Психологиня Татьяна Александровна Ищенко Київ лише онлайн

Привіт!

Я розумію, що страх сорому після попереднього досвіду — це боляче. Минулі відмови можуть залишити рани, але це вже історія. Це досвід, який можна залишити позаду. Люди часто надто драматизують — але важливо пам’ятати: відмова — це не про твою цінність, а просто інша людина обрала не цей шлях.

Давай поставимо просте запитання: що найгірше може бути, якщо ти напишеш їй коротке щире повідомлення? Навіть якщо почуєш «ні» — це не поразка, це інформація, і це крок вперед.

Напиши три короткі повідомлення у Facebook за тиждень — не думай про результат, просто зроби крок. Це допоможе розгойдатися, і страх почне зменшуватися.

«Ми ще не знайомі, але я часто бачу тебе на роботі, і мені було б цікаво познайомитися. Якщо ти не проти нових знайомств, було б класно трохи поспілкуватися.»
Навіть якщо не отримаєш відповіді — це не про тебе, це просто крок. Цей досвід розвиває внутрішню стійкість.

Ти вже зробив головне — вирішив зробити крок. Це круто. Зроби його від серця — щиро, просто і з повагою 😊

👋 Привіт, Несторе!

Дякую за твоє звернення — твої сумніви і сором абсолютно зрозумілі, і це дуже сміливо з твоєї сторони про це говорити. Ти вже зробив важливий крок, зізнавшись у своїх переживаннях — це справжній прояв відповідальності перед собою. У багатьох людей, які шукають стосунки, виникають ті самі почуття: страх бути відкинутим, сумніви, чи варто робити перший крок. Це цілком нормальні й навіть очікувані емоції.

Ти вже обміркував цілий ряд варіантів — реальний контакт, запит у колег, фейковий Facebook — і це говорить про твоє бажання і творчість в пошуку. Водночас страх і сором тримають тебе в стопі. Це класичний конфлікт між бажанням і страхом — і ми можемо розібратись, як з ним працювати.

👉 Кілька питань, щоб краще зрозуміти твою ситуацію:
1.Яка саме емоція зараз домінує? Чи це більше відчуття сорому («я зроблю щось не так») чи страх відмови («вона скаже «ні»»)?
2.Чи був у тебе досвід, коли ти вже намагався з кимось познайомитися, і щось не склалося? Як ти відчув після цього?
3.Що для тебе важливіше зараз — не зробити помилку, чи зробити крок назустріч можливому знайомству?
4.Яке повідомлення тобі здається найбільш комфортним зараз — просте привітання у реальності, короткий меседж у Facebook з щирою інтонацією, чи інший формат?

🌿 З повагою.

👋 Доброго часу доби.

Дякую, що поділилася. Те, що ти звернулася за порадою — це вже дуже правильний і дорослий крок. Я відчуваю твоє хвилювання, і воно справді має підстави. Це все непросто, особливо коли відчуваєш, що тебе не чують або не сприймають серйозно.

👉 Лікарі, як правило, перш за все перевіряють те, що стосується їхньої спеціалізації. Тобто серце, пульс, фізіологічні показники — вони шукають, чи є в цій сфері якась небезпека. Іноді, коли ці показники не мають чіткої органічної причини, а залишаються тривожними, варто також подивитися в іншу сторону — на емоційний стан. І ти дуже вчасно звернула на це увагу. Це окремий напрям, який потребує уваги не менш ніж фізичне здоров’я.

👉 Давай разом подумаємо про зв’язок між твоїм психологічним станом і тим, як ти себе почуваєш. Чи помічала ти, що пульс або загальне самопочуття змінюються в моменти хвилювання чи стресу? Чи вимірювала ти тиск або пульс в моменти сильних емоцій і в моменти спокою — чи є різниця?

👉 Якщо ти вже маєш такі спостереження, і бачиш, що погіршення самопочуття співпадає з періодами тривоги, то це може бути важливим сигналом. Тут вже варто задавати собі питання: що саме мене хвилює, про що я думаю, чому я не можу зупинити ці думки?

👉 Якщо ти зможеш відповісти на ці запитання, хоча б частково, — психолог або психотерапевт зможе тобі в цьому допомогти. І коли тривога стане меншою, можливо, зміниться і твоє фізичне самопочуття. Ти зможеш краще зрозуміти себе і відчути, де саме зароджується напруга. Разом із фахівцем ви зможете розбирати ситуацію за ситуацією, і з часом тобі стане легше. Ти знатимеш, чому так відбувається і що можна зробити, щоб допомогти собі.

Ти не одна в цьому. І твій стан не «вигаданий», не перебільшений. Те, що ти відчуваєш — реальне, і його потрібно поважати.
Я з тобою. Якщо буде потрібно — пиши. Ми ще разом розберемося.

🌿 З повагою.

👋 Доброго часу доби.

Дякую, що поділився. Твоє бажання залишитися вдома — чути своє, отримати простір — абсолютно нормальне і природне. Розумію, як це неприємно, коли твої межі ігнорують.

👉 Коли батьки приймають рішення за тебе, це обмежує твою автономію. Як дорослий ти заслуговуєш на повагу до власних потреб і свободи вибору. Я також чую, що ти хвилюєшся через можливу реакцію батька — страх показує, що ця ситуація для тебе серйозна.

👉 Було б добре знайти відповідний момент, коли ситуація спокійна, й сказати, що тобі потрібен особистий простір. Пояснити, що поруч є бабуся або сестра — тобі комфортно перебувати вдома з ними. Якщо безпосередня розмова важка, можливо, варто залучити близьку людину, яка може підтримати тебе в розмові з батьками.

👉 Також важливо створити собі «точку безпеки» — місце або час, де ти можеш побути наодинці й відчути внутрішнє відновлення. Твої емоції та потреби — страх, бажання простору — це цілком справедливо і має значення.

👉 Пам’ятай: ти — доросла людина, і маєш право сказати «ні». Якщо відчуваєш, що батько може перейти на примус, це знак, що ситуація потребує обережності. У разі складнощів не сумнівайся звернутися за допомогою до психолога або попросити підтримати тебе близьку людину.

Я тут і готова допомогти: можемо разом сформулювати, як саме ти скажеш батькам про своє “ні” — без агресії, але з повагою та чіткістю.

🌿 З повагою і підтримкою,

Доброго вечора. 👋

Дякую за твоє повідомлення. Я розумію, що зараз ти переживаєш складний період: відсутність клієнтів, високі податки, страх перед скаргами та нестабільність у роботі. Це може викликати відчуття тривоги, втоми та безсилля. Ти не сама у цих переживаннях, і твої почуття абсолютно зрозумілі.

👉Здається, що ти намагаєшся знайти баланс між бажанням працювати самостійно та необхідністю забезпечити стабільність у житті. Це може бути важким вибором, особливо коли відчувається, що обидва шляхи мають свої ризики та невизначеності. Водночас, твоє бажання працювати без стресу та зберегти спокій — це важливий сигнал про потребу в більшій впевненості та контролі над ситуацією.

👉Можливо, варто розглянути можливість поступового переходу до більш структурованої форми роботи, де будуть чітко визначені умови, обов'язки та очікування. Це може допомогти зменшити тривогу та відчуття хаосу. Наприклад, можна спробувати працювати з обмеженою кількістю клієнтів або в рамках конкретних проектів, де ризики будуть більш контрольованими.

👉Також важливо звернути увагу на власне самопочуття та потреби. Якщо відчуваєш, що поточна ситуація надто виснажує, можливо, варто зробити паузу, щоб відновити сили та переглянути свої пріоритети. Пам'ятай, що твоє благополуччя — це основа для будь-якої професійної діяльності.

Я готова підтримати тебе в цьому процесі, допомогти розібратися в твоїх відчуттях та знайти шляхи, які будуть найбільш комфортними та ефективними для тебе. Якщо бажаєш, можемо обговорити конкретні кроки, які допоможуть тобі відчути більше контролю та впевненості у своїй професійній діяльності.

З повагою. 🌿

Привіт. 👋

Те, що ти описуєш, звучить як глибоке занепокоєння і водночас важливий запит про зміну.

👉 Вплив насильницького контенту на сексуальність справді сильний — мозок “запам’ятовує”, що саме його треба для збудження. Але це не незмінне.

👉 Поступовий перехід до іншого контенту, терпіння, відмова від певних стимулів — це вже крок до переналаштування. Не картай себе — ти не “зіпсований”. Ти шукаєш, значить, не здався. А шлях до живої близькості починається саме з прийняття себе в цій точці.

З повагою. 🌿

Привіт. 👋

Дуже дякую, що написав. Це вже сміливість — зізнатись собі і комусь, що щось пішло не так. І так, у твоєму тексті багато болю, страху й розгубленості, але ще більше — чесності. Ти не прикидаєшся сильним, не шукаєш винних — ти дивишся правді в очі. Це важливо.

👉 Те, що ти описуєш, — не просто "звичка випити", а вже патерн залежної поведінки. І ти сам це бачиш. Починаєш з ковтка, а закінчуєш тільки тоді, коли “відключаєшся”. Це не про характер. Це не “ти слабкий”. Це про те, що алкоголь почав виконувати функцію болетишення: притупляє, заглушає. Відчуття пустоти, втоми, тривоги, байдужості до всього — усе це ти описав дуже точно. І саме з цього починається глибоке виснаження — коли ніби всередині вже нічого не лишилось, крім “зайти, напитися і забутись”.

👉 І те, що ти сам собі кажеш: “а що зі мною буде в 20?”, — говорить, що ти ще всередині живий. Страшно, соромно, але в тобі є той, хто хоче не пропасти. І це найголовніше. Ти ще на тому етапі, коли можна вирулити, коли можна отримати допомогу — не через силу волі, а через людський контакт, через крок до себе.

Поки ти живеш у цьому циклі — ти будеш ненавидіти себе й не розуміти, як зупинитись. І це нормально. Головне — не мовчи. Ти вже зробив перший крок. Тепер не зупиняйся.

З повагою. 🌿

Привіт. 👋

Твоя розгубленість дуже зрозуміла. Коли хтось подає сигнали, а потім зникає — це викликає тривогу, сумніви й питання до себе: “Я не цікава? Що не так?” Це боляче, бо хочеться ясності: або ти мені подобаєшся — і ми спілкуємось далі, або ні — і я вільна рухатися далі без оцих качель.

👉 Ймовірно, чоловік сам до кінця не визначився. Або ж він просто легкий у спілкуванні, може фліртувати, але не має серйозного наміру. Те, що він не кличе на нову зустріч 8–10 днів — це вже сигнал, що ініціативи з його боку немає. Але водночас — він не зникає повністю. І це дійсно схоже на “лава запасних”, як ти відчула. Не прямо, не жорстко — але ніби тримає на зв’язку, не роблячи кроків.

👉 Це може викликати багато внутрішнього напруження: ти ніби в підвішеному стані, не знаєш, як себе вести, чекати чи відпустити. І це найболючіше — коли не дають чесної відповіді, а залишають у тумані.
Але тут важливо згадати: твоя цінність не залежить від чиєїсь непевності. Якщо ти відчуваєш, що тобі не ок у такому контакті — це вже достатня причина зробити крок назад. Бо турбота про себе — це теж вибір. І ти маєш на нього право.

З повагою. 🌿

Привіт. 👋

Дякую, що поділилась своїм досвідом — він дійсно непростий, особливо коли ти довго наважувалась на першу зустріч. Зрозуміло, що після таких стосунків і низької самооцінки хочеться хоча б на консультації відчути тепло, включеність, ясність — але замість цього ти вийшла ще більш розгубленою.

👉 І твої відчуття справжні. Те, що психолог спізнився, виглядав втомленим, мало взаємодіяв — це важливо. Це не твої “примхи” і не “високі очікування”. Психологічна сесія — це простір, де має бути контакт, уважність, підтримка, хоча б мінімальне пояснення, що відбувається і куди рухаємось. Так, не всі відповіді можна отримати на першій зустрічі, але почуття контакту й безпеки — це основа.

👉 Те, що ти не отримала жодного зворотного зв’язку про те, які проблеми далі досліджувати, або хоча б який метод буде використовуватись, — це справді виглядає як брак професійної чіткості. Але при цьому, можливо, ця психологиня просто мала важкий день або не вміє працювати з запитами, де потрібна більше структура.

Тож ні, ти не “придираєшся”. Ти чітко відчула, що щось не склалося. Це нормально — не кожен психолог “твій”. І дуже добре, що ти вже помітила, що тобі важливо — взаємність, напрямок, запитання, які відкривають. Це вже великий крок до того, щоб знайти фахівця, з яким буде по-справжньому контакт.

З повагою. 🌿

Привіт. 👋

Я бачу, як тобі важко. Ти не хотіла зробити боляче, а навпаки — хотіла бути чесною, дати людині зрозуміти, що було насправді. Хотіла зняти з себе той вантаж вини, який носиш. І це дуже по-людськи. Але так вийшло, що він сприйняв це інакше — як удар, хоча ти не хотіла зла.

👉 Правда в тому, що багато людей не готові чути все прямо. У них немає ресурсу це переварити. Їх ранить не те, що ти сказала, а те, що вони не вміють це прийняти спокійно. І це не означає, що з тобою щось не так. Просто не всі вміють бути в діалозі, особливо коли йдеться про стосунки, біль і провину.

👉 Ти не погана і не “кончена”. У тебе багато глибини, почуттів, і це нормально — хотіти все пояснити, закрити питання. Але іноді щирість без кордонів може ранити — не тому, що вона погана, а бо люди не завжди можуть витримати чужу правду. І тебе, скоріш за все, часто не розуміли саме тому, що ти глибока, емоційна, відкрита, а світ часто не встигає за такими.

👉 Можна навчитися говорити так, щоб не втрачати себе, але щоб і тебе краще чули.

Якщо хочеш, можемо пошукати разом, як це зробити. Але знай головне: з тобою все ок. Ти не зла.

З повагою. 🌿

Вітаю. 👋

Ви зробили важливий перший крок — звернулись по допомогу. Бажання зберегти сім’ю та побудувати нові стосунки говорить про вашу готовність до внутрішніх змін.
👉
Важливо зрозуміти, що саме стало причиною напруги — у вашій поведінці, очікуваннях або в реакціях партнера.
👉
Запрошую вас до діалогу — ми разом розглянемо ваші потреби, почуття та кроки, які можуть наблизити вас до взаєморозуміння.

З повагою. 🌿

Доброго часу доби. 👋

Дякую вам за такий щирий лист. Я відчуваю, наскільки глибокі емоції ви зараз проживаєте — злість, обурення, роздратування, навіть безсилля. І разом з тим — багато справжнього болю та внутрішньої втоми від того, що все це відбувається не з вами напряму, але сильно вас зачіпає.

👉 Мені хочеться трохи зупинитися з вами на запитанні: що саме так сильно вас тригерить у цій ситуації? Це те, що дівчині легко дають гроші? Те, що вона бере — не замислюючись? Те, що їй не доводиться себе обмежувати, як це робите ви? А, можливо, ще щось — наприклад, почуття несправедливості, ніби ваші власні зусилля бути розсудливою, відповідальною, економною — залишаються непоміченими чи недооціненими?

👉 Я бачу, що ви справді вкладаєте багато внутрішньої енергії у правильність, у моральний вибір. І це викликає повагу. Але що з вами відбувається, коли ці ваші цінності не знаходять відгуку у світі довкола? Коли інші йдуть ніби проти вашої внутрішньої логіки — як ви це проживаєте?

👉 Можливо, є сенс подивитися на цю ситуацію ще з одного боку: а чого ви самі хотіли б для себе? Без порівняння з нею, без злості — просто як бажання. Що було б для вас проявом турботи, подарунком, ресурсом? І що вам заважає це дозволити собі прямо зараз?

👉 Також важливо звернути увагу на межі. Ви самі пишете, що гроші — не ваші, рішення — не ваші. Але емоційно ви втягнуті дуже глибоко. Чому саме? Що вас утримує всередині цього конфлікту, навіть якщо він формально вас не стосується?

👉 Схоже, ваша емоція говорить не лише про те, що "іншій дісталося більше", а й про те, що вам хочеться бути побаченою у своїй розсудливості, правильності, помірності. І, можливо, саме цього визнання вам не вистачає зараз.

Можемо разом подивитися, як розплутати цю історію зсередини — не звинувачуючи себе і не втікаючи від емоцій, а з розумінням і повагою до того, що з вами відбувається.

З повагою. 🌿

Доброго дня. 👋

Дякую, що поділились такою непростою ситуацією. Це вимагає сили — чесно озвучити біль, особливо коли мова йде про стосунки з близькими, а тим більше з мамою. Ви маєте повне право бути в шоці — така поведінка справді глибоко ранить.

👉 Те, що ви описали — не просто сварка. Це був емоційно насичений, травматичний епізод. Мати вдарила вас на очах у вашої дитини. І незалежно від того, чи були напруження, чи підвищення голосу — насильство ніколи не є прийнятною формою розв'язання конфлікту. Це порушення меж і ролей.

👉 З вашого листа видно, що ви не провокували агресію — ви намагалися впоратися з емоційно важким ранком, керували авто, відповідали за безпеку. Так, ваш голос міг бути різким — але це була реакція на тиск, на критичність, на образи на адресу вашої дитини. Ви себе захищали. І це нормально.

👉 Ви не винні в тому, що мама вибрала саме такий спосіб виразити злість. Це її відповідальність — не ваша. Ваша відповідальність — це захист себе й сина. І саме це ви намагались зробити в той момент.

👉 Те, що після цього мама не вийшла на зв’язок — теж показово. І водночас дуже боляче, бо розрив із батьком — це завжди глибока внутрішня втрата, навіть якщо стосунки були складними. Можливо, вона не вміє брати відповідальність за свою поведінку, або їй дуже соромно, але замість діалогу вона обирає мовчання. Це її механізм. Але знову ж — не ваша провина.

👉 Зараз, схоже, перед вами вибір: чекати чи ініціювати. І важливо, щоб це рішення виходило не зі страху, не з провини, а з вашої внутрішньої позиції. Якщо ви все ще відчуваєте біль, обурення, гнів — цілком нормально поки не робити перший крок. Має пройти час. Але якщо з’явиться бажання проговорити ситуацію, відновити контакт хоча б заради завершення — це теж не слабкість, а прояв зрілості.

👉 І ще: дуже важливо, що ваш син побачив, що ви не відповіли насильством на насильство. Це потужний приклад для дитини. І водночас — знак для вас: ви заслуговуєте на стосунки, в яких є повага і тепло, навіть із близькими родичами.

Турбота про себе зараз — це не егоїзм. Це необхідність.
Якщо захочете — можемо разом подумати над коротким повідомленням, яке б не принижувало вас, але могло б стати точкою початку діалогу. Або ж — просто продовжити розмову про те, як відновити себе після цього.

Тепла вам і внутрішньої опори. Ви не одна в цьому. 🌿

Доброго часу доби. 👋

Дуже цінно, що ти звертаєш увагу на свої почуття і хочеш розібратись у тому, що відбувається між вами. Це важливий крок — не замовчувати, а намагатися зрозуміти.

👉 Давай подивимось на ситуацію спокійно, без осуду, а з боку розуміння себе і іншого. У відносинах дійсно одне з ключових — це довіра та відкритість. Коли ми не розуміємо, що відчуває чи переживає інша людина, коли є відчуття, що щось приховується, з’являється внутрішня тривога, неспокій. І навіть якщо партнер каже: "Я сам вирішу", це можна прийняти як турботу, але лише тоді, коли є загальне відчуття прозорості в стосунках.

👉 Ти пишеш, що наче відчувала, що хлопець щось не договорює. Це важливо. Твоє тіло, інтуїція вже сигналили: щось не так. І твоя реакція — це не просто ревнощі чи контроль, як іноді це називають, а реакція людини, яка відчула певну нестиковку між словами і діями. Саме через це ти подивилась бронювання — не з бажання контролювати, а щоб перевірити, чи не обманюють тебе. Це абсолютно людська реакція, коли довіра похитнулась.

👉 Так, далі стався конфлікт. І ти визнаєш: можна було спробувати спокійніше, не реагувати емоційно. Але важливо пам’ятати — емоції не виникають на пустому місці. За ними завжди стоїть біль, страх, розчарування. І якщо ми відчуваємо, що нам брешуть або уникають розмови — це ранить.

👉 Що можна було б зробити? Дуже делікатно, без обвинувачень, сказати про свої почуття. Наприклад: «Мені здається, що ти зараз не зовсім відкритий зі мною, і мені від цього тривожно. Я не хочу тиснути, але мені важливо розуміти, що з нами відбувається». Такі формулювання допомагають не створювати конфлікт, а відкривати простір для розмови.

👉 Щодо самого факту, що він не відповідав на дзвінки і, схоже, випивав у той час — таке теж буває. Іноді люди тікають від розмов, коли не знають, що сказати. І це теж показник — наскільки вони готові до партнерства, до відповідальності у відносинах.

👉 Ти також пишеш, що тепер не спілкуєтесь, і думки про нього не дають спокою, особливо вдома. Це природно — коли зв’язок обривається різко, психіка не встигає це «перетравити». Особливо коли ще залишилось багато нез’ясованого. Якщо ти відчуваєш, що хочеш спробувати поговорити — це не слабкість. Це спосіб закрити гештальт. І якщо хочеш — я можу допомогти сформулювати короткий, ввічливий меседж, який не тисне, але дозволяє дати знак: «Я відкрита до розмови».

👉 І ще. У будь-яких відносинах важливо залишатися з собою. Не втрачати себе у тривозі, в очікуванні, в постійному обдумуванні. Якщо план зірвався — це прикро, але важливо мати альтернативу. Навіть просто — прогулянка, зустріч з подругою, новий фільм. Це не втеча — це турбота про себе. Бо стосунки повинні наповнювати, а не виснажувати.

Твоє мислення правильне: ти дуже уважно і делікатно намагаєшся зрозуміти ситуацію. Можливо, варто трішки більше фокусуватись не лише на тому, що між вами, а й на тому, що потрібно тобі — не з точки зору стосунків, а з точки зору внутрішнього стану. Спокою, безпеки, рівноваги. Бо ти цього варта.

Якщо захочеш продовжити — я поруч.

З повагою і теплом. 🌿

Доброго часу доби, Даня. 👋

Те, що ти помічаєш і аналізуєш свою поведінку — уже дуже цінний і зрілий крок. Ти справді влучно підмітив: коли людина для тебе небайдужа, особливо якщо симпатична — вмикається певна внутрішня програма турботи, і ця турбота приймає форму «батьківської» опіки. Тобто ти починаєш вирішувати проблеми за іншу людину, піклуватися навіть тоді, коли тебе про це прямо не просили. І одночасно з цим зникає легкість, жарти, гра — те, що часто створює живий контакт.

👉 Це може бути твій спосіб показати любов: не словами, а діями. Турбота як доказ. Але проблема в тому, що не всі сприймають таку форму як щось приємне чи потрібне. І ти це бачиш, відчуваєш, але ніби не можеш «зняти з себе цей режим».

👉 Звідки це може йти? Іноді така поведінка формується ще в дитинстві, коли любов асоціювалася з обов’язком, відповідальністю, а не з легкістю й прийняттям. І тоді, коли з’являється хтось значущий — ти несвідомо починаєш «нести» цю людину, як ніби мусиш. Бо інакше — нібито не любиш. У таких випадках важливо вчитись відокремлювати: «це моє бажання допомогти» і «це потреба іншої людини» — вони можуть не співпадати. І важливо дати іншому простір — залишатися самим собою поруч, не «перетворюватися на батька/матір», навіть якщо емоції сильні.

👉 Що з цим робити?
Почати з малого: коли знову з’являється бажання щось вирішити за когось — зупинись і запитай себе: мене просили про це? Чи це моя ініціатива? Якщо ініціатива — чи не можу я просто побути поруч, не рятуючи? І ще: дозволити собі жартувати, бути легким, навіть коли хтось дорогий — це не означає бути байдужим. Це означає, що ти довіряєш — і собі, і цій людині.

👉 Цей механізм не «поганий», він — просто твій. І його можна переналаштувати, якщо ти цього хочеш.

Тепла тобі. І дякую, що поділився. Це важливо. 🌿