Втрачен сенс життя

Я не хочу жити. Ми з хлопцем розійшлися я не можу цього прийняти, я не можу ні спати ні їсти, я благала його не йти. Я його люблю. Ми багато сваримось аде я не уявляю свого життя без цієї людини, я по справжньому так ніколи нікого не впускала в своє життя.

Це більше схоже на психологічну залежність, ніж на любов.
Через ЩО ви сварились?
І через ЩО розійшлися? Що сталося такого, що змусило поставити крапку?

Від мене всі завжди відмовлялися. Ще з дитинства. Усі родичі кидали друг другу а мати лишала де попало.

Ви отримали важкий досвід в дитинстві і, мабуть, боїтеся повтору минулого?
А чи ВСІ-ВСІ Вас кидали? Не було жодної людини, яка б була поряд? Як же Ви вижили в такому випадку? Мені складно в це повірити, що жодної людини не було на Вашому боці.

А я йому відкрилась і довірилась і тепер просто у мене серце розривається.

І Ви вирішили, що знову помилились з тим, що відкрилися і нікому вірити не можна? Такий висновок зробили?

зі своїми думками а вони мене так боляче гризуть що я вже не можу це слухати

І що саме говорять Вам Ваші думки?

Я нікому не потрібна і я одна в цьому світі з собою

А собі потрібні?

Разом були рік і 10 місяців

Так, це чималенький строк. Мабуть вже встигли звикнути один до одного?
Хлопцю теж було важко закінчувати відносини? Як він себе почуває зараз?

Не хочу жити, але боюсь собі нашкодити.

Це добре, що боїтеся.

Мені іноді здається що я як якась ганчірка просто помили викрутили і на смітник.

Саме ВАМ вибирати ким бути і як себе тримати. Достойно або навпаки, принизливо.

Намагайтеся заспокоїтися і напишіть, чому ви розлучилася, через що сварилися.
Почуття гіркоти від того. що пішла кохана людина, Вам потрібно прожити і пережити, проплакати і проговорити, від цього нікуди не подітися, на це потрібен час. Скільки саме - залежатиме від Вас.
Між вами були стосунки і у Вас були думки про майбутнє та фантазії. Можливо, Ви бачили більше, ніж є, можливо, Ви ідеалізували хлопця та стосунки з ним і зараз зіткнулися з розчаруванням, що Ваші очікування не виправдалися і Вам дуже боляче.
Але він уже пішов своєю дорогою. Вам важливо не просто відпустити людину, а й повернутися до себе!
Важливо проаналізувати помилки в цих стосунках, побачити у них свій внесок. а також повернутись до себе, до свого життя.
Надія, кохання, стосунки, щастя – все це насправді не розбивається. Воно так і залишається усередині Вас. Але Ви зможете все це відчути в інших стосунках, з тим чоловіком, який теж прагнутиме стосунків. Збережіть собі надію і любов.
Чого Ви очікуєте від себе? Від життя? Чого Ви хочете і до чого рухаєтеся?
За Вашими словами складається відчуття, що вам уже 90 років і життя майже закінчено. Ви молода, перспективна жінка і у Вас все життя попереду.

Добрый день!

Ми з хлопцем розійшлися

Вы разошлись по взаимному согласию или он ушел от вас?
Продолжаете ли вы еще общаться и/или встречаться.
Если вам так плохо без него, то может еще возможно все вернуть?

Я його люблю. Ми багато сваримось аде я не уявляю свого життя без цієї людини, я по справжньому так ніколи нікого не впускала в своє життя. Розумію зо це смішно але я правда не хочу жити без нього. Від мене всі завжди відмовлялися. Ще з дитинства. Усі родичі кидали друг другу а мати лишала де попало. А я йому відкрилась і довірилась і тепер просто у мене серце розривається

Доброго дня. Насправді це зовсім не смішно. Співчуваю, що Ви опинились в такій ситуації. Ви з самого дитинства страждали, тому що відчували себе покинутою. Напевно, мали надію, що нарешті знайшли людину, яка Вас по-справжньому любить і буде завжди поряд. З хлопцем Ви хотіли відчувати себе так, як не відчували з мамою, коли Вам це було дуже потрібно. Але на жаль, людська психіка влаштована так, що у дорослих відносинах відтворюються не тільки дитячі бажання, але й той біль, який був у дитини.

Щоб розібратись, чому Вам так погано зараз, отримати пдітримку в проживанні втрати близьких відносин та навчитись менше залежати від іншої людини, більше опиратись на себе, Вам варто звернутись до психолога для індивідуальної роботи.