Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго ранку, Катю!
« Мені чомусь постійно через це нудно, я не знаю як себе розважити,»;
Розважити себе людина може багатьма способами, та чи усі вони прийнятні та екологічні як по відношенню до самої людини, так і до оточуючих?
От ви чим любите займатись? Є щось так, що вас захоплює?
Багато людей через брак досвіду, банальне невігластво навіть не здогадуються, з яких джерел можуть отримувати радість, задоволення та інші приємні емоції.

Тому я би не став звужувати сприйняття вашої ситуації лише з нюансами афективної сфери.
На часі особистісний розвиток в доброму розумінні слова. Розвиток такої, без перебільшення визначальної здібності, як вміння усвідомлювати реальність в усіх її можливих проявах, тобто одночасно у внутрішньому і у зовнішньому світі.

Окрім індивідуальної співпраці з психологом в реалізаці названих прагнень суттєво допомагає відвідування психологічної групи. Там є можливість спостерігати динамічні процеси взаємодії учасників між собою і ведучим, проявлятись самій, отримувати зворотній зв'язок, пропрацьовувати нагальні запити тощо.

Відредаговано автором 04-04-2025 10:03:58

Доброе утро!
«Как быть? Как найти компромис?»;
Ощущается, что эти вопросы самые острые и актуальные для вас на сегодняшний день. И были таковыми длительное время, поскольку напрямую касаются самой сути вашего восприятия себя... и возможности быть свободной и счастливой в этом мире.

Попытки найти компромисс я бы отбросил как бесполезные и половинчатые, то есть не приводящие к разрешению проблемы.
А что же вместо, спросите вы?
Отвечу - в терапии с психологом, прорабатывая травмы детства, разбираясь с тогда принятыми вынужденными решениями про себя и моделью, как быть в будущем, выйти на ПРИНЯТИЕ того факта, что мама ТАКАЯ и не могла БЫТЬ иной(!)

Она по природе такая. Она ТАК была воспитана, скорее всего недолюблена, и потому не могла, к сожалению, дать полноценной материнской любви вам. Думаю, вряд ли ею руководил злой умысел.

Конечно, на данном этапе вам от этой мысли ничуть не легче. Все те же, в детстве возникшие чувства - обиды, несправедливости и гнева на маму - продолжают терзать вашу душу. И всякий раз в контакте с ней, точнее с ее токсичным и манипулятивным поведением, вы ранитесь.

Выход есть - терапия, что призвана помочь вам перепрожить с новым ресурсным пониманием прошлое. И временное дистанцирование от мамы. Степень удаления определите для себя сами, опираясь на свои ощущения и чувства.

«В своей голове я нарисовала другую картинку своего прошлого, будто я излюбленный ребенок и эту картинку я подаю обществу, хотя на самом деле я хочу вычеркнуть свою мать из своей жизни. »;
Этот защитный и в некотором роде спасительный механизм может, имхо, сыграть с вами злую шутку, увести от реальности так далеко, что потом будет сложно вернуться. Почему? Потому что в его основе НЕПРИНЯТИЕ себя, попытка обмануть реальность, мол, ничего того, что меня тревожит и беспокоит сегодня, не было в прошлом(!)

«на самом деле я хочу вычеркнуть свою мать из своей жизни.»;
Мне кажется, вы понимаете, что ничего вычеркнуть не получится. Ни удалить память, ни начать жить с этого самого дня новую жизнь... Это все про борьбу и про боль, которую стоит прожить, разобравшись и приняв абсолютно все, что было с вами и у вас(!) И пойти дальше с ЛЕГКИМ сердцем, без надрыва.

«Мама с папой в разводе давно, с моих 7 лет»;
Ваши родители уже много лет в разводе. Ситуация с мамой понятна, а что с отцом? Поддерживаете ли контакт? Присутствие в жизни отца и общение с ним может быть весьма важным и ценным для вашего благополучия.

Відредаговано автором 04-04-2025 09:34:17

Доброго дня!
«Як я маю себе поводити і що маю зробити.»;
Вважаю, ваше занепокоєння цілком виправданим, адже шкідлива звичка та ще й на тлі бронхіальної астми.

«При першій розмові з сином, ми просто поговорили. Він сказав, що йому подобається, бо вони смачно пахнуть, і обіцяв більше не курити. Але це повторюється, і не не розумію як на нього вплинути. Чи потрібна йому допомога якась додаткова, тому що мої розмови не допомагають, і проблему не вирішує. »;
Ви спробували повливати на сина, однак результату це на принесло. І, мабуть, тепер ви відчуваєте себе безпорадною і розгубленою. От на вашу думку, чому ваші спроби не мали успіху? Чим наповнене життя сина останнім часом? Наскільки він відкритий у спілкуванні?
Чи є з боку сина повага до вас? А до чоловіка? До речі, як він зреагував на НОВУ звичку сина?
Ці аспекти важливі, адже неможна щось радити, не знаючи усіх аспектів ситуації і усіх можливих чинників.

Щодо паління. Його можна розглядати як певне відігравання, як спосіб або інструмент, що дозволяє щось отримати на рівні відчуттів, а від зустрічі з чимось неприємним і небажаним УНИКНУТИ. Що спадає на думку у зв'язку з цим? Чого він прагне курінням, а чого уникає?

«Як я маю себе поводити і що маю зробити.»;
Ваші дії можуть бути розумно комбінованими. Ви можете рішуче не сприймати синове паління, проте не розповсюджувати це несприйняття на нього самого як особистість(!)

Ваш син, як і будь-яка людина, і ви, зокрема, теж, має право на пізнання світу, на експеримент, на помилку... і на усвідомлення помилки. Тож дайте собі, передусім, час, аби забезпечити і йому можливість УСВІДОМИТИ його власну помилку. Серце матері вам підкаже, як це зробити найкращим чином.

Відредаговано автором 03-04-2025 09:43:58

Доброго ранку!
«Розумію що треба жити рухатись,бо ще є і спільні діти.Всі болі пережив.Таке було враження ніби мене застрелили а я забув вмерти.»;
Співчуваю вам і розумію, наскільки вам важко зараз. Також хочу вас підтримати і допомогти, аби ви пройшли шлях ВІДНОВЛЕННЯ(!)

Водночас одразу зазначу - таким, як були в минулому, вже не будете... адже отриманий гіркий досвід , безперечно, вас змінив. Згодом, починаючи з цього самого дня, у вас з'явиться можливість ПІЗНАВАТИ себе, розуміти краще, долучатись до нових джерел внутрішніх ресурсів, відкривати нові сенси і цілі життя, даючи собі змогу перебувати у злагоді зі своїм Я.

Отже ваше питання. «Як знову повірити в себе,як вибратись з апатії,нічого не хочеться,немає сил зовсім,висипаюсь.»;
Його можна сприймати в якості повноцінного запиту на терапію, в ході якої до вас повернеться віра в себе, зникне апатія, збільшуватимуться сили і народиться бажання ЖИТИ повноцінно(!) Проте не одразу і точно не в одну мить.

«Пережив зраду,після якої дружина завагітніла,вернулась,живемо разом знову вже пів року.»;
Доведеться дещо у вас розпитати і уточнити.
Скільки років ви разом і скільки у шлюбі.
Який час після зради жили окремо?
Дружина вагітна від вас?
На яких умовах вона повернулась, а ви погодились на цей крок?

Звісно, це далеко не повний перелік важливих аспектів, що потребують прояснення.

Ваша апатія, скоріше за все, може бути результатом вичерпання ресурсу віри в себе і руйнуванням уявлень про здорові стосунки в сім'ї.
Напевно, багато питань і досі залишись без вирішення: Чому це сталося? Як вона могла? Хто я тепер? Де моя чоловіча ідентичність? На кого, зрештою, я маю гніватись - на себе або на неї? Що спонукало мене погодитись на повернення дружини? і т.д.

«незнаю як знову зрушити з місця.»;
Відповідь є. Це співпраця з психологом і ваші самостійні дії.
По-перша, вам потрібна підтримка з усіх можливих джерел - рідних, друзів тощо.
По-друге, допомога відчути бодай малесеньку цяточку твердого грунту під ногами, аби зробити перший крок у напрямку душевного ОДУЖАННЯ.
По-третє, будуть дієві рекомендації для самостійних зусиль.

Тож обирайте психолога, який викличе у вас довіру, і починайте з ним спілкуватись. Нове життя однозначно можливе. І повірте мені, воно може бути більш яскравим, ніж було раніше)

Відредаговано автором 03-04-2025 09:27:06

Добрій день!
«Сейчас в моей жизни всё хорошо, жизнь за границей, востребованная, хорошо оплачиваемая работа, муж, дочка, отпуск 4 раза в год.»;
Можно только порадоваться за вас - жизнь налажена)
Но отчего же тогда слезы на фоне блаполучной действительности?!

«Слезы вообще не мои, а чаще всего от сопереживания. »;
Вам кажется, что слезы не ваши, а чьи тогда? Текут-то они у вас(!)

«а чаще всего от сопереживания. »;
То есть сопереживаете вы. И этом случае важно прояснить, кому и в чем вы сопереживаете настолько, что это эмоциональное состояние нужно сопроводить/подкрепить слезами?

«Мультики, фильмы, шоу, новости и у меня катятся слезы.»;
Предлагаю вам внимательно понаблюдать и отследить, на какие именно события вы реагируете слезами: несправедливость? угнетение? катастрофы? обиды? боль?...?

«Жизни это совсем немного мешает, когда веду машину, то могу прослезиьься от новостей, мешает ехать.»;
Когда вы за рулем, можно ведь отключить новости. Как полагаете, по какой причине этого не делаете?

«И вообщем проявляется плаксивость когда я одна или дома»;
Сомневаюсь, что подобное можно считать нормой.

«Можно ли усилить мою эмоциональную стойкость?»;
Фокус может быть иной - как сбалансировать свою аффективную сферу. А это, по сути и в реальности, - процесс. Процесс взаимодействия со специалистом и вполне эффективных самостоятельных действий.

«Який, на вашу думку, темперамент більш підходить до дівчинки?
»;
Ви стежили (не я), тому і визначайте:
Якщо дитина активна, швидко приймає рішення і знаходить вихід із ситуації, не може довго чекати, то перед вами типовий холерик. Він може бути агресивним, запальним, нестримним і прямолінійним, тому завжди говоритиме в очі все, що думає. Виконувати монотонну роботу така дитина нездатна. Вона може швидко захопитися, але також швидко охолонути і залишити незакінчену справу.

Дитина завжди у хорошому настрої. Так найчастіше характеризують сангвініків. Вона завжди впевнена у своїх діях та врівноважена, легко йде на контакт. Діти-сангвініки активні та товариські. Навіть у стресових ситуаціях вони залишаються спокійними. Говорять голосно та чітко, активно жестикулюють та мають яскраву міміку. Сангвінік із задоволенням починає нову справу, причому не кидає, доки не доведе її до логічного завершення. Їхньою відмінністю стає цілеспрямованість і працездатність. Будь-яку невдачу сангвінік переносить з легкістю.

Спокій та врівноваженість – це основні характеристики меланхоліка. Зазвичай вони намагаються уникати гучних компаній, повільні, не намагаються вирватися в лідери. Такі діти посидючі, розважливі. Вони дуже мало говорять і ніколи не розпочинають розмови першими. Для дитини з таким типом характеру властива завзятість, тому намагаються довести почате до кінця. Мова таких дітей тиха, спокійна та розмірена. Жести, міміка та емоції у них, як правило, відсутні або практично невиразні. Зате вони завжди постійні в інтересах та захопленнях.

Спокій, повільність – це особливості флегматика. Деяких дорослих це може дратувати. Проте лаяти дитину через те, що вона все робить занадто повільно, не можна, оскільки це може негативно позначитися з її ставленні до себе у дорослому віці. Флегматик самостійний та відповідальний. Головне, щоб батьки створили для нього такі умови, за яких йому доведеться виявляти зібраність.
Бажаю успіху)

Доброго ранку, Марино!
«ПОМОГИТЕ, ПОЖАЛУЙСТА, РАЗОБРАТЬСЯ С ТЕМПЕРАМЕНТОМ РЕБЁНКА»;
Враховуючи наведені обставини «це не моя дитина, це дитина моєї знайомої, психолога. Як я вважаю, що в цій дівчинці немає нічого критичного. Темперамент я хотіла б дізнатися ради зацікавленості. »;, можна припустити, що у вас підвищена цікавість до ситуації вашої знайомої(!)
Навіть схоже на те, що ви заперечуєте її висновкам відносно темпераменту доньки, вважаєте відсутність у дівчиники чогось критичного. В той час як її мама (психологиня) щось там критичне угледіла.
Тож, вірогідно, ваш мотив виходить за межі банальної зацікавленості. А куди саме виходить - питання? Конкуруєте з нею? Хочете заспокоїти? Ваш варіант - ?

Щодо вашого прохання - «Можете підказати ряд тестів, які можна пройти, щоб дізнатися темперамент цієї дитини?»;
От як ви собі уявляєте проведення психологічного тесту з 2-річною дитиною. Чи можливе таке взагалі? Спостерження - згоден. Воно працює, а тести - не впевнений. У професійній спільноті існує думка, що визначити тип домінуючого темпераменту можна у дитини після 3-річного віку.

Здравствуйте!
«КАК ЭТО РАСЦЕНИВАТЬ? ПОДСКАЖИТЕ, ПОЖАЛУЙСТА.»;
Как расценивать ваше непонимание ситуации? Можно ведь и с этого начать диалог с вами.
Что же происходит с вами, отчего вам сложно осознать целостную картину настоящего? Чего не хватает для понимания? Вы внутри происходящего - внутри своих стараний, усилий, откровений, просьб, усталости и апатии. Вот это с вами и происходит. Это ваши чувства и ваши мысли. В этой связи уместно спросить - а хотели ли, чтобы все было именно так?
Сомневаюсь. Однако происходит то, что происходит.

Взглядом со стороны заметно, как вы оба реализуете довольно любопытный сценарий. Не скажу, что он такой уж уникальный. Нет, он весьма распространенный. Сценарий, в котором вы настойчиво реализуете потребности, всей глубины которых вряд ли осознаете - проявлять повышенную заботу о парне ценой собственной жертвы(!)
На поверхности вроде бы все логично и понятно - помочь молодому человеку найти себя, поддержать в его поисках, взяв на себя ВРЕМЕННО львиную долю забот материального и организационного плана.
А на уровнях ниже - очевидно, желание доказывать свою нужность, заслужить любовь и благодарность...
А еще ниже - еще не сформировавшая способность смотреть на вещи здраво, полноценно заботиться о себе и своем благе, умение быть за себя по-настоящему, не позволяя кому бы то ни было ПОЛЬЗОВАТЬСЯ вашей добротой, мягкостью и безотказностью.

И разумеется, для реализации ваших потребностей судьба "подарила" вам встречу с парнем, у которого дополняющие вас потребности - ПОЛЬЗОВАТЬСЯ услугами близкого человека и не брать ОТВЕТСТВЕННОСТЬ на себя. Он даже пресекает любые разговоры на эту тему, зато пытается ПОИГРАТЬ на чувстве любви. О чем вот эти слова - «Он еще раз повторил, что оьсуждение темы окончено и поняла ли я его. Потом сказал что любит меня через 5 мин, и спросил люблю ли я его»;

Итог вполне закономерен - «И вот с лета, но активно с осени, я начала чувствовать сильнейшую апатию, иногда просыпаюсь с чувством «ну вот снова все по кругу», пару раз было что прям чувствовала, что мне не интересно проживать этот день, большинство дел я заставляю себя делать через сильное сопротивление, я устала все эти годы без нормального отдыха, мне часто грустно, не хочется видеться с друзьями, нет сил переписываться особо, покупать одежду (и из-за денег боюсь и будто сил нет).»;
По-другому и не может быть, поскольку вы выгораете эмоционально. Баланс брать-давать кричуще нарушен.

Что же дальше? Открыв для себя понимание сегодняшней ситуации, на что вы готовы пойти? К чему склоняетесь?

Если в терапию к психологу, то есть шанс восстановиться и постепенно начать жить иначе(!)

Відредаговано автором 01-04-2025 19:40:55

Здравствуйте, Полина!

«Мой вопрос в том: что это за поведение и как это скорректировать?»;
На первую часть вопроса коллеги уже ответили. А во со второй придется разбираться.

Вы отмечаете, что «Считать до 10ти, 20ти прежде чем звонить всем на свете - не помогает.»;
Конечно, не работает и вряд ли будет, поскольку... для коррекции нужно будет осознать потребность, которую реализуете автоматически «незамедлительно ими поделиться»;
Пару вопросов в этой связи:
- незамедлительно поделиться ЗАЧЕМ, с КАКОЙ ЦЕЛЬЮ?
- если не поделитесь, что будет с вами? Что будете испытывать?

«То есть они как бы взрослые для меня, а я для них как ребенок в таких ситуациях. Я как бы приглашаю их «научить меня жизни». »;
Это ваше наблюдение подталкивает к ответу. Вам предстоит открыть/возродить/создать внутри себя структуру ВЗРОСЛОГО, то есть такую свою собственную часть личности, которая сможет удовлетворить вашу потребность. Эту задачу как раз и призвана решить терапия с психологом.

Доброго дня!
«Чоловік часто каже якщо не влаштовую, іди?»;
Давайте поміркуємо. Якщо чоловік каже ..., то це може означати, що ви йому непотрібні. Або тисне, щоби ви змінили свою поведінку.
І з огляду на це, питання - навіщо бути разом з людиною, яка ось так себе поводить?

«Як діяти під час маніпуляцій.»;
Знову треба прояснити, бо за кожним питанням стоїть сенс, значення. Власне, те, що прагне той, хто питає.
За вашим питанням, як мені здається, стоїть бажання убезпечити себе від негативних переживань... і залишатись надалі мішенню маніпуляцій(!)
От спробуйте поставитись до свого ж питання під іншим кутом зору. Не як діяти під час маніпуляцій, а як убезпечити себе від нездорових стосунків в цілому? Що в такому разі спадає на думку?

«Коли ми живемо окремо, він починає маніпулювати, тим, що я сама вирішила дистанціюватися, тобто всі питання з дитиною повинна вирішувати сама, чи може сказати, що не буде забезпечувати.»;
Тобто батько дитини прямим текстом каже, я відмовляюсь від батьківства. Тобто він не відрізняє свої обов'язки по відношенню до своєї ж дитини і стосунки із вами. Натомість намагається тиснути на вас через шантаж грошима. Ну і на яку повагу заслуговує такий чоловік?

«Часто відчуваю брехню і були вже моменти з брехнею. Через неповагу вже нема інтиму, в мене нема бажання.
Ніколи не чую вибачень, часто від мене потребує що я мовчала і робила вид що нічого не сталося. Іноді я дійсно зажумуюсь а чи я "здорова людина". Відчуваю тривогу з ним часто і який страх»;
Наведена вами поведінка і позиція чоловіка тягне на визначення махрового аб'юзу. Тож з чим тут варто розбиратись? Хіба що з вашою емоційною залежністю від нього. Так, це варте уваги і суттєвих зусиль, аби розімкнути лещата залежності.

Відредаговано автором 31-03-2025 15:20:43

Вдячний вам за відкритість!
«Час і життя минає , а я не можу зрушити цю скелю із побудовою стосунків.
Або зрушити скелю нелюбові до себе тому так до мене і відносяться чоловіки.»;
Тому, мабуть, і стається, як ви описали.
Проблема, очевидно, ще в тому, що ви намагаєтесь обслуговувати потреби чоловіків замість своїх... аби отримати від них щиру увагу і зацікавленість.
До речі, в терапії неминуче буде важливим з'ясувати, до якого ставлення батьків та близьких ви звикли з дитинтства?

Помітно, як ви намагаєтесь у власній уяві трактувати мотиви вчинків чоловіка, нехтуючи вдячною увагою до себе. Ось дивіться, в який спосіб розмірковуєте дізнатись "правду" - «Що треба ненавʼязливо дізнатися про це, мудро , впавши на дурочку виявити його мотиви і справжні бажання.»;
"Впасти на дурочку" - це якому нормальному чоловіку може сподобатись?!

«Це емоційний патерн сформований давно, а з людьми ж треба спілкуватися.»;
Можливо, спочатку ХОЧУ, аніж треба? І то не за будь-яку ціну.

«А) людина весь час говорить лише про себе , вся увага їй, я взагалі нецікава. Мене це відштовхує , я тихо зливаюсь, або кажу , шо я тут взагалі теж є. Але бажання продовжувати спілкування нема більше. Я втікаю емоційно.»;
Коли людина зациклена на собі, то що робити поруч з нею? Хіба що проходити повз.

А в цьому варіанті стільки всього переплелось - «2) мене цікавить хлопець ,він наче ввічливий, турботливий . ми спілкуємося, але коли я намагаюсь завести бесіду щоб дізнатися про нього більше- йде стіна. Мене це тривожить , страшно запитати напряму, але я намагаюсь дізнатися більше про людину, більше емоційно вкластися , якось здивувати цікавою подією щоб показати те, що він мені цікавий і я витратила час і вклала душу, щоб його здивувати та результати все рівно не ок -потім спілкування теж пропадає.»;
Що ви хочете дізнатись про нього ТАКОГО, від чого він закривається?
Як ви це робите?
Чому не даєте собі час і простір, аби відчувати себе і бачити на власні очі, яким чином проявиться активність чоловіка до вас?

Маю припущення, що в такі моменти ви наче підвішені у повітрі. Вас у спину штовхає потреба перевірити, наскільки він надійний, аби потім не кинув. Скоріше за все, ці страхи, народжені ще в ранній період життя, супроводжують вас і донині.

Відредаговано автором 31-03-2025 11:02:43

Доброго ранку, Галино!
«То як його вивести на розмову, щоб його зрозуміти чи я йому цікава чи то такі дурні ігри»;
Мені здалося, що це питання цілком доречне і природнє для вашої моделі сприйняття себе і чоловіків. Для того стану, що сформований певною недооцінкою себе, бажанням реалізуватись в стосунках і страхом помилитись із вибором(!)

В тому, як ви ставитесь до фактів реальності, прослідковуються деякі хибні погляди та установки. Наприклад, «А з іншого боку, дітей народжувати треба і той , хто буде мене спершу на руках носити - може бути потім потенційним абюзером.»;
Невже не може бути в подальшому аб'юзером і той чоловік, який спершу не носив на руках - просто був ввічливий? А між тим у вас уже діє пересторога щодо "носив на руках". Натомість, гарантій благополуччя щодо подружнього життя ніхто не дає. Усе залежить від того, наскільки партнери зможуть побудувати, підтримувати і розвивати справжні здорові стосунки, де будуть і почуття, і повага, і взаємна турбота.

«От сижу і не розумію, що робити, з одного боку хочеться сховатися в панцир від такої поведінки людини .»;
Це ніби він вас образив, знецінив, не виправдав очікувань? Навіщо ховатись, ви ж ні в чому не винні. Ви не зробили нічого такого, за що може бути соромно. То чому ховатись - можете пояснити?

«Я як той баран в пошуках стосунків , бʼю в одні й ті самі ворота замість постукати в інші»;
Відчувається, що ви багато чого помічаєте та аналізуєте. Цікаво, що у вашому розумінні означає "бити в одні й ті ж самі ворота"? Варто розкрити, аби зрозуміти, чим керуєтесь, а що, можливо, упускаєте?

Теж саме стосується "постуакти в інші". Це в які?

Наступний аспект. Ви зазначили - «Але так як людина пропала , може я йому не сподобалась, може обирав з інших дівчат все може бути , було трошки досадно. »;
Той чоловік повів себе як повів. Зрештою, це його вибір і його відповідальність. Однак у вас включились сумніви щодо власної цінності(!)
Отже, вважаю, варто приділити увагу і дослідити, як так сталося, що свою цінність вимірюєте поведінкою чоловіків(!) Тим більше таких, які спочатку дивують щедрими подарунками, потім зникають, а ще згодом натякають, мовляв, ви тепер ЗОБОВ'ЯЗАНІ на них молитись.

І тут листуванням на форумі точно не обійтись. Знадобиться більш ретельне і шлибоке дослідження вашої особистої історії у плідній взаємодії з психологом. Наслідком чого має стати формування здатності поєднати ХОЧУ і МОЖУ.

Відредаговано автором 31-03-2025 09:53:33

Здравствуйте, Juli!
«Как выбрать с этого состояния или свыкнуться с этим, что я одна. »;
Выбраться или свыкнуться - вот в чем загвоздка. Это про расщепление желаний. Они ПРОТИВОПОЛОЖНЫ - вы это сознаете?

Поэтому любой психолог,берясь вам помочь, также как и вы, станет перед дилеммой - какое направление выбрать(!)

На данный момент, насколько можно судить, вы пребываете в замешательстве. «мысли о создании семьи и ребенка, меня вгоняют в депрессию, потому что я привыкла быть одна. Сейчас я пытаюсь поменять жизнь, но это очень тяжело.»;
Внутри себя вы боретесь. Мысли о создании семьи и ребенке конфронтируют с привычным ощущением комфорта. И, очевидно, ваши попытки изменить судьбу, знакомиться с мужчинами и ходить на свидания не приносят искомого, но, к сожалению. пока еще не ЖЕЛАННОГО результата. Скорее наоборот - вызывают отторжение - «не чувствую себя счастливой рядом с мужчиной»;

По поводу последнего замечания скажу, что, пожалуй, и НЕ СМОЖЕТЕ, потому что НЕ ЛЮБИТЕ. Ну, о каком счастье с мужчиной может идти речь, если вам сама идея о создании семьи с мужчиной почти мучительна?! Ни одного мужчину вы толком не узнали. Не РАЗРЕШИЛИ себе узнать и приблизиться, чтобы узнать. И сами, наверное, закрыты. Потому и мужчины вас не знают.

Это еще не все - мужчин не любите. Полюбить другого можно лишь в том случае, если человек любит себя. Если у него в опыте есть ощущение, что значит быть любимым(!) Базовое ощущение от самого близкого на земле существа от мамы, в первую очередь. И еще от других родных и значимых людей.

У вас же, по всей видимости, подобного опыта маловато. И потому для Вас опасно и незнакомо заходить на территорию любви. Проще и безопаснее укрыться в уголке одиночества, отказавшись от всего того, чем может быть наполнена счастливая жизнь.

И только где-то в глубине вашего сердца пробивается наружу трепетный росток желания - «КАК ПОБОРОТЬ ОДИНОЧЕСТВО?»;

Конечно, я отвечу на ваш вопрос - вначале открыть для себя исскуство любви к себе. Открыть в себе дар любви. Научиться себя ценить. Заботиться о себе. Прожить заново весьма искаженный опыт взросления и "переписать" устаревшие установки, которыми пользуетесь до сих пор.

Скажете, подумаешь, всего лишь красивые слова. Да, красивые слова, а за ними стоит ПУТЬ исследования себя, поиск ответов на вопрос, как вы и с чем ПРИШЛИ во взрослую жизнь. По сути речь идет о сотрудничестве с психологом, способным помочь вам открыть источник жизни у вас же внутри(!)

Вот эта модель будет персмотрена первой «Я всегда была послушной и примерной единственной дочкой у родителей.»;
Послушная и примерная девочка априори НЕ МОЖЕТ быть СОБОЙ(!) Она следует ОЖИДАЕМОЙ родителями СХЕМЕ, живет в рамках ограничений и страхов как бы чего не случилось. Как бы ЗАСЛУЖИТЬ похвалу, чтобы обратили внимание и, возможно, полюбили.
В этом состоянии перекрывается доступ к своим желаниям, часто наблюдаем даже отказ от желаний, что равносильно отказу от самой себя.

Juli, вам реально можно помочь. И нужно, чтобы вы отважились пойти в терапию. Ваша жизнь, определенно, может быть иной(!)

Добрый день!
«Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;
Основания для вашей просьбы о совете мне понятны и оправданы. Каждый человек ищет поддержки, умной подсказки, как ему преодолеть кризис или решить проблему. А она у вас, между прочим, весьма, сложная и тяжелая - прямо скажу.
Однако... советом убрать эмпатию, жалость и вину не получится. Вы это должны сознавать. И признавать, поскольку совет никогда и ни при каких условиях еще не изменял природу человека(!)

Совет или рекомендация способы на чуть-чуть изменить фокус восприятия ситуации(!) Это все, что он может, увы(

Напротив, рельно что-то изменить может ТЕРАПИЯ, то есть глубинное и подлинное взаимодействие с психологом, ибо она подразумевает процесс последовательных и постепенных транфосформаций уже сформированных представлений и шаблононов в новые конфигурации, более приспособленные для жизни(!)

«Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;
Если "читать" вашу просьбу буквально, то она означает - избавьте меня от душевной боли и сделайте безчувственным(!) Совмневаюсь, что кто-либо из вменяемых коллег возьмется за эту задачу.
Совсем другое дело - помочь вам НАУЧИТЬЯ жить с этими переживаниями, не угнетая и не обесценивая себя(!) В этом контексте форум кое-что может, но может очень мало. Лишь направить поток ваших мыслей в конструктивное русло. Не более.
Это я не для красного словца. И не для выгоды какой-то.
Вам 30 лет. Вы сформировавшаяся личность, внутри которой активно действуют устоявшиеся убеждения и концепции о сыновьем долге, о добре и зле и так далее. Какой совет может их поколебать?! Отвечу - никакой(!)
Поэтому давайте исходить из того, что есть в реальности.
Вы можете финансво обеспечить полноценный уход за отцом?
Вы лично физическки или усилием воли можете изменить то, что от вас не зависит?
Если не можете, то что остается?
Если ваши возможности обычного земного человека ограничены (Вы точно не Бог, думаю), то о чем оправданы ваши заботы на текущий момент?

Поделюсь еще с вами своими недавними открытиями. Оказывается, среди этнических иудеев не принято, чтобы дети непосредственно ухаживали за немощными родителями, меняли им памперсы, лицезрели их немощь и тому подобное . Поэтому нанимают и оплачивают услуги сиделок, санитарок и т.д. Сами могут проведывать слабых родителей, поддерживать их морально. И не более.

Неспосредственно с этим запросом «Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;лучше на индивидуальную встречу к психологу. Можно и онлайн. Несколько встреч помогут ослабить тяжесть переживаний, чтобы впоследствии жили без надуманного чувства вины.

Відредаговано автором 29-03-2025 17:43:04

Доброе утро, Mary!
«Я понимаю , что уже ничего не исправить , но это село внутри и я выгораю. Не знаю как справится с эмоциями, подскажите …»;
В дополнение к рекомендациям коллег о терапии с психологом - кое-что вы можете сделать и сами. Например, доставать свои обиды изнутри и выносить наружу, выписывая их на бумагу. Адресовать образу мамы и для себя убеждаться в том, что в ее отношении к вам не было вашей вины. Это ее проблема и беда, когда она в своем собственном ребенке формировала ощущение «ненужной , забытой, чужой.»;

Объективности ради стоит заметить, что вы не одна в чистом поле. У вас есть отец, с которым, по-видимому, может быть теплая эмоциональная связь. Наверное, есть и другие родственники, друзья, коллеги по работе или учебе. Налаживайте общение с ними.

«Чувствую , что начинаю впадать в депрессию , опускаются руки, не знаю зачем живу и какой смысл.»;
Мимо этих вызовов не пройдешь, как бы ни старался. И, правда, зачем жить? Какой в жизни смысл? А смысла глобального, универсального и подходящего буквально всем людям, может, и нет. А что есть тогда? Точно есть способность самого человека придавать смысл и наделять значением то, что у него есть, чем он занимается, какие свои желания и мечты реализует. Вот вы - о чем мечтали? Кем хотели стать? От чего испытывали радость и удовлетворение?

Предложу вам еще ознакомиться не спеша с идеями Эриха Фромма. Надеюсь, кое-что западет в душу. Сподіваюсь, українскою володієте.

Еріх Фромм колись написав :
Ми не повинні нікому нічого пояснювати чи виправдовуватися, поки наші дії не завдають шкоди іншим. Справжньо вільна людина звітує лише перед власним розумом і совістю.

Головне завдання людини – розкрити свій потенціал і стати собою. Найцінніший плід цих зусиль – власна особистість.

Щоб бути собою, потрібно навчитися любити себе – не з егоїзму, а з усвідомлення власної цінності.

Життя має лише той сенс, який ми йому надаємо, розкриваючи свої сили та живучи продуктивно.

Людина, яка живе спонтанно і не під примусом, усвідомлює себе як творчу особистість і розуміє, що сенс життя – у самій життєвій подорожі.

Чутливі люди неминуче переживають і радість, і смуток. Це природна частина повноцінного життя.

Бути живим – це динамічний процес, це постійне розкриття власних сил і можливостей.

Людина має дві великі цілі: реалізувати свою індивідуальність та вийти за її межі, пізнавши всесвітню гармонію.

Якщо людина вміє по-справжньому любити, вона любить не тільки інших, а й себе.

Уникайте порожніх розмов і поверхневих людей, чий розум порожній, а слова не несуть сенсу.

Людина – центр і сенс власного життя. Розвиток особистості – найвища мета, яка не може залежати від зовнішніх факторів.

Живіть усвідомлено, творіть своє щастя та відкривайте світ через любов!