Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

«Чи можливо онлайн консультація на даній платформі !»;
Ви передивляєтесь анкету психолога, уважно читаєте, вдумуєтесь, а потім робите вибір. В профілі психолога багато чого позначено - освіта, дотаткова навчання, сфера діяльності, вартість послуги та варіанти контактування.

«Є над чим подумати і рости над собою разом з фахівцем.»;
Скажіть собі відверто, наскільки зможете, - це була декларація чи план дій?

«В мене ця моя проблема тягнеться з роботи в роботу: ця невпевненість в собі, яка тягне за собою ще і інфантильність,і страх відповідальності, І страх нового , хоча за іронією долі я постійно йду в нове )))»;
Сподіваюсь, варто усвідомити - для чого постійно йду в нове. Цікаво, якою буде ваша відповідь?

«Ось чому я боюсь конструктивного дорослого діалогу з керівниками.»;
Насправді, ЧОМУ?

«Даже если спрошу скорее всего он просто перекрутит мои слова и спросит "А вам важно чтобы я не улыбался?" или "Что для вас это значит?" или ещё что-то. »;
Знаете, не имеет значения, что он скажет. Важно то, что почувствуете и ОСОЗНАЕТЕ вы(!) Именно это первично и важно для обретения способности опираться на себя. Ориентироваться на сви чувства.

«Мне неловко спрашивать напрямую почему улыбается.»;
То, что неловко - понятно, учитывая «Открыться кому-либо и так тяжело»; Однако потребность остается не удовлетворенной, если вы не осмеливаетесь идти вперед.

«Одно и тоже на каждой консультации.»;
Ну и спросите себя - зачем мне топтание на одном месте?

Доброго дня, Галино!
«Зараз сижу з почуттям провини і невизначеності, що час іде, а я не задіяна.»;
Якби я ставав у батьківсько-менторську позицію, я б звернув вашу увагу ось на що. Почуття провини в даному випадку надумане, адже це відповідальність вищого керівництва ставити завдання, націлювати, озвучувати власні очікування від вас.
Ви нікому не заподіяли шкоди, щоби з'явилось відповідне почуття. Тому викиньте з голови і так далі і тому подібне...

Але я ж не батько вам. Тому зверну увагу на інше. На вашу звичну модель проявляти себе у відповідальних відносинах(!) Тобто вам, очевидно, властиво «намагалась випригнути зі штанців, щоб оцінило керівництво і собі доказати, що я не нікчема.»;
Йдеться про сумніви у власній цінності як гарного фахівця.
Пригадайте, звідки і від кого могла закластися в характері така риса?

Наступне. Звернув увагу на цей момент - «Розумію, треба було раніше набратись наглості, не капати на мозок , що роботи багато»;
Як на мене, то не про нахабство. Для високих і якісних результатів в роботі потрібен конструктивний та дієвий підхід. Дотримуватись його буде і відповідально, і доречно. А реалізувати його на практиці може людина, яка впевнена в собі(!)
Вона озвучує своє бачення, подає пропозиції, аргументуючи їх фактами і розрахунками. І не бачить при цьому в своїх діях ані нахабства, ані випрошування.

Тому раджу звернутись до психолога, аби розібратись з дуже важливими питаннями, як от: почуття самоцінності, схильність до надмірного хвилювання через оцінку власної кваліфікації і результатів роботи, стресостійкість та деякі установки, що призводять до виснаження.
Вам реально можна допомогти. Знадобиться на теперішній час, і знадобиться на майбутнє.

Добрый день, Алла!
«НОРМАЛЬНО ЛИ ЭТО В ПСИХОТЕРАПИИ?»;
Вообще-то, обсуждать коллег, как, впрочем, и обычных людей за глаза нездорово.

«Моя психотерапевт часто улыбается когда я плачу. »;
Даже не могу себе представить, что может вызывать улыбку, когда клиент на терапии плачет...
Кстати, вы своему терапевту задавали вопрос, отчего это она улыбается в тот момент, когда у вас текут слезы?
И какие чувства вызывает у вас ее реакция?

«И когда я что-то рассказываю, то перекручивает мои слова. Не верит мне. Я исполняю бесконечный монолог. Если прихожу к заключению, он кивает или повторяет мои слова. Потом снова их перекручивает на следующих сессиях.»;
Не могу ничего опредленно сказать про такой подход - какова цель такой позиции специалиста, каковы мотивы, на что направлены его интервенции.

Для вас же, как мне представляется, важным должно быть улучшение состояния, продвижение в сторону разрешения запроса. При этом обязательно уважительное и бережное отношение к вашим чувствам. Если всего этого не замечаете, то, возможно, стоит задуматься о смене терапевта.

Доброго дня, Олю!
«Підкажіть чи це прояв депресії, чи з цим варто працювати?»;
На ці питання відповім трохи згодом, адже варто розглянути ситуацію цілісно. Тобто спочатку. Згодні?

«Загалом я дуже вмотивована, люблю ставити та досягати цілей, надихатись, планувати»;
Звучить привабливо і позитивно. Однак не цього разу. Адже в пості позначаєте «Вчора зловила себе на думці, що насправді єдине чого б мені хотілось це емоцій але я для цього нічого не хочу робити.»;
Тобто ваші звичні налаштування дають ЗБІЙ(!) А через що? Через оце «А також уваги чоловіка, якої теж немає.»;
Допоможіть уточнити, що відбувається між вами і чоловіком? Чому, на вашу думку, він так себе поводить?

До речі, брак уваги від чоловіка, ваші переживання з цього приводу якось пов'язані з «Проте зараз я важу 98 кг (+22 кг за рік), п'ю антидепресанти»;?
Як давно вам призначили препарати? Це був лікар чи ви самі собі прописали?

«Проте, нічого не хочеться, хіба дивитись якісь розважальні програми (вони мені нецікаві, більше для фону).»;
Схоже на стан апатії. А на роботі «маю гарну роботу»; ваш настрій якось позначається?

Маю припущення, що вам притаманно емоційно залежати від партнера. Також переоцінювати почуття і провалюватись в апатію, коли не отримуєте бажаного. Як це називається, можна здогадатись, але по суті це не так вже й важлива назва.

Чи варто з цим працювати? Однозначно - варто. Ба більше - необхідно(!) Причому невідкладно. Звертайтесь до психолога і починайте шлях відновлення, аби не змарнувати час і не втратити себе.

Відредаговано автором 06-01-2025 10:48:07

Доброго ранку!
«ЯК ЗМУСИТИ БАТЬКІВ ДАТИ МЕНІ ЖИТИ ВІЛЬНО»;
Співчуваю вам. Опинитись в ситуації подвійної пастки, коли обидва пропоновані варіанти неприйнятні - вкрай тяжко.
Що ж робити в ситуації «А я не знаю що з цим робити, як їх переконати, і все це дуже довго вже тягнеться, через що постійний стрес, депресія і пригнічений настрій»;?
Очевидно, шукати спосіб вийти з пригніченого стану і подолати депресію(!) Тобто почати працювати з психологом щодо відновлення внутрішньої рівноваги і СПРОМОЖНОСТІ об'єктивно сприймати реальність. Лише в такому стані матимете бачення та сили для конструктивних дій.

Друге. Розібратись з постановкою завдання «ЯК ЗМУСИТИ БАТЬКІВ ДАТИ МЕНІ ЖИТИ ВІЛЬНО»;
"Змусити батьків і дати мені жити вільно" - перечитайте кілька разів і відчуйте те, що відчув я. В цьому реченні висловлена позиція абсолютно залежної людини(!)

Тому давайте спробуємо пролити трохи світла на ці питання.
Щоби змусити когось, потрібно мати ПЕРЕВАГУ в силі. Тобто діяти за допомогою нагнітання страху і покарання. Натомість ви в депресії. Та й навряд чи вдаватиметесь до застосування сили.
До речі, батьки не гребують погрозами і шантажем щось погане заподіяти собі. Тобто ведуть себе не по дорослому.

Далі. Читайте уважно - НІХТО в СВІТІ не може дати право жити вільно... окрім вас самого(!) Це шлях усвідомлення людиною свого природнього по факту народження права бути ВІЛЬНОЮ. Так, звісно, реалізувати це право буває досить складно і навіть боляче. Однак іншого шляху, аніж ОБИРАТИ себе, ставати в опозицію і боротись за себе не існує. Хіба що живити себе ілюзією - от звільнюсь, коли батьки вже відійдуть в інший світ.

Знаю, що наполягати на своєму людина може мудро і гнучко, але невпинно і послідовно. Тобто не доводячи без потреби до нездоланної кризи у відносинах з батьками. Звісно, це реально, якщо ви в ресурсному стані, коли є підтримка зовні, коли є умілий супровід з боку досвідченої людини, якою, до речі, може виступати і психолог.

Доброго ранку, Олександре!
«Кожну з яких зачепивши згадую який я нікчема .»;
В цьому реченні ви несвідомо позначили наріжний камінь своїх проблем. Згадувати невдалі стосунки і переживати з їхнього приводу потрібно підсвідомій частині особистості, щоби пірнути в стан безпорадності, слабкості, неспроможності. Що, власне, позначається словом "НІКЧЕМА."

Припускаю, що це відчуття переслідує вас ще з дитинтства. Воно стало звичним. І доволі потужним та стійким, тому намагається проявити себе у всій красі за БУДЬ-ЯКОЇ невдачі(!)

Пригадайте своє дитинтство. Яким воно було? Які переважно відчуття та емоції переживали? Як до вас ставились батьки? Що ви чули від них на свою адресу - щодо зовнішності, характеру, наполегливості тощо?

На підтвердження моїх припущень виступають ваші слова «Я вже довгий час перебуваю в депресії. А нових стосунків вже не було дуже давно !»;
Як раз депресія і є проявом знецінення людиною самої себе, придушенням емоцій і навіть агресією, спрямованою на себе(!) А інструментом забезпечення цього стану є нав'язливі думки «Я спостерігаю постійний депресивний стан ! Через нав'язливі думки (тригери) »;

Отже, враховуючи усі чинники і обставини, раджу негайно звернутись до спеціаліста. Не доречно відкладати на потім, адже вихід з депресії тоді буде ще тривалішим.

Напрямки терапії окреслені - самооцінка, робота з емоціями, позитивна трансформація сприйняття себе. Розберетесь із цим, стане все зрозуміло про стосунки.

Також раджу скористатись онлайн-форматом співпраці з психологом.
Удачі вам, Олександре!)

Доброе утро!
«ВЫВОДИТ ИЗ РАВНОВЕСИЯ ЛЮБОЙ РАЗГОВОР С МАМОЙ»;
Чувствуется, что в отношениях с мамой накопилось столько всего, что любой разговор, почти на любую и даже нейтральную тему, способен вывести вас из равновесия.
И тогда уместно посмотреть на историю ваших отношений в целом, начиная с детства.
Что помните из того раннего периода? Как мама относилась к вам?
Как вы ее воспринимали?
Чувствовали ли от нее любовь, понимание и поддежку?

«Я начинаю впадать просто в ярость»;
Похоже, что у вас выбора нет - реагировать только яростью. А ярость может быть реакцией на угрозу. Так чем мамины соображения вам угрожают? Что бы вы хотели от мамы слышать/ получать на уровне эмоций, чтобы оставаться удовлетворенной?

«И эти вредные установки мне зачем»;
Насколько я понимаю, в теории вы можете эти установки не принимать, оставаться к ним равнодушной. Но, увы, на сегодня это выше ваших сил. Вы их воспринимаете как мамин способ вас обесценить, с одной стороны, и "наставить на путь истинный" - с другой.
Получается, что мама давит авторитетом возраста и статуса, а вам это уже поперек горла?

«Впечатление что это говорится специально чтобы меня взбесить просто и затеять спор»;
Думаю, что длящийся эмоциональный клинч между вами можно прекратить. А для этого есть несколько способов, начиная с увеличения дистанции и заканчивая вашим сотрудничеством с психологом. Последнее позволит разобраться с вашей уязвимостью и выстроить здоровую коммуникацию.

«Меня устроил бы вариант :точный срок ,два года окей ,но он же говорит все может измениться и вдруг не будет возможности»;
Знаете: будет ли озвучен конкретный срок и он будет "есть землю", чтобы развеять ваши страхи и сомнения - это все не имеет, по большому счету, никакого значения(!) Такова сермяжная правда жизни. Никто ни в чем не может быть уверен. Разве что вы можете быть уверены в себе и своих чувствах... и то на текущий момент(!)
А как пойдет дальше - одному Богу известно.

Что же делать, пожалуй, спросите вы? Я отвечу - оптимально слушать свое сердце и развивать отношения. Поскольку, в том случае, если оба не вкладываются в отношения, они со временем сходят на нет и угасают.

«И жить без его мамы она имеет негативное влияние на наши отношения:она делает неловкие ситуации для меня (обсуждает моего партнера в негативном ключе ,хотя когда он рядом делает из него идеала ,он знает какая она )»;
С мамой жить, по-моему, вообще не вариант. В этом плане у вас может быть однозначная и четкая для панимания партнером позиция.

«Я его люблю ,но два года ,потом 5 такое мне не подходит»;
Чувствуется, что над вами довлеют какие-то сроки и даты. А важны ли они на самом деле? Если вы счастливы с этим парнем, если вместе строите свое настоящее и будущее, насколько тут важны конкретные сроки?
Обращайте внимание на динамику отношений - чего между вами стает больше - любви, тепла, заботы, здоровой привязанности (причем на взаимной, а не односторонней основе) - и делайте соответствующие выводы.

«Если в будущем мы не будем жить вместе зачем это тянуть ?»;
Как будто проживание вместе избавляет от проблем? Расстаться можно и спустя 10 лет совместного проживания. И спустя 20...

«Удобная ,что могу что то приготовить ,убраться и так далее»;
Спросите себя - я это делаю для него, чтобы ускорить момент совместного проживания? Или мне нравиться содержать дом в чистоте, в котором будет сытно и уютно?

«Да он зарабатывает:дороги подарки ,отдых и свидание все за его счет»;
По вашим ощущениям и наблюдениям, молодой человек чувствует свою ценность для вас? Если да, то как это выражается?

Відредаговано автором 05-01-2025 16:47:57

Доброе утро, Ольга!
«Я ответила меня такое не устраивает»;
Расскажите, какой вариант вас бы устроил, учитывая «Он сказал нету возможности по финансам (он живет с мамой ,платит за коммунальные услуги,покупает продукты ,да квартира большая но с его мамой мне не комфортно она постоянно пытается нас поссорить )»;?

«Боюсь что потрачу время зря ,возможно он не зрелый или я удобна ?»;
Потрачу время зря - это про что?
Может, у вас нет глубоких чувств к МЧ?
Парень реально зарабатывает или только на коммуналку?
Зрелый, по-вашему, это какой?

На чем основаны сомнения, удобна ли вы?

Відредаговано автором 05-01-2025 10:50:58

Доброе утро, Лиза!
«ПРОБЛЕМЫ СО СНОМ. ЭТО ОТ ЭМОЦИОНАЛЬНОЙ ПЕРЕГРУЖЕННОСТИ?»;
В человеке все взаимосвязано. Поэтому в явлениях, которые здесь описываете, обязательно присутствует влияние аффективной системы, что не равно "эмоциональной перегружености".

Если брать во внимание «Это очень неприятные ощущения для меня и вызывают тревогу. Если что, у меня бывают сонные параличи. Бывало такое часто, когда не могла пошевелиться, кошмары виделись, не могла проснуться, хоть и пыталась. Но тут, думаю, что-то другое, так как когда я слышу голоса я не сплю! И когда меняются размеры тела и предметов, я в состоянии лёгкой дремоты»;, то подобные явления выходят далеко за границы компетенции психологов. Это полноценная сфера интересов психиатрии. Поэтому оптимально обратиться на личный прием к врачу и снять волнующие вас вопросы.

«Знаю що я не хочу бачити і що я не хочу терпіти. »;
Як бачимо і як доводить ваша особиста історія, одного знання ЗАМАЛО.
Те, чого ви не хочете бачити і не хочете терпіти, все одно існує в вашій свідомості, бо існує в реальності. Натомість ваша позиція щодо небажаного поки що близька до "Я ВСЕ ЩЕ ЗАЛИШАЮСЬ НА ПСИХОЛОГІЧНОМУ РІВНІ НАДТО ВРАЗЛИВОЮ". З тими самими, що і в дитинстві, відчуттями і моделями взаємодії з навколишнім світом. Наріжним каменем тієї моделі, скоріше за все, є подавлення емоцій в собі, що потім вилазить боком на тілесному, тобто соматичному рівні.

Чому схиляюсь до такої думки? До цього змушують ваші зізнання «пробачила, люблю свою матусю.»;
Ймовірно, любите ще серцем дитини. Водночас на рівні дорослої особистості потрібних трансформацій не відбулось, адже не відбувся процес набуття сили і спроможності через проживання опозиції та природньої агресії до травмуючої поведінки матері. А це, зрештою, покликано забезпечити, між іншим, вашу емоційну АВТОНОМНІСТЬ, ВНУТРІШНЮ РІВНОВАГУ і ОСОБИСТІСНУ ЦІННІСТЬ.
Та ви й самі підтверджуєте грунтовність моїх висновків - «Але нові люди, нові події , нові проблеми, а мої реакції змінились мало. »;
Вважаю, що в процесі терапії зможете надолужити втрачене.

Відредаговано автором 05-01-2025 10:25:21

Доброго ранку!
«Проблеми зі здоров'ям виникають одна за іншою. Хвороби аутоімуного генезу. Справляюся з одною виникає інша.»;
Розкажіть, будь ласка, за допомогою чого справляєтесь з хворобами? Що вам реально допомагає? Чи є серед цього переліку підтримка рідних та близьких? Наскільки міцною є ваша віра в покращення стану і покращення якості життя?

«Медичне лікування призвело до інвалідності.»;
Дуже шкода, що так сталося. До речі, цей висновок суто ваш чи думка когось з лікарів?

«Є розуміння причин»;
Про розуміння причин варто і доречно говорити сфокусовано і виважено. Поділитись можете власним розумінням причин?

«а що з цім робити -ні. Шукаю психолога який має досвід та з розумною вартістю своїх послуг»;
Виходить, що не зовсім відсутнє розуміння, адже напрямок пошуків ви сформулювали - звернутись до психолога, який знається на питаннях психосоматики. Тобто залишається вкласти у цей мотив власну енергію і почати терапію з фахівцем. Як на мене, то сенс тут є беззаперечний.

«В наш час якщо казати прямо мало хто спілкується в житті. »;
Цікаво, звідки у вас такий висновок? У мене, наприклад, інша думка з цього приводу.

«Я вже спілкуюсь з людиною в житті тоді коли воно мене зацікавить так,що я без вагань йду на теж чашку кави.»;
Спробуйте провести межу: спілкування - романтичне? дружнє? по роботі? побутове? звичайте соціальне?
А також доречно визначити мету, для чого вам спілкуватись і які потреби завдяки спілкуванню задовольняти? І що при цьому відчути на рівні емоцій?

«Тих хто мене зацікавив там зацікавили різними цікавими темами, спілкуванням на всі всі теми як наче ми знайомі з людиною все життя.»;
Це щось схоже на пошук рідної душі, рідної людини?

«Цікавить прогулянками. Навіть інколи цікавими статтями чи порадами. Тобто відчувається що дійсно розумна доросла людина з якою я правда цікаво спілкуватись ,а не якісь підлітки.»;
Якщо ви саме така людина, яку шукаєте, то чи відчуваєте цікавість до себе з боку інших - тих, хто відчуває потребу в порадах, змістовних прогулянках, обговоренні різного роду публікацій?

Зараз я наведу приклад. Щоби купити м'ясо, не треба йти у відділ молочки(!) Там м'яса немає. Щоби купити парфуми не варто звертатись у відділ кондитерки. А ви шукаєте «Я намагаюсь спілкуватися з чоловіками на різних платформах інтернету. Але зі скількома не поспілкуюсь мене ніхто не може зацікавити.»;
Так, може, не там шукаєте?

«Ой,ні страху перед відносин в мене немає,бо вже в мене ж довготривалі стосунки,в яких у кожного є своя трішки свобода,тобто ми можемо спілкуватись як з дівчатами так і з хлопцями бо ми довіряємо один одному.»;
От цей момент поясніть, будь ласка, більш розлого. Навіщо шукаєте спілкування з чоловіками, якщо у вас довготривалі стосунки?