Як визначити у себе наявність нарцисичної частини?

» Психічне здоров'я й розлади » Як визначити у себе наявність нарцисичної частини?

Одразу зазначу, що існує нарцисична структура особистості (тобто є ЦІЛА структура, ядро особистості, так званий "ядерний" нарцисизм) і при ній у наявності повинні бути присутніми всі ознаки з перелічених нижче. Нехай і різною мірою виражені, але ВСІ! Тоді людину сміло можна зарахувати до сімейства нарцисів.

І існує нарцисична частина (тобто тільки! частина, не ціле) або іншими словами "нарцисичний радикал".

Перше - ЗАВЖДИ вроджене! А друге - ЗАВЖДИ придбане, запозичене в дитинстві від родичів-нарцисів. 

За наявності нарцисичного радикала в людини можуть виявлятися не всі, а лише деякі нарцисичні риси. І зрозуміло, що вони будуть набагато менше виражені, ніж у "чистих" або "ядерних" нарцисів. І, більше того, така людина добре помічає в собі ці риси, на відміну від ядерного нарциса, який часто просто НЕ в змозі визнати гірку правду про себе.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

І ще, важливий момент: наївне і нічим не обґрунтоване уявлення про те, що кожен з нас має нарцисичні риси – хибне за своєю суттю. Навіть не знаю, хто з психологів це вигадав. Фрейд чи хто інший? Мій досвід це не підтверджує. Чи дивитись у дзеркало – це про нарцисизм? Подобатись собі – це про нарцисизм? Чи все ж таки про здорове прийняття себе і про здорову любов до себе?

Як не підтверджує мій досвід і ЛЕГЕНДУ про те, що справжній чи ядерний нарцисизм – це наслідок отриманої в дитинстві нарцисичної травми. Наслідком отриманої в дитинстві нарцисичної травми є нарцисичний радикал, про який я писав вище. А справжній або ядерний нарцисизм завжди є вродженим і починає проявлятися з раннього дитинства часто в сім'ях, де обоє батьків не є нарцисичними від слова зовсім.

Риси особистості, які говорять про наявність нарцисизму в людині:

1. Виражений (а іноді навіть позамежний) егоїзм – все для себе-улюблених, часто на шкоду іншим.
2. Почуття підвищеної важливості та значущості (герої, зірки, напівбоги, ну або в крайньому випадку – королі та королеви).
3. Надмірна образливість, тривале застрягання на своїх образах, злопам'ятність (егоцентризм + відчуття підвищеної важливості + залежність від оцінки).
4. Мстивість – не просто бажання покарати кривдників, а й конкретні дії в цьому напрямку (оббрехати, підставити, висміяти, зробити боляче будь-яким способом).
5. Яскраво виражене бажання влади – завжди і над усіма. Відчути себе Володаркою / Володарем - що може бути солодшим за це?!
6. Періодичні напади злоби та ненависті, коли щось іде не так, як хочеться.
7. Зарозуміле ставлення до оточуючих, зневага до інших. А в хорошому настрої – поблажливе ставлення, але ЗАВЖДИ зверху вниз. Як до підлеглих. Люди навколо – це лише ресурс, який можна і потрібно використати. А НЕ живі, окремі та значущі особистості.
8. Бажання принизити іншого і тим самим піднятись, самоствердитися за його рахунок.
9. Значно!!! знижена емпатія (аж до її повної відсутності) та нездатність співпереживати-співчувати.
10. Невдячність – приголомшливе невміння дякувати і навіть відсутність такого бажання, адже всі і так повинні і зобов'язані все робити для них. Тому і наст.пункт –
11. Ніколи НЕ просять нічого, а або вимагають, або натякають на це, щоб нетямущі самі здогадалися і запропонували зробити це для них. Щоб потім не бути зобов'язаними і не дякувати. Адже самі ж запропонували допомогу.
12. Практично ніколи НЕ вибачаються (тільки іноді, та й то формально, для пристойності, а не щиро). Адже королям і королевам нема за що вибачатися, тим більше перед своїми підлеглими.
13. Хворобливе тяжіння до ресурсів: грошей, становища, слави, сили, молодості. Проявляється, зокрема, і в тяжінні до людей, які володіють грошима, становищем у суспільстві, славою, силою, талантами. Звідси і патологічна жадібність і граничний прагматизм – постійний пошук вигоди, як прояв такого тяжіння. Звідси також і наступний пункт –
14. Складнощі з вірністю, а точніше НЕвірність і безпринципність, коли постійно обирають найкращий, вигідніший варіант усього: дружини/чоловіка, коханки/коханця, політичних поглядів, друзів, партнерів у бізнесі тощо. А менш вигідний – кидається і зраджується. При цьому варіант, який «кидають» (людина, колектив, політ.партія, бізнес, політ.погляди, життєві принципи, наукові теорії), повністю знецінюється, і для оточуючих знаходяться «вагомі» виправдання свого непривабливого вчинку, щоб уникнути відчуття сорому за зраду (адже вона засуджується в суспільстві).
15. Майстерне вміння зачарувати будь-кого, в основі якого лежить –
16. Тотальне бажання всім подобатися, завжди бути милим(-ою) і приємним(-ою), при цьому – повне заперечення в собі чогось негативного. Звідси і наступний пункт –
17. Постійне виправдання себе, своїх вчинків, неможливість узяти на себе відповідальність за свою помилку або неуспіх. Звідси і –
18. Часті звинувачення у власних невдачах і помилках інших, а також обставини, які «завадили» досягти мети. І НІКОЛИ себе! Мама-нарцис – своїм дітям: «Це ви довели мене» тощо. Це відбувається від того, що –
19. Найважливіше і центральне почуття в емоційній палітрі нарциса – це сором, винятково соціальне почуття. Саме сорому бояться нарцисичні люди і саме сором вони найчастіше відчувають. І при цьому, невтомно соромлять і критикують оточуючих. Присоромити іншого, щоб самому не відчувати цього обтяжливого почуття – таку хитру тактику вони обирають.
20. Орієнтація на зовнішню оцінку, виключно соціально-прийнятні норми, зовнішні загальноприйняті та затверджені зверху зразки й авторитети – конформізм.
21. Сильна залежність від похвали-критики. Похвалили – літають із широко розкритими крилами, покритикували – ледве повзають з пониклими плечима.
22. Поверховість у знаннях, судженнях, висновках і рішеннях.
23. Виражена лінь і небажання багато і довго працювати для досягнення результату, схильність до пошуку легких шляхів і швидкого успіху.
24. Псевдоекспертність – своєрідна тактика за мінімальних знань вдавати з себе знавців і фахівців, таких собі «експертів», які експертами не є. Це робиться задля того, щоб заробити собі побільше соціальних балів, для подальшого впливу на думку оточуючих про себе-коханих, щоб підвищити свій рейтинг.
25. Егоцентризм – усе і всіх міряють по собі коханим, вони – як еталон.
26. Ідеалізація, наявність надуманого фантастичного внутрішнього ідеалу, який диктує ЯК має бути. І щодо людей, і способу життя, життєвих цілей, кар'єри тощо.
27. Перфекціонізм – нав'язливе доведення всього до досконалості, до «ідеального» стану. І таке ж ставлення до інших –
28. Нав'язування оточуючим свого ідеалу (навіть аж до диктату та тиранії), претензія на істину і на єдину правду («є тільки дві думки: МОЯ і неправильна»).
29. Надмірно перебільшене звеличування себе і своїх заслуг, дій, успіхів.
30. Хвастощі своїми досягненнями (явні або приховані).
31. Нестабільна самооцінка: гойдалки з розмахом від «Я ВЕЛИКИЙ(-А)!» до «я – повна нікчема». Якщо перефразувати відому приказку в «Був паном, а став Іваном», а потім знову, вже за приказкою «Був Іваном, а став паном». Через такий різкий перепад самооцінки –
32. Впадання на нетривалий!!! час у стан нарцисичної депресії. Вона зазвичай триває вельми недовго, від кількох годин до кількох днів, не більше. Бувають і винятки, але це тільки в разі, якщо існує загроза втрати значущих стосунків або нарцис залишився на повній самоті, а ресурсні для нього люди пішли-втекли через втому від його/її нарцисизму. Така депресія НЕ є небезпечною, оскільки не має суїцидальних тенденцій через велику любов до себе.
33. Високий рівень тривожності через страх за своє дорогоцінне життя або благополуччя. Аж до панічних атак. Але це як побічний ефект, не основна властивість.
34. Вічна конкуренція та змагальність, постійне бажання всіх обігнати-обіграти-перемогти, бути кращим за всіх.
35. Хронічні заздрість і ревнощі. Заздрість до матеріального достатку, чужих дружин і чоловіків, здібностей-талантів, успіхів інших. І ревнощі, якщо комусь приділяється більше уваги, ніж їм. Навіть, якщо це їхні діти.
36. Майстерне і постійне маніпулювання почуттями інших людей через мінівистави з використанням знецінення, висміювання, ігнорування, необґрунтованої і надуманої критики, провокацій, брехні і спотворення фактів, газлайтингу, скарг, інтриг, пліток і наклепів.
37. Постійний перехід чужих кордонів через НЕповагу до них.
38. Вивуджування особистої інформації у кожного, з ким спілкується – для подальшого використання у своїх цілях, зокрема і для власної безпеки та від недовіри – див. нижче
39. Недовіра до ВСІХ без винятку людей (навіть до власних дітей і батьків), підозра їх у ворожих намірах проти себе. Тому постійні перевірки близьких і друзів.
40. Схильність до так званого «нарцисичного марення» – марення, в основі якого ЗАВЖДИ лежить параноя – стійка підозра про бажання оточуючих заподіяти шкоду їм-коханим через свою підвищену важливість.
41. Відчуття внутрішньої ПУСТОТИ і бажання приховати її від інших. Страх того, що оточуючі дізнаються справжню суть і розчаруються – тому необхідно віддалитися від людей, щоб вони не змогли дізнатися про порожнечу всередині.
42. Нездатність до глибоких і сильних почуттів, насамперед до любові та дружби. Емоційна «тепленькість». Звідси й –
43. Майстерна імітація почуттів, театральність і лицемірство.
44. Непереборні складнощі в побудові щирих і чесних стосунків, які побудувати вони просто НЕ в змозі. Замість стосунків якісь постійні психологічні ігри на кшталт «Хто головніший?», «Хто крутіший?», «Приревнуй мене», «Хто кого обдурить?», «Я – безневинна жертва» тощо. Або просто угода-договір «не заважати одне одному жити хто як хоче». І так, як чоловіка або дружину вибирають людину багату, відому, впливову – простими словами «ресурсну».
45. Агресивна реакція і повне неприйняття навіть на натяк в свою адресу про свою явну нарцисичність. Миттєве звинувачення у відповідь: «сам ти нарцис!»

У деяких читачів, зокрема й у деяких колег-психологів, а також у медиків, особливо у психіатрів, може виникнути запитання: навіщо потрібна подібна діагностика і самодіагностика, якщо діагноз «нарцисизм» має право ставити тільки психіатр?

Але, по-перше, діагноз ніхто і не ставить, адже ми тільки намагаємося зіставити факти поведінки людини й особливості її сприйняття, і тільки припустити! в неї наявність деякого ступеня нарцисизму. І навіщо? Для власної психологічної безпеки, для чіткого розуміння з КИМ і з ЧИМ ми маємо справу під час спілкування з подібними людьми.

А, по-друге, шанси, що ця людина звернеться до психіатра на психодіагностику – вкрай мізерні. Чому, зараз поясню.

За статистикою ядерних нарцисів налічується близько 6%, а за деякими даними, і до 10% від населення Землі, але ж це тільки клінічно встановлених, тобто тих, хто звернувся в клініки. Причому звертаються вони, як правило, ЗОВСІМ за іншим приводом, а НЕ через свій нарцисизм. А діагноз «нарцисизм» ставиться вже згодом. Але ж багато хто і не звертається, причому з найрізноманітніших причин – і щоб себе не дискредитувати (через обіймання важливої посади або через положення в суспільстві), і через порівняно невеликий або навіть середній ступінь нарцисичності. А якщо врахувати ще залежність цих людей від такого соціального почуття як сором, то все стає ще більш зрозумілим. Нарцисам банально соромно відкриватися і виявляти свій нарцисизм, адже він засуджується в соціумі. А якщо взяти до уваги ще й повне неприйняття своєї особливості, психологічну сліпоту, то взагалі питань не виникає. Навіщо їм звертатися й ідентифікувати себе? Навіщо розкриватися? Вони ж так добре замаскувалися! Адже тоді й оточуючі стануть їх уникати, і маніпуляції будуть неуспішними, і вигоди свого нарцисизму вони втратять. І до себе почнуть погано ставитися. Тут логіка в наявності.

А крім цього, через те, що часто ці люди звертаються до психіатрів зовсім з інших причин, а саме через свою нарцисичну депресію або нарцисичну тривожність (зокрема, і у вигляді панічних атак), тобто супутніх ускладнень, а НЕ основної проблеми, то не особливо кваліфіковані психіатри ставлять їм зовсім інший діагноз – наприклад, депресивний чи тривожний розлад, чи одразу тривожно-депресивний.

Але це стосується тільки справжніх, вроджених, ядерних нарцисів.

А скільки існує у світі людей, які мають просто нарцисичну частину, так званий «нарцисичний радикал»? Тих, хто постраждав від родичів-нарцисів у дитинстві й частково запозичив їхні риси. Статистика про це взагалі мовчить. Бо не має даних через їхню відсутність.

І хто ж і що ж допоможе їм розібратися в собі і зрозуміти свою нарцисичну частину?!

Сподіваюся, ця стаття буде їм для цього корисна.

Додано на сайт 2025-02-05 в 21:46:14

Опубліковано на сайті 05-02-2025

» Психічне здоров'я й розлади » Як визначити у себе наявність нарцисичної частини?