Війна
В інтернет-мережі шириться зняте на любительську камеру відео, на якому учні середніх класів однієї з українських шкіл під час перерви дещо дивно граються. Імітують похорон: відспівування та поховання загиблого на війні героя. Все майже по-справжньом ⇉
А як, власне, жити далі? Фантомні болі від втрати минулого посилюються зазвичай під вечір та у часи самотності. Починається нова стадія життя, яка вимагає сили волі, терпіння, мудрості, духовної міці. ⇉
Порівнювати ту війну і цю взагалі не має сенсу. Це непорівнянно за навантаженням на психіку. І за вихідними даними нашого організму. Ми нейрофізіологічно не пристосовані до сьогоднішнього інформаційного поля. ⇉
У житті кожного з нас хоч раз встає таке питання: “залишатися вдома чи намагатися будувати нове життя в іншому місті чи країні?”. Коли ми приймаємо рішення, чи замислюємося ми про те, які Втрати на нас чекають? Це звучить не звично ... ⇉
Я знаю, як це плакати, як це сумувати, злитися, чому саме він, за що, чому, та не знаходити відповіді. Моя ліпша подруга втратила свого чоловіка через два місяці початку війни, і тоді я зустрілася з першим болем втрати на війні... ⇉
Тривога виникає як природна реакція на стрес або загрозу та проявляється хвилюванням, неспокоєм, переживанням за себе або інших. Тривога по-своєму корисна, вона має захисну функцію. Якщо б її не було, людина б частіше наражала себе на небезпеку. ⇉
Часто чую цю фразу від клієнтів. Найцікавіше, що і до повномасштабного теж її регулярно чула.Любі, а коли буде час? Як ви це собі уявляєте? Як зрозумієте, що цей час настав? Чи ви плануєте зі стиснутими зубами прожити все життя? ⇉
Смерть — це зміна тіла, але в історії цього тіла також трапляються маленькі смерті та переродження. Змінюється тіло країни, соціальне тіло, тонке тіло світогляду, історичне тіло культури та життя, світогляду, зміна клімату, зміна парадигм і думок. . ⇉
На даний час наша країна перебуває в дуже тяжкій ситуації, у стані війні. Всім нам знайомі почуття: страх, безсилля, гнів... Я пропоную техніки, які допоможуть знизити рівень тривоги та напруження і полегшити стан ⇉
Нещодавно в групі колег обговорювали тенденцію зміни станів і своїх, і людей навколо.Те, що ми виснажуємося, вихолощуємося, потім раптом на другому подиху робимо ривки, потім знову впадаємо в незрозумілі стани, - це логічно і зрозуміло: війна випробу ⇉
Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ... ⇉
Все частіше за підвищеною тривожністю людей проглядається маніакальне прагнення переглянути всіх та зрозуміти, що далі буде. Вибудувати гарантовано правильний прогноз виходячи з об'єктивної інформації не беруться навіть професіонали. ⇉
Або - або! Війна руйнує... у ситуації реальної військової загрози життю включається механізм поділу на «свій-чужий», «поганий-хороший». Це допомагає вижити. Наприклад я мало не збожеволіла, натрапивши в лісі на двох військових на початку війни ⇉
«А вы сами то очень переживали, когда у других война была?» Соцмережі були заповнені подібними питаннями з початку війни. Наші гаджети, гаджети людей у всьому світі зараз переповнені сотнями тисяч смертей, болю, руйнувань від того, що відбувається ⇉
Враховуючи військовий стан в Україні, важко мати гарний настрій. Але він нам потрібен. Що ж впливає на настрій? Цікаво, що це не тільки події, що відбуваються. ⇉
Війна: інтерв'ю психологів
Як спілкуватися з військовим, поки він на фронті? Як зрозуміти військового, який нещодавно повернувся додому з війни? Як себе поводити?
Як змінився психоемоційний стан людей після 3х місяців війни? Які настрої, емоції превалюють в соціумі зараз? Чи варто сподіватися на скоріше завершення війни чи навпаки, готуватися до затяжного конфлікту?
Питання психологу
З хлопцем два роки пів року тому зробив пропозицію,перед пропозицією був у штурмовій бригаді перший раз і надовго потім получив поранення,зараз проходить ВЛК,то було в липні цього року, лише сьогодні він признався,що чує голоси окупантів які просили не вбивати,він був сильно наляканий і кинув гранату, потім вони закидали групку окупантів гранатами,і прийшли забрати зброю,а їм легені розірвало і був чутий хрип з легенів,і вони їх добили, зараз в нього в голові голоси які просять не вбивати і картинка перед очима тих людей,вже майже пів року з ним таке,каже що його то розриває,до психолога не хоче йти. Допоможіть підкажіть як з ним говорити,як йому допомогти,що скажете на таку ситуацію , боїться розказувати мені бо думає залишу,але довела що це не так
Колишньому чоловіку на війні відірвало руку і взагалі дуже великі проблеми. Ми маємо спільну дитину 8 років. 3 роки як розлученні, мали останні роки відносини складі. Аліменти майже не платив з дитиною не спікувався. Мою вже цивільного чоловіка 2 роки.
Колишній просе дуже привести в лікарню дитину , побачитися з нею .
Я сомніваюсь чи їй це треба . А з іншої сторони людина захищала країну і втратила руку !
Доброго дня, після повномасштабного вторгнення, я не можу зібратись до купи, був сильний стрес, я пройшла групову терапію, були одиночні консультації в психолога, пропивала різні заспокійливі, здавала аналізи, періодами хочеться щось робити, мріяти, жити далі, досягати нових висот, а періодами ні, хочеться просто лежати, мені вже 3 рік важко спілкуватись з людьми, не вистачає на все ресурсу. Я не можу себе дисциплінувати, маю декілька цілей, але таке враження, що я прокастиную, не можу зрозуміти причину. Таке враження, що я стала дуже лінива, я склала собі графік, розбила цілі на маленьки кроки, але не можу заставити себе його виконувати. До 24 лютого в мене була своя справа, якою я горіла, але я вирішила більше цим не займатись по багатьом причинам, маю нові хобі та захоплення, активно цим займалась, але в період загострень на фронті я відклала свою нову справу і цілу зиму проволонтерила, після цього не можу війти в робочий ритм ще досі. Я наче вижатий лимон час від часу, то щось роблю, зʼявляється інтузіазм, а потім знову відкат і відкатів більше і вони затяжні, переживаю чи в мене часом не депресія. Не можу зрозуміти, що відбувається. Я живу в більш менш безпечній частині України, але після декількох останніх обстрілів знову погано сплю, таке враження, що я постійно в напрузі, шарахаюсь від звуків, якщо не випʼю щось заспокійливе, можу прокидатись в 3-4 ранку, почуваю себе останні місяці тривожно, таке враження, що я не маю сили. Я раніше була дуже соціальна та любила спілкуватись, кудись ходити, зараз хочеться бути більше наодинці, подалі від людей, нещодавно була декілька днів на природі де не було людей і мені було так добре наодинці з собою, це на мене не схоже. Я хочу поміняти рід діяльності і для цього мені треба дещо вивчити нове, воно мені подобається, але таке враження, що в мене немає на це сили, хочеться постійно нічого не робити, я заміжня, тривалий час не працюю, ніби вже мала б навідпочиватись, а я не можу себе зібрати до купи. Дуже хочу розвинути в собі дисципліну, але незнаю, як це зробити, з чого почати? Та що робити з моїм станом?
Відео на тему
Коли батько або мати на фронті. Як зберегти відносини з дитиною? Коли батько або мати на фронті. Як зберегти відносини з дитиною? Як забезпечити присутність? Як не "загубити" дитину? Як розмовляти з дитиною? На ті та інші запитання відповідає дитяча психологиня, авторка книжок з дитячої психології та просто мати, Анна Корольова. |
Як знизити тривожність під час війни? Тривога виникає як природня реакція на стрес та проявляється хвилюванням, неспокоєм, переживанням за себе або інших. Поради заспокоїтись при цьому не допомагають, адже виділяються такі гормони як кортизол, адреналін, норадреналін, в організмі людини відбуваються певні процеси. Якщо тривожність підвищена помірно, направляйте внутрішнє напруження в фізичну активність, навчиться розслаблятись з допомогою йоги, медитації чи прогулянок. Не тримайте все в собі, говоріть про свої почуття з тими людьми, які здатні Вас підтримати. Якщо тривоги занадто багато і вона сильно впливає на Ваше життя, звертайтесь до психолога чи психіатра в залежності від свого стану. Тривога може бути ознакою тривожних розладів, панічних атак, деяких соматичних чи психічних захворювань. |
Відео 14. "Друге дихання" з циклу "Кризова психотерапія під час війни" Відео архівне. Записане 5 березня 2022 року. Випадково надибала його в архіві фейсбук. Те, про що казала раніше, актуально і зараз. Бо йдеться про реакцію на стресову і кризову ситуацію. І, як завжди, трохи рекомендацій що робити |
Рекомендуємо!
Під час війни говорити про баланс, внутрішню рівновагу та гармонію не доводиться.Потужний стрес вибиває кожного з власної орбіти по якій рухалися ще донедавна. Як залишатися здоровими, сильними, як в ментальному, так і фізіологічному рівнях, щоб бути
Вина выжившего многих сейчас парализовала. Те, кто находится в безоспасности, те кто имеет какой-то уровень комфорта столкнулись с очень тяжёлыми переживаниями, которые мешают жить и быть эффективным здесь и сейчас.
Аналіз причин підтримки агресії з точки зору психології та соціології. Боягузтво, страх. Одна з реакцій на агресію це - приєднання до агресора. Вплив пропаганди. Байдужість. Заперечення або втеча від реальності. Патріотизм. Є здорові прояви патріотизму
З плином часу все більше накопичується і відчувається напруга і у тих людей, які були вимушені виїхати з України і в тих, що їх зустрічають, приймають, допомагають, рідні чи чужі б вони не були. Мене всі бісять, вони продовжують жити звичним життям,
Сейчас реальность такова, что наша задача не исключить сильный стресс в жизни (во время войны - это невозможно), а научиться жить под воздействием стрессоров , замечая при этом пользу для себя и некоторые возможности, которые могут появляться в измен
«Мама, коли закінчиться війна?» - майже не щодня питає мене донечка, «Хочу додому, хочу до тата!» Наші діти - діти війни. Що потрібно знати батькам, аби допомогти своїм дітям в цих складних обставинах. Переживання дітей можуть відображатися ...
Гнів і лють – стратегія виживання у ситуації нелюдського напруги, втоми та страху. За словами Джорджа Фоллера (психотерапевта, який спеціалізується на роботі з військовими, рятувальниками, поліцейськими), дослідження показали, що кожен військовий найбільше боїться ...
Повернутись до ...