Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«Ми вирішили ,що через місяць роз'їдемося по різних квартирах. »;
Ви, дійсно, дійшли згоди? Чи таку крапку поставив чоловік і його рішення Ви змушені прийняти?

«Але я цього не хотіла б.»;
Поміркуйте, поспостерігайте, придивіться до власного досвіду - як Вам притаманно діяти, коли обставини йдуть в розріз з Вашими бажаннями? Коли вони сильніші за Вас?

«Хотілося б за цей місяць повернути наші стосунки або хоча б зрозуміти чи це можливо?»;
Так Вам уже зараз багато чого відкривається... Ви вже всередині процесу розуміння, чи можливо повернути ваші стосунки. Хіба ні?

Або ж Ви самі собі відмовляєте у спробі збагнути те, що сталося?
Здається, що Вам заважає ревність.
Довгий час гармонійних стосунків не було, закидали одне одного образами, діалогу з повагою і взаємною турботою не було, а тепер - після озвученого чоловіком рішення - з'явилась ревність до ймовірної суперниці.
То за що Ви намагаєтесь триматись насправді?
Що збираєтесь відновити?
З яким привидом символічно конкуруєте за прихильність чоловіка, який довгий час пиячив і ображав?
Це Вам нічого не нагадує з періоду дитинтства, з площини відносин з кимось з рідних та близьких, можливо, батьком або мамою?

«На мене звертають увагу інші чоловіки. я не знаю чому ця ситуація так мене мучає. Чому я не сплю вночі і не можу думати ні про що крім нього і як з цим справитися»;
Здається, увага тих чоловіків Вас не гріє, бо Вам не потрібно боротись за їх прихильність. Вона й так присутня.
Вам, напевно, ближче і рідніше (до почуттів дитинства) намагатись розчулити того, хто здебільшого холодно до Вас ставиться.

Відредаговано автором 09-09-2024 19:59:12

«Що з цим робити я не розумію»;
Все, що залежить від Вас вже зробили. Запропонували діалог, аби з'ясувати ситуацію і відносини в цілому.
Не знаю, чи вибачились за образу. «Перед тим як він зробив заяву про те,що ми розходимося я його образила. Це напевно був для нього пік. »;

Доброго ранку!
«ЯК ПОВЕРНУТИ ЧОЛОВІКА»;
Для Вас питання вкрай нагальне. Та чи варто з ним поспішати?!
Можливо, треба спочатку в собі розібратись. Зрештою, дати собі раду, налагодити сон і нормальне функціонування, а не ганяти в голові тривожні думки «де він ,з ким він»;
Важливо і доцільно поставитись об'єктивно до реальності. Доросла людина - Ваш чоловік - зробив однозначну заяву «сказав що ми розстаємся, він не хоче жити зі мною»;
Спробуйте поставитись до його слів максимально тверезо. В нього в голові така реальність, визріли такі наміри. То чи можна їх сприймати як примху або дитячу забаганку?!

« як все повернути»;
Повернути, власне, що? Що доброго Ви бачили і відчували за роки шлюбу?
Припускаю, що Вас може турубувати страх самотності. Сумніви, що Ви згодом зможете налагодити особисте життя?
Схиляюсь до думки, що Вам допомже співпраця з психологом. Схоже, в багатьох питаннях настав час, розібратись. Самоцінність, співзалежність, усвідомлення сценарію власного життя і змоги будувати стосунки здорової прив'язанності.

Відредаговано автором 09-09-2024 10:49:09

«З вечора до ночі був оркестр з криками. Говорила жорстко як Сталін навіть не плакала. Я зрозумів з ким живу/жив та яку помилку зробив. »;
Важливо, щоби це визнання помилковості давнішніх рішень не призвело до осуду самого себе тепер. До пригнічення і самознецінення. До появи внутрішнього сталіна.
Не маю жодгого сумніву, переусвідомлення себе буде болісним, складним і доволі тривалим. Адже ніколи швидко такі глибинні метаморфози з людиною не відбуваються. Проте є шанс відкрити себе справжнього для життя, без нашарувань дитячих ілюзій, батьківських, не завжди конструктивних настанов та соціальніх кліше.

«Та як далі на це буде реагувати мій бос? Зміниться чи оскаженіє? Я бачила його у гніві до інших співробітників - не дуже приємне явище. Якщо я почну його дратувати своєю непідступністю?»;
Мені здається, Ви заганяєте себе в лещата безвиході. Або прихильно сприймати прояви уваги до себе, або, відмовляючи, довести його до сказу. Тобто зрадити своїм цінностям чи наразити себе на терор з боку боса.
Є третій варіант. Сподіватись на те, що він адекватна людина, яка здатна пристойно прийняти Вашу відмову.

«Так, ви можете мені порекомендувати - шукай іншу роботу. Але не все так просто щодо роботи, особливо , за кордоном для іноземців. Я б хотіла зберегти робоче місце та нормальні (робочі) стосунки з начальником.»;
Боже збав, ніяких порад. До того ж, я від природи не можу дивитись на ситуацію Вашими очима.

«Але є такі поняття як виховання, скромність, боязнь Бога або Всесвіту за те , що з сім'ї забрала чоловіка. »;
Вас же ніхто не примушує красти його з сім'ї. Чи то заохочувати його кидати дружину.
Тому у Вас з цієї позиції є вибір - або уникати спілкування або відверто поговорити про свої спостереження і власну позицію - «В своєму житті я не роблю таких речей, спогади про які не дають мені комфортно жити та спокійно спати.»;
До чого схиляєтесь Ви?

«Те що відбулось це просто поганий досвід. Але поганий досвід також досвід.»;
Цілком з Вами згодний!

«В той час мені було 23, як кажуть був зелений. Що я міг бачити-ніц.»;
Я Вас і не звинувачую. 23 роки тоді, зараз 37. Відповідальності за свої вибори/рішення ніхто ж не відміняв. Наше життя, його якість, люди поруч - це все наслідки наших власних рішень.

А мої питання для того, аби Ви на себе поглянули більш уважно - і на себе тодішнього, і так само на себе теперішнього... адже перед Вами знову вибір, доленосний вибір.

«Чи дозволить мені совість?»;
Знак запитання стоїть невипадково? Для Вас не все так однозначно?

«Але, відверто кажучи, якщо б він був неодружений, я б бажала собі саме такого чоловіка, як він.»;
Припускаю, що він це відчуває. Бо неможна своє внутрішнє ставлення приховати.

«Підкуп до чого Ви вбачаєте? До більш близьких стосунків?»;
Так. Грощі як смазка для покращення стосунків.
От би він розлучився з дружиною. а потім почав проявляти до Вас велику симпатію. Проте цього не відбувається.

Доброго дня!
«Чесно кажучи, я почуваюся ніяково.»;
Вам ніяково. На ТАКЕ ставлення керівника до себе точно не розраховували. Тобто реальність відчутно не співпадає з Вашими бажаннями і очікуваннями. Я правильно зрозумів ситуацію?
За щиру допомогу можете бути вдячною, якщо ця допомога не тягне за собою чогось більшого. А Вам здається, що тягне і передбачає? Про якісь симпатії, що виходять за межі робочих взаємин, він натякає?

«Цього тижня він підійшов до мене на роботі, поклав купюру мені в кишеню і сказав: «Це тобі». Я запитала, чому він це робить, і він відповів, що просто задоволений моєю роботою.»;
Ситуація, на мою думку, маркерна. Гроші в кишеню. Виглядає як підкуп. А Вам? Навіщо погодились узяти? Чим керувались в той момент?

«Це просто таке батьківське проявлення турботи про мене з боку цього чоловіка, чи у нього є почуття до мене як до жінки?»;
Вбачаєте варіантів всього два. Ви самі до якого схиляєтесь? Що плануєте робити в подальшому? Що зі страхом змінити місце роботи?
До речі, Ви одружені?

Доброго дня!
«В мене проблеми з щитовидною залозой і на фоні цьому в мене начинаються панічні атаки»;
Опишіть, будь ласка, як проявляється панічна атака? В яких ситуаціях відбувається, якщо можете відслідкувати конктекст? Скільки триває і як зникає?

«ЩО РОБИТИ З ПАНІЧНИМИ АТАКАМИ?»;
Звісно, працювати з причинами, усуваючи їх. Про ендокринолога вже колеги зазначили. Ще один фахівець - психолог або психіатр - в залежності від тяжкості перебігу ПА. Потрібно звернутись особисто(!) Проблема вирішується в ході терапії.

Раджу переглянути відео про природу ПА і зорієнтуватись з подальшими кроками.
"Панические атаки. Как приручить "дракона"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-460

«Я не був ініціатором шлюбу. »;
і що це свідчить про Вас? Що це нам говорить про Вас? Який Ви в разі, коли погоджуєтесь йти за ініціативою інших?

«Я погодився на умови.»;
Дайте собі чесну відповідь, чим керувались, погоджуючись на умови? Яким бажанням, прагненням? Можливо, бажанням уникнути відповідальності?

«Я текст писав швидко на емоціях тому можуть бути неясності.»;
Тобто, коли Ви на емоціях, голова погано мислить і не працює? Ви про це?

«Я працюю з психологом. Але жінка не хоче-каже що я її вважаю за дурну»;

А наспправді, якою Ви її бачите - ту, що обрали за дружину, за подругу, однодумця, соратника, помічника, коханку, мати своїх дітей?

Відредаговано автором 08-09-2024 18:22:26

Доброго дня!
«КІНЕЦЬ СТОСУНКАМ ЧИ ПРОБЛЕМА В МЕНІ.»;
Подумайте перш, ніж давати відповідь - навіщо протиставляєте стосунки і себе?
На мій погляд, про свою особисту проблему Вже майже в кожному абзаці зазначили, починаючи з « шлюбу хотіла теща. Я ні»;. І закінчуючи «Я терплю далі »;
Отже, Ви своїми рішеннями створили сім'ю (тобто власну реальність), в якій Вам дуже погано. Обрали таку жінку в дружини, побудували з нею ТАКІ стосунки, а тепер «вже реально не витримую і думаю як бути далі...?»;
Результат, можна сказати, закономірний. Ви ж, напевно, знаєте, що саме по собі щасливе життя на відбувається. Його секрет в тому, що цілісні і психологічно дорослі люди його створюють(!)

Щодо "як бути далі"?
Поставте на перше місце себе - як Вам бути з собою? Як краще пізнати себе? Яким чином вийти нарешті на свої власні бажання і потреби?
Розібравшиьс із цим, прийде свідоме і об'єктивне рішення, що РОБИТИ далі.
Вважаю, співпраця з психологом піде Вам на користь.

Доброго ранку!
«Як бути коли понимаеш шо потім результат измени буде весь час перед глазами?Як нікому не причинити болі,полюбить дитину і не діставати до конца життя жену об измене?
Як буть в такой ситуаціи?Як справитись с емоциями і зберегти семью?»;
Ви ставите багато надто важливих і доленосніих питань. Буквальної відповіді на них годі й чекати. А от спільно з психологом наблизитись до власних відповідей буде вкрай актуально. І Вам і дружині(!)

В мене склалось враження, що Ви поспішаєте перескочити через приницпові і болючі в дотику до них моменти. Як от, наприклад, взаємини між Вами і дружиною, на протязі яких з'явився коханець. відбулась зрада. А зради на пустому місці НЕ БУВАЄ(!)
Хіба Ви в цьому розібрались? Усі існуючі проблеми і складнощі вже подолали?
Тому дайте відповідь собі - що буде далі без вирішення наболілих питань? Що буде з Вами, почни Ви насильно змушувати себе прийняти не свою дитину і так далі?

«живем хорошо»;
Схиляюсь до думки, що це Ви про матерільне. А що сталось на цьому тлі з довірою, повагою, зрештою, з любов'ю, яка, напевно, була?

Доброе утро!
Обратите внимание на форму самопредъявления - «не уверена что вы сможете мне хоть чем-то помочь но»;
"Не уверена, что ..." - написали Вы. И тем не менее на помощь рассчитываете. По сути, уже со старта отталкиваете других людей, не зная их. А теперь почувствуйте их эмоции в ответ на Вашу подачу и представьте их контекст. Помогать захочется в таком случае?
В конце поста примерно то же самое - «попробуйте дать совет»;

«я влюбляюсь в тех, кто проявляет ко мне хоть какое-то внимание, будь то общение помощь и тп»;
Мне кажется, Вы путаете любовь с откликом благодарности. А влюбиться, разумеется, хочется. Даже потребность такая есть.

«я уже просто не имею понятия что делать»;
Ознакомьтесь вначале с материалом видео

Уверенность в себе. Как ее повысить.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Уверенность в себе идет рука об руку с чувством самоценности. Одно без другого попросту невозможно представить.
Полезной также будет встреча с психологом. Удачи Вам на этом пути)

Відредаговано автором 08-09-2024 09:15:01