Як визначити у себе наявність нарцисичної частини?
Одразу зазначу, що існує нарцисична структура особистості (тобто є ЦІЛА структура, ядро особистості, так званий "ядерний" нарцисизм) і при ній у наявності повинні бути присутніми всі ознаки з перелічених нижче. Нехай і різною мірою виражені, але ВСІ! Тоді людину сміло можна зарахувати до сімейства нарцисів.
І існує нарцисична частина (тобто тільки! частина, не ціле) або іншими словами "нарцисичний радикал".
Перше - ЗАВЖДИ вроджене! А друге - ЗАВЖДИ придбане, запозичене в дитинстві від родичів-нарцисів.
За наявності нарцисичного радикала в людини можуть виявлятися не всі, а лише деякі нарцисичні риси. І зрозуміло, що вони будуть набагато менше виражені, ніж у "чистих" або "ядерних" нарцисів. І, більше того, така людина добре помічає в собі ці риси, на відміну від ядерного нарциса, який часто просто НЕ в змозі визнати гірку правду про себе.
Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.
І ще, важливий момент: наївне і нічим не обґрунтоване уявлення про те, що кожен з нас має нарцисичні риси – хибне за своєю суттю. Навіть не знаю, хто з психологів це вигадав. Фрейд чи хто інший? Мій досвід це не підтверджує. Чи дивитись у дзеркало – це про нарцисизм? Подобатись собі – це про нарцисизм? Чи все ж таки про здорове прийняття себе і про здорову любов до себе?
Як не підтверджує мій досвід і ЛЕГЕНДУ про те, що справжній чи ядерний нарцисизм – це наслідок отриманої в дитинстві нарцисичної травми. Наслідком отриманої в дитинстві нарцисичної травми є нарцисичний радикал, про який я писав вище. А справжній або ядерний нарцисизм завжди є вродженим і починає проявлятися з раннього дитинства часто в сім'ях, де обоє батьків не є нарцисичними від слова зовсім.
Риси особистості, які говорять про наявність нарцисизму в людині:
- Виражений (а іноді навіть позамежний) егоїзм – все для себе-улюблених, часто на шкоду іншим.
- Почуття підвищеної важливості та значущості (герої, зірки, напівбоги, ну або в крайньому випадку – королі та королеви).
- Надмірна образливість, тривале застрягання на своїх образах, злопам'ятність (егоцентризм + відчуття підвищеної важливості + залежність від оцінки).
- Мстивість – не просто бажання покарати кривдників, а й конкретні дії в цьому напрямку (оббрехати, підставити, висміяти, зробити боляче будь-яким способом).
- Яскраво виражене бажання влади – завжди і над усіма. Відчути себе Володаркою / Володарем - що може бути солодшим за це?!
- Періодичні напади злоби та ненависті, коли щось іде не так, як хочеться.
- Зарозуміле ставлення до оточуючих, зневага до інших. А в хорошому настрої – поблажливе ставлення, але ЗАВЖДИ зверху вниз. Як до підлеглих. Люди навколо – це лише ресурс, який можна і потрібно використати. А НЕ живі, окремі та значущі особистості.
- Бажання принизити іншого і тим самим піднятись, самоствердитися за його рахунок.
- Значно!!! знижена емпатія (аж до її повної відсутності) та нездатність співпереживати-співчувати.
- Невдячність – приголомшливе невміння дякувати і навіть відсутність такого бажання, адже всі і так повинні і зобов'язані все робити для них. Тому і наст.пункт –
- Ніколи НЕ просять нічого, а або вимагають, або натякають на це, щоб нетямущі самі здогадалися і запропонували зробити це для них. Щоб потім не бути зобов'язаними і не дякувати. Адже самі ж запропонували допомогу.
- Практично ніколи НЕ вибачаються (тільки іноді, та й то формально, для пристойності, а не щиро). Адже королям і королевам нема за що вибачатися, тим більше перед своїми підлеглими.
- Хворобливе тяжіння до ресурсів: грошей, становища, слави, сили, молодості. Проявляється, зокрема, і в тяжінні до людей, які володіють грошима, становищем у суспільстві, славою, силою, талантами. Звідси і патологічна жадібність і граничний прагматизм – постійний пошук вигоди, як прояв такого тяжіння. Звідси також і наступний пункт –
- Складнощі з вірністю, а точніше НЕвірність і безпринципність, коли постійно обирають найкращий, вигідніший варіант усього: дружини/чоловіка, коханки/коханця, політичних поглядів, друзів, партнерів у бізнесі тощо. А менш вигідний – кидається і зраджується. При цьому варіант, який «кидають» (людина, колектив, політ.партія, бізнес, політ.погляди, життєві принципи, наукові теорії), повністю знецінюється, і для оточуючих знаходяться «вагомі» виправдання свого непривабливого вчинку, щоб уникнути відчуття сорому за зраду (адже вона засуджується в суспільстві).
- Майстерне вміння зачарувати будь-кого, в основі якого лежить –
- Тотальне бажання всім подобатися, завжди бути милим(-ою) і приємним(-ою), при цьому – повне заперечення в собі чогось негативного. Звідси і наступний пункт –
- Постійне виправдання себе, своїх вчинків, неможливість узяти на себе відповідальність за свою помилку або неуспіх. Звідси і –
- Часті звинувачення у власних невдачах і помилках інших, а також обставини, які «завадили» досягти мети. І НІКОЛИ себе! Мама-нарцис – своїм дітям: «Це ви довели мене» тощо. Це відбувається від того, що –
- Найважливіше і центральне почуття в емоційній палітрі нарциса – це сором, винятково соціальне почуття. Саме сорому бояться нарцисичні люди і саме сором вони найчастіше відчувають. І при цьому, невтомно соромлять і критикують оточуючих. Присоромити іншого, щоб самому не відчувати цього обтяжливого почуття – таку хитру тактику вони обирають.
- Орієнтація на зовнішню оцінку, виключно соціально-прийнятні норми, зовнішні загальноприйняті та затверджені зверху зразки й авторитети – конформізм.
- Сильна залежність від похвали-критики. Похвалили – літають із широко розкритими крилами, покритикували – ледве повзають з пониклими плечима.
- Поверховість у знаннях, судженнях, висновках і рішеннях.
- Виражена лінь і небажання багато і довго працювати для досягнення результату, схильність до пошуку легких шляхів і швидкого успіху.
- Псевдоекспертність – своєрідна тактика за мінімальних знань вдавати з себе знавців і фахівців, таких собі «експертів», які експертами не є. Це робиться задля того, щоб заробити собі побільше соціальних балів, для подальшого впливу на думку оточуючих про себе-коханих, щоб підвищити свій рейтинг.
- Егоцентризм – усе і всіх міряють по собі коханим, вони – як еталон.
- Ідеалізація, наявність надуманого фантастичного внутрішнього ідеалу, який диктує ЯК має бути. І щодо людей, і способу життя, життєвих цілей, кар'єри тощо.
- Перфекціонізм – нав'язливе доведення всього до досконалості, до «ідеального» стану. І таке ж ставлення до інших –
- Нав'язування оточуючим свого ідеалу (навіть аж до диктату та тиранії), претензія на істину і на єдину правду («є тільки дві думки: МОЯ і неправильна»).
- Надмірно перебільшене звеличування себе і своїх заслуг, дій, успіхів.
- Хвастощі своїми досягненнями (явні або приховані).
- Нестабільна самооцінка: гойдалки з розмахом від «Я ВЕЛИКИЙ(-А)!» до «я – повна нікчема». Якщо перефразувати відому приказку в «Був паном, а став Іваном», а потім знову, вже за приказкою «Був Іваном, а став паном». Через такий різкий перепад самооцінки –
- Впадання на нетривалий!!! час у стан нарцисичної депресії. Вона зазвичай триває вельми недовго, від кількох годин до кількох днів, не більше. Бувають і винятки, але це тільки в разі, якщо існує загроза втрати значущих стосунків або нарцис залишився на повній самоті, а ресурсні для нього люди пішли-втекли через втому від його/її нарцисизму. Така депресія НЕ є небезпечною, оскільки не має суїцидальних тенденцій через велику любов до себе.
- Високий рівень тривожності через страх за своє дорогоцінне життя або благополуччя. Аж до панічних атак. Але це як побічний ефект, не основна властивість.
- Вічна конкуренція та змагальність, постійне бажання всіх обігнати-обіграти-перемогти, бути кращим за всіх.
- Хронічні заздрість і ревнощі. Заздрість до матеріального достатку, чужих дружин і чоловіків, здібностей-талантів, успіхів інших. І ревнощі, якщо комусь приділяється більше уваги, ніж їм. Навіть, якщо це їхні діти.
- Майстерне і постійне маніпулювання почуттями інших людей через мінівистави з використанням знецінення, висміювання, ігнорування, необґрунтованої і надуманої критики, провокацій, брехні і спотворення фактів, газлайтингу, скарг, інтриг, пліток і наклепів.
- Постійний перехід чужих кордонів через НЕповагу до них.
- Вивуджування особистої інформації у кожного, з ким спілкується – для подальшого використання у своїх цілях, зокрема і для власної безпеки та від недовіри – див. нижче
- Недовіра до ВСІХ без винятку людей (навіть до власних дітей і батьків), підозра їх у ворожих намірах проти себе. Тому постійні перевірки близьких і друзів.
- Схильність до так званого «нарцисичного марення» – марення, в основі якого ЗАВЖДИ лежить параноя – стійка підозра про бажання оточуючих заподіяти шкоду їм-коханим через свою підвищену важливість.
- Відчуття внутрішньої ПУСТОТИ і бажання приховати її від інших. Страх того, що оточуючі дізнаються справжню суть і розчаруються – тому необхідно віддалитися від людей, щоб вони не змогли дізнатися про порожнечу всередині.
- Нездатність до глибоких і сильних почуттів, насамперед до любові та дружби. Емоційна «тепленькість». Звідси й –
- Майстерна імітація почуттів, театральність і лицемірство.
- Непереборні складнощі в побудові щирих і чесних стосунків, які побудувати вони просто НЕ в змозі. Замість стосунків якісь постійні психологічні ігри на кшталт «Хто головніший?», «Хто крутіший?», «Приревнуй мене», «Хто кого обдурить?», «Я – безневинна жертва» тощо. Або просто угода-договір «не заважати одне одному жити хто як хоче». І так, як чоловіка або дружину вибирають людину багату, відому, впливову – простими словами «ресурсну».
- Агресивна реакція і повне неприйняття навіть на натяк в свою адресу про свою явну нарцисичність. Миттєве звинувачення у відповідь: «сам ти нарцис!»
У деяких читачів, зокрема й у деяких колег-психологів, а також у медиків, особливо у психіатрів, може виникнути запитання: навіщо потрібна подібна діагностика і самодіагностика, якщо діагноз «нарцисизм» має право ставити тільки психіатр?
Порушення приватності у нашій культурі. Клієнтський випадок на тлі роздумів На живописному полотні Павла Салмасова «Сім'я. Мирний сон» (1969) просто ідеально передано наші сільські сексуальні збочення - сплошний вуайеризм і ексгібіціонізм. А ми потім кажемо, чому в нас по посадках бігають мужики і розпахують ...
Психиатрический диагноз - на всю жизнь? Если вам или вашим близким случилось прочувствовать на себе что такое психоз, психиатрический стационар и медикаментозное лечение, я очень сочувствую вам и понимаю ЧТО вам пришлось пережить. Уже одно только это событие требует посторонней поддержки
запитати психолога онлайнАле, по-перше, діагноз ніхто і не ставить, адже ми тільки намагаємося зіставити факти поведінки людини й особливості її сприйняття, і тільки припустити! в неї наявність деякого ступеня нарцисизму. І навіщо? Для власної психологічної безпеки, для чіткого розуміння з КИМ і з ЧИМ ми маємо справу під час спілкування з подібними людьми.
А, по-друге, шанси, що ця людина звернеться до психіатра на психодіагностику – вкрай мізерні. Чому, зараз поясню.
За статистикою ядерних нарцисів налічується близько 6%, а за деякими даними, і до 10% від населення Землі, але ж це тільки клінічно встановлених, тобто тих, хто звернувся в клініки. Причому звертаються вони, як правило, ЗОВСІМ за іншим приводом, а НЕ через свій нарцисизм. А діагноз «нарцисизм» ставиться вже згодом. Але ж багато хто і не звертається, причому з найрізноманітніших причин – і щоб себе не дискредитувати (через обіймання важливої посади або через положення в суспільстві), і через порівняно невеликий або навіть середній ступінь нарцисичності. А якщо врахувати ще залежність цих людей від такого соціального почуття як сором, то все стає ще більш зрозумілим. Нарцисам банально соромно відкриватися і виявляти свій нарцисизм, адже він засуджується в соціумі. А якщо взяти до уваги ще й повне неприйняття своєї особливості, психологічну сліпоту, то взагалі питань не виникає. Навіщо їм звертатися й ідентифікувати себе? Навіщо розкриватися? Вони ж так добре замаскувалися! Адже тоді й оточуючі стануть їх уникати, і маніпуляції будуть неуспішними, і вигоди свого нарцисизму вони втратять. І до себе почнуть погано ставитися. Тут логіка в наявності.
А крім цього, через те, що часто ці люди звертаються до психіатрів зовсім з інших причин, а саме через свою нарцисичну депресію або нарцисичну тривожність (зокрема, і у вигляді панічних атак), тобто супутніх ускладнень, а НЕ основної проблеми, то не особливо кваліфіковані психіатри ставлять їм зовсім інший діагноз – наприклад, депресивний чи тривожний розлад, чи одразу тривожно-депресивний.
Але це стосується тільки справжніх, вроджених, ядерних нарцисів.
А скільки існує у світі людей, які мають просто нарцисичну частину, так званий «нарцисичний радикал»? Тих, хто постраждав від родичів-нарцисів у дитинстві й частково запозичив їхні риси. Статистика про це взагалі мовчить. Бо не має даних через їхню відсутність.
І хто ж і що ж допоможе їм розібратися в собі і зрозуміти свою нарцисичну частину?!
Сподіваюся, ця стаття буде їм для цього корисна.
Додано на сайт 2025-02-05 в 21:46:14
Опубліковано на сайті 05-02-2025