Війна


Наше майбутнє має багато варіантів. Але чомусь більшість людей ділиться на 2 табори: 1. ті, хто бачить тільки найгірший варіант розвитку подій: "все пропало", "ми загинемо", "Україна перестане існувати" і т.д. 2. ті, хто бачить тільки найкращ... ⇉

В інтернет-мережі шириться зняте на любительську камеру відео, на якому учні середніх класів однієї з українських шкіл під час перерви дещо дивно граються. Імітують похорон: відспівування та поховання загиблого на війні героя. Все майже по-справжньом ⇉

А як, власне, жити далі? Фантомні болі від втрати минулого посилюються зазвичай під вечір та у часи самотності. Починається нова стадія життя, яка вимагає сили волі, терпіння, мудрості, духовної міці. ⇉

Порівнювати ту війну і цю взагалі не має сенсу. Це непорівнянно за навантаженням на психіку. І за вихідними даними нашого організму. Ми нейрофізіологічно не пристосовані до сьогоднішнього інформаційного поля. ⇉

У житті кожного з нас хоч раз встає таке питання: “залишатися вдома чи намагатися будувати нове життя в іншому місті чи країні?”. Коли ми приймаємо рішення, чи замислюємося ми про те, які Втрати на нас чекають? Це звучить не звично ... ⇉

Я знаю, як це плакати, як це сумувати, злитися, чому саме він, за що, чому, та не знаходити відповіді. Моя ліпша подруга втратила свого чоловіка через два місяці початку війни, і тоді я зустрілася з першим болем втрати на війні... ⇉

Тривога виникає як природна реакція на стрес або загрозу та проявляється хвилюванням, неспокоєм, переживанням за себе або інших. Тривога по-своєму корисна, вона має захисну функцію. Якщо б її не було, людина б частіше наражала себе на небезпеку. ⇉

Часто чую цю фразу від клієнтів. Найцікавіше, що і до повномасштабного теж її регулярно чула.Любі, а коли буде час? Як ви це собі уявляєте? Як зрозумієте, що цей час настав? Чи ви плануєте зі стиснутими зубами прожити все життя? ⇉

Смерть — це зміна тіла, але в історії цього тіла також трапляються маленькі смерті та переродження. Змінюється тіло країни, соціальне тіло, тонке тіло світогляду, історичне тіло культури та життя, світогляду, зміна клімату, зміна парадигм і думок. . ⇉

На даний час наша країна перебуває в дуже тяжкій ситуації, у стані війні. Всім нам знайомі почуття: страх, безсилля, гнів... Я пропоную техніки, які допоможуть знизити рівень тривоги та напруження і полегшити стан ⇉

Нещодавно в групі колег обговорювали тенденцію зміни станів і своїх, і людей навколо.Те, що ми виснажуємося, вихолощуємося, потім раптом на другому подиху робимо ривки, потім знову впадаємо в незрозумілі стани, - це логічно і зрозуміло: війна випробу ⇉

Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ... ⇉

Все частіше за підвищеною тривожністю людей проглядається маніакальне прагнення переглянути всіх та зрозуміти, що далі буде. Вибудувати гарантовано правильний прогноз виходячи з об'єктивної інформації не беруться навіть професіонали. ⇉

Або - або! Війна руйнує... у ситуації реальної військової загрози життю включається механізм поділу на «свій-чужий», «поганий-хороший». Це допомагає вижити. Наприклад я мало не збожеволіла, натрапивши в лісі на двох військових на початку війни ⇉

«А вы сами то очень переживали, когда у других война была?» Соцмережі були заповнені подібними питаннями з початку війни. Наші гаджети, гаджети людей у всьому світі зараз переповнені сотнями тисяч смертей, болю, руйнувань від того, що відбувається ⇉
Війна: інтерв'ю психологів

Як спілкуватися з військовим, поки він на фронті? Як зрозуміти військового, який нещодавно повернувся додому з війни? Як себе поводити?

Як змінився психоемоційний стан людей після 3х місяців війни? Які настрої, емоції превалюють в соціумі зараз? Чи варто сподіватися на скоріше завершення війни чи навпаки, готуватися до затяжного конфлікту?
Питання психологу
Доброго времени суток, очень хочется поддержки и взаимопонимания, но к сожалению, я не получаю этого от своей семьи, да и не думаю что они могут помочь мне профессионально, хотя у нас хорошие отношения, потому пишу тут, в апреле моего мужа забрали в учебку - просто ехал по дороге на работу, конечно в стране война, он не убегал и спокойно поехал, раньше не шел просто из-за меня, хотя рвался, у нас много даже ссор за это было. Начались сложные времена, у него учебка два месяца, я постоянно страдаю, плачу, не нахожу себе места, он за очень очень много километров, я к нему раз ездила, когда разрешили. У нас есть вариант работы в том городе где живём по её окончанию именно работы военного конечно, и там вроде всё решили, но я не могу успокоиться, Я не даю покоя ни себе, ни ему, за все десять лет брака мы никогда не разлучались ни на день, и я не могу спокойно жить когда он не рядом, если раньше меня пугали обстрелы, то теперь мне на них всё равно, меня бесят парочки на улице, я завидую тем кто придет домой и обнимет любимого, будет с ним в обнимку спать, будет интим и т д
А я сама. Постоянно во всех проблемах, плохо, хорошо, сама. Остался ему там ещё быть месяц, я накручиваю что пообещали и не возьмут и пойдет на штурмы, а мы много друзей похоронили,и очень много- это первая проблема, вторая проблема - постоянно жду от него смс, звонок, кстати скажу так, пишет и звонит он часто, пишет нежности, когда я приехала, у нас всё произошло, интерес ко мне он не утратил, отношения стали даже более глубокие, он больше волнуется за меня, переживает - но любит. Вопрос в другом :1) постоянно жду его внимание, три часа без ответа - истерика и успокоительное, и работать не могу ,все мысли о нём.
Он лучшее что было в моей жизни, это замечательный человек который стал мне и любимым и другом, я горжусь им, но мне больно
2) боюсь что пообещали службу в городе и не выйдет, хотя обещали не последние люди.
Я постоянно дома, в тоске, живу мыслями о нём, только о нем, потом он пишет как скучает и я успокаиваюсь, мне одиноко, мне никак, но самое страшное то что не хочется жить и я временами просто мысленно прошу тех родных кто погиб забрать меня, но муж хочет чтоб я жила потому во все тревоги я хожу в коридор, выношу наших животных и вывожу ребенка маленького нашего...живу просто ради него. Я не могу, чувства мучают меня, я люблю и страдаю от расстояния. Помогите как-то справиться, меньше ждать эти звонки, эти смс, эти переживания как-то убрать, я так себя накручиваю.
Доброго вечора. Хочу вам виговоритись та щоб ви висловили свою думку.
Мені 19 через 1 місяць 20 років буде в мене вже з початку 19 років роздуми піти на війну. В мене є робота є своя власна автівка тому що я роблю вже 2 роки, в моєї сестри є чоловік на 2 роки старше від мене він вже служе пів року і вже добився не малих результатів по службі. Я говорив батькам але вони мене відмовляють говорячи тим що в тебе є робота автівка але знаєте мені чогось не вистачає може коли дійсно туди піду я зрозумію для чого живу. Дівчини немає, друзів є пару але виходимо раз на тиждень знайомих мало. Якщо чесно я не можу на це наважитись не можу і все я хочу попробувати але щось не дає, так само як і бросити цю роботу вона не погана але зарплата мала а обов\'язків добавляють все більше і більше я вже не знаю що мені далі робити. Чомусь страшно але страшно я так зрозумів буде завжди, і від батьків переїжджати, і на нову роботу завжди буде страх. Батьки проти з друзями один говорить одне другий друге якщо себе послухати я хочу попробувати але страшно я зараз нікому не потрібен а якщо зміною щось станеться то точно нікому не буду потрібен. Але мені не хватає якогось глотка повітря. Що можете порекомендувати!
Здравствуйте, у меня мысли о войне мне недавно исполнилось 19 лет. В моём пригороде есть 2 парня одному как и мне 19 второму скоро 20 знаю их потому как они такие парни могут любому в морду дать я думаю в каждом пригороде есть такие ребята ну мощные они, с одним из них у меня до войны был конфликт он типо меня высмеивал пытался как-то задеть, не суть они оба воюют и у меня тоже начали мысли пойти на войну не знаю за чем и почему. Есть робота, пару знакомых, но последнее 2 недели мысли не покидают вроде круто быть военным а с другой стороны а зачем ? У меня зять он на три года старше меня подписал контракт я смотрю и задумываюсь может и мне уйти пытался вчера сказать родителям мама ты дурак не делай этого боюсь если я подпишу контракт с-ней что-то случиться, отец говорит а чего тебе не хватает у тебя же все есть. Спрашивал у зятя он рассказал что у него в бригаде мега круто и потянуть штангу можно и коллектив хороший даже не знаю понятно у меня присутствует страх но я даже сам не могу понять откуда у меня такое ощущение. Я не когда не был патриотом, сказать что я нуждаюсь в деньгах да есть момент но скажу честно что даже за деньги туда не пошел бы просто почему-то смотрю на парней ну все же нормально.
Відео на тему
![]() |
Коли батько або мати на фронті. Як зберегти відносини з дитиною? Коли батько або мати на фронті. Як зберегти відносини з дитиною? Як забезпечити присутність? Як не "загубити" дитину? Як розмовляти з дитиною? На ті та інші запитання відповідає дитяча психологиня, авторка книжок з дитячої психології та просто мати, Анна Корольова. |
![]() |
Як знизити тривожність під час війни? Тривога виникає як природня реакція на стрес та проявляється хвилюванням, неспокоєм, переживанням за себе або інших. Поради заспокоїтись при цьому не допомагають, адже виділяються такі гормони як кортизол, адреналін, норадреналін, в організмі людини відбуваються певні процеси. Якщо тривожність підвищена помірно, направляйте внутрішнє напруження в фізичну активність, навчиться розслаблятись з допомогою йоги, медитації чи прогулянок. Не тримайте все в собі, говоріть про свої почуття з тими людьми, які здатні Вас підтримати. Якщо тривоги занадто багато і вона сильно впливає на Ваше життя, звертайтесь до психолога чи психіатра в залежності від свого стану. Тривога може бути ознакою тривожних розладів, панічних атак, деяких соматичних чи психічних захворювань. |
![]() |
Відео 14. "Друге дихання" з циклу "Кризова психотерапія під час війни" Відео архівне. Записане 5 березня 2022 року. Випадково надибала його в архіві фейсбук. Те, про що казала раніше, актуально і зараз. Бо йдеться про реакцію на стресову і кризову ситуацію. І, як завжди, трохи рекомендацій що робити |
Рекомендуємо!

Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути

Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.

Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму

З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,

Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен

«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...

Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ...
Повернутись до ...