Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго дня!
«Боюсь саме почати розмову. його реакції. не знаю як реагувати. а ще страх, чи не знаю як назвати це відчуття, сказати про збільшення зп. іі не вистачає, але й роботи не багато. Як подолати себе.»;
Іноді страх допомагає зібратись і сконцетруватись перед обличчям небезпеки. Проте, схоже, це не той випадок. В даному разі він впливає на Вас негативно.
Водночас потрібно з'ясувати, ЧОГО Ви, насправді, хочете, бо з Вашого тексту це складно зрозуміти. Або Ви бажаєте звільнитись, або хочете підвищення зарплатні?
Погодьте, мова йде про різні сценарії бесіди.

«Як подолати себе.»;
Подолати себе - звучить, як перемогти собе, як себе підкорити.
А чому б не поставити питання під іншим кутом - як розібратись в собі? Як визначитись? Як обрати дієву модель спілкування? Як себе підсилити, не концентруючись на власних обмеженнях?

Доброго дня, Яно!
«Я відчула себе більш дорослою, коли дозволила собі не мовчати і нарешті стати проти нього. »;
Дуже добре розумію Вас і Ваші почуття. Проте... хочу донести до Вас кілька міркувань.

Перше. На мій погляд, не варто розглядати ситуацію під таким кутом, ніби потрібно стати ПРОТИ нього. Це зазвичай підліткове бажання супротиву і навіть бунту проти батьківської моделі життя(!)
Спробуйте змінити вектор - СТАТИ за СЕБЕ(!)
Цікаво, що відчули, коли уявили становище, в якому Ви за себе?

Виходячи з цієї парадигми, постає питання, а що насправді значить - "Я за СЕБЕ?" А значить, в першу чергу, те, що Вам НЕМАЄ потреби радитись з батьками, шукати їх схвалення або дозвіл приймати дорослі рішення. І, взагалі, жити своє ОКРЕМЕ життя(!)

Тож, в реальності виходить, що не стільки батько втручається у Ваше особисте, а скільки Ви приносите свої сумніви і хвилювання в батьківську родину. Це друге міркування.

До речі, з якого дива вважаєте батька нарцисом? Я б радив уникати оцих ярликів, попри те, що вони популярні, але часто й густо не відповідають науковому визначенню.

Батько, вважаю, таким способом проявляє турботу про Вас, як вміє, як його навчили. Так, не дуже розумно і виважено, дещо недолуго. Можливо, через власну тривогу щодо Вашого благополуччя, через брак усвідомлення наслідків і тому подібне. Але він Вам точно не ворог(!)

«Як поводитися з батьком щоб він перестав вмішуватися? »;
Коротка відповідь "по-дорослому". З любов'ю і вдячністю. Разом з тим ввічливо і конструктивно. Тобто м'яко по формі, але твердо по суті. Наприклад, "Тато, я тебе люблю і поважаю, проте коли мені знадобиться з тобою порадитись, я звернусь до тебе з запитанням. А поки що такої потреби не виникло, спілкуємось на будь-які інші теми. Вдячна тобі за розуміння".
Як вважаєте - зможете?

В разі, якщо впененості в собі бракує, то варто попрацювати деякий час з психологом заради підвищення самооцінки і завершення сепарації від батьків.

Відредаговано автором 16-04-2024 11:03:31

Доброго ранку!
«Я не розумію, навіщо вона це робить?»;
Доречне і вкрай нагальне питання.
Тому, маючи внутрішню силу і стійкість, можна буде це питання поставити мамі, дивлячись їй прямо в очі, не відводячи власний погляд. Це буде прояв прямих і відкритих відносин, де немає ролі мами і доньки. А є дві окремі ОСОБИСТОСТІ, кожна зі своїм правом волі.

Здається, що поки що Ви не готові піти на такий крок, адже «я відчуваю, що почала сприймати її інакше. »;
Цікаво: інакше - це як? В ролі кого? Якщо суперниці, то цією роллю відповідь не вичерпується? Можливо, там є аспект мами-зрадниці, ворога або ще чогось...

«Мені хочеться відгородитися.»;
Відгородитися - схоже на бажання сховатись. А що це Вам принесе? Від чого захистить?
Можливо, більш актуальним буде напрацювання почуття самоцінності та вміння в реальному житті відстоювати власні психологічні межі? Бачити Світ очима дорослої людини - об'єктивно, без нальоту дитинства та емоційної залежності від мами?

«Я хочу вийти із цієї ситуації достойно, але заплуталась і не знаю як…»;
Оптимально буде почати співпрацю з психологом. Він допоможе побачити ситуацію цілісно. Ви зможете розібратись в почуттях. Знайдете внутрішній центр стійкості. Напрацюєте адекватні моделі поведінки у відповідь на провокації і виклики з боку мами. І на тепер і на подальше життя це все обов'язково знадобиться.

Відредаговано автором 16-04-2024 10:16:27

Доброе утро!
Дочитал до конца Вашу исповедь. И почувствовал, как много внутри накопилось боли, тревоги, сомнений и жажды выхода из глухого угла.
В свою очередь напишу кое-что в ответ. Постараюсь кратко и по сути.

«Просто я не хочу сделать ему еще хуже. Хочу помочь. И не хочу, чтобы ему из-за меня было плохо. Но и оставаться в таких вот отношениях я тоже уже не могу»;
В этом абзаце проглядывается некое противоречие. "Хочу помочь", в смысле, ему. А ЧЕМ реально можете помочь (не на уровне деклараций), учитывая все предыдущие уколы в его самолюбие?

Идем дальше. В таких отношениях не можете дальше находиться, отмечаете Вы. И снова спросите себя, а в каких в принципе можете находиться?

Рентгеновский вопрос - Вашу взаимосвязь можете назвать здоровой?

На символическом уровне, какой сценарий разыгрываете вместе с этим парнем? Куда он может вас обоих завести/привести, если ничего не менять кардинально и сущностно? И уж, если речь зашла о переменах, то кто из вас такую задачу должен ОСОЗНАННО поставить перед собой?

«Но я УЧУСЬ держать себя в руках и КОНТРОЛИРОВАТЬ свои импульсы (это сложно).»;
Контроль, разумеется, вещь полезная. Однако, учитывая контекст Вашей истории, далеко не главная. Вам бы идти вглубь себя, разбираться в том, как Вы устроены, где сломаны, от чего, на самом деле, убегаете и встречи с чем избегаете... Это про терапию. И, разумеется, избавление от алкозависимости.

Сознательно не комментирую Ваши вопросы, поскольку все предложенные Вами варианты и соображения, имхо, консервируют тот ужас, в котором Вы пребываете.

Здравствуйте, Юлия!
«Я сейчас не могу прийти в чувства от случившегося»;
Прийти в себя можно путем ПРОЖИВАНИЯ чувств(!) Не бегства от них. Ни тем более их подавления. Именно проживание обеспечивает постепенную смену одних чувств на другие, одних эмоций на другие.

Поэтому вопрос к Вам, какие чувства испытываете в
данный момент? Их нужно в себе дифференцировать, осознать и, конечно, назвать по имени. Например, замечаете обиду или чувство предательства. Это будет начало ПУТИ обретения внутреннего равновесия(!)

А далее нужно разбираться с целым рядом важных аспектов, такими, как Ваши представления о границах допустимого в отношениях, Ваших взглядах на мужчин, Ваших ценностях и, наконец, модели построения близости.

«Сейчас я на этапе принятия и осознания, что отношения закончились.»;
Как Вы понимаете, принятие и осознание - это, по сути, естественный и здоровый процесс, хоть и порой весьма болезненный. Можете поделиться, с какими сложностями столкнулись, что НЕ принимается или принимается с большим трудом?

«Я об этом не знала, но догадывалась что он что-то мне не договаривает...»;
Вот этот нюанс можно, считать точкой ВХОДА в неосознаваемую, но проявляющуюся в реальности Вашу модель близости. Могу предположить, что есть там что-то от недоверия своей интуиции и чувствам. Может быть, опасение потерять мужчину выяснением того, что важно и волнует, но грозит ссорой и в конечном счете расставанием. Наверняка там присутствует аспект недооценки себя.

«не понимаю как выстроить доверие»;
Если Вы ведете речь о доверии к себе, то я двумя руками "ЗА".
Если мужчинам, то об этом говорить рано. Дайте времени шанс проделать его работу. И научиться трезво различать, кому из мужчин верить можно, а кого категорически не стоит подпускать к даже на пушечный выстрел.
Не премину спросить - пользуется ли доверием у Вас и Вашей мамы Ваш папа?

«как видеть хорошее, как не быть обманутой...»;
Эти опасения вполне естественны для проживаемого Вами периода. И, конечно, по одному случаю не стоит делать глобальные выводы.
Ваше чувство уверенности в себе, умение разбираться в людях, опыт достойного прохождения через разочарования и неверие, имхо, обеспечат встречу с порядочным партнером. Для этого предстоит совместно с психологом разобрать по аспектам и кусочкам Ваш способ и сценарий жизни. Поверьте, последующее качество ощущения себя сильной и счастливой того стоит.

Відредаговано автором 15-04-2024 20:45:52

Доброго дня!
«В стосунках з хлопцем вже 2 роки, вирішили взяти паузу в відносинах на тиждень. »;
Якщо вирішили, то слідуйте за власним рішенням. Ви ж не для розваги його приймали. Напевно, щось обговорювали, визначали, домовлялись.
До речі, пауза довжиною в тиждень для Вас критична?

«Хлопець відчуває до мене апатію.»;
Апатія - це такий дуже ємний термін. Краще опишіть, що було і як стало по своїх відчуттях і спостереженнях?

«Чи може якось ця пауза вплинути на це?»;
Пауза для того і береться, аби щось усвідомити, відчути і на основі цього змінити.

«Че це вже все?»;
Ніби за Вашим питанням ховається страх втратити стосунки.
Припустимо (а таке можливе) стосунки завершаться, як будете себе поводити?
Чи достатньо у Вас впевненості в собі, бо саме ця риса характеру дає можливість гідно прожити розставання?

«Як боротися з цією апатією. »;
Я особисто не прихильник будь-якої боротьби у стосунках, тим більше, коли йдеться про емоції і почуття. Вони або є, або їх нема.
Краще звернути увагу на себе. Поміркувати, чим цінні стосунки для Вас? Ким Ви себе в них відчуваєте і тому подібне?

«Як повернути стосунки в те русло яке було?»;
Як говорив мудрий Геракліт приблизно 2,5 тис років тому - "Не можна увійти в одну й ту саму річку двічі."
Щось обов'язково змінюється, бо все життя - то процесс невпинних змін. Лише вони мають ознаку стабільності.

Доброго ранку, Angel!
«Як підвищити свою самооцінку для себе і для оточення людей ?»;
Спочатку усвідомити, що таке САМООЦІНКА. А це всього-на-всього суб'єктивне оцінювання людиною самої себе. От Ви в якому віці почали помічати і відчувати недооцінку себе? Після яких подій?

Колеги вже зазначали, що на формування самооцінки дитини впливають, передусім, батьки і близьке оточення. Своїми негативними висловлюваннями, навіюваннями, осудом, відсутністю підтримки і тому подібним. А зрештою дитина приймає рішення про себе, мовляв, я не дуже гарна, не заслуговую на любов і повагу, я вина, незалежно від того, що я зробила. У Вас було приблизно так?

«Чому, коли винна насправді інша людина, і розумієш те, що винна та інша людина, а чомусь відчуваєш винним себе? Як цього позбутися?»;
Для цього потрібно відновити здатність чіткого розмежування кордонів відповідальності. Саме на рівні докладання внутрішньої енергії у відстоювання своєї правоти, поваги до себе, позбавляючись при цьому несвідомого бажання отримати за жертвування собою будь-яких вигод(!)

«Така в мене проблема, що я не впевнена в собі.»;
Гарною ознакою є визнання наявності проблеми. Отже, тепер належить пройти шлях її подолання з акцентом на розвиток впененості в собі та відродження почуття самоцінності. Власне, права бути СОБОЮ і жити СВОЄ життя.

Коли я кажу про шлях, то маю на увазі, дійсно, процес проходження певних етапів. Це не стрибок у космос. Тому, окрім бажання, варто мати терпіння, а також здатність себе налаштовувати і підтримувати.

В якості потрібної інформації раджу переглянути відео.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

УМЕНИЕ СКАЗАТЬ «НЕТ»
https://upsihologa.com.ua/audio-video-557

«Что делать?»;
Задать себе вопрос, насколько Вы презираете здравый смысл и отдаетесь на волю эмоций?

«Он пье»;
«Говори л что бьет людей. »;
«потом сказал что не хочет его видеть. »;
Это Вы на этих удобрениях «расцвели»;, по словам, мамы?
Простые вопросы нужны:
Что будет с Вами в дальнейшем, сохрани Вы эти отношения?
Что будете говорить ребенку о том дяде, который его в упор видеть не хочет?

Вам знакомо ощущение, когда "в омут с головой"?
Вынырнуть и выплыть потом сможете?

Александра!
«как себя вести?)»;
Единственное, что могу Вам порекомендовать - вести себя ЕСТЕСТВЕННО(!) Слушать себя и свои чувства, быть в контакте с тем, что происходит, не спешить оценивать, сознавать динамику отношений... и делать выбор(!) - СВОЙ собственный, не опираясь ни на чьем мнение)

Доброго дня!
«Яk вnливaють зaбopoни oдин для oднoгo в cтocунkax?»;
Ну як впливають? - послаблюють Вашу самооцінку.
Ще створюють напруження в стосунках.
Пригнічують партнера.
Ведуть до пуйнації взаємин.

Відредаговано автором 14-04-2024 14:45:33

«В цих ситуаціях я егоїст.»;
Рішуче не згоден з Вашою оцінкою. З Вашого допису на мій коментар випливає ось що - відбувається перенос почуттів маленькї дівчинки Jane на свого молодшого брата(!) Цей ефект вважається вельми розповсюдженим.
Як тільки теперішні події з покупками хлопця трапляються, у Вас включається механізм регресу, тобто повернення до ситуацій і переживань дитинства. Звісно, несвідомо.

А ще вбачається (теж несвідоме) бажання компенсації в сучасному за недоотримане в минулому. Раніше, зважаючи на слова батьків «сама сказати я не могла ,бо здається,що я багато хочу ,що із-за мене бюджет постраждає.»;, забороняли собі вільно просити, а тепер «Я помічаю,що не хочу ,щоб він щось купляв собі,а лише мені.»;
З цими усіма аспектами і питаннями краще до психолога в індивидуальну роботу. Онлайн вельми для цього підходить.

Відредаговано автором 12-04-2024 18:12:18

Доброго ранку, Jane!
«МОЖЛИВО МЕНІ ЗМІНИТИ ВИТРАТИ НА СЕБЕ ЧИ БІЛЬШЕ ДОЗВОЛЯТИ ХЛОПЦЕВІ?»;
Придивившись до назви теми, з'явилось бажання запитати - розглядаєте лише такий вибір?
А глибше подивитись немає бажання?

«Помічаю за собою,що зникає настрій чи то засмучуюсь коли хлопець щось собі купляє.»;
Наче в дитинстві батьки купують собі, задовольняють власні потреби, а потреби дитини в останню чергу. Щось подібне було у Вас?
Якщо ні - то, на Вашу думку, де коріння Вашої теперішньої реакції?

«А от по моїх розрахунках його кросівки не входили в мої плани і я тоді засмучуюсь. Бо розумію,що я не все куплю що хочу,в той час як на мій догляд чи одяг іде більше грошей ,але мені наче мало.»;
А це про те, ніби Ваші потреби повинні мати пріоритет над потребами хлопця, а він чомусь не жертвує своїми на Вашу користь. І через це прикро?

«Зовсім не подобається така реакція моя,мені соромно.»;
Так, Вам соромно. А бажано, щоби як було? Маєте відповідь?

Відредаговано автором 12-04-2024 12:41:02

«Не получится. Мама в нашей семье главная. И даже если я с папой всё решу, на маму это никак не повлияет, она его даже слушать не станет… В основном папа слушает маму и делает как она скажет, а не наоборот.»;
С папой для себя, не для мамы.

«Но с ним проще как-то поговорить и договориться о чём-то.»;
Поміркуйте, можливо, спочатку варто заручитись підтримкою або хоча б розумінням з боку тата?

Доброе утро!
«У МЕНЯ ПРОБЛЕМА С РЕБЕНКОМ»;
Понятно, что у Вас проблема с ребенком. А какие, по-вашему, проблемы у ребенка с Вами - с родителями? На этот вопрос предстоит найти ответ прежде, чем как-то комментировать
описанные Вами особенности поведения ребенка.

«Ребенку 6 лет»;
У Вас дочь или сын?

«Я не знаю что делать...»;
Вы растеряны, но что-то ведь предпринимаете, каким-то образом реагируете, когда«Не хочет посещать детские кружки.»;
или «Во время прогулки проявляет агрессию к старшим детям. »;
Расскажите об этом?

«Устраивает истерики жуткие, эмоционален.»;
Важно выяснить, по поводу чего истерики?

Еще попробуйте поразмышлять/понаблюдать и понять, какие, возможно, потребности ребенка не удовлетворяются?

Відредаговано автором 12-04-2024 10:10:56