливий (читай нарцисичний), то двері в сад відкриті - можна піти погуляти туди.

«але в тому і проблема що я не хочу більше мовчати, він має знати що він інколи не правильно поступає зі мною, чому я маю мовчати коли на мене підвищує тон, говорить інколи як до пустого місця, я в першу чергу людина, і як кожна людина хочу до себе хорошого ставлення»;
Ви не зобовязані мовчати і маєте право висловлювати свої почуття - від того Вам точно буде легше. Але! НЕ чекайте, що це якось на нього подіє. НЕ ПОДІЄ. Взагалі. Або може на нетривалий час. І потім знову те ж саме. На жаль це буде продовжуватись доки Ви з ним живете.
«Нажаль в основному він від мене вимагає йти на поступки, бо каже що в нього важкий характер, а я по його словам як розумна жінка маю промовчати»;
Це примітивна маніпуляція і виправдовування себе. Основна причина цих слів: його захмарний ЕГОЇЗМ. Тому по-іншому НЕ буде. Бо егоїзм нікуди не зникне.
«Таке враження що все що я йому говорю - це як горохом об стіну»;
Так і є. Він не тільки НЕ чує, але й взагалі НЕ поважає і не цінує. Більш того він НЕ ЗДАТНИЙ на це. Взагалі.
Ви ще до кінця цього не усвідомлюєте - я це бачу.
«Дякую, шкода що люди не міняються, бо я довго чекала та надіялась що стане краще»;
Будь ласка. Ви не зовсім зрозуміли, люди як раз міняються, але за СВОЇМ бажанням. Але ж!!! Нарциси - окремий тип людей, не зовсім звичайні люди, люди зі специфічною структурою особистості, яка є НЕЗМІННОЮ. Тому навіть якщо б він захотів змінитися - в нього нічого б НЕ вийшло. Це перше. А по-друге, подібні маніпулятивні егоїсти ніколи НЕ захочуть змінюватись, бо їм ЗРУЧНО бути такими та використовувати оточуючих.
Тобто тут ПОДВІЙНЕ НІ.
Все інше, то вже Ваші фантазії. Які, можливо йдуть з Вашої особистої травмованості. Ваші батьки раптом не схожі на нього? Мати або батько? Бо це щось ЗНАЙОМЕ для Вас і ЗВИЧНЕ. Тому й терпите. Через свою травму.
«Більш того, як підросте - чоловік візметься й за неї. Також почне критикувати, знецінювати, висміювати, як і Вас. Нарцисична травма дитині забезпечена. І тепер як Вам спокійно жити з усвідомленням цього всього?»;
Найцікавіше, що Ви ніяк не відреагували на це. Не зрозуміли? Не повірили? Чи дитину свою не любите, тому й не жалієте? Бо як я написав - так і БУДЕ. Я в роботі з клієнтами з таким стикаюсь кожного дня. Це довготривалий досвід.

Вопрос НЕ на переписку, а на полноценную психотерапию - лечение СОзависимости от зависимого (от нарко и порно), которая безусловно у Вас имеется и которую частично заимствовали у мамы, жившей с алкоголиком, а частично она имеет другие - более глубокие причины (страх одиночества, ненужности и пр.) - это про то, что сжимается в груди. Советом это не убрать. Только в работе с чувствами и ощущениями, проживая их и то, что с ними связано. В том числе и с детства.

Здравствуйте!
Психотерапия Вам в помощь!
Существуют техники как работы со страхами, так и построения успешного будущего.
Не говоря уже о работе с психологическими травмами детства, о которых писала коллега выше.
Страх отказа-отвержения как и зависимость от мнения окружающих о себе родом именно из детства.
Сразу скажу, что самостоятельно все эти техники не проводятся.

Вітаю!
Думаю, що до психолога треба вам обом окремо. Дівчині лікувати свою травму, а Вам розібратися зі своїми образами та відчуттям знецінення. Може це щось із Вашого дитинства?

Доброго дня!
100% нарцис. Навіть без припущень та сумнівів.
Як і більшість людей, Ви купилися на його яскраву оболонку, він Вас зачарував. А тепер показав своє справжнє обличчя, з яким Вам і жити. Готові прожити все життя з ним таким? Бо казкових перетворень не буває і нарцисизм НЕ зникає.
Зрозуміло, що зараз Ви від нього залежні, бо з малою дитиною. Але ж дитина росте...
Більш того, як підросте - чоловік візметься й за неї. Також почне критикувати, знецінювати, висміювати, як і Вас. Нарцисична травма дитині забезпечена. І тепер як Вам спокійно жити з усвідомленням цього всього?

Захотілося трохи епатажу?))
А то життя нудним здається?)
Сепарація тут ні до чого. Бо це ВРОДЖЕНЕ. І корекції майже не підлягає.
А щодо типу...то першого взагалі не існує - міфологія. Нарцисизм і психопатія - так.
Обоє вкрай егоїстичні - це спільне. Та з захмарною гординею.
Різниця між ними в тому, яке ставлення до оточення. Ні той, ні інший не поважає оточуючих. Але нарцис залежний від свого оточення та від його схвальної реакції на свої дії, полюбляє театральний успіх, овації тощо.
А психопату на це начхати з високої вежі.
Нарцис залежний від соціальних правил та рамок, хоча й виконує їх часто ліцемірно, формально, а психопат - ні. В нього свої правила, які він і нав'язує всім іншим. Він абсолютно аморальний.
Нарцис - самозакоханий нахал та егоїст.
А психопат - хижак, від якого підсвідомо відчувається небезпека.
Нарцис може бути дуже розумним, але при тому є й таким же поверхневим.
Психопати більш глибокі за своїм мисленням. Хоча розумовий рівень теж може бути не дуже високим.

Звісно, що крутіше виглядає психопат))

Ще момент.
Існують і змішані типи. Нарциси з психопатичними рисами та психопати з нарцисичними в залежності від того, чого більше.

То хто ви, зрозуміли?)

Відредаговано автором 07-09-2024 02:52:17

«Знаєте, в мене також іноді закрадалася така думка, що вона якось і не дуже хоче, щоб я подорослішала. З одного боку вона часто каже: «я вже хочу, щоб ти вийшла заміж, щоб у тебе була своя сім’я», з іншого - не дає мені кроку ступити. Але я думала, що вона просто боїться самотності і тому дуже до мене прив’язана»;
Подвійні послання - нарцисична фішка. Як і страх самотності, який НЕБЕЗПІДСТАВНО мають всі нарциси (хто буде довго їх терпіти?!)
«Звучить дуже заманливо (навіть здається нереалістично) відслідковувати і присікати такий тип поведінки»;
Зовсім ні. Досить реально. Майже всі без виключення мої клієнти мають подібний до Вашого досвід зростання в нарцисичних родинах і через певний час в терапії не тільки відслідковували та присікали, але й навіть повністю відсікали від себе друзів та знайомих, схожих на їхню токсичну рідню. Повірте, в Вашому оточенні теж такі є - яких Ви несвідомо притягнули в своє життя і які використовують Вас в якості ресурсу та самостверджуються за Ваш рахунок.
«Просто дивно, що коли в неї були авторитарні батьки, які виховували її в страху, створивши свою власну сім’ю, вона все ж таки запозичила цю модель і мене також виховувала в страху( я все дитинство її боялася). Вона мала б розуміти, що це неправильна модель і так не робити , але ж ні...»;
100% так. Ви праві. Тому й виправдовувати маму не слід, як дехто дає поради. Бо так можна виправдати і маніяка, бо в нього було таке важке дитинство. Пояснювати можна, але НЕ виправдовувати. Це психологічно шкідливо.
«Коли заходить тема її дитинства, то вона неохоче щось розповідає, бо відразу починає плакати»;
А це дуже схоже на маніпуляцію - щоб спеціально викликати у Вас жалість. Це удар нижче пояса. Дитина може плакати перед мамою, а мама перед дитиною - як міняється з нею ролями. "Дивись яка я нещасна, як дитина, пожалій мене".
«Просто, якщо до прикладу взяти мою маму. Інколи вона нормально спілкується і здається, що все добре, а інколи якось дивно реагує, робить дивні вчинки і здається, що ти говориш з іншою людиною. І ти не знаєш, як вона може відреагуватина щось, бо на аналогічну ситуацію вона часто реагує по-різному. В ній ніби вміщується дві особистості і інколи це лякає, тому я і припустила теорію, що можливо це певний розлад. Я не буду стверджувати напевне, бо я в цьому не розбираюся, та і наговорювати на рідних не хочеться»;
А хіба Ви наговорюєте на них? Не побачив такого. Але це роздвоєння якраз і збиває з толку близьких та дітей, тому й складно усвідомити, що з ними щось не те - то нормальні, то ні.
«А й справді, чомусь я завжди боюся реальності, завжди собі вигадую як хто відреагує, як складуться обставини і т.д. і напевне себе тим самим програмую на негативний результат»;
Це один з наслідків нарцисичної травми, яку Ви отримали. Вона є в усіх, хто мав таких родичів. Знаю зі свого досвіду роботи.
«Не те щоб я їх виправдовую і захищаю, але я стараюся на ситуацію подивитися неупереджено. І хоча я бачу багато недоліків у їхньому вихованні мене у дитинстві, але вони не такі як бабуся з дідусем, тому я не можу їх за все тільки критикувати. В деяких важливих моментах у моєму житті вони мене підтримували і навіть перед тими самими бабусею і дідусем відстоювали»;
«Мама багато у чому поблажливіша до мене, ніж бабуся з дідусем. Вона багато у чому мене підтримує, але її методи виховання багато в чому були схожі із бабусиними»;
Це тому, що ступінь нарцисизму може бути різною - від максимальної та супердеструктивної як у бабусі, до помірної (як можливо у мами). Є ще поняття "нарцисичного радикалу" - коли в людини не вроджений, ядерний нарцисизм, а частковий-набутий від батьків та інших.
Тому, щодо батьків, які Вас інколи відстоювали перед бабусею з дідом, то це може бути варіантом помірного або часткового прояву. Або чи ще ситуацією, коли батьки вирішили повоювати зі своїми батьками - щоб не стільки Вас відстояти, скільки себе. Це теж інколи буває.
«Просто у мене майже всі члени сім’ї прихильники думки, що якщо чогось не вмієш, не можеш, то і не берися за це. Або роби ПРАВИЛЬНО, або НЕ ТРЕБА було братися за цю справу/пхатися у цю сферу і т.д. І це постійно проскакує в розмовах і робить якийсь підсвідомий психологічний тиск»;
Це типовий і суто нарцисичний підхід, яким вони обрубають крила своїм дітям, знецінюючи будь-які їхні досягнення. І це відбувається з двох причин:
1) заздрість, яка завжди присутня у нарцисів - в ситуації, коли вони не вміють-не можуть щось, а Ви - вмієте і можете. В цьому випадку Ви для них - ЗАГРОЗА їхньої величі, тому Вас обов'язково треба знецінити, висміяти та зупинити.
2) страх засудження з боку оточуючих. Бо якщо Ви - не ідеальні в чомусь, то як представниця родини таким чином підставляєте всю сім'ю - за їхніми нарцисичними уявленнями. І кидаєте тінь на них - батьків і бабусь з дідусями. А вони цього дуже бояться, бо найголовніше для них - тримати марку. От таке збочення. Яке Вам вилазить боком.

Доброго дня!
Порадами в цій ситуації не впоратись. Може тільки тимчасово - як вже й було.
Потрібна психотерапія з психологом, на якій Ви зможете:
1) розчути нарешті той ГОЛОС, який критикує Вас за "уявну" вагу та гідно йому відповісти;
2) усвідомити свою залежність від думок деяких рідних та оточуючих - та впоратись із нею;
3) навчитись приймати та любити себе такою, яка Ви є.

Здравствуйте, Nika!
Любому человеку неприятно, когда его игнорируют. И некоторые люди (например нарциссы) специально это делают, чтобы обесценить другого, а свою цену условно "повысить". Может это как раз тот случай?
Еще может быть вариант того, что он взболтнул лишнее - предложил ради вежливости или еще чего, а сейчас испугался и не знает как отказать - а смелости не хватает.
Или не хочет обидеть - потому прячется, типа "не прочитал".
В любом случае для Вас это сигнал, что с подобным человеком нормальных отношений, даже дружеских, не построить. Зачем тогда он Вам?
Кстати, не было ли у Вас подобных случаев и ранее, например с родственниками - когда Вас игнорировали?
И если да, то как себя чувствовали тогда? И как себя вели?

Здравствуйте, Катя!
«но чувствую себя не очень»;
Как именно? Какие чувства испытываете? Обиду? Страх? Унижение? Что-то другое?
«ответила я ей на украинском мол что я вам сделала такого зачем при ребенке такое говорить»;
Неужели Вы всерьез думаете, что ее и таких как она заботит это?
Ее задача ПРИНУДИТЬ Вас жить по ЕЕ правде, той которую она выбрала для себя. И на Вашу правду ей плевать.
Вряд ли она будет сожалеть о своем поступке. Подобные люди свято верят только в СВОЮ правду и понимают ТОЛЬКО свои аргументы. Вас слышать они НЕ собираются и НЕ будут. Такие люди - это беда Украины. Хотя себя они искренне считают "великими патриотами".
«как в таких ситуациях себе лучше всего вести с такими людьми,попадаются не первый раз …»;
Потому, защищайте себя ТАК, как можете и считаете нужным, но! в рамках закона. И вести себя с ними нужно УВЕРЕННО, но НЕ агрессивно. Как бы агрессивно не вели себя они. И только в случае явной физической угрозы с их стороны - проявляйте свою агрессию и твердость, в том числе и физически. Имеете на это право.
При обычно наезде - просто игнорируйте их, не замечайте их слов. Делайте свое дело спокойно. И ни в коем случае НЕ ОПРАВДЫВАЙТЕСЬ - они этого только и ждут - слабой позиции от Вас.

Все до банального просто. Это однозначное проявление нарциссичности, для которой характерны предельный эгоцентризм, ощущение повышенной собственной важности и исключительности, сравнений себя с другими и вытекающих из этого всего сжирающих изнутри ревности-зависти и желании обгадить того, кого сами же и посчитали ЛУЧШЕ себя - чтобы не чувствовать себя каким-то ничтожеством на их фоне.

А вот врожденная она или приобретенная от мамы-бабушки-тети, так сразу и не ответить. Нужно исследовать.