Булiнг у школi: як розпiзнати й реагувати батькам?

» Підлітки » Булiнг у школi: як розпiзнати й реагувати батькам?

1. Чому булiнг — це не конфлiкт i не "вони просто не подiлили"

Булiнг — це систематичне насильство або приниження, спрямоване проти дитини. Це не ситуацiя, коли двоє посварились i однаково вiдповiдають один одному. Це постiйне цькування, в якому сили не рiвнi. Часто булiнг виправдовують фразами на кшталт: «вони просто не подiлили», «треба бути сильнiшим», «усi через це проходять», «вчись захищатися/за себе постояти». Але така мiнiмiзацiя проблеми лиш посилює страждання дитини та не дає їй необхiдної допомоги.

Булiнг включає цiлеспрямованi дiї, що завдають шкоди, мають повторюваний характер i спрямованi на приниження, контроль або iзоляцiю. Це не випадковi конфлiкти, а цiлеспрямоване насильство.

Булери – це кривдники, мають фізичне домінування, часто озлобленні діти, не емпатичні діти, які підвищуюють свою самооцінку і зазвичай мають домашнє насилля.

Підберіть психолога для підлітка онлайн або в містах України.

Діти, яких цькують – не мають навичок самозахисту, мають низьку комунікацію, не мають довірливих стосунків з дорослими, вдома часто сварки.

Діти-спотерігачі діляться на 3 категорії: 1) прихильники кривдника, но не включаються в цькування, 2) не прихильники булінгу, але пасивні, байдужі, 3) активні – засуджують, захищають, ці діти мають високу самооцінку.

Вчителі не завжди знають, що робити з травлею, а іноді і самі можуть підпадати під цькування. Але замовчувати це не можна. На це потрібно реагувати. Вчитель завжди бачить динамику класу, і якщо виникає дисфункція - потрібно реагувати. Він перший дорослий «тут і зараз», до кого може звернутися дитина. І в його силі зупинити цю травлю, бо це про безпеку. В разі необхідності, залучати і проводити заходи зі шкільним психологом. Зі сторони вчителя має бути сформована доброзичлива атмосфера у колективі та створення несприятливих умови для цькування. 

Завдання вчителя прислухатися до почуттів дітей і їх потреб, і створювати спільноту, де дітям буде безпечно. Вибудовувати кордони з люблячою добротою по відношенню до дітей. Щоб внутрішнє послання турботи до особистості дитини переважало над бажанням довести дитину до паніки «щоб слухався і вчився». В небезпечній обстановці, де багато напруги і стресу – мозок дитини не розвивається, і це стосується всіх учасників процесу.

2. Види булiнгу

Сьогоднi булiнг може проявлятись у рiзних формах:

Фiзичний булiнг: удари, штовхання, псування речей.

Словесний: образи, приниження, погрози, прiзвиська.

Психологiчний: iзоляцiя вiд колективу, iгнорування, поширення чуток.

Кiбербулiнг: цькування через соцiальнi мережi, поширення принизливих фото або вiдео, коментарi, погрози онлайн.

Сексуалiзований булiнг: дотики, непристойнi жарти, натяки, коментарi сексуального характеру.

Економичний: крадуть, забирають, рвуть зощити і підручники.

Булiнг може бути явним i помiтним, а може проявлятися у прихованих, але не менш болючих формах, наприклад: систематичне виключення дитини з групових активностей або постiйне пiдсмiювання «жартома».

3. Як булiнг може впливати на дитину

Наслiдки булiнгу можуть бути глибокими i довготривалими:

Хронiчний стрес, тривожнiсть, депресiя

Зниження самооцiнки та вiдчуття власної цiнностi

Труднощi в навчанні, втрата мотивацiї

Соматичнi скарги: болi в животi, головнi болi, порушення сну

Самоушкодження або думки про самогубство

Механізми самозахисту у дітей: соціальне відчуження, відгородження. Виникає почуття непотрібності або агресії.

Булiнг порушує вiдчуття безпеки, руйнує довiру до людей, викликає вiдчай i вiдчуття безпорадностi. Дитина може вiдчувати сором, провину або страх, не наважуючись розповiсти про пережите.

4. Як розпiзнати, що дитину цькують?

Дiти рiдко говорять про булiнг прямо. Але деякi ознаки можуть насторожити:

Рiзка змiна настрою, замкнутiсть, дратiвливiсть. Діти стають тихими, можуть повертатися нудними чи сумними зі школи, мовчазнимі

Втрата iнтересу до навчання або звичних активностей

Синцi, подертий одяг, зламанi речi без пояснень

Поява нових страхiв, наприклад, страх залишатися одному

Часте мовчання про подiї у школi або уникання теми

Небажання йти до школи, скарги на погане самопочуття, підключається «психосоматика»: болить живіт, горло, голова

Також важливо звертати увагу на змiни в апетитi, сні, поведінці дитини в соцiальних мережах. 

5. Як реагувати батькам

Слухайте з розумiнням. Якщо дитина дiлиться з вами переживаннями, головне — не заперечуйте її досвiд. Скажiть: "Я бачу, як тобi важко. Я вiрю тобi. Ми розберемось разом".

Не знецiнюйте почуття. Не кажiть: "Ти перебiльшуєш" або "Захищайся сам".

Запропонуйте допомогу. Запитайте: "Як я можу тобi допомогти?" i дiйте вiдповiдно до ситуацiї: розмова з вчителем, адмiнiстрацiєю, залучення фахiвцiв.

Навчайте дитину стратегiй безпеки. Наприклад, як реагувати на агресiю, куди звернутись за допомогою, як пiдтримувати себе.

Завдання батьків: надавати розголосу при булінг дитини, йдіть до вчителя, класного керівника, директора. І говорить, про те, що в класі не здорова та не безпечна обстановка, та обговорюйте і вирішуйте як дорослі цю проблему в допомозі дітям. Добре, якщо звернення буде письмовим. Якщо цькування продовжується і в школi вiдсутня адекватна реакцiя — звертайтесь до вiдповiдних органiв, йдіть до департамента освіти. Нарешті, змінюйте вчителя/клас/школу. Дитина повинна винести досвід захисту і турботи про себе.

6. Чого не варто робити

Не звинувачуйте дитину. Фрази на кшталт "ти, мабуть, сам провокуєш" лише посилюють сором i вiдчуття провини.

Не радьте "дати здачi" без аналiзу ситуацiї. Це може бути небезпечно i не завжди ефективно.

Не iгноруйте i не применшуйте. Навiть якщо ситуацiя здається дрiбною, важливо реагувати.

Не змушуйте мовчати. Слова "не винось смiття з хати" створюють враження, що булiнг — це сором i провина дитини.

7. Як може допомогти дитячий або пiдлiтковий психолог?

Фахiвець допомагає:

Вiдновити вiдчуття безпеки

Опрацювати травматичний досвiд

Пiдвищити самооцiнку та впевненiсть

Навчитись реагувати на агресiю i не брати провину на себе

Знайти ресурси та внутрiшнi опори

Також психолог може працювати в зв'язцi з батьками та школою, щоб створити систему захисту дитини.

Булiнг — це не просто непорозумiння. Це реальна загроза психiчному здоров’ю дитини. Завдання батькiв — не лише захистити, а й бути поруч, створити простiр, де дитина не боїться говорити про те, що їй болить.

Якщо ви пiдозрюєте, що ваша дитина стикається з цькуванням, не залишайтесь самi в цiй ситуацiї. Я, як психолог, можу допомогти вам краще зрозумiти, що вiдбувається, i знайти шлях до пiдтримки та вiдновлення. 

Запрошую вас на консультацiю — онлайн. Разом ми зможемо знайти шлях, як змiцнити ваші внутрiшнi сили і знайти шлях, щоб допомогти вашій дитині повернути в її життя вiдчуття безпеки i впевненостi.

Опубліковано на сайті 02-07-2025

» Підлітки » Булiнг у школi: як розпiзнати й реагувати батькам?