Психологиня Яна Кіркеснер Київ лише онлайн

Здравствуйте.
Эта типичное поведение вашей девушки или исключительный случай?
Вы с ней обсуждали этот момент?
Насколько вы оцениваете свою склонность к ревности?

Ось тому важливо вам жити окремо, аби дати крилам розправитись.
Маму не тягніть до психолога - немає сенсу. А вам дуже навіть є сенс пройти терапію. У вас цілий клубок внутрішніх переживань, негативних установок, заборон... І ви однозначно вмотивовані на зміни та покращення життя!
Десь чула вислів: "Нійцінніший вклад, який я у себе зробила, - пішла до психолога".
Поміркуйте над цим :)

Вітаю, Анно.
Дуже прикро, що у вас такі недовірливі холодні стосунки у родині. Але нажаль і так буває. Ми не можемо виправити батьків, братів/сестер та інших родичів, зробити їх комфортними для себе.
Вас напевно турбує, що ваші стосунки з батьками та братом не "кіношні", але ви в дитинстві не могли впливати на виховання і зараз, якщо мама не переосмислить глибоко їй стиль спілкування з дітьми (а це навряд можливо без втручання психолога), ви не вплинете на її поведінку.
Ваш шлях це прийняти ситуацію як є, змиритись і жити своє життя, не озираючись на думку родичів.

P.S. Атмосфера в який ви проживаєте (з батьком колишнім жорстоким аб'юзером, непідтримуючою матір'ю) є токсичною та згубною для вас! Є сенс подумати про окреме проживання, не зважаючи на всі побутові "але". Тільки окреме проживання не зменшене спілкування з родичами буде сприяти вашому душевному відновленню.

Бажаю вам сил та ресурсів!

У вас к родителям амбивалентные (двополярные) чувства - вы их любите как и любой ребенок безусловно любит родителей какие бы они ни были, но в то же время вы ненавидите, обижаетесь, презираете их за то как они себя ведут, за то что обижали вас в детстве и лишили базового чувства безопасности. Все ваши чувства абсолютно нормальны в вашей ситуации, не запрещайте себе их чувствовать.

«Также ненавижу когда она меня касается (это же касается отца).»;
Даже когда вы в моменте хороших отношений, тело все помнит начиная с детского опыта (тем более что вас били) и поетому реагирует отвержением.

Финансовая помощь родителей и игра на вашем чувстве вины - это манипуляции, они хотят вас держать возле себя для каких-то своих осознанных или неосознанных потребностей.

Лично для вас как для отдельной личности лучше всего будет жить отдельно, независимо и снизить контакты до минимума, пока вы не успокоитесь и не сможете смотреть на родителей более объективно. А разобраться с клубком ваших сложных, к сожалению, патологичных детско-родительских отношений поможет только психотерапия; самостоятельно это сделать будет гораздо сложнее.

Здравствуйте, Дарья.
С какого вашего возраста родители выпивают и с какой интенсивностью?
Как они с вами обращались в детстве? Как занимались вашим воспитанием и благополучием?

Здравствуйте, Юлия. Я сопереживаю вашему состоянию и передаю вам объятья поддержки.
Ваш сообщение это крик о помощи. И если вы кричите, значит хотите спастись.
К сожалению, в рамках открытых ответов на форуме вам не смогут помочь, а вот психиатр вам однозначно кинет спасательный круг.
У вас очень сложное кризисное состояние, которое возможно требует медикаментозного вмешательства (а лекарства назначает и ОТМЕНЯЕТ только врач - это залог успешного лечения).
Обратитесь за помощью как можно скорее!
Желаю вам скорейшего выздоровления.

Я дуже рада за вас, що ваша мама була і є теплою до вас, приділяла увага наскільки це було можливо. І те, що ваш тато чекав вашої появи теж величезний ресурс для вашої психіки (навіть не зважаю та холодність яку ви запам'ятали).
Нажаль, у вашому дитинстві потреба в увазі не була задоволена на 100%. До того ж ви маєте дуже травматичний дитячий досвід – передчасна загибель однієї з найрідніших людей, вашої опори та захисту. Припускаю, що мама на той момент не змогла вас достатньо втішити та приділити вам необхідної уваги, оскільки сама потребували турботи та ресурсу, що тільки закріпило відчуття нестачі уваги.
Ваш селф харм - спроба перенести душевний біль на фізичний, аби хоч трохи стало легше. Але це не вихід і полегшення не наступає на довгу перспективу. Намагайтесь цього більше ніколи не робити.
Дуже рада за вас, що ви зустріли хлопця, який вам душевно близький та частково перекриває функції батька. Проте це невротичне перекриття батьківської фігури не буде працювати роками. Гармонійні здорові стосунки лише рівноправні та партнерські, де ви обоє зростаєте та розвиваєтесь, а не заліковуєте рани.

Я рекомендую вам пройти курс психотерапії, аби пропрацювати дитячу травму, нівелювати її вплив на ваш поточний стан та стосунки з рідними. У вас великий внутрішній та зовнішній ресурс (далеко не всі мають люблячу маму та розуміючого хлопця), тому робота з психологом принесе гарні плоди ::smile::

Відредаговано автором 15-08-2024 14:32:30

Вітаю вас.
Ви дуже чудово ідентифікуєте, що проблема в вас, а не в хлопцеві чи інших людях. У вас дуже залежна від думки інших самооцінка, що має корені в дитинстві. Ваша прив'язаність до хлопця дійсно досить невротична і не дозволяє вашій парі повноцінно функціонувати та розвиватися.
Ви кажете, що росли без батька. А взагалі якісь стосунки з ним підтримували? Які у вас відносини з мамою?

Здравствуйте, Милана. Профессиональный психолог никогда не осудит вашу ситуацию.
Боль при интиме с мужем вы чувствуете из-за емоциональной напряженности в отношениях. Секс начинается с головы, а у женщин особенно. Вы сейчас не чувствуете с ним душевного контакта и ваше тело его буд-то отвергает, не хочет принимать.
К тому же у вас появился другой мужчина в интимном плане. Это может противоречить вашим ценностям и глубинным убеждениям, что не должно быть двое партнеров (поэтому секс с одним из них перестает быть возможным на физиологическом уровне).
У вас с мужем сейчас кризис в отношениях (коих бывает несколько на протяжении всех отношений), который вероятно совпадает с личностным кризисом кого-то из вас или обоих.
Если вы действительно любите мужа и хотите сохранить отношения, вам помогут откровенные разговоры, где вы поделитесь своими неудовлетворенными потребностями в емоциональной сфере, выслушаете переживания супруга... Если вам сложно будет справится самим, обратитесь к семейному психологу.
Но делать что-то нужно. Проблема сама по себе уже не "разсосется".

Вітаю вас.
Я погоджуюсь с колегами. Вам потрібна психотерапевтична допомога, до того ж чим швидше, тим менше шкоди ви зробите своєму здоров'ю. А шкоду ви вже робите, навіть не сумнівайтесь!

Збирайтесь з силами та розкажіть батькам чи іншим родичам, яким довіряєте, про вашу проблему. Вам потрібна допомога профільних спеціалістів.

Як один із варіантів:
Після 9го класу поступіть у коледж / технікум в іншому місті з можливістю проживання у гуртожитку, на спеціальність яка вам хоч трохи подобається. Зараз зосередьтесь на навчанні, щоб мати змогу поступити на бюджет та отримувати стипендію.

Дуже сумно, що соц. служби нічим вам не допомогли. Ваша підтримка наразі сусідка, яка з ваших слів не байдужа до вас. Спілкуйтесь із нею, діліться своїми переживаннями (якщо це можливо), питайте порад у технічних питаннях (як подати документи на навчання, наприклад).

Ви сильна і гідна чудового світлого майбутнього! Піклуйтесь про себе, не зважайте на думку інших та ставайте самостійною і незалежною від мами при першій нагоді.
Бажаю вам щастя!

Вітаю вас.
Я дуже співчуваю вашому емоційному стану і передаю вам обійми підтримки.
Ваша родинна ситуація не є здоровою і мама не має вас ображати та бити. Спробуйте не дозволяти себе ображати принаймні фізично (стримуйте мамину руку, ухиляйтесь від удару).
Чи є у вашій школі психолог, до якого ви могли б звернутись?

Вітаю вас.
Ваша подруга, на мою думку, сама хоче завершити ваше спілкування, але не може наважитись, або ще сумнівається. Про це свідчать її ніби поважні обставини не приходити, або сильні запізнення (за Фройдом ми несвідомо запізнюємось туди, куди не хочемо приходити). До того ж, з ваших слів ви частіше є ініціатором спілкування.

Вам зараз доречно відпустити ситуацію, займатись своїм життям, заводити нові знайомства, переключитись на новий досвід універського життя і т.д.

Часто буває так, що шкільна дружба закінчується, коли зникає контекст школи. І це нормально.

А якщо ви дійсно важливі для подруги, вона спробує реабілітувати ваше спілкування і тоді ви вже зі своєї сторони вирішите, що вам з цим робити.

Відредаговано автором 11-08-2024 22:47:23

Вітаю, Марло :)
Переїзд на нове місце це завжди стрес. Це складно перенести дорослій людині, а підлітку тим паче. Ваш емоційний фон нестабільний через ваш вік, а переїзд з усіма його складнощами та змінами додав масла у цей вогонь. Тож ваш стан зараз цілком природній.
Не змушуйте себе швидко почати радіти, шукати нових друзів, насолоджуватись новим містом... Рухайтесь своїм темпом. Дайте собі час стабілізуватись, прожити ці емоційні гойдалки. Якщо вам складно ділитись із батьками та старими друзями, ведіть щоденник – він прийме всю вашу біль без критики.
Ваш стан скоро обов'язково стане краще. А попереду багато цікавого та захоплюючого :)

Вітаю вас.

Ви велика молодець, що розпізнали аб'юзера та пішли від нього. На такий крок наважуються дійсно далеко не всі!

Ваш стан наразі є закономірним, бо багато років ви потерпали від, принаймні, психологічних тортур, знецінення та спроб знищити вашу особистість. І, як би це дивно не звучало, ви звикли до цього стану та жили в ньому як в режимі норми.

З приводу страху залишитись самою та відчуття непотрібності – це скоріше за все методично нав'язувалось вам колишнім чоловіком, аби ви нікуди від нього не ділись (класика аб'юзу).

Зараз ви вийшли зі стосунків та вже не відчуваєте постійного тиску та інших форм негідної з вами поведінки, які заповнювали весь ваш час та психічні ресурси. Цього немає, але на заміну поки не прийшло нічого іншого – в результаті незаповнена порожнеча. Ви через відсутність інших способів проводження часу "варитесь" у своїй голові у минулих негативних подіях, просто щоб повернутись у звичний для вас стан.
Почніть робити маленькі приємні речі для себе: смачне тістечко, цікаве кіно, прогулянка в парку... По трохи будете згадувати, що таке приємні емоції, та заново вчити своє тіло відчувати гормон радості.

Ваш шлях до повноцінного життя – терапія. Терапевт пропрацює з вами ваші травми, деструктивні установки та патерни поведінки. Ви зможете відкрити нову сторінку свого життя та писати її самостійно.

Скажіть будь ласка, чи намагається колишній чоловік виходити з вами на зв'язок?