Депресія

Я напевно складно сформулювала питання, але воно по-справжньому описує те до чого я прийшла. Трохи передісторії: коли я була в другому або третьому класі мене почали булити, я не пам\'ятаю чому через те що постійно приходила додому і била себе, і мріяла про те, щоб я те забула, але це я пам\'ятаю. Коли я була в 4 класі в мене померла мати, я точно не знаю, можливо через рак крові, нам ніхто не пояснював, чому перед цим її тримали в лікарні пів року, а потім через що вона померла, висновки щодо її смерті я зробила на похоронах коли сусіди говорили, а я почула. Перші рік чи півтора, тато пив, постійно, він постійно був вдома червоний та п\'яний, тоді нас з сестрою захищав брат, а згодом тато перестав пити та закодувався, він почав приділяти нам увагу і це було незвично тому, що він ніколи так не робив. В найскладніші емоційні моменти я продовжувала бити себе та мріяти, щоб все закінчилось. Згодом я перейшла до більш болісних каліцтв, порізи, удушення, та таблетки, я думала що від цього я точно помру. Але я все ще жива, також тоді коли я ще вірила в потойбічне життя, я пообіцяла матері що піду до неї у 21, вже остаточно, і ніхто мені не завадить. Зараз я стою на порозі вибору свого майбутнього, коли потрібно обирати куди вступати, та просто намагатися, але я нічого не відчуваю, ніби мені просто стало все одно, бо я помру у 21, немає різниці де та ким я помру, тому в мене немає бажання продовжувати боротьбу. Наразі в мене є мрія полетіти в Іспанію та прожити там своє найкраще життя. Але я просто нічого не хочу заради цього робити, навіть жити. Мені просто здається, що, так як я все одно помру нащо мені ця Іспанія, нащо мені взагалі намагатися. Хоча останні свої роки я не хочу проживати зі своїми родичами та татом, я не хочу навіть спілкуватися ні з ким з них. Тому ось чому мені здається що бажання вмерти, відбирає в мене насолоду від останніх років життя. Я не знаю, чи достатньо інформації надала. Дякую Вам.

Мне кажется что у меня депрессия каждый день я плачу у меня вроде безысходность я не знаю что делать куда идти дальше где учиться

Каждый день одно и то же

Эмоций радости нет вообще

Я как застряла в яме

Пропад сил

Я рассказала об этом родителям мама сказала у тебя депрессия потому что ты лежишь и ничего не делаешь это лень

Иди занимайся делами а не лыжи и сиди на месте

А у меня нет сил что-то делать

И даже любимое дело уже не приносит радости

А еще у меня есть бабушка она всегда накручивает маму что я ленивая и это не депрессия и мало меня в детстве били

Бывает что я уже смирилась с их словами лежу ничего не делаю потому что ничего не хочется

А они заходят в комнату каждый день

Да кричат на меня оба давят морально

Я уже не знаю что делать

У меня были мысли о самоубийстве но я знаю что не сделаю этого потому что мне страшно

Мне тяжело от того что родители очень давят морально и обесценивают мои проблемы

Потому что у меня проблем быть не может

Діагностовано тривожно-депресивний розлад. П'ю антипсихотики.
Шукю психотерапевта в методі КПТ, але власне терапевтів або не знахожу або не можу собі дозволити.
В основному всі пишуть консультант чи психолог, а сертифікати мають на 20-60 годин у методі КПТ.
Намагаюсь розібратись чим відрізняються:
1) психотерапевт КПТ
2) психолог КПТ
3) консультант КПТ
Чи допоможе мені психолог кпт?
Чи психолог це те саме, що й консультант?
Чи все таки варто найти саме терапевта в моєму випадку?
Дякую.