Психологиня Яна Кіркеснер Wrzburg лише онлайн

Ваші стосунки дуже схожі на співзалежні: емоційні гойдалки, його зневажливе ставлення і ваші виправдовуння там, де ви геть не винні, сходитесь-розходитесь постійно... Вам потрібно або до сімейного психолога задля вирішення цілого вороху проблем у стосунках або розійтись та дати змогу один одному (а ви акцентуйте на собі!) жити своє краще життя. Але будь-яке ваше рішення ніяк не відміняє обов'язків чоловіка щодо дитини, у тому числі фінансових.
Також вам особисто не завадить індивідуальна консультація у психолога. Ви зараз явно у великому стресі через проблемні стосунки, і це все на фоні турботи про маленьку дитину; до того ж не можна виключати фактор війни та все з ним пов'язане. Професійна психологічна підтримка вам піде на користь.

P.S. У психологів є така думка, що у здорових стосунках партнери розвиваються та рухаються вперед, а в нездорових - постійно розбираються із цими самими стосунками.

Доброго вечора.
Хочу зазначити, що ваш чоловік веде себе абсолютно інфантильно та безвідповідально щодо дитини. Турбота про матеріальне та емоційне бгагополуччя маля - задача рівноцінно як мами, так і батька. І ваші стосунки як пари не мали б у нормі впливати на його батьківсько-дитячі стосунки з дитиною. З огляду на ваше повідомлення, він поставив на паузу відносини з вами обома.
Я вам співчуваю, що ви опинились у такій скрутній ситуації. Чи є у вас підтримка з боку рідних, друзів?
Я припускаю, що чоловік такими своїми вчинками позбавив вас почуття безпеки - базового почуття у стосунках. І напевно ви більше не довіряєте йому як раніше, а втративши довіру до людини, повернути її по-справжньому назад надскладна задача.
Чи хочете ви самі повертатись до цих стосунків після паузи, з урахуванням всіх обставин?

Відредаговано автором 21-11-2024 23:44:04

Здравствуйте.
Что вы чувствуете, когда заходите на ее страницу? Или что хотите почувствовать?
Вы что-то ожидаете увидеть на ее странице?

Вітаю Вас. Співчуваю вашому непростому становищу і складним почуттям.
Ви зараз не можете повноцінно відгорювати Ваш розрив та рухатись далі, бо Ваше сумісне проживання та регулярний контакт постійно нагадує про те, що ви вже не разом, сипить сіль на ще свіжу рану.
Ви вважаєте, що Вам обов'язково треба залишитись друзями? Навіщо це робити, якщо Вам боляче від цього?
Дуже добре, що Ви маєте на меті роз'їхатись, це буде Вам лише на користь. Отож, якщо є конкретний план зміни ситуації, варто лише почекати його втілення. Мінімізуйте спілкування, аби не травмувати себе зайвий раз, та займіть наразі думки дрібними задачами щодо переїзду - це допоможе відволіктись та переключитись на планування іншого способу життя, без колишнього.
Ви згадали, що працюєте з психологом. Чому ви не озвучите саме їй / йому цей запит?

Має сенс звернутись до психотерапевта, який профілюється саме на психосоматиці. Робота з вузькоспрямованим спеціалістом має більше шансів на успіх у вашому випадку, якщо робота з широкопрофільним психологом не принесла вам значних результатів.
Бажаю вам внутрішнього ресурсу, аби подолати цей життєвий етап якомога скоріше та ефективніше.

Вітаю вас.
Співчуваю вам, здається, що зараз ви переживаєте життєву кризу. Нові травмуючі для вас події наклались на довготривалі поточні проблеми зі здоров'ям та фінансами, певні непропрацьовані психологічні моменти, і ви провалились у емоційний розпач.

Дозвольте мені припустити зв'язок між смертю сусідського котика, неможливістю потрапити на важливий для вас форум та мертвонародженою дитиною. Ви сказали " Він був ще такий маленький і молоденький.... Він так мало прожив на тому світі , так мало приніс мені радості... Я думала , що він буде довго жити і тішити мене ." Це звучить як оплакування тієї самої дитини, яка, на превиликий жаль, так і змогла вирости та приносити вам радість своїм існуванням. У той форум, за вашими словами, ви також вклали багато своїх почуттів, мали там важливих для вас людей, і його втрата тепер також переживається як горе втрати чогось дуже цінного, значущого.

На мою думку ви не до кінця пережили втрату дитини, тому ці дві події настільки вас тригернули, вибили з колії. З цим запитом вам варто звернутись до психолога.

До того ж, не варто нехтувати своїм здоров'ям і краще повторно звернутись до лікарів з приводу анемії. У нашому організмі все тісно взаємопов'язано - фізіологічний та психологічний стани. Вирішите проблему на фізіологічному рівні, і психологічний під впливом цих змін буде поліпшуватись.,

Вітаю, Яно.
Співчуваю вам, дуже неприємно коли чоловік поводить себе так непідтримуюче, ще й ображає вас особисто. Його поведінка була досить інфантильною та егоїстичною.
Такий стиль поведінки притаманний вашому чоловікові як такий, чи це перша подібна ситуація?
Також ви відреагували на високому накалі - закликом до розлучення. У вас накопичились претензії до чоловіка і це була остання крапля? Або ви звикли маніпулювати серйозними погрозами підчас сварок?

Пояснити, що у дитина зараз такий настрій, а ще це її особисті речі і вона сама вирішує, що з ними робити. І змушувати трьохрічку давати комусь свої іграшки - по факту насилля над дитиною. В цьому віці діти ще здебільшого зосереджені на собі і не здатні повною мірою розуміти почуття та бажання інших.

Доброї ночі, Віто.
Ви правильно пояснюєте доньці щодо ділитись / не ділитись іграшками, бо саме зараз у дитини формується відчуття своїх та чужих кордонів і їй дуже важливо мати дозвіл поводитись зі своїми іграшками (як із частинкою себе) як вона сама того бажає.
А навіщо вам щось робити з її бажанням щодо інших іграшок? Ви від себе зробили все необхідне - пояснили правила, розділили на твоє / чуже / спільне. Тепер вона експериментує зі своєю поведінкою, вчиться взаємодіяти з іншими, вирішувати конфлікти. Не має потреби втручатись у дитячі суперечки, якщо вони фізично не шкодять один одному.

Вітаю вас.
Питання вам до роздумів: як часто ви дієте всупереч своїх почуттів та бажань (ви вступили в романтичні відносини всупереч своїм бажання) і чому? Чому ви поставили в пріоритет почуття тієї людини і боялись її образити та знехтували своїми і не піклувались про свій емоційний комфорт?

Вітаю вас.
Ця людина віддає вагоме значення зовнішності своїй та, напевно, також інших людей, якщо він прямо просить про ваше схвалення, просить компліменти, що в свою чергу свідчить про занижену самооцінку. Вірогідно, для нього більш цінна "обкладинка", а не зміст, внутрішній світ людини. Також це досить інфантильна позиція, така поведінка не притаманна ментально дорослій особистісно сформованій людині.

Моє питання було про докладання зусиль, а не про фінансове становище зараз. Ви напевно знаєте приклади історій, коли люди починали самостійне життя окремо від батьків, навіть з мінімальним грошовим стартом..

Добре. Тоді чому ви не докладаєте усіх зусиль аби з'їхати від мами на житло в оренду? У вашому повідомленні я побачила, що ви дуже страждаєте від проживання разом і хочете жити окремо.

Вітаю вас.
У вас із мамою токсичні співзалежні стосунки. Ви обидві отримуєте якісь вторинні вигоди від сумісного проживання, навіть якщо на поверхні одні мінуси; ви закриваєте у цих стосунках якісь свої невротичні потреби, тому досі не зробили рішучий крок до змін.
Перше і найважливіше рішення ви самі знаєте - переїзд.
Аби змінити стосунки з мамою (або принаймні ваше сприйняття цих стосунків) в корні варто пройти терапію у психолога / психотерапевта.

Доброго вечора. Вам обов'язково треба розповісти про свої думки та спроби самогубства батькам або шкільному психологу. Разом ви звернетесь до лікаря-психіатра, бо саме він займається цим питання, і знайдете рішення як покращити ваше самопочуття.
Не бійтесь відкритись рідним, ви не мусите перебувати з такими тяжкими думками наодинці.