Психологиня Ірина Гуральчук Чернівці лише онлайн

Доброго дня.
З того, що Ви пишете, я бачу, як тонко Ви аналізуєте ситуацію і що це для Вас важливий момент.

Щось комусь доводити — Ваша захисна стратегія, яка, мабуть, почала формуватися ще в дитинстві. Вона, вочевидь, була на той час для Вас корисною чи навіть необхідною для виживання.

І тепер, навіть коли Ви думали, що це вже позаду — це може "прокидатися" знову. Бо це записано у Вашій пам'яті, як щось цінне для виживання і задоволення потреб. Тож такі "бажання" можуть "вмикатися" автоматично.

Хоча, навіть зараз ця стратегія може бути для Вас корисною — якщо її використовувати в своїх цілях і з турботою про себе. Можна сумістити — водночас робити те, що Вам потрібно, і разом з тим щось доводити іншим — якщо це додає Вам енергії і мотивації.

Важливо, що Ви зупиняєтесь і аналізуєте зараз, намагаєтеся розібратися — чому так, і навіщо це Вам зараз.

Запитання тієї людини про кар'єру могло вибити Вас з колії, якщо Ви не мали надто надійної опори в собі. Так теж буває і інколи раптові зустрічі підсвічують те, що само по собі могло бути для Вас тимчасово комфортним але глибинно могло бути дещо крихким.

З Вашого допису видно, що Ви намагаєтеся бути з собою чесною. А це буває не завжди легко.

Якщо спробувати на мить уявити, що нема ніяких інших людей, яким треба щось доводити — чи можете прислухатися до себе зараз? Що Ви для себе зараз хочете? Що і яке Вам для себе зараз потрібно?

Доброго дня.

Ви можете спробувати знайти безкоштовну співпрацю з психологом: для цього можна пошукати відповідні пропозиції в соцмережах або на дошках оголошень.

Також в державній лікарні отримати консультацію психіатра можна безкоштовно. Для цього Вам потрібно звернутися до Вашого сімейного лікаря, повідомити про те, що Вас турбує і отримати направлення. Чи потрібно купувати ліки і скільки для цього коштів потрібно Ви вже будете знати в результаті консультації, можливо це не така велика сума, або ж Ви зможете попросити про допомогу у Ваших близьких.

Коли Ви почнете робити кроки, щоб допомогти собі, це вже може зменшувати тривожність і вплив нав'язливих думок на Ваш стан.

Чи можете Ви звернутися за підтримкою до когось з родичів, друзів, знайомих?
Чим наповнене Ваше життя зараз?
Як давно Вас турбують ці думки? Чи були якісь стресові події перед цим?

Співчуваю Вашій втраті. Ваш біль природний, це справді дуже важко втрачати рідну людину. В такій ситуації можуть виникати різні інтенсивні емоції і думки, і дуже болючі питання — це цілком нормально. Якщо буде потрібно щось обговорити тут чи просто виразити переживання — пишіть.

Доброго дня.

Це справді важкі переживання, коли Ви порівнюєте ставлення батьків до Вас і до інших дітей в сім'ї, та виявляєте таку несправедливість — наче інші отримують більше уваги, любові і підтримки, а Ваші потреби не отримують відгуку...

Що допомагає Вам справлятися з цими переживаннями зараз?

Скажіть, будь ласка, яку допомогу чи підтримку в цій ситуації Ви хотіли б отримати від психологів?

Дякую Вам за уточнення.

З того, що Ви пишете, відчувається, як Вам накипіло, скільки вже злості, почуття несправедливості, обурення щодо ситуації.
Ваші потреби в сім'ї не задовольняються, і для Вас виглядає так, що Ви тільки даєте: «я муж , финансовый добытчик , обеспечивающий , решающий все ее вопросы»;
але при цьому не отримуєте те, чого потребуєте Ви:
«Мои ожидание - семья , одно целое , уважение , забота »;

Можу припустити, що у Вас немає достатньо довіри до жінки — щоб щиро проговорити те, що Вас турбує і при цьому бути впевненим, що Вас почують з повагою та розумінням.

Якщо я правильно розумію Ваш стан, що зараз є саме накопичення великої кількості невдоволення і викликаної цим злості, то які б правильні слова Ви не підібрали, діалогом між Вами і дружиною це питання може просто так не вирішитися, тому що зважаючи на Ваш стан,

жінка може не сприйняти з розумінням будь-які Ваші слова, навіть дуже грамотно підібрані конструктивні висловлювання, і навіть з корисними для всієї сім'ї намірами, наприклад, щоб покращити стосунки і для Вас, і для неї, і подбати про благополуччя і майбутнє дитини —


будь-що, сказане з такого Вашого стану Ваша дружина, можливо, буде на несвідомому рівні сприймати як напад, як загрозу, і, відповідно, не сприйме конструктивно, а буде захищатися. Розумієте про що я кажу?

Ви це вже самі помічаєте:
«на всі мої прохання включитись жінці і подивитись як маніпулює дитина нею вона щей свариться зі мною»;

«все попытки разговоров заканчиваются - не трогай ребенка»;

«Любого рода замечания ребенку жена воспринимает как личную обиду»;


Здорова комунікація між вами, коли Ви зможете висловити що Вас турбує, які зміни в сім'ї Вам необхідні і для чого, і будете почутим та підтриманим, і коли дружина так само зможе висловити, що її турбує, чого вона потребує і чому поводиться так, а не інакше, і Ви теж її почуєте та підтримаєте, або ж ви зможете виявити ваші конкретні розбіжності і вирішите разом що з цим робити — можлива за умови, якщо підійти до діалогу зі спокійного стану, з повагою і коли в цьому зацікавлені обоє.

Щоб почати вирішувати проблему, Вам важливо в першу чергу розібратися зі своїм станом — з якихось причин Ви це невдоволення накопичили в собі, і воно зараз викликає у Вас дискомфорт. Можливо Вам варто розглянути питання, чому порушується рівновага — чому, наприклад, Ви на Вашу думку вкладаєте в сім'ю (де Ви не отримуєте того, що Вам треба) більше, ніж в себе, в результаті Ви відчуваєте незадоволеність, і не виправляєте це.

Крім того буде корисним також дослідити, коли ця проблема виникла — чи так було завжди у вашій сім'ї і який час, чи ця ситуація сформувалася поступово, чи раптово. І чому саме зараз Ви вирішили звернутися до психологів? Чи були якісь події нещодавно, що викликають особливе занепокоєння?

Відредаговано автором 15-05-2025 09:26:52

Ви хочете нормальних стосунків з чоловіком, а він, за Вашими словами, невідомо чого хоче і можливо боїться зближення. Як результат, Вас ранить його поведінка і слова, Ви відчуваєте невпевненість, припускаєте що він не вибирає Вас і якщо повернеться, то знову будуть несерйозні стосунки.

Ви можете в цій ситуації переживати невдоволення та інтенсивні негативні емоції через те, що чекали його, намагались помиритися, вкладали в ці стосунки свої зусилля, надії і очікування, а бажаного результату не отримали.

Щоб зрозуміти, які поради щодо стосунків будуть для Вас корисними, задам уточнюючі запитання.

Які стосунки для Вас були б нормальними, що має бути в цих стосунках, щоб Ви відчували впевненість і що партнер Вас любить і вибирає?

Дякую Вам за таку відкритість і довіру. Ви доклали зусиль, щоб проаналізувати все це і поділитися з нами.

Спираючись на те, чим Ви поділилися — я можу надати Вам зворотній зв'язок, відобразити, те що бачу, в чому, можливо, ховаються Ваші труднощі з розумінням і усвідомленням питань самоповаги і її реалізації на практиці.

Якщо маєте потребу почути — повідомте, будь ласка.

З того, що Ви пишете, враження, що Ви — багато знаєте, розумієте і можете пояснити собі, й іншим, готові вивчати і прояснювати... Щоб — не відчувати? Бо саме, здається, цього бракує. І тому треба оцінка зовні, щоб хтось засвідчував, що Ви живете, думаєте, вибираєте, розумієте так, як треба. І поки шукаєте, і знаходите тих і те, хто може дати оцінку — можна так і продовжувати. І можна далі не відчувати, не чути себе. Але так складається не Ваше життя. Тому криза (?)

Ви 8 років в цих стосунках і вони для Вас важливі і цінні. Зараз у вас затяжний конфлікт, спілкування з цим чоловіком складається не так, як Вам хотілося б, Ви помічаєте, що не можете впливати на нього, що від Вас не залежить його поведінка, і тепер Ви не знаєте, як себе вести, щоб щось виправити між Вами.

Через що або після чого почалися непорозуміння між Вами?

Як Ви вважаєте, чому він так себе поводить і через що вам не вдається налагодити комфортну для обох взаємодію?


З чим Ви хотіли б зараз розібратися? В чому потрібна на даний момент допомога чи підтримка психологів?

Буду рада допомогти Вам у вирішенні Вашого запитання, для цього важливо краще зрозуміти, що саме відбувається у відносинах і чим я можу бути для Вас корисною .

Ви стикаєтеся зараз з різними важкими переживаннями, які можуть виникати одні за одними або водночас. Відчувати злість і почуття несправедливості під час горювання — це також нормальний прояв, коли людина переживає втрату. Ви втратили хлопця і разом з тим і свої надії, що щось могло виправитися, бо смерть хлопця, як це б не було боляче і сумно, не відміняє Ваших потреб і проблем, які були у свій час між вами і з якими Вам довелося залишитися і тепер доводиться вирішувати.

Якщо є сили шукати психолога, така співпраця може бути для Вас підтримуючою зараз.

Якщо потрібно виписати те, що переживаєте і отримати підтримку тут — пишіть коли потрібно.

Уточніть, будь ласка, Ви з чоловіком перебуваєте в традиційних чи в поліаморних стосунках?
Тобто у вашій парі прийнятно мати романтичні та інтимні стосунки з кимось ще, чи тільки одне з одним?

Відповідь на це запитання може частково прояснити, чому Ви зараз зосереджені на переживаннях про того хлопця і його поведінці та не можете забути цю закоханість — ці інтенсивні переживання можуть допомагати Вам не переглядати Ваші стосунки з чоловіком. Бо там дійсно може бути необхідність щось змінювати, з врахуванням того, що Ви вже не можете не помічати, що в цих стосунках не задовольняється Ваша потреба почуватися привабливою і цінною. А зміни це завжди страшно, і наш мозок зробить все можливе, щоб уникнути змін...

Чую про Ваш сум і співчуття до його стану, до того, що він пережив в той час.
Схоже, у Вас також виникають думки, наче можна було зробити більше, щоб його врятувати, і, можливо, Ви картаєте себе за те, що були напружені стосунки?
Такі думки часто виникають у тих, хто втратив близьку людину... Це лише думки — Ви справді зробили все, що могли.

Чи відчуваєте в собі сили шукати психолога для співпраці на безоплатній основі чи бюджетний варіант? Чи потребуєте час від часу саме ділитися своїми переживаннями в письмовій формі?

Те, що Ви зараз переживаєте — справді важко і боляче, і буває що ніякі слова не допомагають облегшити стан...

Якщо у Вас є деякі труднощі з тим, щоб зрозуміти себе зараз без осуду — це не мусить завадити Вам опановувати професію психолога.

Ви думаєте, що якби себе не обмежували, наприклад, провиною — це привело б саме до якихось випадкових зв'язків ? Як щодо інших сфер?

А чи не може бути так, що цей потяг до певних "химерних" і "жорстких" тем слугує своєрідною компенсацією того, що не ставите в пріорітет і не закриваєте Ваші базові потреби у міжлюдських взаєминах — наприклад, потребу в повазі?

Якби не було цього почуття провини, що б Ви робили зараз і надалі?

Розумію, що Вас цікавлять стосунки.

Справа в тому, що ці стосунки, в першу чергу з Вами і на 50% залежать від Вас.

Мої питання здалися Вам не корисними щодо Вашого запиту?
В Вашій відповіді чую деяке роздратування чи розчарування. Це пов'язано з тим, що Ви почуваєтеся непочутою?

І Вам би хотілося отримати більш конкретно рекомендації,
як все ж зробити так, щоб він визнав свою провину, пішов на примирення і все виправив?