Психологиня Ірина Василівна Гуральчук Чернівці лише онлайн

Доброго дня.
Багато людей можуть задумуватися, чи не піти на війну. Ваші сумніви в цій ситуації зрозумілі.

І страшно залишити все як є,
і страшно піти на нову роботу,
і страшно з'їхати від батьків,
кожен з цих страхів має місце.

Зрозуміло, що важко наважитися на зміни. Ці страхи мають свою цінність — вони вберігають Вас від ризиків і небезпек, тому можна прислухатися до них і аналізувати ситуацію, щоб робити те, що для Вас важливо і що буде для Вас найкращим вибором.

Хоча Ви ще в дуже молодому віці, Ваше повноліття тільки недавно почалося, але Вам вже є 18, отже Ви можете прислухатися до порад батьків, проте свої рішення також можете ухвалювати самостійно, беручи на себе цілковиту відповідальність за них.

Можу порекомендувати одну вправу, яка буде корисною, коли важко ухвалити рішення. Її потрібно виконати письмово. Запишіть якомога детальніше:

1) що буде, коли це станеться?
2) чого не буде, коли це станеться?
3) що буде, коли це не станеться?
4) чого не буде, коли це не станеться?

Якщо будуть потрібні додаткові пояснення до цієї вправи, або хочете запитати чи обговорити щось інше — звертайтеся.

Можете також поділитися враженнями від виконання цієї вправи, які думки і емоції виникають в процесі виконання і в результаті.

Ви виконуєте важливу роботу над собою, звертаючись за допомогою до психологів в непростій ситуації, намагаючись розібратися з різних сторін.

Ви не просто наслідуєте інших чи слухаєте чиїсь вказівки, а намагаєтеся знайти саме свій шлях — і це важливо.

Дякую Вам за відповідь.

Дуже цінно, що Ви так уважно ставитесь до виховання дитини і звертаєтеся за допомогою до психологів в такій непростій ситуації.

Щоб в таких ситуаціях якомога краще захистити дитину та зберігати спокій, важливо обрати ефективну стратегію поведінки.

Саме в цій ситуації постраждала інша дитина, і коли ми не проявляємо співпереживання до болю інших, це веде до накопичення болю, образи, несправедливості та агресивних сплесків. Спостерігаючи біль своєї дитини який залишається без уваги, інша мама може переживати сильні емоції, які в свою чергу ведуть до неконструктивної поведінки. Ми не відповідаємо за емоції і поведінку інших дорослих людей, але важливо враховувати взаємозв'язок в складних ситуаціях.
Тому тут перш за все саме важливо показати, що Вам не байдуже до того, що іншому боляче. Тобто коли Ваша дитина вдарила іншу дитину, вибачення за поведінку Вашої дитини буде проявом співпереживання, того що Вам не байдуже через завданий біль.
До речі, коли Ви проявите співчуття до іншого, Ваша дитина бачитиме приклад співчутливої взаємодії, це може зменшити її схильність вирішувати міжособистісні питання агресивно, через бійки.

Сварити дитину не ефективно, важливо пояснювати, що іншим боляче, що це не справедливо, що можна домовлятися та взаємодіяти дружньо. Без примусу до дружби, бо в цьому дитина має покладатися на власні відчуття, але не залишаючи місця безкарному завдаванню болю іншим.

Дитина вчиться взаємодіяти з іншими і оточуючим світом, і вона має дізнатися від Вас, що злитися це нормально, що негативні емоції вказують на якісь незадоволені потреби, але люди і живі істоти не мають бути об'єктом для виплескування злості. Можна злість проговорювати, пояснювати що потрібно, можна побити подушку коли злості багато. Важливо встановлювати правила та діяти послідовно. Наприклад, попередити, що якщо вона буде бити інших дітей, то залишиться без улюбленої іграшки і якщо небажана поведінка повториться, то діяти відповідно до попередження.

«Чи варто говорити про те, що її дитина теж б‘є інших дітей?»;
Ви можете спілкуватися з мамою дитини, коли Вона б'є Вашу дитину, наполягаючи, щоб на це питання звернули увагу. Разом з тим надзвичайно важливо безпосередньо свою дитину навчати конструктивним моделям поведінки з іншими, щоб вона вчилася вирішувати питання мирно та трималась подалі від тих хто б'ється і не розуміє мирного спілкування.

В цій ситуації Ви можете відчувати злість на ту маму, яка насварила Вашу дитину за штовхання, хоч і її дитина, виявляється, також б'є інших. Можливо Вам зараз страшно, що це може повторитися і Ви та Ваша дитина знову можете опинитися в такій неприємній ситуації. Але Ви вже звертаючись по допомогу і розбираючись в питанні робите важливі кроки, щоб подбати про Ваше благополуччя і благополуччя Вашої дитини. З свого боку Ви стараєтесь робити все можливе, щоб Вашій дитині було безпечно, і Ваші старання будуть мати результат.

Доброго дня.

В цій ситуації Ви з однієї сторони відчули потребу заступитися за свекруху і подбати про неї, з іншої виникли переживання, що може не варто було цього робити, бо почали розглядати це як вторгнення в їхні стосунки як матері і сина, і окремо виникло відчуття даремності Ваших зусиль, коли свекруха ігнорувала Ваші дзвінки і коли не звернула уваги на Вас коли Ви приїхали.

В цій ситуації зачіпається одразу кілька аспектів, і кожен з них для Вас справжній, і важливо дати цьому місце.

У Вас є певні цінності щодо того, як варто спілкуватися з мамою, і коли це порушується, навіть іншою людиною, а не Ви це робите, Ви не можете залишитися осторонь.
У Вас є певне бачення міжособистісних стосунків — про те що не слід втручатися у взаємини двох дорослих людей, які можуть самі між собою розібратися.
І у Вас є бачення того, як має цінуватися допомога, турбота, залученість, і коли це не відбувається, це може Вас пригнічувати та засмучувати.

Ця ситуація Вас стурбувала, бо склалося так, що ці Ваші стани утворили певну неузгодженість, внутрішній конфлікт, через який Ви відчуваєте дискомфорт.

Якщо відмахнутися від якогось з них, всередині це все одно може залишитися як осад невдоволення.

Тому тут важливо дати собі час і простір уважно прислухатися до себе, до своїх потреб, та знайти можливість віднестися до кожної своєї сторони турботливо і розуміюче.

Як думаєте, що допомогло б Вам подивитися на себе цілісно і з добротою, щоб рішення про те, як діяти в цій ситуації, було власне Вашим і гармонійним для Вас?

Доброго дня. Люди можуть не відповідати одразу через якісь свої суб'єктивні причини, і тільки вони знають чому — зайняті, не знають що відповісти чи не хочуть.
Ви робите важливий крок, коли прямо запитуєте про поведінку, яка Вас хвилює.
Але тут виникає те, що Ви спостерігаєте неспівпадіння між словами, які Вам говорять — що наче хочуть спілкувалися, і тими відчуттями, які у Вас виникають — що немає ініціативи, залученості від іншої сторони, що дало б Вам відчуття що інша людина хоче спілкуватися.

Можливо Вам було б простіше, якби в таких ситуаціях Вам сказали прямо що не хочуть спілкуватися, коли Ви не відчуваєте від іншої людини суттєвої зацікавленості в спілкуванні. Але інші люди можуть відчувати інакше і тому не кажуть, або ж хочуть спілкуватися просто потребують іншої інтенсивності взаємодії, ніж Ви, або не хочуть але не вважають за потрібне це проговорювати.

Чи могли б Ви для ясності і власного комфорту в цій ситуації покладатися не просто на слова, а на свої відчуття? І тоді, коли Ви відчуваєте що немає бажаної залученості в спілкування, і спроба проговорити не допомогла — відпускати ситуацію та налагоджувати спілкування з кимось іншим? Тоді будуть більші шанси знайти тих, з ким Ваші потреби у якості спілкування співпадуть.

Доброго дня.
Будь ласка, зверніться до психіатра для діагностики і призначення лікування, якщо це буде необхідно. Паралельно з медикаментозним лікування, коли з'являться сили, почніть працювати з психологом, щоб зрозуміти, що привело Вас до такого стану і як це змінити, щоб почуватися стабільно краще.

Доброго дня.
З Вашого опису складається враження, що Ви таку поведінку начальника сприймаєте як спеціально сплановану провокацію, своєрідне знущання, щоб Ви, попри старання тримати себе в формі, піддалися тиску і спокусі та почали зловживати печивом і набрали вагу.

Солодощі це такий продукт, що коли вони Вам смакують, справді важко стримувати себе щоб не їсти їх, коли вони в близькому доступі.

І ось в цій ситуації можливо Вас напружує те, що Ви зі свого боку докладаєте зусилля щоб бути в формі, і тренуєтеся, і за раціоном стежите, а тут відбувається таке собі вторгнення у Ваш світ, у Ваші межі, яких і з самою собою може бути непросто дотримуватися, а тут ще й це печиво.

З одного боку Ви не хочете псувати робочі відносини і конфліктувати через це. (Наскільки я зрозуміла, звичайного прохання чи кількох прохань не достатньо, щоб начальник припинив ставити печиво на Ваш стіл.)
З іншого боку Ви хочете щоб Ваші потреби були враховані і щоб перед Вами не стояло це печиво і не було зайвої спокуси зловживати ним, коли це не входить у Ваші наміри щодо бажаного раціону.

Ви вже розглядаєте такий варіант, як власноруч перекладати коробки в інше місце. Можливо це спрацює.
Якщо з цим виникнуть труднощі, можна подумати про інші варіанти вирішення питання.

Ви не можете вплинути на характер і звички Вашого начальника, але у взаємодії з ним можете шукати шляхи побудови комфортного для Вас спілкування і співпраці, щоб і Ваші потреби були взяті до уваги.

З досвіду Вашої співпраці, який вже є на даний момент, який підхід найкраще спрацює щоб Ви почувалися комфортно? Чи були вже ситуації, коли Вам вдавалося успішно відстояти свої межі у стосунках з начальником? Що цьому сприяло?

Мабуть тобі зараз дуже погано і тому виникають думки про суїцид.

Це справді важко, дуже шкода, що ти так почуваєшся,
але тобі можуть допомогти — дорослі, психологи, лікарі.

Можеш поговорити про те, як ти себе почуваєш, з батьками або ще з кимось із родичів?

Доброго дня.
Ви описуєте дуже непросту ситуацію, в якій Ви можете відчувати і злість, і обурення та несправедливість від поведінки сторонньої жінки, яка насварила Вашу дитину, і занепокоєння через те, що в моменті можливо розгубилися і не знали як відреагувати.
Насправді в цій ситуації стороння жінка мала б всі питання проговорити з Вами, а не з дитиною. Але такі ситуації бувають і важливо що Ви вже це помітили і продумаєте варіанти як можна відреагувати в подібній ситуації наступного разу, щоб створити безпечний простір для розвитку Вашої дитини.
Звісно Ви відповідаєте за виховання своєї дитини і важливо на зрозумілій їй мові навчати способам взаємодії з іншими без бійок. (Але навіть якщо дитина б'ється з іншою дитиною це не означає що сторонні дорослі мають право погрожувати дитині — вихованням мають займатися батьки і в період перебування в садочку взаємодію між дітьми модерує вихователь, а будь які питання до поведінки дитини для збереження психологічної безпеки сторонні дорослі мають вирішувати через батьків).

Якщо Ваше питання стосується саме того, як реагувати на таку поведінку інших — то так, буде корисним продумати наперед фрази, якими Ви можете скористатися в таких випадках. Щоб інша сторона, яка до прикладу в цій ситуації може бути стурбована через те що її дитину штовхнули, відчула Вашу повагу і відповідальне ставлення до ситуації, передовсім Ви можете перепросити за поведінку Вашої дитини, яка зробила боляче іншій дитині, і також сказати, щоб Вашу дитину не сварили, та запропонувати обговорити хвилюючі питання між дорослими, щоб не завдати дітям моральної шкоди — вихованням дитини Ви займетеся без сторонніх осіб.

Доброго дня. Такі стосунки з батьком, які Ви описуєте, можуть дуже боляче ранити. Це і відсутність безпечної емоційної близькості як з рідною людиною, і тривога від погроз самогубством, і знову ж таки відкидання коли Ви вирішуєте поводиться як Вам хочеться, а не так, як від Вас вимагає тато, ще й від того, що рідна людина забуває про Ваш день народження може бути дуже гірко.

Яку відповідь хотілося почути від нього, коли телефонували йому?

Роздуми над цим питанням не змінять ситуацію, але можуть допомогти ясніше побачити, які Ваші потреби порушуються в цій ситуації, щоб можна було шукати свої шляхи для їх конструктивного задоволення.

«ЯК НЕ ДУМАТИ ПРО ПОГАНЕ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»;
Щоб не думати про погане, можна зосередитися на іншому. Що зараз викликає у Вас радість, інтерес, приємні переживання? Що могло б Вас втішити?

Дякую Вам за довіру і відкритість.
Пишіть, коли для Вас важливо ділитися переживаннями — на цей сайт чи інші, можна при потребі телефонувати на анонімний телефон довіри, також може бути корисним ведення щоденника — це вже турбота про себе, де Ви не цураєтесь бути з своїми переживаннями, своєю вразливістю.

Ви пишете що в школі вже не суттєво щось вирішувати на ці 2 місяці що залишились, звертаючись до вчителів, психолога і тд. Разом з тим чую, що відмахування від себе, що от ще трохи потерпи, нічого страшного, ігноруй — це теж Вам болить як знецінення Ваших почуттів і потреби бути в емоційній безпеці. Тож дозвольте собі вирішувати в моменті і мати на увазі, що при потребі Ви можете звертатися до дорослих, які відповідають за те щоб діти навчались в безпечному середовищі.

Важливо що Ви вже зараз турбуєтесь про те, як Вам буде в університеті — і це не просто тривога як все може бути погано чи що повториться те що в школі, це можливість переглянути своє місце в цьому процесі, свою відповідальність за власний захист, безпеку, комфорт в колективі. Є час вивчати питання і знаходити відповіді як зробити так щоб Вам було комфортніше.

Рекомендації для Вас, якщо Ви стикаєтеся з цькуванням у школі, можливо щось відгукнеться чи буде корисним, якщо ні — звертайте ще, щоб шукати рішення які підійдуть саме Вам в цій ситуації:

1. Пам’ятайте, що Ви не винні. Те, що хтось поводиться жорстоко чи принижує інших — це їхня слабкість, а не Ваша проблема. Це люди зі своїми труднощами і невмінням чи небажанням впоратися інакше з своєю поведінкою — але Ви за це не відповідаєте.


2. Знайдіть людину, з якою Ви можете поділитися. Це може бути хтось із близьких, педагог, психолог чи знайома людина, якій Ви довіряєте. Не залишайтеся з цим наодинці. Можна писати на цей сайт чи можливо в оточенні знайдеться людина, з якою можна проговорити і отримати підтримку. Навіть якщо немає близьких з ким зараз можна вільно про це спілкуватися чи можливості індивідуально звернутися до психолога, поспілкуватися на сайті це теж варіант.


3. Фіксуйте ситуації, що завдають Вам болю. Якщо є можливість — записуйте дати, імена та обставини. Це допоможе, якщо Ви захочете звернутися по допомогу до адміністрації школи чи інших дорослих.


4. Уникайте самотності поруч із кривдниками. За можливості намагайтеся перебувати серед тих, хто Вас підтримує або хоча б нейтральний. Можливо це деякі однокласники чи вчителі.


5. Працюйте над внутрішньою опорою. Щодня нагадуйте собі про Ваші сильні сторони, здібності та якості. Ви гідні поваги, незалежно від чужих слів.


6. Займайтеся тим, що приносить Вам радість. Малюйте, слухайте музику, займайтеся спортом чи іншими справами, які допомагають відчути себе живою і сильною — шукайте саме свою сферу, де Ви можете бути собою вільно і виражати те що всередині.


7. Пам’ятайте, що школа — це лише один етап життя. Це не про ігнорування Вашого болю в цей момент, а про те, що Ваше майбутнє набагато ширше й цікавіше, ніж обмежене середовище тих, хто Вас ображає.


8. Не дозволяйте чужій жорстокості визначати Вашу самооцінку. Ви — цінна людина вже просто тому, що Ви є. Дуже важливо тримати в фокусі уваги те, що Ви цінна просто так по факту існування і це не потребує заслуговування.


9. Якщо цькування триває, не бійтеся звертатися по допомогу. Ви маєте право на захист і повагу до себе. Навіть якщо це незручно для когось, Ви заслуговуєте на підтримку і повагу до Ваших потреб.


10. Пам’ятайте: Ви сильніша, ніж Вам здається. Навіть зараз, у цій непростій ситуації, Ви вже виявляєте мужність, витримку і гідність. Ви сміливо говорите про це і думаєте як подбати про своє майбутнє, і це важливо.

Доброго дня. Ви переживаєте біль образи, відчаю, несправедливості і обурення через цькування, а також тривогу за майбутнє. Дуже важко бути з такими емоціями без підтримки, але Ви робите кроки щоб собі допомогти: Ви звертаєтеся на сайт за допомогою, Ви маєте сміливість говорити про те що болить і це важливо.

Чи розглядаєте Ви можливість також звернутися до шкільного психолога, щоб отримати підтримку очно?

Чи є можливість відкрито поговорити про свої переживання з кимось з близьких?

Коли інші поводяться так, як Ви описуєте — це справді надзвичайно неприємно та несправедливо і важливо подбати про свій емоційний комфорт.

Чи хотілося б зараз почути якісь конкретні поради як діяти в такій ситуації? Чи просто обговорити наявні переживання та бути почутою?

Відредаговано автором 15-04-2025 01:54:15

Доброго дня. З Вашого опису зроблю припущення, що стосунки з тим родичем Вас виснажують і Ви намагаєтесь знайти опору, щоб розібратися з цим — шукаючи пояснення його поведінці і рекомендації як з цим обходитися. Якби знайшли підтримку, яка дає вдосталь впевненості, як хотіли б змінити стосунки з цією людиною? Що для Вас було б найбільш комфортним рішенням?

Доброго дня.
Ваші переживання мають значення.
Для чогось Ваша психіка спрямовує Вашу увагу на хвилюючі події минулого, можливо в тут і зараз не вистачає тої радості і стабільності, на які можна впевнено спиратися?
Щоб розібратися, дайте простір своїм почуттям і дбайливо віднесіться до себе в моменти хвилювань.
Що найбільше турбує в тих спогадах?
Що лякає, що тривожить?
Чи перегукуються ці почуття з якимись іншими переживаннями з Вашого життя і стосунків?
Якщо не брати до уваги цю давню ситуацію, у всьому іншому стосунки влаштовують?
Що зараз у Вашому житті крім стосунків Вас підтримує і надихає?

Доброго дня.

Якщо Ваш чоловік поводиться так, а не інакше за власним свідомим вибором, що це для Вас означає?

Якщо Ваш чоловік поводиться так як поводиться, бо інакше не може, що це для Вас означає?

«Як зрозуміти, чи він взагалі не відчуває і в нього немає цієї чуйності взагалі? І він не проявляє, бо немає чого проявити? Чи він також стримує? І нічого ніяк не може змінити?»;
Що Ви будете робити, коли зрозумієте як саме він влаштований?

Чого Ви потребуєте для себе у зв'язку з описаною ситуацією?

Доброго дня.
Ваші переживання в цій ситуації цілком зрозумілі, після стількох років стосунків дізнаватися що Вам не довіряють в питаннях грошей може бути шокуюче і прикро, особливо якщо Ви бачили ці стосунки як досить серйозні і довіряли та щиро вкладалися в них.

В хлопця можуть бути свої причини, чому він недовіряє, вони можуть стосуватися не тільки безпосередньо ваших з ним взаємин, а ще й його особливостей характеру і попереднього досвіду, який не пов'язаний з Вами, але це не означає що Ви маєте приймати і терпіти недовірливе ставлення до себе.

«Хочу розібратися в собі: чому мене це так сильно зачепило, як правильно прожити ці емоції, як краще реагувати, і чи варто продовжувати ці стосунки. Також хочеться зрозуміти, як мені краще комунікувати свої почуття та потреби в парі, щоб бути почутою й не втрачати себе.»;
Важливо перш за все прислухатися до себе, чого саме Вам хочеться в цій ситуації? Що відчуваєте зараз? Що зачепило в цій ситуації найбільше? Що для Вас означає така поведінка хлопця та його подальші вибачення і пропозиції?