Психологиня Яна Кіркеснер Київ лише онлайн

Вам необходима длительная работа с психотерапевтом, чтобы структурировать весь тот хаос, что творится в Вашей душе и действиях. Но пока Вам нет 18 для роботы со специалистом требуется согласие одного из родителей.

Добрий день.
Я очень сопереживаю Вашему состоянию. В Вашем сообщении читается очень много боли, тревоги, крика о помощи... Обстановку в которой Вы росли и продолжаете жить трудно назвать нормальной, она, к сожалению, токсична и деструктивна. Но есть хорошая новость - так будет не всегда! Вы через 3 года станете совершеннолетним и сможете сами отвечать за себя - выбирать где жить, с кем общаться, самостоятельно обратиться к психотерапевту.
А сейчас для облегчения душевного состояния Вы можете обратиться ко школьному психологу или в службу бесплатной психологической поддержки для подростков.

Передаю Вам виртуальный объятья поддержки :)

Гарячі лінії:

Лінія Національної психологічної асоціації: 0 800 100 102 (працює щодня з 10:00 до 20:00).
Національна гаряча лінія для дітей та молоді від Ла Страда: 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного).
Лінія від благодійного фонду «Голоси дітей»: 0 800 210 106 (працює з 09:00 до 20:00). Також є можливість записатися на очні консультації. Деталі за посиланням.
Міжнародна гуманітарна організація «Людина в біді»: 0 800 210 160 (анонімно та цілодобово).
Сервіси:

ПОРУЧ — тут є можливість записатися до онлайн-групи підтримки для підлітків. Консультації проводять двічі на тиждень на платформі Zoom.
«Не дрібниці» — телеграм-бот, який допоможе підліткам розібратися у власному емоційному стані, підтримати своє ментальне здоров’я й отримати фахові консультації від психологів.
Teenergizer — молодіжний рух, який пропонує безоплатну та конфіденційну психологічну підтримку для підлітків. На сайті можна записатися на безоплатну консультацію.

Вітаю, Віко.
В гармонійній сім'ї має бути баланс обов'язків, який би влаштовував всіх її членів. Ваша розповідь викликала у мене декілька питань:
З який причин Ви вирішили так кардинально змінити фінансові ролі чоловіка та жінки?
Які функції для добробуту родини виконує Ваш чоловік?
Чи обговорювали Ви з чоловіком ситуацію з дитиною?

Вітаю Вас. Що Ви хотіли б почути від психологів форуму?

Вітаю Вас.
Вашій мамі дійсно необхідна консультація психіатра, саме психіатра, а не психолога чи психотерапевта. Описані вами ситуації дуже схожі на параноїдні маячіння. Але зважаючи саме на ці параноїдні ідеї дуже складно буде її вмовити звернутись до спеціаліста.
Я співчуваю Вам, що Вам доводиться бути в епіцентрі цієї ситуації. Чи є у Вас родичі, інші близькі дорослі, які могли б допомогти у цій ситуації? До чиєї думки мама могла б прислухатись?

Вітаю Вас.
Вашій мамі дійсно необхідна консультація психіатра, саме психіатра, а не психолога чи психотерапевта. Описані вами ситуації дуже схожі на параноїдні маячіння. Але зважаючи саме на ці параноїдні ідеї дуже складно буде її вмовити звернутись до спеціаліста.
Я співчуваю Вам, що Вам доводиться бути в епіцентрі цієї ситуації. Чи є у Вас родичі, інші близькі дорослі, які могли б допомогти у цій ситуації? До чиєї думки мама могла б прислухатись?

Доброї ночі, Валеріє.
З Вашої розповіді мені напрошується ідея того, що Ваші батьки через Вас компенсують свої власні бажання та мрії. Живучи з установкою "все краще дітям", вони дають Вам все найкраще, ігноруючи власні потреби. До прикладу, мама цілком може поїхати на відпочинок разом з Вами або окремо, але чомусь цього не робить.
Ви вже не дитина, а доросла людина і мали б самі турбуватись як втілювати свої мрії. Можливо зерно цього усвідомлення і є причиною Вашого почуття провини.
Можливо має сенс віддячити батькам якимось подарунком у межах фінансових можливостей та реальної ситуації (спираючись на Ваші слова про роботу), тоді Ви можете відчути певний баланс і почуття провини відступить.

Відредаговано автором 12-03-2025 00:53:59

Доброго вечора, Соню.
Дозвольте висловити Вам щирі співчуття стосовно вкрай болісного дитячого досвіду. Якщо Вам ця тема все ще дуже болить та викликає сильні емоції та тілесні реакції, має сенс пройти психотерапію.
Стосовно Вашого хлопця можу висловити теорію: Він якимись своїми рисами або більшою частиною своєї особистості втілює образ Вашої матері (бо нам природньо знову знаходити "насильників" та відтворювати подібні ситуації, аби спробувати переграти дитячу історію). І саме зараз він проявив свої потенційні насильницькі риси.
Що з цим робити, вирішувати лише Вам.

Вы ушли от контроля матери, но попали под контроль парня. Но Вы неосозанно выбрали контролируещого человека, чтобы попытаться с ним переиграть отношения с мамой.
Вам стоит проговаривать парню, что Вас не устраивает в отношениях, какие Ваши желания и потребности не удовлетворены. Если вы обое будете делиться своими настоящими чувствами и желаниями, слушать и слышать друг друга, у вас есть шанс построить гармоничные здоровые отношения без ущемления и контроля. Если же Вы планируете подавлять свои чувства, ваши отношения очень скоро будуть напоминать Ваши токсичные взаимоотношения с мамой.

Здравствуйте, Кристина. Вы задавали себе вопрос, почему именно Вы хотели поскорее начать семейную жизнь? Чувствовали Вы себя комфортно в Вашей родительськой семье? Это с одной стороны.
С другой стороны, почему Вы себя ограничили в остальных превилегиях беззаботной молодости, ведь у Вас еще нет ребенка, который требует к себе много внимания и заботы? Или же Ваш молодой человек ограничивает Вас? Устраивает ли Вас ваш совмесный быт, или обязаности распределены несправедливо?

Ситуація з хлопцем це програвання тієї давньої ситуації з мамою. Тільки ваша психіка замінила почуття суму, яке Вам було неймовірно складно переживати, на почуття гніву. Цей гнів, як Ви бачите, не відповідаєте поточним обставинам, але так Ваша психіка захищає себе почуття суму (яке Вас би цілком "накрило" в моменті).
Можливо після усвідомлення цього механізму Вам стане трохи легше. А взагалі це запит на терапію, або принаймні на декілька консультацій з психологом.

Вітаю. Чи нагадує Вам ця ситуація з хлопцем якусь повторювану /одну, але яскраву, ситуацію з дитинства? Можливо хтось із батьків йшов кудись, залишаючи Вас саму, а Вам в такі моменти було дуже сумно / страшно / гнівно.

Вітаю. Ваша мама явно не хоче випускати Вас з під свого контролю, не хоче сепаруватись та сприймати Вас як дорослу людину. Ви праві в тому, що треба направляти зусилля на зміну себе, а не її. Почніть з окреслення Ваших кордонів, наголошення на тому, яке ставлення до Вас категоричне неприйнятне. Для початку визначте для себе пункти ставлення до Вас, які ви вважаєте неприємними, дратуючими, знецінюючими...; далі сформуйте картинку того, як Ви хотіли б, щоб до Вас ставилась мама. Краще все це прописати, аби чітко сформувати свої претензії та запити.
Як будете готові, спробуйте провести з мамою бесіду, спокійно (без істерик та криків, що вказуватимуть на підлітковий бунт) озвучте їй все, та можливо Вам пощастить, і вона відреагує теж адекватно. Можете викладати свої претензії дозовано, спостерігаючи за результатом.
В будь-якому разі Ваша мовчазна згода з таким ставленням ситуацію не змінить. Важливо заявляти про те, що Вам не подобається.

Доброї ночі, Марино.
Знаєте, є такий вираз "Так буде не завжди". Мені здалось, що Ви доволі цілеспрямовано і планомірно долаєте Ваші труднощі, у Вас напевно є чіткий план і орієнтовний час на його завершення. Але, нажаль, Вам вже бракує внутрішнього ресурсу боротись зі стресом, бути сильною та рішучою, і цей ресурс треба десь здобувати.
Джерелами ресурсу можуть бути абсолютно різні речі, які Вам приносять задоволення, релакс, натхнення... Ресурсними є також люди та спілкування із ними, навіть приємна колежанка може поділитись душевним теплом під час невеличкої бесіди на перерві. Орієнтуйтесь на позитив, та оберігайте себе від негативу.
У хвилини, коли Вас накриває смуток, можете спробувати різні дихальні практики - вони заспокоюють нервову систему, стабілізують її тут і зараз.
Малюйте чи ведіть щоденник, аби зливати назовні похмурі думки та настрій; негативне почуття, що отримало матеріальну форму, значно втрачає свою силу.

Вітаю, Анно.
Співчуваю Вам, Ви напевно відчуваєте велику печаль через те, що стосунки із донькою та онукої не такі, як Вам хотілось би.
Нажаль Ви зробили велику помилку у вихованні доньки - зробили її центром і сенсом свого життя. І зараз страждаєте через те, що позбавлені значного шмату життя, яке було до одруження доньки. Ваша доньки відчувала на собі тиск надмірної уваги, контролю, гіперопіки, простими словами - Ви душили її своєю любов'ю. І її теперішня поведінка - це реакція на Ваше виховання, можливо навіть бунт (свідомий чи несвідомий), який вона не реалізувала будучи підлітком.
Чи є у Вас подруги, друзі? Що займає Ваші думки, окрім роздумів про доньку та її родину? Що ще Вам приносить задоволення, окрім спілкування із рідними?