Психологиня Ірина Гуральчук Чернівці лише онлайн
22-02-2025 Ірина Гуральчук
Років досвіду: 0
Останній візит на сайт 1 день тому.
Років досвіду: 0
психолог
психолог
Освіта
1. 2011-2014 роки — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, спеціальність "практична психологія".
2. З 2011 року самоосвіта за допомогою читання книг по психології від класиків та сучасних авторів; різноманітних статей і досліджень; прослуховування лекцій по психології і суміжних темах; участь у вебінарах від досвідчених практикуючих психологів.
3. З 2011 року участь в групових психологічних і коучингових тренінгах, інтенсивах, квестах.
4. З 2019 року клієнт в особистій психотерапії.
5. Курси:
2021 рік
— "Психологія стресу та способи боротьби з ним";
— "5 кроків до ментального здоров'я під час пандемії".
2022 рік
— "Асертивна комунікація".
2024 рік
— "Перша психологічна допомога";
— "Травматичний досвід і ПТСР: інструментарій для психотерапевта";
— "Знати, як допомогти";
— "Базова психологічна допомога в умовах війни";
— "Здорове спілкування";
— "Життєстійкість молоді в умовах криз";
— "Травмообізнані: вплив травми на розвиток дітей раннього віку ";
— "Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія";
— "Основи позитивної психології".
2025 рік:
— "Схемотерапія";
— "Травматерапія";
— "Онлайн курс психотерапії";
— "Школа консультування";
— "Діалоги без тривоги";
— "КПТ: від теорії до практики";
— "Стрес-менеджмент";
— "Шлях пораненого до прийняття нового себе та повного психосоціального відновлення";
— "Змі(ц)нюй: онлайн-курс про інклюзивну психологічну допомогу".
6. Продовжую теоретичне і практичне навчання та свій розвиток в сфері психології на регулярній основі.
2. З 2011 року самоосвіта за допомогою читання книг по психології від класиків та сучасних авторів; різноманітних статей і досліджень; прослуховування лекцій по психології і суміжних темах; участь у вебінарах від досвідчених практикуючих психологів.
3. З 2011 року участь в групових психологічних і коучингових тренінгах, інтенсивах, квестах.
4. З 2019 року клієнт в особистій психотерапії.
5. Курси:
2021 рік
— "Психологія стресу та способи боротьби з ним";
— "5 кроків до ментального здоров'я під час пандемії".
2022 рік
— "Асертивна комунікація".
2024 рік
— "Перша психологічна допомога";
— "Травматичний досвід і ПТСР: інструментарій для психотерапевта";
— "Знати, як допомогти";
— "Базова психологічна допомога в умовах війни";
— "Здорове спілкування";
— "Життєстійкість молоді в умовах криз";
— "Травмообізнані: вплив травми на розвиток дітей раннього віку ";
— "Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія";
— "Основи позитивної психології".
2025 рік:
— "Схемотерапія";
— "Травматерапія";
— "Онлайн курс психотерапії";
— "Школа консультування";
— "Діалоги без тривоги";
— "КПТ: від теорії до практики";
— "Стрес-менеджмент";
— "Шлях пораненого до прийняття нового себе та повного психосоціального відновлення";
— "Змі(ц)нюй: онлайн-курс про інклюзивну психологічну допомогу".
6. Продовжую теоретичне і практичне навчання та свій розвиток в сфері психології на регулярній основі.
Досвід психологічної практики
Консультую з 2025 року.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Свою роботу як консультанта вбачаю у підтримці ваших внутрішніх процесів:
— пізнання власного внутрішнього світу, його закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків;
— знайомства з різними сторонами себе, своїми особливостями та проявами — і прийняття їх;
— пошуку та зміцнення внутрішніх опор, ресурсів і можливостей;
— виявлення справжніх бажань, інтересів, мотивів;
— поступової реалізації свого потенціалу, формування внутрішньої цілісності і гармонії.
— пізнання власного внутрішнього світу, його закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків;
— знайомства з різними сторонами себе, своїми особливостями та проявами — і прийняття їх;
— пошуку та зміцнення внутрішніх опор, ресурсів і можливостей;
— виявлення справжніх бажань, інтересів, мотивів;
— поступової реалізації свого потенціалу, формування внутрішньої цілісності і гармонії.
Використовую підходи та техніки
Консультування
Середня вартість консультації
500 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 1. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 494
С самого детства и до сих пор терплю унижения из за огромного роста 192 см и веса 75 кг
Доброго дня. Дякую що пишете.
«Очень хочеться сдохнуть чтоб уже никого не раздражать своим видом»;
Ви маєте на увазі, що дратуєте когось конкретного своїм виглядом?
Чи взагалі?
«Очень хочеться сдохнуть чтоб уже никого не раздражать своим видом»;
Ви маєте на увазі, що дратуєте когось конкретного своїм виглядом?
Чи взагалі?
Общение с девушкой
Доброго дня.
Для чого Вам спілкування саме з дівчиною, яка в стосунках з іншим?
Для чого Вам спілкування саме з дівчиною, яка в стосунках з іншим?
Возможно ли выйти их депрессии без помощи пихолога
«Однако мне предстоит ещё проработать привычный паттерн услужливого поведения в коммуникациях, пока сложно даётся не подстраиваться под других.»;
Догоджання і деякі інші моделі поведінки людина набуває в дитинстві під впливом свого оточення в процесі зростання. У свій час вони необхідні, бо допомагають адаптуватися і вижити.
З часом в дорослому віці вони перестають бути необхідними. Але самі по собі не "вимикаються".
Коли вони не виведені в свідомість, вони більше обмежують, ніж допомагають. (Хоча деякі стратегії все ж можуть бути корисними).
Втім, людина може продовжувати їх відтворювати з різних причин:
не усвідомлюючи, що відбувається,
по інерції,
через незнання, невміння послуговуватися альтернативами,
через страх, що не зможе інакше,
заради вторинних вигод, тощо.
І поки результат цього всього стерпний — нема поштовху до суттєвих змін.
«Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу,»;
«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
«слабость, апатия, как в скафандре, тяжелая голова, действую через силу.»;
«Долго жила в перманентной тревоге, буквально трясло, как от холода. Была социальная тревожность в том числе, по причине которой вообще не контактировала с людьми и не могла обратиться за помощью. Год назад, после стрессовых событий длящихся месяц, я была настолько истощена, эмоционально и физически, »;
«негативизм, везде ищу что может пойти не так. Не сближаюсь ни с кем, потому что заранее знаю, что другие могут предать, бросить. В итоге рву контакты первой.»;
«приступи панічніх атак та дисоціацій, це дуже вашкі стани, коли я не керувала тілом, та навіть не могла нічого вимови»;
Інколи саме кризовий стан, коли Ви наче торкнулись дна, коли вже зовсім нестерпно, стає тим поштовхом, що дає імпульс переглянути і скорегувати те, що "не працює".
Догоджання і деякі інші моделі поведінки людина набуває в дитинстві під впливом свого оточення в процесі зростання. У свій час вони необхідні, бо допомагають адаптуватися і вижити.
З часом в дорослому віці вони перестають бути необхідними. Але самі по собі не "вимикаються".
Коли вони не виведені в свідомість, вони більше обмежують, ніж допомагають. (Хоча деякі стратегії все ж можуть бути корисними).
Втім, людина може продовжувати їх відтворювати з різних причин:
не усвідомлюючи, що відбувається,
по інерції,
через незнання, невміння послуговуватися альтернативами,
через страх, що не зможе інакше,
заради вторинних вигод, тощо.
І поки результат цього всього стерпний — нема поштовху до суттєвих змін.
«Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу,»;
«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
«слабость, апатия, как в скафандре, тяжелая голова, действую через силу.»;
«Долго жила в перманентной тревоге, буквально трясло, как от холода. Была социальная тревожность в том числе, по причине которой вообще не контактировала с людьми и не могла обратиться за помощью. Год назад, после стрессовых событий длящихся месяц, я была настолько истощена, эмоционально и физически, »;
«негативизм, везде ищу что может пойти не так. Не сближаюсь ни с кем, потому что заранее знаю, что другие могут предать, бросить. В итоге рву контакты первой.»;
«приступи панічніх атак та дисоціацій, це дуже вашкі стани, коли я не керувала тілом, та навіть не могла нічого вимови»;
Інколи саме кризовий стан, коли Ви наче торкнулись дна, коли вже зовсім нестерпно, стає тим поштовхом, що дає імпульс переглянути і скорегувати те, що "не працює".
У сына есть сексуальное влечение к маме
Доброго дня.
Ви переживаєте непростий досвід і важливо, що Ви звертаєтеся за допомогою та шукаєте способи, як краще відреагувати на такі прояви поведінки сина.
«уже не знаю стоит ли поднимать эту тему для обсуждения с ним?»;
« В общем то я не знаю стоит ли говорить сыну про свои находки либо же лучше промолчать»;
Щоб знайти відповідь на Ваші запитання, важливо розібратися в кількох аспектах:
1) Якщо обговорювати це з ним, то з якою метою? Якщо замовчувати, то також - чому і навіщо?
2) Ви розповідаєте про цю ситуацію, описуєте, робите певні висновки. Ви зазначаєте, що переживали шок.
При цьому Ви не говорите власне про Ваше ставлення до цієї ситуації, Ваші потреби і переживання — а це важливі аспекти.
Це справді непроста ситуація. Можливо, через шок Ви на певний час несвідомо відмежувалися від власних переживань і відчуттів.
Як Ви почуваєтесь в цій ситуації і які у Вас потреби?
Можливо, варто дати собі час обдумати.
3) Також важливе питання про межі та інтимний простір у Вашій сім'ї.
Питання особистих меж вкрай важливе. Інколи в цілях турботи і піклування батьки можуть докладати багато зусиль і старань для забезпечення комфорту дітей (як от приділяти багато уваги, допомагати вирішувати різні проблеми, прибирати в кімнаті дитини, тощо) та можуть не враховувати, наскільки разом з цим важливо встановлювати межі та дотримуватися їх.
Межі необхідні і для власного емоційного комфорту батьків, і для психологічного благополуччя дітей.
Такі ситуації, як та, що склалась у Вашій сім'ї, можуть підсвічувати, що є необхідність переглянути межі та встановити саме такі правила, в яких буде якомога більш комфортно та безпечно кожному члену сім'ї.
Як склалося так, що Ви стали свідком мастурбації дорослого сина? Чи є у Вашій сім'ї правило не входити в кімнату іншого без стуку, чи інші домовленості, що захищають особистий простір кожного з Вас?
Що стосується прибирання кімнати сина і виявлення Ваших роздрукованих фото в плямах сперми:
Чи узгоджували Ви з сином те, що Ви будете прибирати в його кімнаті, чи домовлялися про це заздалегідь?
Тобто, чи він був готовим до того, що Ви матимете доступ до його особистих речей та зможете виявити такі артефакти? І свідомо залишив такі речі там, де Ви зможете їх виявити? Якщо так, це може бути корисним обговорити.
Чи Ви зайшли на його територію та наводили порядок в його особистих речах без дозволу і попередження? В такому випадку важливо домовлятися та віднестися з повагою до особистого простору.
В будь-якому випадку, може бути корисним перш за все переглянути домовленості і особисті межі у Вашій сім'ї — щоб це було емоційно безпечно, комфортно і прийнятно для кожного, в тому числі і для Вас.
Якщо ця ситуація буде підіймати непрості переживання у Вас та труднощі в прийнятті рішень, з якими складно справитися, важливо подбати про себе та звернутися за підтримкою.
Ви переживаєте непростий досвід і важливо, що Ви звертаєтеся за допомогою та шукаєте способи, як краще відреагувати на такі прояви поведінки сина.
«уже не знаю стоит ли поднимать эту тему для обсуждения с ним?»;
« В общем то я не знаю стоит ли говорить сыну про свои находки либо же лучше промолчать»;
Щоб знайти відповідь на Ваші запитання, важливо розібратися в кількох аспектах:
1) Якщо обговорювати це з ним, то з якою метою? Якщо замовчувати, то також - чому і навіщо?
2) Ви розповідаєте про цю ситуацію, описуєте, робите певні висновки. Ви зазначаєте, що переживали шок.
При цьому Ви не говорите власне про Ваше ставлення до цієї ситуації, Ваші потреби і переживання — а це важливі аспекти.
Це справді непроста ситуація. Можливо, через шок Ви на певний час несвідомо відмежувалися від власних переживань і відчуттів.
Як Ви почуваєтесь в цій ситуації і які у Вас потреби?
Можливо, варто дати собі час обдумати.
3) Також важливе питання про межі та інтимний простір у Вашій сім'ї.
Питання особистих меж вкрай важливе. Інколи в цілях турботи і піклування батьки можуть докладати багато зусиль і старань для забезпечення комфорту дітей (як от приділяти багато уваги, допомагати вирішувати різні проблеми, прибирати в кімнаті дитини, тощо) та можуть не враховувати, наскільки разом з цим важливо встановлювати межі та дотримуватися їх.
Межі необхідні і для власного емоційного комфорту батьків, і для психологічного благополуччя дітей.
Такі ситуації, як та, що склалась у Вашій сім'ї, можуть підсвічувати, що є необхідність переглянути межі та встановити саме такі правила, в яких буде якомога більш комфортно та безпечно кожному члену сім'ї.
Як склалося так, що Ви стали свідком мастурбації дорослого сина? Чи є у Вашій сім'ї правило не входити в кімнату іншого без стуку, чи інші домовленості, що захищають особистий простір кожного з Вас?
Що стосується прибирання кімнати сина і виявлення Ваших роздрукованих фото в плямах сперми:
Чи узгоджували Ви з сином те, що Ви будете прибирати в його кімнаті, чи домовлялися про це заздалегідь?
Тобто, чи він був готовим до того, що Ви матимете доступ до його особистих речей та зможете виявити такі артефакти? І свідомо залишив такі речі там, де Ви зможете їх виявити? Якщо так, це може бути корисним обговорити.
Чи Ви зайшли на його територію та наводили порядок в його особистих речах без дозволу і попередження? В такому випадку важливо домовлятися та віднестися з повагою до особистого простору.
В будь-якому випадку, може бути корисним перш за все переглянути домовленості і особисті межі у Вашій сім'ї — щоб це було емоційно безпечно, комфортно і прийнятно для кожного, в тому числі і для Вас.
Якщо ця ситуація буде підіймати непрості переживання у Вас та труднощі в прийнятті рішень, з якими складно справитися, важливо подбати про себе та звернутися за підтримкою.
Відредаговано автором 20-05-2025 10:52:13
Довербальна травма
Доброго дня.
Довербальна травма може виникати, коли немовля переживає досвід покинення — фізичного або емоційного. Також коли на плач і потреби дитяти батьки реагують агресивно: криками, невдоволенням тощо.
Така травма формується і тоді, коли дитина у довербальному віці (до 1–1,5 року) не отримує належної уваги до своїх базових потреб. Зокрема і тоді, коли вона відчуває нестачу тілесного та емоційного контакту з матір’ю.
Досвід, який Ви описуєте, справді важко пережити.
Важливо, що Ви шукаєте можливості допомогти собі, зокрема, вивчаючи психологію, та звертаючись за допомогою сюди.
Спираючись на психологічні знання, які Ви отримуєте з книг та лекцій, та аналізуючи себе, можна справді певною мірою покращити свій стан.
Що стосується саме довербальної травми, то тут також буде корисною робота з тілом. Плавання, танці, ци-гун, Тай цзи, вокал, тощо. Тут важливо прислухатися до відчуттів і переживань, які підіймаються, і виводити їх на рівень усвідомлення.
Ні в якому разі не заперечую важливість і цінність самостійної роботи над собою і зусиль допомоги собі своїми силами. Власне, навіть у співпраці з психологом та іншими фахівцями робота клієнта є значною складовою ефективності.
Разом з тим важливо враховувати, що у Вашому випадку дуже корисним буде саме формування і проживання досвіду безпечної прив'язаності. Для цього вкрай корисним буде делікатний і чуйний психолог.
Ви зазначаєте, що Ви поки що не можете дозволити собі співпрацю з психологом. Уточніть, будь ласка, з чим це пов'язано? Через фінансові причини чи є ще якісь аспекти, що впливають на Ваше рішення не співпрацювати зараз зі спеціалістом?
Довербальна травма може виникати, коли немовля переживає досвід покинення — фізичного або емоційного. Також коли на плач і потреби дитяти батьки реагують агресивно: криками, невдоволенням тощо.
Така травма формується і тоді, коли дитина у довербальному віці (до 1–1,5 року) не отримує належної уваги до своїх базових потреб. Зокрема і тоді, коли вона відчуває нестачу тілесного та емоційного контакту з матір’ю.
Досвід, який Ви описуєте, справді важко пережити.
Важливо, що Ви шукаєте можливості допомогти собі, зокрема, вивчаючи психологію, та звертаючись за допомогою сюди.
Спираючись на психологічні знання, які Ви отримуєте з книг та лекцій, та аналізуючи себе, можна справді певною мірою покращити свій стан.
Що стосується саме довербальної травми, то тут також буде корисною робота з тілом. Плавання, танці, ци-гун, Тай цзи, вокал, тощо. Тут важливо прислухатися до відчуттів і переживань, які підіймаються, і виводити їх на рівень усвідомлення.
Ні в якому разі не заперечую важливість і цінність самостійної роботи над собою і зусиль допомоги собі своїми силами. Власне, навіть у співпраці з психологом та іншими фахівцями робота клієнта є значною складовою ефективності.
Разом з тим важливо враховувати, що у Вашому випадку дуже корисним буде саме формування і проживання досвіду безпечної прив'язаності. Для цього вкрай корисним буде делікатний і чуйний психолог.
Ви зазначаєте, що Ви поки що не можете дозволити собі співпрацю з психологом. Уточніть, будь ласка, з чим це пов'язано? Через фінансові причини чи є ще якісь аспекти, що впливають на Ваше рішення не співпрацювати зараз зі спеціалістом?
Психотерапевт КПТ. Психолог КПТ. Консультант КПТ.
Доброго дня
1) психотерапевт КПТ — спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ мінімум 4 роки професійної підготовки в спеціалізованій психотерапевтичній школі за методом КПТ,
2) психолог КПТ— спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ, це можуть бути короткострокові курси від 3 місяців до 1 року та більше.
3) консультант КПТ — спеціаліст, який пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ.
Тобто, підготовка саме психотерапевтів КПТ є найбільш тривалою та ґрунтовною. + Важливо щоб спеціаліст, якого Ви виберете, Вам відгукувався (щоб Вам було комфортно з ним працювати і була довіра) і Ваша мотивація працювати над своїм станом.
1) психотерапевт КПТ — спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ мінімум 4 роки професійної підготовки в спеціалізованій психотерапевтичній школі за методом КПТ,
2) психолог КПТ— спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ, це можуть бути короткострокові курси від 3 місяців до 1 року та більше.
3) консультант КПТ — спеціаліст, який пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ.
Тобто, підготовка саме психотерапевтів КПТ є найбільш тривалою та ґрунтовною. + Важливо щоб спеціаліст, якого Ви виберете, Вам відгукувався (щоб Вам було комфортно з ним працювати і була довіра) і Ваша мотивація працювати над своїм станом.
Возможно ли выйти их депрессии без помощи пихолога
Дякую Вам за уточнення.
Ваше бажання самостійно вирішувати питання пов'язане з тим, що досвід з психологинею був травмуючим? Чи є інші причини?
Ваше бажання самостійно вирішувати питання пов'язане з тим, що досвід з психологинею був травмуючим? Чи є інші причини?
Возможно ли выйти их депрессии без помощи пихолога
Добрий день.
«Понимаю, что нужно работать над проблемой с пихологом лично, но не решаюсь. »;
Розумію, як може бути непросто наважитися на особисту співпрацю з психологом, навіть коли це потрібно для покращення Вашого стану.
Важливо, що Ви вже визнаєте потребу в допомозі. І те що Ви вже написали про свої переживання на сайті — це вже важливий крок.
На якомусь етапі навіть переписка на сайті може бути підтримкою, а згодом за можливості і при необхідності, можливо Ви будете поступово наважуватися на наступні потрібні Вам кроки.
«Нет социализации, работаю фрилансером, общаюсь только с заказчиками через чат, так живу 8 лет.»;
Робота фрілансером і спілкування із замовниками через чат це теж досвід, вартий поваги.
Разом з тим вважаю що тут може бути корисним питання для самодослідження:
Чи робота фрілансером така, якою Ви займаєтеся — це саме те, що Ви хотіли б робити? Чи це для Вас вимушений вибір?
Щодо соціалізації:
Чи хотіли б Ви мати більше і/або інакші соціальні контакти?
Для кожної людини може бути прийнятним щось інше — комусь досить кілька людей в оточенні, комусь треба більше, хтось надає перевагу онлайн спілкуванню, а хтось потребує живого контакту.
Важливо зрозуміти, як ок саме для Вас.
«Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу, не вижу перспектив в будущем»;
Стан, який Ви описуєте — це справді важко, болісно та пригнічуюче. Може бути корисним розібратися в причинах цього і що саме зараз впливає на Ваше самопочуття, а що може його покращити.
Ваш стан може мати дуже різні причини: психологічні, фізіологічні, через спосіб життя та організацію побуту, тощо, і це важливо дослідити. Як давно Ви так почуваєтеся? Чи бувають періоди інакшого самопочуття? Як Ви самі вважаєте, чому Ви можете так почуватися зараз?
«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
В такому стані перебувати справді важко і важливо, що Ви звертаєтеся за допомогою.
Тут знову ж таки важливо уточнити, скільки часу тривають ці симптоми, чи почалося це раптово чи поступово? Чи намагалися Ви самостійно покращити свій стан: що саме робили і як це впливало?
«ВОЗМОЖНО ЛИ ВЫЙТИ ИХ ДЕПРЕССИИ БЕЗ ПОМОЩИ ПИХОЛОГА»;
Ви можете спробувати покращити свій стан самостійно, а якщо це не спрацює, то звернутися до психолога або/і психіатра. Важливо враховувати, скільки часу Ваші симптоми продовжуються, наскільки вони інтенсивні, чи є ефект від Ваших спроб допомогли собі самостійно.
Якщо є можливість — спробуйте відповісти на мої запитання.
Якщо дуже важко — можливо не варто гаяти час і звернутися якомога швидше до психіатра (це можна зробити онлайн) та почати лікування якщо це потрібно, щоб стабілізувати сон і фізичний стан та мати ресурс на співпрацю з психологом.
*Можливо Ваш стан зумовлений недотриманням правил гігієни праці, і Ваші симптоми виникли на фоні вигорання. Наприклад, якщо це багато років збитий режим, багато годин поспіль за комп'ютером без перерв, мало рухової активності, незбалансоване харчування, дедлайн і стреси, можливо ще й нестача приємного спілкування і занять для душі...то це закономірний результат... Тож важливо переглянути, що саме впливає на Ваш стан, щоб допомогти собі вийти з цього.
«Понимаю, что нужно работать над проблемой с пихологом лично, но не решаюсь. »;
Розумію, як може бути непросто наважитися на особисту співпрацю з психологом, навіть коли це потрібно для покращення Вашого стану.
Важливо, що Ви вже визнаєте потребу в допомозі. І те що Ви вже написали про свої переживання на сайті — це вже важливий крок.
На якомусь етапі навіть переписка на сайті може бути підтримкою, а згодом за можливості і при необхідності, можливо Ви будете поступово наважуватися на наступні потрібні Вам кроки.
«Нет социализации, работаю фрилансером, общаюсь только с заказчиками через чат, так живу 8 лет.»;
Робота фрілансером і спілкування із замовниками через чат це теж досвід, вартий поваги.
Разом з тим вважаю що тут може бути корисним питання для самодослідження:
Чи робота фрілансером така, якою Ви займаєтеся — це саме те, що Ви хотіли б робити? Чи це для Вас вимушений вибір?
Щодо соціалізації:
Чи хотіли б Ви мати більше і/або інакші соціальні контакти?
Для кожної людини може бути прийнятним щось інше — комусь досить кілька людей в оточенні, комусь треба більше, хтось надає перевагу онлайн спілкуванню, а хтось потребує живого контакту.
Важливо зрозуміти, як ок саме для Вас.
«Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу, не вижу перспектив в будущем»;
Стан, який Ви описуєте — це справді важко, болісно та пригнічуюче. Може бути корисним розібратися в причинах цього і що саме зараз впливає на Ваше самопочуття, а що може його покращити.
Ваш стан може мати дуже різні причини: психологічні, фізіологічні, через спосіб життя та організацію побуту, тощо, і це важливо дослідити. Як давно Ви так почуваєтеся? Чи бувають періоди інакшого самопочуття? Як Ви самі вважаєте, чому Ви можете так почуватися зараз?
«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
В такому стані перебувати справді важко і важливо, що Ви звертаєтеся за допомогою.
Тут знову ж таки важливо уточнити, скільки часу тривають ці симптоми, чи почалося це раптово чи поступово? Чи намагалися Ви самостійно покращити свій стан: що саме робили і як це впливало?
«ВОЗМОЖНО ЛИ ВЫЙТИ ИХ ДЕПРЕССИИ БЕЗ ПОМОЩИ ПИХОЛОГА»;
Ви можете спробувати покращити свій стан самостійно, а якщо це не спрацює, то звернутися до психолога або/і психіатра. Важливо враховувати, скільки часу Ваші симптоми продовжуються, наскільки вони інтенсивні, чи є ефект від Ваших спроб допомогли собі самостійно.
Якщо є можливість — спробуйте відповісти на мої запитання.
Якщо дуже важко — можливо не варто гаяти час і звернутися якомога швидше до психіатра (це можна зробити онлайн) та почати лікування якщо це потрібно, щоб стабілізувати сон і фізичний стан та мати ресурс на співпрацю з психологом.
*Можливо Ваш стан зумовлений недотриманням правил гігієни праці, і Ваші симптоми виникли на фоні вигорання. Наприклад, якщо це багато років збитий режим, багато годин поспіль за комп'ютером без перерв, мало рухової активності, незбалансоване харчування, дедлайн і стреси, можливо ще й нестача приємного спілкування і занять для душі...то це закономірний результат... Тож важливо переглянути, що саме впливає на Ваш стан, щоб допомогти собі вийти з цього.
Чому я не можу змінитися, хоч мені не подобається ким я є зарпх
Коли у Вас дуже строге й критичне суперего — це не просто. Втім, простіше його "згладити", зробити більш підтримуючим, ніж, наприклад, вибудовувати його з нуля, коли воно відсутнє або слабо розвинуте.
Воно має іншу сторону, і це з одного боку зараз проявляється як самокритичність, а з іншого боку — це шанс бути справді людяним і чуйним до себе і до інших.
Мені здається, що Вам зараз не вистачає навички дивитися на себе під кутом, коли Ви бачите і визнаєте цінність того, яким Ви вже є. І з цим зовнішні зміни (досягнення цілей) не дуже допомагають — може тому і немає на них енергії/не знаходите можливості для їх реалізації.
Воно має іншу сторону, і це з одного боку зараз проявляється як самокритичність, а з іншого боку — це шанс бути справді людяним і чуйним до себе і до інших.
Мені здається, що Вам зараз не вистачає навички дивитися на себе під кутом, коли Ви бачите і визнаєте цінність того, яким Ви вже є. І з цим зовнішні зміни (досягнення цілей) не дуже допомагають — може тому і немає на них енергії/не знаходите можливості для їх реалізації.
Нарцисс ли я?
«"1) особистість з яскраво вираженими патологічними рисами не аналізує і критично не оцінює свою поведінку. Якщо говорити про виражений нарцисизм, то така людина вважатиме свою поведінку закономірною, буде ідеалізувати себе (я не винен і хороший) та звинувачуватиме і знецінюватиме інших (інші винні і недостойні, тому я так себе веду)"
- Я и не думал ,что я могу быть не прав и плохим в моих взаимоотношениях с людьми. Я как-то подавлял это раньше и говорил "виноваты оба",но на деле по исходу я всегда считал, что все дерьмо,они меня довели до такого и поэтому я так поступаю в общении,в дружбе и где либо.И я действительно не вижу, что я виноват,ну, как бы да ,я сделал то-то то-то,но потому что этот человек сделал что-то до,поэтому я так себя веду. Пытался убрать мысли и доказать себе что виноват и я ,чтоб быть хорошеньким для себя,как я понял,но как-то не нашло это отклика во мне.»;
Те що Ви зараз робите, це вже глибока рефлексія, яка оголює Ваші різні сторони і вразливість. До такої рефлексії людина з нро навряд чи здатна.
Давайте трохи проаналізуємо, що зараз відбувається між нами. Наприклад, я зараз спостерігаю, що Ви наче намагаєтесь довести мені, що у Вас є саме нарцисичний розлад. (?) Щоб що?
- Я и не думал ,что я могу быть не прав и плохим в моих взаимоотношениях с людьми. Я как-то подавлял это раньше и говорил "виноваты оба",но на деле по исходу я всегда считал, что все дерьмо,они меня довели до такого и поэтому я так поступаю в общении,в дружбе и где либо.И я действительно не вижу, что я виноват,ну, как бы да ,я сделал то-то то-то,но потому что этот человек сделал что-то до,поэтому я так себя веду. Пытался убрать мысли и доказать себе что виноват и я ,чтоб быть хорошеньким для себя,как я понял,но как-то не нашло это отклика во мне.»;
Те що Ви зараз робите, це вже глибока рефлексія, яка оголює Ваші різні сторони і вразливість. До такої рефлексії людина з нро навряд чи здатна.
Давайте трохи проаналізуємо, що зараз відбувається між нами. Наприклад, я зараз спостерігаю, що Ви наче намагаєтесь довести мені, що у Вас є саме нарцисичний розлад. (?) Щоб що?
Нарцисс ли я?
«Здравствуйте!Спасибо за ответ. Было. Честно,всегда когда что-то такое делаю.Если о стыде,то это буквально постоянно жрет,часто когда как-то проявляю себя,даже если анонимно или в жизни.Но забиваю на это и все равно стараюсь делать. Истерический радикал?Возможно,я не знаю даже об этом. А почему у Вас сложилось такое мнение ?»;
Дякую Вам за відповідь.
Така думка в мене склалась на основі знань і відчуттів.
1) особистість з яскраво вираженими патологічними рисами не аналізує і критично не оцінює свою поведінку. Якщо говорити про виражений нарцисизм, то така людина вважатиме свою поведінку закономірною, буде ідеалізувати себе (я не винен і хороший) та звинувачуватиме і знецінюватиме інших (інші винні і недостойні, тому я так себе веду)
2) при прочитанні Вашого тексту в мене в контрперенесенні не виникло типових як до нарцисичної особистості відчуттів злості, огиди, нудьги, чи сумнівів в собі. Це може бути помилковим, але, думаю, навряд.
Вцілому, мені здається, те що Ви пишете так про себе — це прояв такого захисного механізму, як поворот проти себе. Можливо Вам не вистачало в процесі формування Вашої особистості прийняття і уваги, стійкої якісної підтримки, і зараз Ви потребуєте знайти пояснення тому, що зараз є ця посилена потреба в увазі та деяка недовіра до інших. Тому приміряєте на себе нарцисизм, про який так багато говорять.
І, схоже, Ви зараз хочете розібратися в собі.
Дякую Вам за відповідь.
Така думка в мене склалась на основі знань і відчуттів.
1) особистість з яскраво вираженими патологічними рисами не аналізує і критично не оцінює свою поведінку. Якщо говорити про виражений нарцисизм, то така людина вважатиме свою поведінку закономірною, буде ідеалізувати себе (я не винен і хороший) та звинувачуватиме і знецінюватиме інших (інші винні і недостойні, тому я так себе веду)
2) при прочитанні Вашого тексту в мене в контрперенесенні не виникло типових як до нарцисичної особистості відчуттів злості, огиди, нудьги, чи сумнівів в собі. Це може бути помилковим, але, думаю, навряд.
Вцілому, мені здається, те що Ви пишете так про себе — це прояв такого захисного механізму, як поворот проти себе. Можливо Вам не вистачало в процесі формування Вашої особистості прийняття і уваги, стійкої якісної підтримки, і зараз Ви потребуєте знайти пояснення тому, що зараз є ця посилена потреба в увазі та деяка недовіра до інших. Тому приміряєте на себе нарцисизм, про який так багато говорять.
І, схоже, Ви зараз хочете розібратися в собі.
Нарцисс ли я?
Доброго дня.
Задам питання для дослідження Вашого запиту.
Вам не було соромно писати все, що Ви тут написали про себе?
*З того, що Ви написали, насправді виникло відчуття, що це пише людина з істеричним радикалом, а саме фокус на нарцисизмі пов'язаний з тим, що ця тема дуже популярна зараз і їй приділяють дуже багато уваги в інформаційному просторі.
Можу помилятися.
Задам питання для дослідження Вашого запиту.
Вам не було соромно писати все, що Ви тут написали про себе?
*З того, що Ви написали, насправді виникло відчуття, що це пише людина з істеричним радикалом, а саме фокус на нарцисизмі пов'язаний з тим, що ця тема дуже популярна зараз і їй приділяють дуже багато уваги в інформаційному просторі.
Можу помилятися.
Відредаговано автором 17-05-2025 09:35:12
Чому я не можу змінитися, хоч мені не подобається ким я є зарпх
З того, що Ви пишете, помітно, що Ви вже добре розумієте, що Ваш внутрішній критик — це здебільшого голос матері. Це справді так і формується, коли батьки в дитинстві нас критикують, порівнюють, негативно оцінюють в той час, як ми потребуємо підтримки.
Коли Ви вже розумієте звідки це у Вас — з цим вже може бути простіше працювати.
Можна зробити таку вправу:
Впродовж дня коли є можливість записувати, які критичні думки про себе виникли.
Далі щодо кожної думки записати 3 аргументи, що підтверджують цю думку, 3 аргументи, що її спростовують, і реалістичний погляд на ситуацію без оцінок. Також можна до кожної такої думки задати питання — для чого мені зараз ця думка, як вона може мені допомогти чи захистити. Придумати альтернативне до цієї думки підбадьорення, підтримку себе.
«Батько не так розкидався словами, але коли я шось робив і не розумів, що від мене хочуть чи в мене не виходило майже завжди кричав на мене. Не знаю як це мені мало допомогти.
»;
Чую сумну іронію в цих Ваших словах. Хочеться сказати, що навряд чи Ваш батько спеціально планував крики як інструмент, який мав би чимось Вам допомогти — напевно не знав, не вмів чи не міг інакше...
Вцілому, про батьків, важливо що Ви вже бачите і не заперечуєте їхній вплив. Відчувається, що Ви вже зробили велику роботу над собою в напрямку дослідження свого внутрішнього світу. А далі — Ваша робота може бути в тому, щоб відділяти те, що для Вас корисне, а що ні. І позбуватися зайвого, та набувати те, чого потребуєте. До прикладу, те що я вище написала — чи не хотіли б Ви попрацювати зі своїм внутрішнім критиком?
Ви багато пишете про сором, і важливо, що Ви це помічаєте. Щоб з цим щось змінювати — важливо свідомо йти в сором. Робити маленькі кроки в сторону того, що соромно, але хочеться або потрібно (маю на увазі не щось протиправне чи антиморальне, а звичайні речі, які зараз можуть викликати занепокоєння) і паралельно досліджувати, які почуття піднімаються і які думки — ці установки важливо пропускати зараз через свій теперішній фільтр дорослої людини і повертати собі в ці моменти підтримку і прийняття.
Щодо дружби
«Просто часто буває, що нормально спілкуєшся з людьми, разом проводите вільний час, але в якісь періоди життя ваші дороги розходяться і ви втрачаєте будь-який зв'язок. Старався його підтримувати, але це була одностороння ініціатива.
»;
Відчувається, що Вам важко відпускати людей і це може перешкоджати легкості в дружбі. Питання, чи Ви залишаєтеся з собою, за себе, коли вкладаєтесь в інших людей? Бо коли надмірно стараєтесь, десь догоджаєте, підлаштовуєтесь, даєте більше ніж отримуєте, то виникає такий дисбаланс, коли Ви врешті, зрадивши себе, потребуєте триматися за цих людей, щоб в емоційному плані повернути свої інвестиції. І це насправді може сковувати, обмежувати Вас.
Якщо залишатися собою, в собі, в своїх межах, то це може бути легше і приємніше, і коли дороги розходяться з одними людьми, то принаймні Ви залишаєтесь в себе. А потім зустрічаються інші люди.
Один і назавжди в себе тільки Ви сам. Тому важливо продовжувати налагоджувати стосунки з собою.
До речі, з того що Ви пишете відчувається, що Ви глибоко аналізуєте себе, розвиваєте усвідомленість. І я думаю що це точно не про стояння на місці. Зміни такі як треба будуть коли далі рухатися до себе, зміцнювати контакт з собою, розуміння себе, повагу до себе, підтримку, цілісність. І зовнішні цілі тоді будуть виходити з міцної опори на себе і контакту з собою — тож не буде такого розриву між вимогами до себе і реальними можливостями. Процес не завжди простий, але, схоже, Ви вже в цьому процесі.
Коли Ви вже розумієте звідки це у Вас — з цим вже може бути простіше працювати.
Можна зробити таку вправу:
Впродовж дня коли є можливість записувати, які критичні думки про себе виникли.
Далі щодо кожної думки записати 3 аргументи, що підтверджують цю думку, 3 аргументи, що її спростовують, і реалістичний погляд на ситуацію без оцінок. Також можна до кожної такої думки задати питання — для чого мені зараз ця думка, як вона може мені допомогти чи захистити. Придумати альтернативне до цієї думки підбадьорення, підтримку себе.
«Батько не так розкидався словами, але коли я шось робив і не розумів, що від мене хочуть чи в мене не виходило майже завжди кричав на мене. Не знаю як це мені мало допомогти.
»;
Чую сумну іронію в цих Ваших словах. Хочеться сказати, що навряд чи Ваш батько спеціально планував крики як інструмент, який мав би чимось Вам допомогти — напевно не знав, не вмів чи не міг інакше...
Вцілому, про батьків, важливо що Ви вже бачите і не заперечуєте їхній вплив. Відчувається, що Ви вже зробили велику роботу над собою в напрямку дослідження свого внутрішнього світу. А далі — Ваша робота може бути в тому, щоб відділяти те, що для Вас корисне, а що ні. І позбуватися зайвого, та набувати те, чого потребуєте. До прикладу, те що я вище написала — чи не хотіли б Ви попрацювати зі своїм внутрішнім критиком?
Ви багато пишете про сором, і важливо, що Ви це помічаєте. Щоб з цим щось змінювати — важливо свідомо йти в сором. Робити маленькі кроки в сторону того, що соромно, але хочеться або потрібно (маю на увазі не щось протиправне чи антиморальне, а звичайні речі, які зараз можуть викликати занепокоєння) і паралельно досліджувати, які почуття піднімаються і які думки — ці установки важливо пропускати зараз через свій теперішній фільтр дорослої людини і повертати собі в ці моменти підтримку і прийняття.
Щодо дружби
«Просто часто буває, що нормально спілкуєшся з людьми, разом проводите вільний час, але в якісь періоди життя ваші дороги розходяться і ви втрачаєте будь-який зв'язок. Старався його підтримувати, але це була одностороння ініціатива.
»;
Відчувається, що Вам важко відпускати людей і це може перешкоджати легкості в дружбі. Питання, чи Ви залишаєтеся з собою, за себе, коли вкладаєтесь в інших людей? Бо коли надмірно стараєтесь, десь догоджаєте, підлаштовуєтесь, даєте більше ніж отримуєте, то виникає такий дисбаланс, коли Ви врешті, зрадивши себе, потребуєте триматися за цих людей, щоб в емоційному плані повернути свої інвестиції. І це насправді може сковувати, обмежувати Вас.
Якщо залишатися собою, в собі, в своїх межах, то це може бути легше і приємніше, і коли дороги розходяться з одними людьми, то принаймні Ви залишаєтесь в себе. А потім зустрічаються інші люди.
Один і назавжди в себе тільки Ви сам. Тому важливо продовжувати налагоджувати стосунки з собою.
До речі, з того що Ви пишете відчувається, що Ви глибоко аналізуєте себе, розвиваєте усвідомленість. І я думаю що це точно не про стояння на місці. Зміни такі як треба будуть коли далі рухатися до себе, зміцнювати контакт з собою, розуміння себе, повагу до себе, підтримку, цілісність. І зовнішні цілі тоді будуть виходити з міцної опори на себе і контакту з собою — тож не буде такого розриву між вимогами до себе і реальними можливостями. Процес не завжди простий, але, схоже, Ви вже в цьому процесі.
Чому я не можу змінитися, хоч мені не подобається ким я є зарпх
Доброго вечора.
Розумію Ваші побоювання, що через 10 років може бути все так само. І що Ви можете залишитися, по-суті, в тій самій точці, що зараз, і навіть в тій, що були ще 10 років тому. І таке стояння на місці може викликати певну екзистенційну тривогу.
Ви говорите про те, що Вас не влаштовує водночас в різних сферах — стосунки, дружба, кар'єра. Нелегко, коли Вас це не влаштовує, але Ви не можете це змінити. І звучить так, наче для Вас порушується певна логіка — якщо щось не влаштовує, то Ви вже мали б це змінити.
В цьому я чую дещо суворе і критичне Ваше ставлення до себе. У Вас можуть бути завищені вимоги до себе, і Ви себе критикуєте, коли не відповідаєте власним очікуванням. І хоча ці вимоги могли сформуватися ще давно, можливо ще з дитинства, як адаптація до обставин життя на той час — зараз Ви можете ці вимоги та очікування переглядати і коригувати з повагою до себе і турботою про себе.
Мені здається, що у Вас є певне уявлення, як мало б бути в ідеалі, і Ви себе сварите за те, що це не втілюється в реальність у всіх цих сферах. І за цим не помічаєте себе справжнього.
Коли є це намагання відповідати певним ідеалам, і строгі вимоги до себе, Ви можете втрачати чуйний контакт з собою справжнім. В тому числі можете не помічати свої реальні ресурси, можливості, успіхи, цінності. А вони точно є. І це Ваш фундамент, на який можна спиратися, і щоб відчувати задоволеність тут і зараз, і щоб справді щось змінити.
Зрозуміло, що коли не складається все так, як хотілося, це викликає біль. Разом з тим це може бути поштовхом не до того, щоб себе карати — а щоб повернутися до себе і для початку визнати себе в тій точці, в якій Ви є.
І навіть щодо змін за 10 років, впевнена, якщо приділити увагу, Ви переконаєтеся, що Ви не там само, де були — це точно вже певний досвід, в якому можна побачити щось цінне про себе.
Розумію Ваші побоювання, що через 10 років може бути все так само. І що Ви можете залишитися, по-суті, в тій самій точці, що зараз, і навіть в тій, що були ще 10 років тому. І таке стояння на місці може викликати певну екзистенційну тривогу.
Ви говорите про те, що Вас не влаштовує водночас в різних сферах — стосунки, дружба, кар'єра. Нелегко, коли Вас це не влаштовує, але Ви не можете це змінити. І звучить так, наче для Вас порушується певна логіка — якщо щось не влаштовує, то Ви вже мали б це змінити.
В цьому я чую дещо суворе і критичне Ваше ставлення до себе. У Вас можуть бути завищені вимоги до себе, і Ви себе критикуєте, коли не відповідаєте власним очікуванням. І хоча ці вимоги могли сформуватися ще давно, можливо ще з дитинства, як адаптація до обставин життя на той час — зараз Ви можете ці вимоги та очікування переглядати і коригувати з повагою до себе і турботою про себе.
Мені здається, що у Вас є певне уявлення, як мало б бути в ідеалі, і Ви себе сварите за те, що це не втілюється в реальність у всіх цих сферах. І за цим не помічаєте себе справжнього.
Коли є це намагання відповідати певним ідеалам, і строгі вимоги до себе, Ви можете втрачати чуйний контакт з собою справжнім. В тому числі можете не помічати свої реальні ресурси, можливості, успіхи, цінності. А вони точно є. І це Ваш фундамент, на який можна спиратися, і щоб відчувати задоволеність тут і зараз, і щоб справді щось змінити.
Зрозуміло, що коли не складається все так, як хотілося, це викликає біль. Разом з тим це може бути поштовхом не до того, щоб себе карати — а щоб повернутися до себе і для початку визнати себе в тій точці, в якій Ви є.
І навіть щодо змін за 10 років, впевнена, якщо приділити увагу, Ви переконаєтеся, що Ви не там само, де були — це точно вже певний досвід, в якому можна побачити щось цінне про себе.
Іпохондрія
Доброго дня.
Ви дуже уважно і свідомо ставитеся до свого стану — а це вже значна частина шляху.
Усвідомлення і вміння дати назву переживанням справді можуть допомагати впоратися з ними.
«Після нещодавно перенесеної пневмонії стало ще гірше , боюсь що знову захворію. »;
Чутливість до сигналів тіла може бути посиленою після перенесеного захворювання, особливо якщо воно супроводжувалося сильним дискомфортом чи тривогою.
Також можливо, що в минулому Ви спостерігали подібні реакції у близьких, і це стало своєрідною, несвідомо засвоєною стратегією реагування на стрес.
«Чи можна якось з цим справитись ?»;
Зменшення загального рівня тривожності часто полегшує такі стани.
Буде корисним переглянути своє життя:
— де Ви, можливо, відчуваєте напругу, боротьбу, відсутність підтримки?
— Які ситуації викликають відчуття безсилля чи невизначеності?
З такими запитаннями можна поступово вибудовувати внутрішню опору та зменшувати напругу, яка проявляється через тілесні симптоми і надмірну увагу до них.
Ви дуже уважно і свідомо ставитеся до свого стану — а це вже значна частина шляху.
Усвідомлення і вміння дати назву переживанням справді можуть допомагати впоратися з ними.
«Після нещодавно перенесеної пневмонії стало ще гірше , боюсь що знову захворію. »;
Чутливість до сигналів тіла може бути посиленою після перенесеного захворювання, особливо якщо воно супроводжувалося сильним дискомфортом чи тривогою.
Також можливо, що в минулому Ви спостерігали подібні реакції у близьких, і це стало своєрідною, несвідомо засвоєною стратегією реагування на стрес.
«Чи можна якось з цим справитись ?»;
Зменшення загального рівня тривожності часто полегшує такі стани.
Буде корисним переглянути своє життя:
— де Ви, можливо, відчуваєте напругу, боротьбу, відсутність підтримки?
— Які ситуації викликають відчуття безсилля чи невизначеності?
З такими запитаннями можна поступово вибудовувати внутрішню опору та зменшувати напругу, яка проявляється через тілесні симптоми і надмірну увагу до них.
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
