1. 2011-2014 роки — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, спеціальність "практична психологія".
2. З 2011 року самоосвіта за допомогою читання книг по психології від класиків та сучасних авторів; різноманітних статей і досліджень; прослуховування лекцій по психології і суміжних темах; участь у вебінарах від досвідчених практикуючих психологів.
3. З 2011 року участь в групових психологічних і коучингових тренінгах, інтенсивах, квестах.
4. З 2019 року клієнт в особистій психотерапії.
5. Курси:
2021 рік
— "Психологія стресу та способи боротьби з ним";
— "5 кроків до ментального здоров'я під час пандемії".
2022 рік
— "Асертивна комунікація".
2024 рік
— "Перша психологічна допомога";
— "Травматичний досвід і ПТСР: інструментарій для психотерапевта";
— "Знати, як допомогти";
— "Базова психологічна допомога в умовах війни";
— "Здорове спілкування";
— "Життєстійкість молоді в умовах криз";
— "Травмообізнані: вплив травми на розвиток дітей раннього віку ";
— "Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія";
— "Основи позитивної психології".
2025 рік:
— "Схемотерапія";
— "Травматерапія";
— "Онлайн курс психотерапії";
— "Школа консультування";
— "Діалоги без тривоги";
— "КПТ: від теорії до практики";
— "Стрес-менеджмент";
— "Шлях пораненого до прийняття нового себе та повного психосоціального відновлення";
— "Змі(ц)нюй: онлайн-курс про інклюзивну психологічну допомогу".
6. Продовжую теоретичне і практичне навчання та свій розвиток в сфері психології на регулярній основі.
Досвід психологічної практики
Консультую з 2025 року.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
Свою роботу як консультанта вбачаю у підтримці ваших внутрішніх процесів:
— пізнання власного внутрішнього світу, його закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків;
— знайомства з різними сторонами себе, своїми особливостями та проявами — і прийняття їх;
— пошуку та зміцнення внутрішніх опор, ресурсів і можливостей;
— виявлення справжніх бажань, інтересів, мотивів;
— поступової реалізації свого потенціалу, формування внутрішньої цілісності і гармонії.
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Розумію, що Вам зараз тривожно й непросто — схоже, ситуація порушила для Вас щось важливе: рішення відкласти вагітність до шлюбу. Відчуття напруги й сумнівів у такому контексті — абсолютно природні.
Щодо таблетки — краще звернутись до лікаря або фармацевта, щоб уточнити оптимальний час і тип препарату, якщо вирішите його використовувати. Це питання не лише ефективності, а й безпеки.
Можливо, зараз варто дати собі трохи простору й чесно запитати: – Чи ця дія хлопця була для Вас несподіваною, чи Ви її якось узгоджували?
– Як Вам бути поруч із людиною, яка чинить так, знаючи Вашу позицію?
Те, що Ви не впевнені, що готові до вагітності прямо зараз — це цінне усвідомлення.
Також чую у Ваших словах сумнів: пити чи не пити таблетку.
Якщо захочете, можна спробувати розібрати: що саме викликає сумніви? Які чинники (окрім відсутності впевненості щодо готовності до вагітності) важливі для Вас у прийнятті цього рішення?
Розумію, як непросто бути в такій ситуації. Стосунки, які тягнуться в мовчанні, можуть виснажувати і залишати багато болю й запитань без відповідей. Невизначеність — як відкрита рана.
Для Вас ці стосунки незавершені, але може бути важливим подивитися на ситуацію чесно — з турботою про себе.
Коли чоловік не виходить з Вами на зв'язок уже два роки, розмірковувати про стосунки та можливе примирення з ним — це вже не про реальні взаємини, а радше про втечу у фантазії.
І розумію, що ця втеча — не просто так, а, ймовірно, з реальності, в якій бракує опори, спокою, радості.
Чи є у Вас зараз потреба висловити накопичені емоції — усе наболіле про ці стосунки? Розібратися, чому все склалося саме так?
А чи можете Ви вже перенаправляти себе в дію в ті моменти, коли виникають думки про нього — замість фантазувати, зробити щось для свого реального життя?
Доброго дня. З Вашого опису я припускаю, що складність довести розлучення до кінця або змінити щось у стосунках може бути пов'язана з тим, що ці стосунки мають певну важливу функцію у Вашому житті.
Наприклад, коли Ви берете на себе роль сильної, відповідальної, здатної витримувати багато — поряд, можливо, "не випадково" з’являється той, хто бере на себе протилежну роль. І, як би це не здавалося парадоксальним, іноді саме такий партнер наче "потрібен", щоби певна внутрішня динаміка могла тривати.
Коли ж напруга й розчарування накопичуються, цілком природно шукати, на кого її скинути — особливо коли людина поруч не відповідає очікуванням. І поки така внутрішня логіка (де, мабуть, є "хороше" і "погане", "правильне" і "неправильне") не змінюється, є ризик, що подібний сценарій буде повторюватися з іншими людьми.
Схоже, Ви вже це інтуїтивно розумієте, коли питаєте: «Как не встревать больше в подобные отношения?»
І це, як на мене, дуже важливе і чесне питання.
Ви описуєте дуже сильний емоційний накал. Багато злості і роздратування.
Так багато напруги, що вона подекуди проривається в деструктивних формах — як от крики, фізична агресія, оцінювання.
Дуже важливо, що Ви про це говорите відкрито і звертаєтеся за допомогою, осмисляєте це — це важлива турбота про себе, про партнера і стосунки.
Такі емоції можуть підніматися з різних причин — наприклад, якщо Ваші потреби в стосунках не задовольняються, а якісь переконання чи обставини не дають змоги вийти з цих стосунків.
Крім того, можливо Ви проживали схожі відчуття раніше в стосунках з кимось із значимих людей, в тому числі в дитинстві, або спостерігали подібне у відносинах близьких, і теперішні стосунки піднімають пласти тих важких непрожитих емоцій.
В таких обставинах дуже важко повернути фокус на себе, може бути величезне прагнення, щоб партнер змінився, щоб стало легше. І важко знайти опору в собі, щоб підтримати себе і заспокоїти.
Ви вже робите велику роботу, звертаючись за допомогою і записуючи свої переживання в нотатки.
Ви описуєте багато важких аспектів і переживань, які супроводжують ці стосунки. Подвійні стандарти, проблеми з алкоголем, відсутність взаєморозуміння в спілкуванні і згоди щодо оточення — витримувати таке справді непросто.
Важливо, що Ви ухвалили рішення взяти паузу, заспокоїтися. Обговорити прямо свої потреби, цінності і очікування, та потреби, цінності і очікування партнера, переглянути чи співпадаєте ви в тому, що важливо для кожного в стосунках — може бути дуже корисним.
По яких ознаках Ви будете розуміти, що він прислуховується до Вашої точки зору?
Чи тільки цього буде достатньо? Якщо ні, що ще потрібно, щоб Ви почувалися в стосунках так, як для Вас ок?
Доброго дня. З Ваших дописів я розумію, що Ви доклали вже багато зусиль, щоб зрозуміти себе, ситуацію і партнера, усвідомити, що відбувається і чому.
Мені здається, що може бути корисним звернути увагу на такий аспект. Ви припускаєте, що вплив компанії на Вашого хлопця може бути несприятливим. Чи поруч з цим помічаєте, чуєте себе, свої бажання і потреби? Чи може бути вплив стосунків з хлопцем, який вирішує яку компанію для себе вибрати, і ця компанія для вас не ок, несприятливим саме для Вас?
Тобто, якщо вибір хлопця, який має свої причини бути в такій компанії визнати таким, як є, подивитися на те, що є по факту, і звернути увагу на свої відчуття — як Ви почуваєте себе, вибираючи ці стосунки, коли Ваші погляди на компанію з хлопцем не збігаються і не вдається дійти взаєморозуміння і прийняття в цій сфері?
Припускаю, не тільки дитина в цій ситуації переживає стрес і труднощі, а й Ви також.
Як Ви почуваєтесь у зв'язку з переїздом? Як Ви почуваєтесь у зв'язку з труднощами доньки?
Припускаю, в першу чергу підтримка може бути потрібна Вам — з Ваших повідомлень мені здається, що Вам непросто витримувати те, що Ви зараз переживаєте. І важливо подбати про свій стан, в тому числі — щоб мати сили і терпіння на допомогу і підтримку для доньки.
Це дуже цінно, що Ви знаходите в собі сили звертатися за допомогою і щиро відкриватися у такій непростій ситуації.
Поділюся своїми припущеннями щодо того, що Ви переживаєте.
Ваша злість у таких обставинах — природна реакція. Це один зі способів, яким психіка намагається захистити Вас у ситуації болю, втрати і невизначеності.
Коли чоловік казав Вам, що:
«у нього від Вас тахікардія починається» — це могло викликати відчуття, що між вами є щось справжнє, живе. Це могло сприйматися як щось дуже зворушливе, як справжня близькість...
А коли Ви чули інші його слова:
«не люблю» і «ніколи не станеш моєю дружиною» —
це справді дуже боляче. Особливо на контрасті. Такі суперечливі сигнали можуть залишати після себе глибоку емоційну рану.
Далі розрив зв’язку з людиною, яка, ймовірно, була Вам близькою й важливою, — це завжди переживається як болюча втрата.
І тепер, коли Ви звертаєтеся за підтримкою та спроби інтерпретувати його ставлення зводяться до однозначного висновку «він не любив», це може сприйматися як скасування значущості всього, що між вами було.
І якщо Ви вкладали у ці стосунки багато емоцій, заперечення його почуттів може звучати як заперечення Вас самої. Тому так важко від цього.
Це може викликати сильний біль і злість — як спробу захистити себе, свою вразливість.
Також зрозуміло, що з таким спектром емоцій можуть виникати різноспрямовані прагнення: і бажання поставити крапку, щоб більше не страждати, і неможливість остаточно відпустити, бо всередині все ще дуже живе, є емоції, можливо — очікування, потреба все виправити.
Те, що Ви водночас чекаєте його повернення і не впевнені, чи варто продовжувати спілкування, якщо він з’явиться — це теж закономірна реакція у стосунках із такою динамікою.
Може виснажувати ще й те, що Ви ніби залишаєтесь у стані «підвішеності». Навіть без прямого контакту Ви постійно внутрішньо включені в ці стосунки — в очікуванні, в напрузі. Це забирає сили, не даючи при цьому відчуття взаємності або розв’язки. Звідси емоційна втома і злість також.
Можливо, за цим емоційним утримуванням зв’язку стоїть потреба отримати підтвердження, що все було не даремно, що Ви для нього щось значили. Бо коли довго перебуваєш на емоційних гойдалках, легко втратити зв’язок із власною цінністю. І тоді справді важко повернутися до себе — наче потрібно щоб саме він своєю любов'ю підтвердив, що Ви важлива, цінна, гідна.(?)
Як Ви думаєте, що зараз могло б хоч трохи дати Вам відчуття визначеності, опори, підтримки?
Що Ви могли б зробити для себе, або яку допомогу могли б попросити в когось?
«Я вам написала все, нема що прояснювати більше»;
Зрозуміла, що зараз Вам не хочеться нічого додатково прояснювати — поважаю це.
Якщо ж виникне така потреба — можете звертатися.
«Зараз я дуже злюсь на нього, любові нікої не відчуваю і відчуваю себе обманутою»;
Це справді дуже важкі переживання. Важливо, що Ви не залишаєтесь із цим наодинці, а звертаєтесь і проговорюєте наболіле — навіть якщо це непросто.
«Але на питання в темі мені ніхто так і не відповів, крім того що вірити словам, а не проявленням»;
Ви маєте на увазі запитання про те, чи прискорене серцебиття чоловіка у Вашій присутності свідчить про любов? Чи йшлося про інше?
Я б не стверджувала, що варто вірити лише словам або лише проявам — важливо звертати увагу на цілісну картину.
А як Ви вважаєте?
*Додам ще одне спостереження.
Мені здалося, що у Ваших коментарях відчуваються сильні емоції — можливо, роздратування чи злість. Це цілком природні реакції на ситуацію, яка викликає втому, біль і розчарування у стосунках.
Можливо, Ви очікували в коментарях на підтримку або більш чітку відповідь, яка допомогла б краще зрозуміти ситуацію чи себе. Але склалося враження, що саме тієї відповіді, якої потребували, Ви так і не отримали. І це могло викликати відчуття невдоволення, образи чи навіть знецінення тих відповідей, що прозвучали від фахівців.
Водночас той факт, що Ви звертаєтесь — свідчить про важливу потребу в допомозі. Це вже крок у напрямку до себе.
Іноді буває так, що прийняти допомогу непросто — особливо тоді, коли всередині дуже багато болю чи напруги.
Можна зробити той крок, який зараз для Вас посильний — зовсім невеликий, але свій.
Як Ви думаєте, що могло б трохи полегшити цей рух до підтримки, до себе? Ви можете відповісти тоді, коли відчуєте готовність і бажання.
«Коли сваримось і він віддаляється, то все погано, коли мириться, то погане не згадується, потім знов це все вспливає»;
Така динаміка, коли відбуваються сильні коливання між віддаленням і зближенням, справді може дуже виснажувати.
Закономірно, що після примирення хочеться відкласти болюче, не згадувати складне, просто віддатися приємним моментам. Іноді — навіть заради збереження близькості — все неприємне ніби «ховається вбік».
Але досвід нікуди не зникає. Всі болючі переживання, які не були визнані чи прожиті до кінця, повертаються. І їх доводиться враховувати.
Я не можу відповісти про почуття чоловіка — чи він справді любить.
Але можу звернути увагу на саму динаміку: попри наявність чи відсутність почуттів, між вами складаються стосунки з різкими переходами між «хорошими» й «поганими» періодами. У такій динаміці важко розслабитися, домовлятись, відкрито говорити про те, що турбує. Вона не дає відчуття стабільності, безпеки, впевненості.
І це боляче. Це може викликати постійну потребу пересвідчитись: а він точно любить?
Але, здається, навіть коли є спроба переконатися — біль не минає. Ви продовжуєте це проживати. Це так?
Що могла б для Вас змінити впевненість, що він любить?
Чи, можливо, виникають ще якісь питання про ці стосунки, в яких хочеться розібратися?
«Я з ним відчуваю, коли він хоче щоб все було ок»;
Коли він хоче, щоб все було ок — як це проявляється, чи проявлялося раніше в його поведінці?
Якщо я правильно зрозуміла, коли чоловік певними діями і словами проявляє бажання, щоб між Вами було все ок — в такі моменти Ви відчуваєте поруч із ним тепло, любов, прийняття. Це одна з частин ваших відносин.
Що саме в поведінці чоловіка, у ваших з ним відносинах дає приємні відчуття, впевненість? Є певні моменти, що наштовхує на думку, що це можуть бути справжні почуття?
І є інша частина — болюча:
«моменти, коли він веде себе жахливо, заперечує стосунки, каже що не любить, влаштовує такі качелі, і устанеіц час ми не бачимось, я його не бачила довго. »;
Закономірно, що це викликає сумніви і важкі переживання:
«одразу образи і сумніви зʼявляться»;
---
« приходить на думку все найгірше »;
Які саме виникають думки?
Повідомлення
Надіслати особисте повідомлення Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно
зареєструватися або увійти як користувач.