Психологиня Ірина Гуральчук Чернівці лише онлайн

Доброго дня
1) психотерапевт КПТ — спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ мінімум 4 роки професійної підготовки в спеціалізованій психотерапевтичній школі за методом КПТ,
2) психолог КПТ— спеціаліст, який пройшов навчання у ВНЗ по спеціальності психологія+ пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ, це можуть бути короткострокові курси від 3 місяців до 1 року та більше.
3) консультант КПТ — спеціаліст, який пройшов кваліфікаційні курси по темі КПТ.

Тобто, підготовка саме психотерапевтів КПТ є найбільш тривалою та ґрунтовною. + Важливо щоб спеціаліст, якого Ви виберете, Вам відгукувався (щоб Вам було комфортно з ним працювати і була довіра) і Ваша мотивація працювати над своїм станом.

Дякую Вам за уточнення.
Ваше бажання самостійно вирішувати питання пов'язане з тим, що досвід з психологинею був травмуючим? Чи є інші причини?

Добрий день.

«Понимаю, что нужно работать над проблемой с пихологом лично, но не решаюсь. »;

Розумію, як може бути непросто наважитися на особисту співпрацю з психологом, навіть коли це потрібно для покращення Вашого стану.

Важливо, що Ви вже визнаєте потребу в допомозі. І те що Ви вже написали про свої переживання на сайті — це вже важливий крок.
На якомусь етапі навіть переписка на сайті може бути підтримкою, а згодом за можливості і при необхідності, можливо Ви будете поступово наважуватися на наступні потрібні Вам кроки.

«Нет социализации, работаю фрилансером, общаюсь только с заказчиками через чат, так живу 8 лет.»;
Робота фрілансером і спілкування із замовниками через чат це теж досвід, вартий поваги.

Разом з тим вважаю що тут може бути корисним питання для самодослідження:
Чи робота фрілансером така, якою Ви займаєтеся — це саме те, що Ви хотіли б робити? Чи це для Вас вимушений вибір?

Щодо соціалізації:
Чи хотіли б Ви мати більше і/або інакші соціальні контакти?
Для кожної людини може бути прийнятним щось інше — комусь досить кілька людей в оточенні, комусь треба більше, хтось надає перевагу онлайн спілкуванню, а хтось потребує живого контакту.

Важливо зрозуміти, як ок саме для Вас.

«Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу, не вижу перспектив в будущем»;
Стан, який Ви описуєте — це справді важко, болісно та пригнічуюче. Може бути корисним розібратися в причинах цього і що саме зараз впливає на Ваше самопочуття, а що може його покращити.

Ваш стан може мати дуже різні причини: психологічні, фізіологічні, через спосіб життя та організацію побуту, тощо, і це важливо дослідити. Як давно Ви так почуваєтеся? Чи бувають періоди інакшого самопочуття? Як Ви самі вважаєте, чому Ви можете так почуватися зараз?

«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
В такому стані перебувати справді важко і важливо, що Ви звертаєтеся за допомогою.

Тут знову ж таки важливо уточнити, скільки часу тривають ці симптоми, чи почалося це раптово чи поступово? Чи намагалися Ви самостійно покращити свій стан: що саме робили і як це впливало?

«ВОЗМОЖНО ЛИ ВЫЙТИ ИХ ДЕПРЕССИИ БЕЗ ПОМОЩИ ПИХОЛОГА»;
Ви можете спробувати покращити свій стан самостійно, а якщо це не спрацює, то звернутися до психолога або/і психіатра. Важливо враховувати, скільки часу Ваші симптоми продовжуються, наскільки вони інтенсивні, чи є ефект від Ваших спроб допомогли собі самостійно.

Якщо є можливість — спробуйте відповісти на мої запитання.

Якщо дуже важко — можливо не варто гаяти час і звернутися якомога швидше до психіатра (це можна зробити онлайн) та почати лікування якщо це потрібно, щоб стабілізувати сон і фізичний стан та мати ресурс на співпрацю з психологом.


*Можливо Ваш стан зумовлений недотриманням правил гігієни праці, і Ваші симптоми виникли на фоні вигорання. Наприклад, якщо це багато років збитий режим, багато годин поспіль за комп'ютером без перерв, мало рухової активності, незбалансоване харчування, дедлайн і стреси, можливо ще й нестача приємного спілкування і занять для душі...то це закономірний результат... Тож важливо переглянути, що саме впливає на Ваш стан, щоб допомогти собі вийти з цього.

Коли у Вас дуже строге й критичне суперего — це не просто. Втім, простіше його "згладити", зробити більш підтримуючим, ніж, наприклад, вибудовувати його з нуля, коли воно відсутнє або слабо розвинуте.

Воно має іншу сторону, і це з одного боку зараз проявляється як самокритичність, а з іншого боку — це шанс бути справді людяним і чуйним до себе і до інших.

Мені здається, що Вам зараз не вистачає навички дивитися на себе під кутом, коли Ви бачите і визнаєте цінність того, яким Ви вже є. І з цим зовнішні зміни (досягнення цілей) не дуже допомагають — може тому і немає на них енергії/не знаходите можливості для їх реалізації.

«"1) особистість з яскраво вираженими патологічними рисами не аналізує і критично не оцінює свою поведінку. Якщо говорити про виражений нарцисизм, то така людина вважатиме свою поведінку закономірною, буде ідеалізувати себе (я не винен і хороший) та звинувачуватиме і знецінюватиме інших (інші винні і недостойні, тому я так себе веду)"
- Я и не думал ,что я могу быть не прав и плохим в моих взаимоотношениях с людьми. Я как-то подавлял это раньше и говорил "виноваты оба",но на деле по исходу я всегда считал, что все дерьмо,они меня довели до такого и поэтому я так поступаю в общении,в дружбе и где либо.И я действительно не вижу, что я виноват,ну, как бы да ,я сделал то-то то-то,но потому что этот человек сделал что-то до,поэтому я так себя веду. Пытался убрать мысли и доказать себе что виноват и я ,чтоб быть хорошеньким для себя,как я понял,но как-то не нашло это отклика во мне.»;
Те що Ви зараз робите, це вже глибока рефлексія, яка оголює Ваші різні сторони і вразливість. До такої рефлексії людина з нро навряд чи здатна.


Давайте трохи проаналізуємо, що зараз відбувається між нами. Наприклад, я зараз спостерігаю, що Ви наче намагаєтесь довести мені, що у Вас є саме нарцисичний розлад. (?) Щоб що?

«Здравствуйте!Спасибо за ответ. Было. Честно,всегда когда что-то такое делаю.Если о стыде,то это буквально постоянно жрет,часто когда как-то проявляю себя,даже если анонимно или в жизни.Но забиваю на это и все равно стараюсь делать. Истерический радикал?Возможно,я не знаю даже об этом. А почему у Вас сложилось такое мнение ?»;
Дякую Вам за відповідь.
Така думка в мене склалась на основі знань і відчуттів.
1) особистість з яскраво вираженими патологічними рисами не аналізує і критично не оцінює свою поведінку. Якщо говорити про виражений нарцисизм, то така людина вважатиме свою поведінку закономірною, буде ідеалізувати себе (я не винен і хороший) та звинувачуватиме і знецінюватиме інших (інші винні і недостойні, тому я так себе веду)

2) при прочитанні Вашого тексту в мене в контрперенесенні не виникло типових як до нарцисичної особистості відчуттів злості, огиди, нудьги, чи сумнівів в собі. Це може бути помилковим, але, думаю, навряд.

Вцілому, мені здається, те що Ви пишете так про себе — це прояв такого захисного механізму, як поворот проти себе. Можливо Вам не вистачало в процесі формування Вашої особистості прийняття і уваги, стійкої якісної підтримки, і зараз Ви потребуєте знайти пояснення тому, що зараз є ця посилена потреба в увазі та деяка недовіра до інших. Тому приміряєте на себе нарцисизм, про який так багато говорять.

І, схоже, Ви зараз хочете розібратися в собі.

Доброго дня.
Задам питання для дослідження Вашого запиту.

Вам не було соромно писати все, що Ви тут написали про себе?


*З того, що Ви написали, насправді виникло відчуття, що це пише людина з істеричним радикалом, а саме фокус на нарцисизмі пов'язаний з тим, що ця тема дуже популярна зараз і їй приділяють дуже багато уваги в інформаційному просторі.

Можу помилятися.

Відредаговано автором 17-05-2025 09:35:12

З того, що Ви пишете, помітно, що Ви вже добре розумієте, що Ваш внутрішній критик — це здебільшого голос матері. Це справді так і формується, коли батьки в дитинстві нас критикують, порівнюють, негативно оцінюють в той час, як ми потребуємо підтримки.

Коли Ви вже розумієте звідки це у Вас — з цим вже може бути простіше працювати.

Можна зробити таку вправу:
Впродовж дня коли є можливість записувати, які критичні думки про себе виникли.
Далі щодо кожної думки записати 3 аргументи, що підтверджують цю думку, 3 аргументи, що її спростовують, і реалістичний погляд на ситуацію без оцінок. Також можна до кожної такої думки задати питання — для чого мені зараз ця думка, як вона може мені допомогти чи захистити. Придумати альтернативне до цієї думки підбадьорення, підтримку себе.

«Батько не так розкидався словами, але коли я шось робив і не розумів, що від мене хочуть чи в мене не виходило майже завжди кричав на мене. Не знаю як це мені мало допомогти.
»;
Чую сумну іронію в цих Ваших словах. Хочеться сказати, що навряд чи Ваш батько спеціально планував крики як інструмент, який мав би чимось Вам допомогти — напевно не знав, не вмів чи не міг інакше...

Вцілому, про батьків, важливо що Ви вже бачите і не заперечуєте їхній вплив. Відчувається, що Ви вже зробили велику роботу над собою в напрямку дослідження свого внутрішнього світу. А далі — Ваша робота може бути в тому, щоб відділяти те, що для Вас корисне, а що ні. І позбуватися зайвого, та набувати те, чого потребуєте. До прикладу, те що я вище написала — чи не хотіли б Ви попрацювати зі своїм внутрішнім критиком?

Ви багато пишете про сором, і важливо, що Ви це помічаєте. Щоб з цим щось змінювати — важливо свідомо йти в сором. Робити маленькі кроки в сторону того, що соромно, але хочеться або потрібно (маю на увазі не щось протиправне чи антиморальне, а звичайні речі, які зараз можуть викликати занепокоєння) і паралельно досліджувати, які почуття піднімаються і які думки — ці установки важливо пропускати зараз через свій теперішній фільтр дорослої людини і повертати собі в ці моменти підтримку і прийняття.

Щодо дружби
«Просто часто буває, що нормально спілкуєшся з людьми, разом проводите вільний час, але в якісь періоди життя ваші дороги розходяться і ви втрачаєте будь-який зв'язок. Старався його підтримувати, але це була одностороння ініціатива.
»;
Відчувається, що Вам важко відпускати людей і це може перешкоджати легкості в дружбі. Питання, чи Ви залишаєтеся з собою, за себе, коли вкладаєтесь в інших людей? Бо коли надмірно стараєтесь, десь догоджаєте, підлаштовуєтесь, даєте більше ніж отримуєте, то виникає такий дисбаланс, коли Ви врешті, зрадивши себе, потребуєте триматися за цих людей, щоб в емоційному плані повернути свої інвестиції. І це насправді може сковувати, обмежувати Вас.

Якщо залишатися собою, в собі, в своїх межах, то це може бути легше і приємніше, і коли дороги розходяться з одними людьми, то принаймні Ви залишаєтесь в себе. А потім зустрічаються інші люди.

Один і назавжди в себе тільки Ви сам. Тому важливо продовжувати налагоджувати стосунки з собою.

До речі, з того що Ви пишете відчувається, що Ви глибоко аналізуєте себе, розвиваєте усвідомленість. І я думаю що це точно не про стояння на місці. Зміни такі як треба будуть коли далі рухатися до себе, зміцнювати контакт з собою, розуміння себе, повагу до себе, підтримку, цілісність. І зовнішні цілі тоді будуть виходити з міцної опори на себе і контакту з собою — тож не буде такого розриву між вимогами до себе і реальними можливостями. Процес не завжди простий, але, схоже, Ви вже в цьому процесі.

Доброго вечора.

Розумію Ваші побоювання, що через 10 років може бути все так само. І що Ви можете залишитися, по-суті, в тій самій точці, що зараз, і навіть в тій, що були ще 10 років тому. І таке стояння на місці може викликати певну екзистенційну тривогу.

Ви говорите про те, що Вас не влаштовує водночас в різних сферах — стосунки, дружба, кар'єра. Нелегко, коли Вас це не влаштовує, але Ви не можете це змінити. І звучить так, наче для Вас порушується певна логіка — якщо щось не влаштовує, то Ви вже мали б це змінити.

В цьому я чую дещо суворе і критичне Ваше ставлення до себе. У Вас можуть бути завищені вимоги до себе, і Ви себе критикуєте, коли не відповідаєте власним очікуванням. І хоча ці вимоги могли сформуватися ще давно, можливо ще з дитинства, як адаптація до обставин життя на той час — зараз Ви можете ці вимоги та очікування переглядати і коригувати з повагою до себе і турботою про себе.

Мені здається, що у Вас є певне уявлення, як мало б бути в ідеалі, і Ви себе сварите за те, що це не втілюється в реальність у всіх цих сферах. І за цим не помічаєте себе справжнього.

Коли є це намагання відповідати певним ідеалам, і строгі вимоги до себе, Ви можете втрачати чуйний контакт з собою справжнім. В тому числі можете не помічати свої реальні ресурси, можливості, успіхи, цінності. А вони точно є. І це Ваш фундамент, на який можна спиратися, і щоб відчувати задоволеність тут і зараз, і щоб справді щось змінити.

Зрозуміло, що коли не складається все так, як хотілося, це викликає біль. Разом з тим це може бути поштовхом не до того, щоб себе карати — а щоб повернутися до себе і для початку визнати себе в тій точці, в якій Ви є.

І навіть щодо змін за 10 років, впевнена, якщо приділити увагу, Ви переконаєтеся, що Ви не там само, де були — це точно вже певний досвід, в якому можна побачити щось цінне про себе.

Доброго дня.

Ви дуже уважно і свідомо ставитеся до свого стану — а це вже значна частина шляху.

Усвідомлення і вміння дати назву переживанням справді можуть допомагати впоратися з ними.

«Після нещодавно перенесеної пневмонії стало ще гірше , боюсь що знову захворію. »;

Чутливість до сигналів тіла може бути посиленою після перенесеного захворювання, особливо якщо воно супроводжувалося сильним дискомфортом чи тривогою.

Також можливо, що в минулому Ви спостерігали подібні реакції у близьких, і це стало своєрідною, несвідомо засвоєною стратегією реагування на стрес.

«Чи можна якось з цим справитись ?»;

Зменшення загального рівня тривожності часто полегшує такі стани.

Буде корисним переглянути своє життя:
— де Ви, можливо, відчуваєте напругу, боротьбу, відсутність підтримки?
— Які ситуації викликають відчуття безсилля чи невизначеності?

З такими запитаннями можна поступово вибудовувати внутрішню опору та зменшувати напругу, яка проявляється через тілесні симптоми і надмірну увагу до них.

Доброго дня.
З того, що Ви пишете, я бачу, як тонко Ви аналізуєте ситуацію і що це для Вас важливий момент.

Щось комусь доводити — Ваша захисна стратегія, яка, мабуть, почала формуватися ще в дитинстві. Вона, вочевидь, була на той час для Вас корисною чи навіть необхідною для виживання.

І тепер, навіть коли Ви думали, що це вже позаду — це може "прокидатися" знову. Бо це записано у Вашій пам'яті, як щось цінне для виживання і задоволення потреб. Тож такі "бажання" можуть "вмикатися" автоматично.

Хоча, навіть зараз ця стратегія може бути для Вас корисною — якщо її використовувати в своїх цілях і з турботою про себе. Можна сумістити — водночас робити те, що Вам потрібно, і разом з тим щось доводити іншим — якщо це додає Вам енергії і мотивації.

Важливо, що Ви зупиняєтесь і аналізуєте зараз, намагаєтеся розібратися — чому так, і навіщо це Вам зараз.

Запитання тієї людини про кар'єру могло вибити Вас з колії, якщо Ви не мали надто надійної опори в собі. Так теж буває і інколи раптові зустрічі підсвічують те, що само по собі могло бути для Вас тимчасово комфортним але глибинно могло бути дещо крихким.

З Вашого допису видно, що Ви намагаєтеся бути з собою чесною. А це буває не завжди легко.

Якщо спробувати на мить уявити, що нема ніяких інших людей, яким треба щось доводити — чи можете прислухатися до себе зараз? Що Ви для себе зараз хочете? Що і яке Вам для себе зараз потрібно?

Доброго дня.

Ви можете спробувати знайти безкоштовну співпрацю з психологом: для цього можна пошукати відповідні пропозиції в соцмережах або на дошках оголошень.

Також в державній лікарні отримати консультацію психіатра можна безкоштовно. Для цього Вам потрібно звернутися до Вашого сімейного лікаря, повідомити про те, що Вас турбує і отримати направлення. Чи потрібно купувати ліки і скільки для цього коштів потрібно Ви вже будете знати в результаті консультації, можливо це не така велика сума, або ж Ви зможете попросити про допомогу у Ваших близьких.

Коли Ви почнете робити кроки, щоб допомогти собі, це вже може зменшувати тривожність і вплив нав'язливих думок на Ваш стан.

Чи можете Ви звернутися за підтримкою до когось з родичів, друзів, знайомих?
Чим наповнене Ваше життя зараз?
Як давно Вас турбують ці думки? Чи були якісь стресові події перед цим?

Співчуваю Вашій втраті. Ваш біль природний, це справді дуже важко втрачати рідну людину. В такій ситуації можуть виникати різні інтенсивні емоції і думки, і дуже болючі питання — це цілком нормально. Якщо буде потрібно щось обговорити тут чи просто виразити переживання — пишіть.

Доброго дня.

Це справді важкі переживання, коли Ви порівнюєте ставлення батьків до Вас і до інших дітей в сім'ї, та виявляєте таку несправедливість — наче інші отримують більше уваги, любові і підтримки, а Ваші потреби не отримують відгуку...

Що допомагає Вам справлятися з цими переживаннями зараз?

Скажіть, будь ласка, яку допомогу чи підтримку в цій ситуації Ви хотіли б отримати від психологів?

Дякую Вам за уточнення.

З того, що Ви пишете, відчувається, як Вам накипіло, скільки вже злості, почуття несправедливості, обурення щодо ситуації.
Ваші потреби в сім'ї не задовольняються, і для Вас виглядає так, що Ви тільки даєте: «я муж , финансовый добытчик , обеспечивающий , решающий все ее вопросы»;
але при цьому не отримуєте те, чого потребуєте Ви:
«Мои ожидание - семья , одно целое , уважение , забота »;

Можу припустити, що у Вас немає достатньо довіри до жінки — щоб щиро проговорити те, що Вас турбує і при цьому бути впевненим, що Вас почують з повагою та розумінням.

Якщо я правильно розумію Ваш стан, що зараз є саме накопичення великої кількості невдоволення і викликаної цим злості, то які б правильні слова Ви не підібрали, діалогом між Вами і дружиною це питання може просто так не вирішитися, тому що зважаючи на Ваш стан,

жінка може не сприйняти з розумінням будь-які Ваші слова, навіть дуже грамотно підібрані конструктивні висловлювання, і навіть з корисними для всієї сім'ї намірами, наприклад, щоб покращити стосунки і для Вас, і для неї, і подбати про благополуччя і майбутнє дитини —


будь-що, сказане з такого Вашого стану Ваша дружина, можливо, буде на несвідомому рівні сприймати як напад, як загрозу, і, відповідно, не сприйме конструктивно, а буде захищатися. Розумієте про що я кажу?

Ви це вже самі помічаєте:
«на всі мої прохання включитись жінці і подивитись як маніпулює дитина нею вона щей свариться зі мною»;

«все попытки разговоров заканчиваются - не трогай ребенка»;

«Любого рода замечания ребенку жена воспринимает как личную обиду»;


Здорова комунікація між вами, коли Ви зможете висловити що Вас турбує, які зміни в сім'ї Вам необхідні і для чого, і будете почутим та підтриманим, і коли дружина так само зможе висловити, що її турбує, чого вона потребує і чому поводиться так, а не інакше, і Ви теж її почуєте та підтримаєте, або ж ви зможете виявити ваші конкретні розбіжності і вирішите разом що з цим робити — можлива за умови, якщо підійти до діалогу зі спокійного стану, з повагою і коли в цьому зацікавлені обоє.

Щоб почати вирішувати проблему, Вам важливо в першу чергу розібратися зі своїм станом — з якихось причин Ви це невдоволення накопичили в собі, і воно зараз викликає у Вас дискомфорт. Можливо Вам варто розглянути питання, чому порушується рівновага — чому, наприклад, Ви на Вашу думку вкладаєте в сім'ю (де Ви не отримуєте того, що Вам треба) більше, ніж в себе, в результаті Ви відчуваєте незадоволеність, і не виправляєте це.

Крім того буде корисним також дослідити, коли ця проблема виникла — чи так було завжди у вашій сім'ї і який час, чи ця ситуація сформувалася поступово, чи раптово. І чому саме зараз Ви вирішили звернутися до психологів? Чи були якісь події нещодавно, що викликають особливе занепокоєння?

Відредаговано автором 15-05-2025 09:26:52