Психологиня Яна Кіркеснер Київ лише онлайн

Вітаю вас.
Ви дуже чудово ідентифікуєте, що проблема в вас, а не в хлопцеві чи інших людях. У вас дуже залежна від думки інших самооцінка, що має корені в дитинстві. Ваша прив'язаність до хлопця дійсно досить невротична і не дозволяє вашій парі повноцінно функціонувати та розвиватися.
Ви кажете, що росли без батька. А взагалі якісь стосунки з ним підтримували? Які у вас відносини з мамою?

Здравствуйте, Милана. Профессиональный психолог никогда не осудит вашу ситуацию.
Боль при интиме с мужем вы чувствуете из-за емоциональной напряженности в отношениях. Секс начинается с головы, а у женщин особенно. Вы сейчас не чувствуете с ним душевного контакта и ваше тело его буд-то отвергает, не хочет принимать.
К тому же у вас появился другой мужчина в интимном плане. Это может противоречить вашим ценностям и глубинным убеждениям, что не должно быть двое партнеров (поэтому секс с одним из них перестает быть возможным на физиологическом уровне).
У вас с мужем сейчас кризис в отношениях (коих бывает несколько на протяжении всех отношений), который вероятно совпадает с личностным кризисом кого-то из вас или обоих.
Если вы действительно любите мужа и хотите сохранить отношения, вам помогут откровенные разговоры, где вы поделитесь своими неудовлетворенными потребностями в емоциональной сфере, выслушаете переживания супруга... Если вам сложно будет справится самим, обратитесь к семейному психологу.
Но делать что-то нужно. Проблема сама по себе уже не "разсосется".

Вітаю вас.
Я погоджуюсь с колегами. Вам потрібна психотерапевтична допомога, до того ж чим швидше, тим менше шкоди ви зробите своєму здоров'ю. А шкоду ви вже робите, навіть не сумнівайтесь!

Збирайтесь з силами та розкажіть батькам чи іншим родичам, яким довіряєте, про вашу проблему. Вам потрібна допомога профільних спеціалістів.

Як один із варіантів:
Після 9го класу поступіть у коледж / технікум в іншому місті з можливістю проживання у гуртожитку, на спеціальність яка вам хоч трохи подобається. Зараз зосередьтесь на навчанні, щоб мати змогу поступити на бюджет та отримувати стипендію.

Дуже сумно, що соц. служби нічим вам не допомогли. Ваша підтримка наразі сусідка, яка з ваших слів не байдужа до вас. Спілкуйтесь із нею, діліться своїми переживаннями (якщо це можливо), питайте порад у технічних питаннях (як подати документи на навчання, наприклад).

Ви сильна і гідна чудового світлого майбутнього! Піклуйтесь про себе, не зважайте на думку інших та ставайте самостійною і незалежною від мами при першій нагоді.
Бажаю вам щастя!

Вітаю вас.
Я дуже співчуваю вашому емоційному стану і передаю вам обійми підтримки.
Ваша родинна ситуація не є здоровою і мама не має вас ображати та бити. Спробуйте не дозволяти себе ображати принаймні фізично (стримуйте мамину руку, ухиляйтесь від удару).
Чи є у вашій школі психолог, до якого ви могли б звернутись?

Вітаю вас.
Ваша подруга, на мою думку, сама хоче завершити ваше спілкування, але не може наважитись, або ще сумнівається. Про це свідчать її ніби поважні обставини не приходити, або сильні запізнення (за Фройдом ми несвідомо запізнюємось туди, куди не хочемо приходити). До того ж, з ваших слів ви частіше є ініціатором спілкування.

Вам зараз доречно відпустити ситуацію, займатись своїм життям, заводити нові знайомства, переключитись на новий досвід універського життя і т.д.

Часто буває так, що шкільна дружба закінчується, коли зникає контекст школи. І це нормально.

А якщо ви дійсно важливі для подруги, вона спробує реабілітувати ваше спілкування і тоді ви вже зі своєї сторони вирішите, що вам з цим робити.

Відредаговано автором 11-08-2024 22:47:23

Вітаю, Марло :)
Переїзд на нове місце це завжди стрес. Це складно перенести дорослій людині, а підлітку тим паче. Ваш емоційний фон нестабільний через ваш вік, а переїзд з усіма його складнощами та змінами додав масла у цей вогонь. Тож ваш стан зараз цілком природній.
Не змушуйте себе швидко почати радіти, шукати нових друзів, насолоджуватись новим містом... Рухайтесь своїм темпом. Дайте собі час стабілізуватись, прожити ці емоційні гойдалки. Якщо вам складно ділитись із батьками та старими друзями, ведіть щоденник – він прийме всю вашу біль без критики.
Ваш стан скоро обов'язково стане краще. А попереду багато цікавого та захоплюючого :)

Вітаю вас.

Ви велика молодець, що розпізнали аб'юзера та пішли від нього. На такий крок наважуються дійсно далеко не всі!

Ваш стан наразі є закономірним, бо багато років ви потерпали від, принаймні, психологічних тортур, знецінення та спроб знищити вашу особистість. І, як би це дивно не звучало, ви звикли до цього стану та жили в ньому як в режимі норми.

З приводу страху залишитись самою та відчуття непотрібності – це скоріше за все методично нав'язувалось вам колишнім чоловіком, аби ви нікуди від нього не ділись (класика аб'юзу).

Зараз ви вийшли зі стосунків та вже не відчуваєте постійного тиску та інших форм негідної з вами поведінки, які заповнювали весь ваш час та психічні ресурси. Цього немає, але на заміну поки не прийшло нічого іншого – в результаті незаповнена порожнеча. Ви через відсутність інших способів проводження часу "варитесь" у своїй голові у минулих негативних подіях, просто щоб повернутись у звичний для вас стан.
Почніть робити маленькі приємні речі для себе: смачне тістечко, цікаве кіно, прогулянка в парку... По трохи будете згадувати, що таке приємні емоції, та заново вчити своє тіло відчувати гормон радості.

Ваш шлях до повноцінного життя – терапія. Терапевт пропрацює з вами ваші травми, деструктивні установки та патерни поведінки. Ви зможете відкрити нову сторінку свого життя та писати її самостійно.

Скажіть будь ласка, чи намагається колишній чоловік виходити з вами на зв'язок?

Вітаю вас.

Співчуваю вам, що ви знаходитесь у стані постійної тривожності та завищених вимог до себе.

Із вашої розповіді я побачила у вас комплекс відмінниці, занижена залежна від думки оточуючих самооцінка, надмірні вимоги та критика до себе.

Тут проблеми тягнуться з дитинства і однією порадою їх не вирішити – вам потрібна особиста терапія. У вас безумовно є всі шанси відчути любов до себе, свою цінність та внутрішню гармонію, але без допомоги психолога, чи навіть психотерапевта, це буде зробити досить складно.

А поки ви не дійшли до психолога, поміркуйте для себе над такими питанням:
-Для кого я хочу бути в усьому ідеальною? Хто не приймав мої помилки?
-Чию любов я мала заслуговувати в дитинстві?
-Хто казав (в дитинстві і зараз), що моя зовнішність недостатньо гарна? Тіло недостатньо струнке?
-Чи дійсно саме Я вважаю свого хлопця чудовим?

Здравствуйте.
Вам однозначно стоит обратиться с этим вопросом к своему лечащему психиатру, т.к. он знает вас в разы лучше чем все специалисты форума.

Вітаю вас.
Це чудово, що ви в вашій парі зберігаєте вірність незважаючи на сварки та провокації – це один із стовпів довготривалих здорових стосунків.

Я можу припустити, що у батьківській родині вашої дружини батько зраджував мамі, або вона бачила такий приклад у дитинстві від інших значущих людей. Тоді вона сприймає чоловічу зраду як норму стосунків, один із компонентів кохання. Якщо це так, то вона підсвідомо вас підштовхує до такого кроку, аби вивести ваші стосунки на рівень цієї "норми".

Інший варіант: їй бракує вашої уваги, проявів кохання і вона так само провокує цю тему (свідомо чи підсвідомо) аби ви почали доказувати їй зворотнє, казати яка вона для вас важлива, найкраща, єдина...

Не варто вестись на провокації та йти на зраду аби щось доказати / помститись, тим паче це суперечить вашим цінностям. В такому випадку ви постраждаєте найбільше.

Раджу вам з дружиною відвідати сімейного психолога та з його допомогою ефективно подолати цю кризу.

Я вірю, що ваша пара спроможна налагодити стосунки та повернути в них гармонію, взаєморозуміння. Бажаю щастя вашій сім'ї :)

Вітаю, Вєто.
Справжня любов там, де ви можете бути самою собою, а не одягати привабливу для когось маску.
Якщо ви будете прикидатись у стосунках тим, ким ви не є, приховувати чи ламати свою справжню особистість – ви будете перебувати у постійному внутрішньому конфлікті, створюючи собі невротичні проблеми. Як результат, ви не будете щасливі. Чи потрібні вам такі стосунки?
Знайомлячись із людиною найкращою стратегією є прояв справжньої себе, свого внутрішнього світу (наскільки це можливо та доречно на певному етапі). Тільки так можна побудувати здорові взаємини.

Вітаю, Машо. Ваш сексуальний досвід розпочався з великого стресу для вас та суперечив вашим моральним цінностям. Це наклало великий відбиток на ваше поточне статеве життя вже із законним чоловіком, і тепер ви емоційно і тілесно повертаєтесь в той перший тривожний стан, не дозволяючи собі насолоджуватись цією прекрасною частиною шлюбу.
Раджу вам звернутись до психолога із цим питанням, а в процесі консультування ви напевно піднімете також інші особистісні тему, пропрацювання яких полегшить ваш емоційний стан.
Будьте щасливі :)

Вітаю, Дашо. Внутрішній голос озвучує нам в голові наші думки. Це те ж саме, що і зовнішнє мовлення (монолог, діалог..), тільки воно відбувається лише подумки, "без звуку" та має свої особливості – речення неповні, думки можуть швидко змінюватись, одне-два слова можуть створити цілісну ідею у нас в голові.
Цей процес притаманний всім людям, відрізняється лише індивідуальним стилем (бо кожна людина індивідуальна) та інтенсивністю.
Працюйте над своєю тривожністю, бо це може бути не остання тема, щодо якої ви себе "накрутите" :)

Вітаю, Віко.
Ви правильно акцентуєте, що поводите себе як дитина, як злякана слухняна дитина. Вам слід працювати над своєю "дорослою" частиною Я – раціональною, логічною, розсудливою, відповідальною.
Колега правильно підмітив, що вам варто звернутись до психолога / психотерапевта та плідно попрацювати над власною особистістю, бо методики лише поліпшать симптоми, але не вирішать проблему.
А поки що частіше хваліть себе, нагадуйте собі про свої досягнення та сильні сторони; намагайтесь висловлювати свою думку, навіть якщо не впевнені – практика вам продемонструє, що страх лише у вас в голові і він спотворює вашу реальність.