Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброе утро!
«Решение конечно у этой проблемы есть, 1.Разговор с ним, но учитывая наш стиль общения, даже не знаю с чего начать + он не любит такие глубинные разговоры, особенно там, где его критикуют, и мне готовиться к этому надо.»;
Учитывая его особенности, вряд ли первый вариант будет иметь успех. Пожалуй, вы и сами склоняетесь к этой мысли. Тогда зачем провоцировать конфликт, который, скорее всего, не позволит вам получить ответы на волнующие вопросы ниже «Однако, я всё равно хотела предположить для своих размышлений, что это было вообще? Почему это происходит с ним и именно в отношении со мной? Он меня стесняется при других? Хотя насколько я знаю, он положительно обо мне отзывается. Он боится показаться уже для них каким-то не таким? Учитывая похожую, хоть и лайтовую ситуацию, может он так относится только к девушкам? Может я ему менее интересна в такие моменты? Тогда зачем он меня зовёт на эти посиделки? Может я вообще это себе навязала и я не выкупаю его очевидный фарс? Или же у него стиль общения подстраивается под них? Хочется хоть немного понять его действия»;

А искомые ответы можете получить, изменив форму и содержание контакта с другом. Есть такой феномен, как "Я сообщение". Суть его в том, чтобы говорить о своих чувствах вместо претензий и обвинений. Говорить, в связи с чем вы эти чувства испытываете. Говорить о том, что вы цените в дружбе и каких отношений хотите... Более подробно можете вникнуть в "тему", отыскав соответствующий материал в И-те.

Кроме того, могу порекомендовать Маршалла Розенберга с его подходом "ненасильственное общение." Мало того, что откроете для себя целый мир конструктивных коммуникаций, так еще и получите массу удовольствия.
Желаю удачи)

«Мне тогда не ходить в этот магазин больше?»;
Это вам решать.
Я бы рекомендовал направить свое внимание на проработку вашего способа быть приятной, получая взамен « реально издевательство и вторжение в мою личную жизнь и финансы»;

Відредаговано автором 25-05-2025 10:26:18

Доброе утро!
«Я даже не знаю, что вредней, прокручивать у себя это снова и снова, что бы понадеяться, что на 50 раз надоест или стараться их сразу же заменять более чем-то хорошим.»;
По моему опыту - ни то, ни другое желаемого результата не приносит. Скорее, наборот, способствоует еще большему укоренению в психике застрявших мыслей, эмоций и ситуаций, с ними связанных.

«как уметь "вытеснять" неловкие ситуации из головы»;
Не вытеснять, а разбираться с их природой, функцией и значением. Проживать и завершать незавершенные ситуации прошлого с новым ресурсом и объективным восприятием. Что поспособствует формированию конструктивного отношения к реальности, а также умению себя понимать и, при необходимости, себя ПРОЩАТЬ(!) Очевидно, проблема как раз в этом и состоит.

«Некоторые из них категорически не хочу рассказывать никому, даже психологам, хотя самую последнюю, что тяготит, решила другу рассказать, что бы легче стало, но по итогу только больше накрутила себя. »;
Накрутила себя - это про что, на самом деле? Про бессознательную потребность застревать на негативных переживаниях, считать себя какой-то не такой, не соответствующей некому эталлоному образу, вмонтированному в психику на ранних этапах жизни.

Как думаете, какой смысл в том, чтобы себя накручивать? Он точно не лежит на поверхности...
Припомнить можете, что вы преимущественно слышали в свой адрес от родителей в детстве? Что думали про себя в итоге? Что испытвали?

Доброе утро, Елли!
«Как себя вести и как обходить тему денег с ней?»;
Ответ на вопрос, как себя вести, придет сам собой после обнаружения причин вашей уязвимости(!)
Продавщица издевательски-маркетингово вторгается в ваше личное пространство. И сейчас не суть важны ее мотивы. Главное - определить, что позволяет вам ВПУСКАТЬ ее в свое личностное пространство? Вы хотите с ней дружить или быть, что называется, на короткой ноге?

«она сразу начинает говорить что денег нет только у средних, а у богатых всегда есть, тебе надо расслабиться, а еще хороший способ найти мужчину с деньгами, вообще должен дать мужчина с деньгами, потом предлагала купить корсет хотя я говорила что трудности сейчас»;
Попробуйте у самой себя спросить и почувствовать ответ - ЗАЧЕМ я открываюсь перед ней и сообщаю о своих финансовых трудностях? На какую реакцию я тем самым рассчитываю?

«Вроде она юморит, но будто злая что я у нее ничего не покупаю и стыдит меня за то что денег нет»;
Вы ее таким образом "прочитали". А какие эмоции в тот момент у вас возникли? Какие желания? Что сделать и как отреагировать?

«Я говорю, ладно, у мне же есть еще за что рассчитаться там отложенные мои вещи»;
Не похожи ли ваши слова на уступку, на позволение продавить ваши границы, чтобы что ...? Для чего поддаваться на манипуляции продавщицы?

Добрый день, Елли!
«Они считают что ведут себя нормально и ничего такого мне не говорят»;
Как видно из вашего рассказа, отношения с родителями - продолжают оставаться точками вашего напряжения еще с детства(!) В них проявляется ваша уязвимость, проистекающая из пресловутой повышенной эмоциональной привязанности к ним. А с другой стороны причиной сегодняшних ваших огорчений и разочарований является еще не завершенный процесс сепарации. То есть отделения от родителей и превращения в хорошем смысле в автономную личность, которая в состоянии делать ВЫБОР - в какой мере, с кем и какие отношения поддерживать, приостанавливать, начинать, а то и прекращать(!) Ради себя и своего благополучия.

Эту проблему оптимально решать в сотрудничестве с психологом. Что-то возьмете от него, что-то - проживете, откроете и создатите сами(!)
Как ориентир - можете обратиться в центр социальных служб по делам семьи, детей и молодежи. Такие центры есть по всей стране. а психологи там принимают на бесплатной основе. Там же могут функционировать группы психологической поддержки.

Доброе утро, Алина!
«Стараюсь активничать в жизни, но эти мысли меня ужасно доводят , неужели так будет теперь всегда ?»;
Сочувствую вам и сожалею, что страхи и навязчивые мысли та ксильно на вас влияют.
Будет ли так всегда? С высокой вероятностью нет - в том случае, если предпримите объективно правильные шаги для помощи самой себе(!)
Имею в виду сотрудничество с квалифицированным врачом психиатром, который точно определит ваше состояние и назначит адекватное лечение.
Плюс сотрудничество с психологом. Второе не менее важно, чем первое, поскольку проработка причин тревожности, навязчивых мыслей и страхов относится к сфере деятельности психологов/психотерапевтов.

«Периодами жизни бывают навязчивые мысли разные , в основном касаются моего здоровья, вдруг умру/задохнусь/ноги откажут, также бывали о про нанести вред близким . »;
Этим аспектам стоит уделить особо пристальное внимание. Все они так или иначе касаются вашего восприятия себя, отношений с близкими, в которых проходило ваше детство и, соответственно, формирование характера, становление личности, и многих напряжений, столкновений, незавершенных эмоционально ситуаций...
Что можете расскзать о своих родителях?
Как они к вам относились в детстве?
Какие у вас отношения с ним на сегодня?

«Сейчас особо актуально в голове тема - вдруг я сойду с ума . У меня такое огромное перенапряжение в голове , что я уже не могу с ним совладать и у меня страх что я схожу с ума.»;
Неудивительно, что такие опасения вас посещают, ведь психика настолько перенапряжена, а вы не находите выхода на рациональном уровне, что неминуемо появляется страх.

Поэтому задача состоит в том, чтобы бережно, шаг за шагом уменьшать напряжение, выговариваясь психологу обо всех тревожащих вас мыслях. Экологично проживать накопившиеся эмоции и находить приемлемые способы действий, а также развивать навыки самоподдержки.

В своем посте вы отметили, что стараетесь активничать в жизни. Поделитесь, в каких сферах, в чем именно и с какой целью стараетесь?

«Перш за все перестати перешкоджати собі й позбавитися від затаємної самоненависті.»;
Оця затаємна самоненависть - вона звідки? через що?

«"Я хочу і буду жити - але все одно" ... »;
Можна спробувати три крапки завести під лапки, щоби розкрити повністю перервану думку - "... але все одно ..." Все одно що?

«мені чомусь сумно, здається, що щось заважає, тому я поки що відволічуся»;
Відволічуся, аби уникнути відповідальності за власні дії, а тим часом з'явиться чарівник і « скаже, що я ні в чому не винна, і можна жити»;
То хто ж винуватить? В чем полягає вина? І, зрештою, хто той чарівник - батько? мати? коханий? Господь Бог? психолог? може, ви сама?

« Мені навіть часом вдається, а але та внутрішня дитина, котру ніколи не любили, бере гору.»;
Розкажіть, будь ласка, хоч це і вкрай складно, в чому полягає Ваша вина - дитини тихих нарцисів батьків?

«я ніяк не можу зробити останній крок»;
Це про бажання остаточно її (вини) позбавитись? Я правильно розумію?

«мама має визнати, що я не людожерка і вбивця маленьких дітей»;
Невже вона була такої думки про вас? Або ж ви це наділяли її власним сприйняттям себе такою через несвідомі причини?

«не вмію просто спокійно жити, тому життя як таке сприймаю не як життя, а як труднощі, з якими треба боротися.»;
Тобто життя дорівнює війні/боротьбі без перепочинку. Нехай так, то за що боротись? з ким? або з чим? можливо, з минулим?

Відредаговано автором 23-05-2025 17:12:55

Доброе утро!
« А мне хочется наладить хорошие отношения и чтоб я понимала все хорошо, а у меня сразу истерика и плачу»;
Вот эти моменты на сегодня главные и определяющие ход событий.
К сожалению, вы настолько эмоционально неустойчивы, что не можете адекватно воспринимать отличия и несовпадения во взглядах и привычках. Более того, над вами берут верх необоснованные страхи...

А теперь вопрос для размышлений - какому парню понравится, если его девушка истерит без повода, что вы сами и признаете?

Поэтому для вас актуально разобраться со своей тревожностью(!) Где ее корни?
Какие триггеры запускают ее в действие?
Расскажите, каким было ваше детство?
Помните ли себя тревожной из-за чего-то?
Как относились к вам родители?
Какие отношения были между ними?

И это все далеко не дежурные вопросы. Они помогут выяснить, с чем предстоит иметь дело психологу и вам, чтобы устранить причины тревожности. Поверьте, обычным общением на форуме такую проблему не решить. Возможно лишь, прояснив ситуацию, наметить дальнейшие шаги, которые подразумевают сотрудничество с психологом на индивидуальной основе.

«Так дійсно я стала зручною.»;
У цього явища обов'язково був мотив, скоріш за все, несвідомий. Бажано б, відкрити, який?
Оцей, здається, раціональний і логічний, розрахований на чемність з боку хлопця«Я у відносинах очікувала взаємовіддачі. »;
Однак, в певний момент ви ПРОПУСТИЛИ відсутність руху назустріч(!) Не зупинили себе, а продовжили і надалі занурюватись в роль зручної. Чому? Навіщо? Чим насправді керувались? Ось ці питання не можна ігнорувати, адже вони дають відповідь про те, як ви будуєте стосунки у близькості...

«Я подумала над вашим запитанням про прислугу, мабуть, тому що якщо я не стану сама це робити ми взагалі будемо і грязні голодні.»;
Якщо лінійно сприймати реальність і наслідки, то так, дійсно, можна по вуха зарости брудом. А якщо не лінійно, то ... це призвело б вас спочатку до зустрічі з необхідністю вдаватись, так би мовити, до непопулярних рішень, як то - відверта розмова з хлопцем по поділ обов'язків, відповідальності. А також сумнівів, чи не призведе така розмова до погіршення стосунків. А ще, на дай Бог, до їх втрати(!), якщо він буде суперечити і не сприйме ваш посил адекватно.

«А виходить, що більшість часу приділяє компʼютерним іграм, замість того, щоб зробити шось корисне по дому.»;
Тобто кесарю кесареве, а холопам - холопське? Така позиція в нього?

«Сподіваюсь що мені вдасться переконати, що хатні справи ми маємо робити 50 на 50»;
Одразу зазначю, щоби у вас не було марних сподівань щодо цього. Переконання не працюють(!) Вони є насправді насиллям по суті.
Лише упевнена ваша поведінка, дотримання власних поглядів і принципів, цінування себе (це все про особистісні межі дорослої людини) може спричинити відповідні наслідки. Відкрите і щире спілкування, де ви зможете позначати свої бажання і потреби. Без нарікань, звунувачень і скарг. Так, до речі, радив будувати конструктивне спілкування Бернард Шоу.

Відредаговано автором 22-05-2025 16:23:14

«Я намагаюся позбавитися від отриманої в родині програми "не живи", але вона дуже стійка, і процес просувається дуже повільно.»;
"Не живи" - сприймається як заборона на існування. А коли цей посил транслюють тривалий час рідні, то його відбиток закарбовується дуже глибоко. І паралельно в дитини формується спосіб контр-дії або ж буквального чи то символічного слідування тому посланню-настанові.
З цього приводу, що можете зазначити про свій механізм опрацювання гасла "не живи"? Який він? Як ви пристосовувались до атмосфери хаосу в родині?

Варто також уважно поставитись до аналізу ваших дій з наміром позбавитись згадуваної вище програми. Яка мета, хоча на раціональному рівні вона, ніби має бути очевидна - Я ХОЧУ І БУДУ ЖИТИ, і все одно - ? Хто має дати дозвіл, аби ви реалізували право жити?
Чи не застрягли ви на метафоричному, а, може, і фізичному рівні у боротьбі з батьками періоду вашого дитинтства?
Які саме дії, відкриття, роздуми, знахідки реально допомогли, а які не дали бажаного результату?

«Щодо тривожності: вона в мене справді дуже висока, але спеціальне дихання не допомагає.»;
Хтось вважає, що природа феномену тривожності вельми проста. Хтось дотримується протилежної думки. Враховуючи вашу ситуацію, чи може бути головним стриженем тривожності у вас СТРАХ або опасіння - а чи зможу я насправді ЖИТИ так, як хочу? Чи вдасться мені вийти з полону батьківської програми "не живи" і збудувати СВОЮ?

Доброго ранку!
«Все ніби добре, але останнім часом я почала відчувати себе не дівчиною, не партнеркою, а… прислугою. »;
Спробуємо одразу розставляти акценти. Тому питання - бути партнеркою або прислугою це чий ВИБІР? Ваш? Хлопця?

«Я перу, прибираю, готую, подаю.»;
Хатні справи дають вам задоволення? Ви чекаєте через власну активність визнання від хлопця?

«мій хлопець теж іноді щось допомагає, але здебільшого — тільки після прохання, а не за власною ініціативою.»;
Вочевидь, в нього бракує прикладу з власної сім'ї - «Можливо, в нього так було заведено в родині. Його мама все робить по дому, готує, подає й при цьому працює.»;

«Але хіба це означає, що я маю все робити сама? Хіба якщо я вдома, то автоматично стаю обслуговуючим персоналом?»;
На мою думку, аж ніяк. Проте це моя думка. А до якої позиції схиляєтесь ви?

«Ніхто не питає, чи я втомилася. Хочеться чогось елементарного — щоб хтось подбав про мене. Просто приготував сніданок і покликав: «Сідай, усе готово». Щоб я могла прокинутись і відчути — про мене подумали. Але йому таке навіть не спадає на думку. Він просто цього не бачить. А коли я починаю говорити, ділюся тим, що мене зачіпає — він замикається. Ображається. Йде в мовчання. Починає ігнорувати.»;
Дуже важливі питання підіймаєте - про вдячність, про увагу, про турботу. І це все на основі взаємності.
Цікаво, в якій формі доносите хлопцю свої бажання і очікування. Вони виглядають як прохання чи претензії?

«Наче мої почуття — це напад. А мені ж лише хочеться бути почутою.»;
Абсолютно вас підтримую. Ваші почуття і ваші бажання ВАЖЛИВІ(!)

«Але я все ж вважаю, що стосунки — це партнерство, і обидва мають долучатися до побуту. Ми часто це обговорюємо, іноді він щось робить, але мені хотілося б більшого. Можливо, я стала зручною.»;
Скоріше за все стали зручною. Десь переоцінили темпи бажаних змін у стосунках.
«Не знаю, як усе змінити і досягти гармонії між нами.»;
Пройти певний шлях, на якому варто більше цінувати себе, розумно проводити у взаєминах особистісні межі, не брати на себе зайве, не перетворюватись у нецікаву хатню робітницю.
Давати хлопцю територію і можливість проявляти ініціативу.

Більш детально на цю тему краще поспілкуватись безпосередньо з психологом. Він допоможе розвинути навички констурктивної поведінки за наявності розбіжностей між партнерами.

Відредаговано автором 22-05-2025 10:27:00

Доброго ранку!
Почну з останнього - «Цю добу що ми не спілкуємось мені дуже погано, нічого не хочу, навіть їсти, мене тошнить, морозить, це дуже страшно тому хочу пошвидше помиритись бо мені дійсно фізично погано без нього»;
Це зізнання про себе багато чого висвітлює у вашому сприйнятті себе та відносин в цілому. Буду вживати термін "емоційна залежність" (саме це проявляється у вас), в усякому разі наведені прояви спонукають до таких висновків. Прошу, будь ласка, не ображайтесь. Реальність треба визнавати, бо інакше годі й сподіватись на рух вперед.

І тому СПОЧАТКУ для вашого ж блага варто розібратись із цим явищем, а вже потім розглядати «Як зініціювати спілкування знову та побудувати стабільні відносини»;
Зараз ведемо мову про базові речі для здорових, партнерських стосунків.

«Разом з хлопцем 5 років, відносити не дуже стабільні, дуже часто сваримось В нас дуже різні погляди на майбутнє, наприклад щодо фінансів,»;
Доти, поки не будуть усунені причини для сварок, поки не подолаються принципові розбіжності у поглядах на життя, про стабільність відносин говорити не доводиться.

«через це і разом не живемо»;
Так, зовні через це. Насправді, вважаю, спрацьовують більш глибокі причини. Як бачимо, хлопець не поспішає робити вам пропозицію.
Ви розмовляли з ним про це? Чого він очікує? Що його стримує? Раджу поцікавтись. Ймовірно, дізнаєтесь багато чого важливого.

Йдемо далі.
«зараз дуже розбалували хлопців і взагалі важко знайти адекватного »;
От з яких джерел ви узяли цю інформацію? Хто кого розбалував? Куди поділись адекватні? Адже, з огляду на ваш досвід «Це перший мій хлопець у всіх планах, тому так до нього прив'язана і хочу бути з ним, хочу вже сім'ю »;, неможна стверджувати, що він такий вже багатий?

«Мені як дівчині важливо мати хоча б якусь стабільність»;
Погоджуюсь, стабільність бажана. Водночас, коли дівчина перебільшує значення хлопця в своєму житті і це на тлі того, що себе недостатньо цінує, ще не стала самостійною і самодостатньою, то стабільність буде залишатись мрією, а не дійсністю.
З цього витікає завдання - розібратись у своїх поглядах на позначені вище принципові аспекти. Краще це зробити з психологом.

«Чи варто поступатись своїми принципами заради стабільності у відносинах і щасливого майбутнього, але чи буде те майбутнє в такому випадку щасливим»;
Ви над цим розмірковуєте. А от щодо принципів - наскільки вони реалістичні, життєдайні, об'єктивні? Чи можуть вони з плином часу і розвитком особистості змінюватись? коригуватись?

«я казала що мене навіть у сварці потрібно цілувати бо відчуваю себе не потрібною, але він каже шо не може перебороти себе »;
Прикро - ви потребуєте від хлопця те, що він не може вам дати. З приводу цього уточнення - в дитинстві батьки вас завжди цілували, коли сварили, коли ви ображались? Чи не може тягнутись з минулого ця звичка і особливість? В який спосіб ви самі себе тоді заспокоювали?
Також, можливо, варто замислитись, як можете навчитись підтримувати себе у напружених ситуаціях? Як доростити власну самоцінність?

У підсумку, я би радив вам попрацювати з психологом над вирішенням нагальних проблем і питань. Користь буде відчутною, в рази зростуть ваші шанси на розбудову по-справжньому здорових відносин.

Ще пропоную свої публікації на актуальну тему

ЗАВИСИМЫЕ ОТНОШЕНИЯ – такая обычная и такая опасная вещь.
https://upsihologa.com.ua/zavisimye-otnosheniya---takaya-obychnaya-i-ta-01vtarasenko.html

Як це - полюбити себе.
https://upsihologa.com.ua/yak-ce---polyubiti-sebe--19-05vtarasenko.html

Відредаговано автором 22-05-2025 10:07:16

«В семье моих родителей папа пил и измены были , мама поступала так же.»;
Жаль. Очень похоже, что вы унаследовали семеный сценарий родителей. И мужчину встретили такого, который как нельзя "лучше" подходил для этого БЕССОЗНАТЕЛЬНОГО сценария.

«Но мама считает что я росла в «полной» семье и это было хорошо для меня.»;
Да, мама ТАК считала и была уверена, что приносит себя в жертву ради вас. У нее, наверное, были на то свои причины и свои резоны. Однако вряд ли стоит предъявлять ей сейчас претензии, но и ПРАВО рапорядиться своей судьбой у вас НИКТО не отнимал(!)
Конечно, реализовать это право, имея за спиной столь печальное наследие, не так уж и просто. Но ВОЗМОЖНО. Сценарий реально переписать, вернув себе веру в себя и свои силы, открыв то важное, что многие годы было скрыто и недоступно - самоуважение, гордость, самодостаточность.

Отец умер 2 месяца назад .. мне кажется я потеряла и отца и мужа , только по-разному..
Примите мои слова сочувствия и соболезнования.

Відредаговано автором 21-05-2025 11:05:04

Доброго ранку, Ольго!
«БАБУСЯ НАМАГАЄТЬСЯ ВИТІСНИТИ МЕНЕ З РОЛІ МАТЕРІ І ЗАЙНЯТИ МОЄ МІСЦЕ»;
Звучить як ЗАГРОЗА вашому благополуччю, чи не так?
А оскільки загроза реальна, то і реагувати на неї потрібно відповідним чином.
Ви реагуєте, звісно. Проте бажаного результату це не приносить. І тому варто розібратись, чому не приносить?
Частково відповідь знайдемо в особливостях характеру вашої мами. Натомість друга половина причин стосується напряму вас і вашого чоловіка, як сім'ї(!)
Прикро, але ви разом перебуваєте в ролі жертви психологічної агресії з боку вашої мами. Вона втручається, вона маніпулює, ображає, погрожує, принижує. А ви ображаєтесь, біситесь, визвіряєтесь на неї, страждаєте... хоча на практиці дозволяєте їй руйнувати ваше життя і здоров'я(!)

Щось вас зупиняє говорите тверде "НІ" і дотримуватись його на рівні поведінки. Чи уявляєте, що саме зупиняє? Які страхи або сумніви? Які уявлення і міркування?
Можливо, опасіння відчути себе поганою донькою? Жорсткою і бездушною людиною? Можливо, затиснутий і зберігаємий ще з дитинства страх маленької дівчинки перед ТИСКОМ всесильної фігури матері?

З власного досвіду знаю, що вийти з кола ОТИХ обмежень вкрай складно, якщо не сказати неможливо взагалі. Потрібна допомога психолога. щоби пройти з ним разом шлях ВІДНОВЛЕННЯ і НАБУТТЯ спроможності БУТИ за СЕБЕ(!)
Тому раджу наважитись і узяти кілька так потрібних вам сесій у психолога.

Доброе утро, Anastasia!
«Чувствую себя преданной со стороны всех, разбитой , стыдно за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»;
Сочувствую вам.
В том состоянии, как у вас, невероятно сложно принимать какие-либо принципиальные решения. Импульсивно, конечно, можно пытаться убежать от чувства обиды и унижения и так далее и тому подобное. Но к чему это приведет в конечном итоге? Вряд ли к чему-то хорошему.

На мой взгляд, на данный момент оптимально важно для вас разобраться с чувствами обманутой, преданной, подозрительной. И дать им возможность ПРОЙТИ, признавая тот факт, что они абсолютно обоснованы. А поможет пройти это путь внимательный взгляд на отношения с мужем, на РЕАЛЬНЫЕ события и, главное, на отношение к себе самой(!)

Начнем с «ИЗМЕНА МУЖА»;
Поскольку название темы построено с помощью предложения в утвердительной форме, то, очевидно, свой вывод вы уже сделали.
А что привело к измене? Характер мужа и его непостоянство? Его неумеренное пьянство? Его неспособность ценить вас и семью в целом?..
Вы же стыдите себя «за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»; А как, простите, можно доверять мужу, который ведет себя подобным образом? Скажите, как?

Другое дело, что пьянство и склонность к изменам не были в свое время вами оценены как УГРОЗА вашему благополучию и здоровым отношениям в семье(!)
К сожалению, вы тогда мирились, какими-то словами себя убеждали, мол, ничего страшного. Может быть, внимали маминым советам, повторяемым ею и по сей день «вообще это надо пережить, и что наверное мне нужно подумать может я давала ему мало секса»; А, по сути, ОТКАЗЫВАЛИСЬ от себя(!)
Почему так? Что помешало вовремя замечать и адекватно реагировать на очевидные проблемы?

Уверен, что со временем вы неизбежно признаете свои ошибочные установки и суждения. И пересмотрите их, что позволит жить и поступать иначе - не так, как учила мама.
Кстати, что можете рассказать об отношениях между вашими родителями? Какой пример семьи они вам демонстрировали?
Чуствовали ли вы любовь и внимание со стороны отца? от мамы?