Психотерапія

Нещодавно, а якщо бути точніше 5 листопада цього року у мене стався напад дереалізації та деперсоналізації, і мені страшно від цього стану.Зараз стало трішки краще, але відчуття та страх все одно залишилися.Мені важко зосередитись на своїх діях чи думках через те що я постійно думаю про це думаю і не можу сконцентрувати свою увагу на чомусь іншому.Я пишу сюди в надії отримати поради для вирішення цієї проблеми від професійних фахівців.
Як і чому це сталося?
Цей стан виник у мене під час перегляду фільму в моєму навчальному закладі, але до того як це сталось я дуже сильно хвилювалась, і саме через це хвилювання у мене з\'явився сильний стрес а потім самі симптоми дереалізації та деперсоналізації.Все почало здаватися нереальним, дивним, чужим і тд, але я розуміла де я, хто я, де та хто мої друзі, проблема полягала лише в тому що я цього не відчувала, і це мене лякало.Все почало виглядати так ніби я в якомусь фільмі або ж театральній виставі і все навколо є декораціями.У мене відразу почали з\'являтися думки про те, що я божеволію, я зараз зроблю щось жахливе, я втрачаю пам\'ять, я померла і мене насправді не існує, я боялась що я забуду про те хто я є, або ж я забуду хто мої родичі чи мої друзі, боялась що якщо розповім про те що я відчувають мене будуть вважати божевільною і відправлять у псих лікарню і тд. І думка про те що я божеволію бентежила мене більше всіх, гадала що коли розповім про це то всі від мене відвернуться та покинуть мене і я буду геть сама.
Зараз як я вже і писала стало трохи краще, але відчуття все ще є.Зараз мене не покидає відчуття того що я загубилась в часі, а також з\'явились екзистенційні думки про життя які мене лякають, і я не хочу про них думати.
Коли у мене стався напад то я не могла зрозуміти що це таке і чому воно з\'явилося, тому через деякий час я почала шукати відповіді на це в інтернеті і виявилось що цей стан називають дереалізацією та деперсоналізацією, і це доволі поширена проблема серед людей про яку мало хто говорить.Так от, я почала шукати причини цього розладу, і більшість говорило про те що цей стан є симптомами тривоги, і ця інформація дала мені зрозуміти що скоріш за все ці симптоми виникли саме через мою надмірну тривогу в той день.Також люди які змогли позбутися від цього кажуть що ці симптоми ніяк не впливають на пам\'ять і вони не зроблять людину божевільною, і це дає мені надію, кожен раз я плачу коли чую ці слова.Я справді хочу одужати і жити нормальним життям, хочу відчувати радість та задоволення та всі інші емоції, проте я розумію що для цього треба щось робити а не просто сидіти та очікувати що станеться якесь чудо.
Зараз я намагаюсь робити щось кожен день, спілкуватися з людьми по можливості, намагаюсь налагодити сон та збалансовано харчуватися.

Поставили диагноз биполярное расстройство 1 типа три года назад, болею около 8 лет, с анамнеза. В гипоманиях чувствую себя потрясающе, конечно, когда есть планы, энергии больше, чем у среднестатистического человека, много сил, повышенная мозговая активность, сон в три часа. Я такие моменты я пишу книги, много путешествую и усердно работаю. У меня бывают жёсткие мании, которых я очень боюсь, потому что не могу себя контролировать, а рядом близких нет, которые могли бы если что отследить это. Как понять тот момент, чтобы не улететь в магию? У меня были мании несколько раз, лежала из-за этого в больнице. Чем выше мания, тем глубже депрессия. В начале года была мания, в которой я спланировала самоубийство, но мне повезло оказаться у врача. Потом вышла из нее, но через три месяца ушла в депрессию снова, больше всего она перешла в тяжёлую форму с сентября. Я с медикаментами сейчас, к сожалению, она длится до сих пор. Я никак морально не могу из нее выйти. Даже с лекарствами,у меня появилось немного силы, но я совершенно не хочу ничего делать. Лежу, читаю, слушаю музыку. Какие либо гигиенические действия заставляю себя делать, но иногда вообще не делаю ибо не могу морально. Чем дольше я в депрессии, тем больше я забываю какой я человек на самом деле. Меня вот так и кидает все время. Есть ли какая-то возможность выйти из депрессии, может что-то вспомогательное?

Добра всем сразу к делу мне пару дней назад исполнилось 18 я заметил за собой 1 странность я как правильно сказать мастурбирую на женщин постарше за 40, это ладно но и к этому что они очень очень толстые в прямом смысле очень большие они меня возбуждают но когда в реальной жизни вижу мне на них вообще всеравно, я незнаю почему так одно предположение в детстве был очень полным и та к до 14 лет ну где-то в 13 весил 80 кг при росте 170 потом резко похудал занялся собой, в 14-16 вырос в росте но вот заметил пару месяцев назад опять сильно поправился, меня больше интересует почему меня не возбуждают худишки если выбирать конечно выберу худишку но то ли в подсознании то ли незнаю у родных ну есть не большой вес и то не у всех просто я знаю сам ето не правильно против толстых ничего не имею против и против худых как говориться ето не главное что со-мной и девушки у меня были несколько целовался со всеми но до секса дело пока не доходило ну я сними и встречался по месяцу и хочу узнать почему меня такие толстые возбуждают, хотя девушки были худые с чем это может быть связано ?