Ирина Константиновна 1 година тому: 
Довербальна травма
Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.
| Яна Валерьевна Музик психолог Київ 19-05-2025 20:00:21 |
4
Ирина Константиновна Зубиашвили Ірина Гуральчук Володимир Анатолійович Тарасенко Здравствуйте. Если бы вы обратились к врачу с вопросом - у меня болит, например, аппендицит, но я не могу позволить себе операцию и лечение, посоветуйте мне, как самостоятельно, при помощи лекций и чтения медицинской литературы, избавиться от болезни. Ваш вопрос выглядит примерно так. Всю информацию и советы можно найти в интернете, но что действительно "лечит", так это работа с психотерапевтом, в личном контакте. Да, читая литературу и слушая лекции, вы возможно находите причины и истоки ваших проблем, но это не меняет ситуацию. 
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 19-05-2025 22:12:03 |
2
Ірина Гуральчук Если не можете позволить - у вас 2 варианта: 1) дальше продолжать не решающие проблему нарциссической травмы (а только объясняющие и информирующие) чтение книг-статей и просмотр видео, 2) искать способы позволить себе настоящее лечение с психотерапевтом. Все. Відредаговано автором 19-05-2025 22:12:42
|
А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Александр Федорович Головань психолог Дніпро 19-05-2025 23:34:06 |
4
Володимир Анатолійович Тарасенко Ирина Константиновна Зубиашвили Оксана Юрьевна Селезнева Доброго дня. Не впевнений, що те, про що Ви розповідаєте має назву "довербальна травма". Можливо, в одній з книжок Ви натрапили на цей термін, але нічого з Вашої розповіді не співпадає з психоаналітичним поглядом на довербальний період та можливі травми під час нього. Можливо коротке повідомлення не охопило симптоматику, яка притаманна таким травмам. Безумовно у Вас є проблеми. Пренатальний період часто проходить не без проблем. Та й під час пологів трапляється різне. Я особисто не знайшов кореляції між проблемами на цих періодах і психологічними проблемами в дорослому віці. Тому я б ішов класичним шляхом і звернувся до особливостей дитинства. Якщо нема змоги звернутися до психотерапевта, спробуємо щось зробити в форматі цього сайту. Але мені треба відповіді на кілька питань. На кожне бажано 4-5 речень. Яка у Вас мати? Який батько? Якими були їх відносини коли Вам було від 3 до 14 років (висновки зі спогадів та їх розповідей)? Чим ви любите займатися? Ким працюєте та які проблеми маєте на роботі?
|
Виберіть психолога для консультування з приводу складнощів в розумінні своїх потреб, бажань, вчинків та прийняття рішень
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 20-05-2025 04:00:19 |
2
Володимир Анатолійович Тарасенко Прочитала все, що Ви написали і зрозуміла, що Інтернет - це не завжди корисно. Усі несистематизовані знання просто відводять убік від .проблеми. Будь ласка, не ставте собі сумнівні діагнози. Психолог, перш ніж почати консультувати, навчається 5 років в Університеті, а потім проходить ще додаткове навчання. І керується Етичним кодексом психолога, головний принцип якого – не нашкодь! На консультації передусім збирається АЖ (анамнез життя) та проблеми. Без цього складно давати рекомендації. До того ж, потрібно бачити Вас. На мою думку, у Вас невротичний розлад (невроз). І всі випадкові лекції та незрозумілі знання лише посилюють його. Невроз не лікують, а розуміють. Знайдіть, будь ласка, можливість хоча б для однієї консультації у психолога, щоб він грамотно пояснив Вам ваш стан. Відредаговано автором 20-05-2025 04:03:49
|
| Ірина Гуральчук психолог 20-05-2025 09:40:02 |
4
Ирина Константиновна Зубиашвили Марія Радченко Павел Леонидович Басанский Доброго дня. Довербальна травма може виникати, коли немовля переживає досвід покинення — фізичного або емоційного. Також коли на плач і потреби дитяти батьки реагують агресивно: криками, невдоволенням тощо. Така травма формується і тоді, коли дитина у довербальному віці (до 1–1,5 року) не отримує належної уваги до своїх базових потреб. Зокрема і тоді, коли вона відчуває нестачу тілесного та емоційного контакту з матір’ю. Досвід, який Ви описуєте, справді важко пережити. Важливо, що Ви шукаєте можливості допомогти собі, зокрема, вивчаючи психологію, та звертаючись за допомогою сюди. Спираючись на психологічні знання, які Ви отримуєте з книг та лекцій, та аналізуючи себе, можна справді певною мірою покращити свій стан. Що стосується саме довербальної травми, то тут також буде корисною робота з тілом. Плавання, танці, ци-гун, Тай цзи, вокал, тощо. Тут важливо прислухатися до відчуттів і переживань, які підіймаються, і виводити їх на рівень усвідомлення. Ні в якому разі не заперечую важливість і цінність самостійної роботи над собою і зусиль допомоги собі своїми силами. Власне, навіть у співпраці з психологом та іншими фахівцями робота клієнта є значною складовою ефективності. Разом з тим важливо враховувати, що у Вашому випадку дуже корисним буде саме формування і проживання досвіду безпечної прив'язаності. Для цього вкрай корисним буде делікатний і чуйний психолог. Ви зазначаєте, що Ви поки що не можете дозволити собі співпрацю з психологом. Уточніть, будь ласка, з чим це пов'язано? Через фінансові причини чи є ще якісь аспекти, що впливають на Ваше рішення не співпрацювати зараз зі спеціалістом?
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 20-05-2025 10:21:59 |
2
Ірина Гуральчук Доброго ранку! Якщо вже так - цитата:
Будь ласка, порадьте щось (тільки не "вам потрібна терапія з психологом", бо поки що я не можу собі цього дозволити). цитата:
коли мене щось по справжньому лякає, я не можу вдихнути глибоко Це буде один з напрямів самопомочі. Наведіть хоча б декілька своїх страхів, аби можна було краще усвідомити ваші небезпеки? Інший напрямок полягатиме у розвиненні власної здатності реагувати конструктивно на думки і образи, що викликають стах. До речі, страх - природна реакція організму на небепеку. Тому, коли людина говорить собі - я зараз налякана, відчуваю страх і для цього є цілком реальні підстави, то рівень страху через це визнання мимоволі понижується. Паралелльно можно підключати техніки дихальної десенсибілізації - "черевне", за "квадратом" і т.д. Про них знайдете інформацію в Мережі. цитата:
Щоб вийти з цього стану, потрібно або прислухатися до певного ритмічного звуку, або почати вистукувати певний ритм І незалежно від відповіді можете продовжувати дослідження і пошук прийнятних інструментів заспокоєння та відновлення повноцінного дихання. Щодо зрозумілих ваших прагнень - цитата:
Зараз я намагаюся позбавитися від усіх своїх травм за книгами й лекціями психологів, але із довербальною травмою дуже важко справитися.
|
| 21-05-2025 20:15:19Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382234 для Володимир Анатолійович Дякую за відповідь. Схоже, я висловилася не дуже ясно. Я намагаюся позбавитися від отриманої в родині програми "не живи", але вона дуже стійка, і процес просувається дуже повільно. Я подумала, що важкість цього процесу можна пояснити тим, що в мене є "довербальна травма". Це було б цілком логічно (принаймні, мені так здається). Я вже не впевнена в тому, що використовую термін "довербальна травма" правильно, але в кількох книгах, які я прочитала, йшлося, що він також включає травму, отриману немовлям в разі, якщо у його матері були ускладнення в період вагітності. Можливо, я помиляюся.Щодо тривожності: вона в мене справді дуже висока, але спеціальне дихання не допомагає. Лікуюся за інструкцією по боротьбі із генералізованим тривожним розладом (його опис дуже співпадає із моїми симптомами). |
| 21-05-2025 21:00:51Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382233 для Ірина Гуральчук Дякую за відповідь. Я не впевнена в тому, що вжила термін "довербальна травма" правильно. В кількох книгах, які я прочитала, йшлося, що цей термін стосується також патернів, зафіксованих у підсвідомості немовляти в разі, якщо у матері була складна вагітність. Можливо, це помилка. Дякую за пораду щодо роботи з тілом - фізична активність мені завжди дуже допомагала.Я не хочу працювати з психологом тому, що дуже люблю все робити сама. Мені подобається можливість самостійно визначати інтенсивність роботи (при моїй кількості проблем один чи навіть двічі на тиждень - це ні про що). Подобається багато читати й розбиратися в тому, що зі мною відбувається. Зрештою, все це дає набагато сильніший і виразніший ефект, ніж робота низької інтенсивності (принаймні, мені так здається). Це при тому, що для того, аби розібратися в усіх хитросплетіннях твоїх проблем, психологові потрібно чимало часу, а я дуже поспішаю, бо всі здобуті в родині проблеми беруть мене кількістю і буквально валять з ніг. Можливо я, як і всі діти з нарцисичних родин, просто не можу лікуватися в людини, яка не пережила все це сама (або хоча б не спеціалізувалася на цьому пару десятиліть). Зрештою, не всі психологи добросовісно ставляться до власних психологічних проблем, і часом на терапії в мене складалося враження, що пацієнт тут не я (не завжди, і це зовсім не означає, що я думаю, нібито всі психологи мають ментальні негаразди, але негативний досвід завжди дуже відлякує). Я ходила до 7 психологів, і кілька з них мені дуже допомогли, а кілька - нашкодили (складалося враження, що спеціаліст розмовляє не зі мною, а із образом мене у своїй голові). Я більше не готова ризикувати. Принаймні зараз. |
| Ірина Гуральчук психолог 21-05-2025 21:43:20 |
Доброго вечора.
Дякую за уточнення. Розумію, що Ваш досвід співпраці з психологами був непростим — і це привело Вас до рішення більше не звертатися по професійну допомогу. Ви спробували працювати з кількома спеціалістами, але не зустріли тієї глибини, інтенсивності чи, можливо, чутливості, якої потребуєте. Це, здається, зміцнило Ваш намір іти шляхом самостійного вивчення психології й самодопомоги. І водночас — Ви звертаєтеся до психологів на цьому ресурсі. Можливо, це свідчить про певний внутрішній конфлікт: між бажанням усе вирішити власними силами й тим, що потреба в діалозі, у психологічному контакті з кимось усе ж лишається. За високими очікуваннями від фахівця — такими, які, ймовірно, складно комусь виправдати — та за сімома невдалими спробами, можливо, стоїть щось більше: недовіра? До себе, до інших, до світу? І ця недовіра — вона болить? Турбує? Ваш інтелектуальний ресурс, готовність занурюватися в психіку й аналіз — справді сильні сторони. І можливо, як Ви вже вивчаєте психологію, стає все складніше знайти фахівця, який не здасться Вам поверховим. Але чи це означає, що ніхто вже не пройде "кастинг"? Можливо, хтось усе ж зможе бути поруч не як суперник у знаннях, а як людина, яка витримає — не конкуренцію, а близькість? Пишу це з іронією — не щоб образити, а щоб створити простір для щирого діалогу. Навіть якщо це викличе роздратування чи опір — це теж щось, із чим можна бути в контакті. Бо за знеціненням тих семи психологів, можливо, стоїть не лише критика — а біль, втома й недовіра, яку важко нести наодинці. Це лише моя гіпотеза. А як Ви це відчуваєте? Якщо хочете, можна далі дослідити: Як саме завершувалася співпраця з тими фахівцями? Що саме не влаштовувало? Чи вдалося це проговорити? Якою була відповідь з їхнього боку? Що стало вирішальним у припиненні роботи?
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 21-05-2025 22:13:24 |
цитата:
Можливо я, як і всі діти з нарцисичних родин, просто не можу лікуватися в людини, яка не пережила все це сама (або хоча б не спеціалізувалася на цьому пару десятиліть). ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ПЕРЕЖИЛИ ВИ В ДИТИНСТВІ НАРЦИСИЧНУ ТРАВМУ? https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-21-02pavelbasan.html ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ПЕРЕЖИЛИ ВИ В ДИТИНСТВІ НАРЦИСИЧНУ ТРАВМУ? ЧАСТИНА ДРУГА https://upsihologa.com.ua/yak-zrozumiti--chi-perezhili-vi-v-ditinstvi-22-02pavelbasan.html но разве не найдется у вас теперь такая отговорка: цитата:
Зрештою, не всі психологи добросовісно ставляться до власних психологічних проблем, і часом на терапії в мене складалося враження, що пацієнт тут не я Ведь так подумать и сказать можно про любого специалиста. Уверен, что обесценивать вы научились не хуже родителей. Нарциссический радикал тоже имеете. Это заметно даже по переписке. Осознаете ли его? Знаете ли как с ним работать?
|
| 22-05-2025 10:12:17Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382286 для Павел Леонидович Павло Леонідович, ви стверджуєте, що в моїх словах відчувається нарцисичний радикал (я не спеціаліст, але інтернет стверджує, що нарцисичний радикал вказує безпосередньо на НРО). Це ваша професійна думка, але НРО - це дуже серйозний розлад, а я написала всього кілька повідомлень. Чи не замало цього для такого серйозного діагнозу? Тим паче не розумію, чому ви вирішили, що я навчилася обезцінювати "не гірше, ніж батьки"? Ви ніколи не спілкувалися з моїми батьками. Це лише моя думка, але гадаю, що захмарного рівня майстерності, якого досягли вони, мені не осягнути і не досягнути=) Хоча вийти з нарцисичної родини абсолютно здоровим неможливо, і проблема звички до знецінення, безумовно, існує, але я над нею працюю (навіть старанніше, ніж над іншими, бо дуже не хочу бути схожою на батьків).Цитую вас: "но разве не найдется у вас теперь такая отговорка: цитата: Зрештою, не всі психологи добросовісно ставляться до власних психологічних проблем, і часом на терапії в мене складалося враження, що пацієнт тут не я ? Ведь так подумать и сказать можно про любого специалиста." Ні, не знайдеться. Знайдеться інша - зазвичай спеціалісти, які роками працюють із цією проблемою, коштують надто дорого як для мене. |
| 22-05-2025 10:38:24Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382285 для Ірина Гуральчук Перечитавши свою відповідь я зрозуміла, що нагадую пацієнта під кабінетом лікаря, який тільки й чекає питання "на що ви скаржитесь" тільки-лиш для того, щоб розповісти про накипіле. Ви абсолютно праві - потреба у діалозі лишилася, але спілкування із родичами навчило мене ставитися до оточуючих досить підозріливо. Зрештою, як я написала, не всі 7 спроб були невдалими - частина психологів мені дуже допомогли, просто терапія припинилася із різних причин (в одному випадку не було коштів продовжувати; в іншому я зрозуміла, що психолог в окремих моментах допомагає, але не розуміє специфіки нарцисизму: радить пробачити батьків і негайно перестати згадувати про них - ніби почуття можна просто вимкнути, повернувши важіль; в третьому психолог дала завдання бурхливо виразити емоції при ній - того разу я злякалась і перестала записуватися на подальшу терапію, про що трішки шкодую).Я не намагаюся змагатися із психологами у знаннях, я просто все життя прожила в родині, де ніколи не було зрозуміло, що відбувається. Повний хаос. Абсурд у словах, вчинках і навіть міміці дорослих. І ще тебе ніхто не чує - здається, що про факт твого існування просто не здогадуються. Із тихими нарцисами завжди так, розумієте? І у випадку з кількома психологами, до яких я зверталася, повторювалося те саме - здавалося, що мене не чують. Нібито моїх почуттів, думок і слів просто не існує. Або ж вони просто не мають для спеціаліста ані найменшого значення. Я не кажу, що психологи, до яких я зверталася, не були професіоналами, але проблема повторювалася з разу в раз. Не виключено, що я просто звикла говорити завуальовано, і сама цього не помічаю. А можливо, я сама підсвідомо обираю саме спеціаліста, який мене не чутиме. Але якщо це так, то який сенс шукати чергового лікаря? Це надто ризиковано. Краще полікуватися самій, а тоді, коли хмари розійдуться (а вони таки розходяться, бо, зрештою, я працюю над собою саме по інструкціях від психологів - просто даних не вживу, а через книги чи у відео на YouTube), можна буде спробувати звертатися до психологів короткостроково - під конкретні задачі (можливо це допоможе "обдурити" той механізм, який примушує мене обирати психолога, який мене не чутиме)? |
| Ірина Гуральчук психолог 22-05-2025 11:27:12 |
Хочеться Вас підтримати на цьому непростому, але важливому шляху.
Схоже, зараз Ви знаходитеся на етапі, коли назріла необхідність виплеснути наболіле — і злість та образу на батьків, і розчарування в спеціалістах. І, як на мене, це нормальний, чи навіть необхідний етап. Важливий момент, який, наскільки я зрозуміла, Ви вже самі помічаєте — Ви, хоч не хоч, після пережитого досвіду, будете заходити в будь-які стосунки, і в тому числі в клієнт-терапевтичні, з недовірою і підозріливістю. Тож налагоджувати контакт буде непросто і не кожен з цим впорається. До, речі, мені бачиться важливим на цьому етапі саме прийняти цю недовіру як те, що Ви поки що не можете змінити. Відредаговано автором 22-05-2025 11:27:58
|
| Ірина Гуральчук психолог 22-05-2025 11:58:13 |
1
Хочу поділитися гіпотезами про ось цей дисонанс між тим, що Ви звертаєтеся із запитаннями сюди і разом з тим декларуєте свій намір працювати над собою самостійно: Можливо не вистачає підтримки від самої себе і впевненості, і наче необхідно, щоб ми засвідчили, що Ви на "правильному" шляху. Але правильного шляху немає — є Ваш. Також можливо за цим несвідома потреба доотримати підтвердження, що Ваші психологи були неправі, а от Ви права. Навіть якщо на свідомому рівні Ви цей досвід проаналізували і прийняли, але по інерції може ще "дограватися" такий сценарій. Або ж це також інструмент для того, щоб довиразити накипілий біль, на тих, хто готовий чути. Мені відгукується Ваша позиція відноситися обережно до діагнозів (НРО, тощо) — це компетенція фахівців в сфері медицини. Втім, не можу не звернути увагу на такий цікавий момент, що, здається, і батьків Ви нагородили діагнозом (ярликом) — нарциси, і собі діагнози приміряєте (ГТР)... На що ще хочу звернути увагу — що оцінювання може в цьому випадку бути не на Вашу користь і заважати чесному пізнанню свого внутрішнього світу. Важливо враховувати, що якими б не були наші батьки, ми від них багато всього беремо. І питання в тому, як ми з цим обходимося далі. Але важливо це все чесно помітити, щоб свідомо, з мудрістю і турботою до себе, розпорядитися тими чи іншими надбаннями. Тому може бути корисним заходити в дослідження свого внутрішнього світу не як інквізитор. Не впиратися в переконання нарцисичне=зло і все, а дивитися на певні свої риси і аспекти, як на те, що сформувалося як закономірний наслідок в тих чи інших умовах. А щось закладене від природи. І щось із цього, до речі, може бути дуже навіть корисним. А щось потрібно розрядити і знешкодити. Чомусь свідомо знайти застосування, яке буде собі і світу на благо... Не через заперечення, а через цікавість до себе і прийняття. Хочеться сказати, Ви не сама на цьому шляху. Навіть якщо Вам зараз не до співпраці з кимось. Відредаговано автором 22-05-2025 12:01:18
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 22-05-2025 12:02:57 |
1
В интернете, как на заборах пишется много всякого и далеко не всему из написанного стоит доверять. Это человеческий фактор. Если бы вы прочитали мои статьи, то узнали бы из них, что радикал и структура личности - это вещи разного порядка. Я это знаю и из своего опыта работы, и из личного тоже. Но вы или не прочитали или не посчитали нужным считаться с тем, что там написано (а написано из практики, а не голой теории) - а это снова же об обесценивании. Это все радикал. А что по поводу уровня мастерства родителей, то они его НЕ достигли, они его всегда!!! имели, так как структура личности, в отличие от радикала (лишь части личности) не приобретается, она ВРОЖДЕННАЯ, с самого детства и проявляется уже с 2-3 лет. У вас только радикал, то есть результат бессознательного научения-копирования, а значит уровень действительно ниже. В этом вы, признаю, правы. Это похоже на то, как человек учится плавать - он может научится плавать в совершенстве, но в любом случае!!!, он будет плавать хуже рыбы или дельфина, ибо он НЕ родился в воде, а они в ней родились и плавание у них на уровне инстинкта. Вот также на уровне инстинкта манипулирование-обесценивание-игнор и пр. у нарцисса. И его в этом НЕ переплюнуть. Відредаговано автором 22-05-2025 12:07:29
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 22-05-2025 14:27:58 |
1
цитата:
Я намагаюся позбавитися від отриманої в родині програми "не живи", але вона дуже стійка, і процес просувається дуже повільно. З цього приводу, що можете зазначити про свій механізм опрацювання гасла "не живи"? Який він? Як ви пристосовувались до атмосфери хаосу в родині? Варто також уважно поставитись до аналізу ваших дій з наміром позбавитись згадуваної вище програми. Яка мета, хоча на раціональному рівні вона, ніби має бути очевидна - Я ХОЧУ І БУДУ ЖИТИ, і все одно - ? Хто має дати дозвіл, аби ви реалізували право жити? Чи не застрягли ви на метафоричному, а, може, і фізичному рівні у боротьбі з батьками періоду вашого дитинтства? Які саме дії, відкриття, роздуми, знахідки реально допомогли, а які не дали бажаного результату? цитата:
Щодо тривожності: вона в мене справді дуже висока, але спеціальне дихання не допомагає.
|
| 23-05-2025 15:21:40Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382308 для Ірина Гуральчук Я не відчуваю потреби в тому, щоб хтось підтвердив, що обраний мною шлях - правильний. І негативні емоції справді хотіли бути висказаними, але мети виливати біль на тих, хто хоче чути, не було (Сподіваюся. Треба ще трішки над цим подумати, бо якщо була, то це свідчить не на користь совісіті). Щодо тих психологів, які, на мою думку, мені не допомогли: я не сумніваюся в тому, що вони не були праві, бо річ була не в тому, що я вважала їхні висновки неправильними, а себе - розумнішою, а в тому, що вони висказували речі, що дуже суперечили тому відчуттю справедливості всередині, яке неможливо обдурити (наприклад - негайно пробачте батьків і просто перестаньте про це говорити? Ще не перестали? Це нікуди не годиться.).Щодо діагнозів - так, я справді їх ставлю, але лише для себе. В мене немає змоги відвести родичів, яких я вважаю нарцисами, до психолога чи психіатра (вони цього не хочуть). Але якщо діти нарцисів не будуть "ставити батькам" діагноз, то їхнє життя продовжуватиме руйнуватися. Нарциси нав'язують дітям настільки глибокий когнітивний дисонанс, що для того, щоб перестати бути "адвокатом злодія" треба спочатку безкомпромісно перестати заперечувати той факт, що це - злодій. Безумовно існує небезпека, що деякі люди почнуть призначати цей діагноз цілком здоровим батькам і партнерам, але небезпека, що людина, яка звернулася до поліції, вкрала гроші сама в себе і звинуватила іншого, теж існує. Але корисності інституту поліції цей факт не відміняє. Зрештою, всі діагнози, які я "ставлю" (крім нарцисизму) - це формальність для мене. Я вважаю, що в мене ГТР, але його може й не бути. Але те, що зі мною відбувається, нагадує ГТР (і багато чого ще, але це вже інша історія), а інструкція по боротьбі з ГТР дуже допомагає, то чому б і ні? Оцінювання справді буває не на мою користь, але краще перепанікувати. Так я, принаймні, нічого не пропущу. Я справді ставлюся до себе як інквізитор, але я вже знайшла інструкцію по боротьбі з цим. Прочитала, що це караючий внутрішній критик - той, що навіть не ставить умови, за якої ти можеш бути хорошим, а просто карає тебе за факт твого існування. І саме зараз я намагаюся його перемогим. У різний спосіб. Це дуже важко, тому що у нього об'єктивно немає причин мене ненавидіти, тому з ним практично неможливо вести діалог. Зазвичай мені вдається вимкнути цей голос тільки тоді, коли я визнаю, що немає ніяких причин і умов. Не треба намагатися зрозуміти, чому він мене ненавидить. Просто треба перестати з цим погоджуватися. Дуже дякую за вашу підтримку. Дуже приємно усвідомлювати, що ти не сам!! |
| 23-05-2025 15:45:01Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382234 для Володимир Анатолійович Щодо мого механізму "не живи" - він проявляється у два способи.Менш травматичний: підступний самосаботаж (я примудряюся дивовижним чином уникати грошей і чудових можливостей навіть тоді, коли їм майже вже вдається мене зловити). Часом здається, що я ніби кажу світові "А МЕНІ Й НЕ ХОТІЛОСЯ!!!". І це повторюється з разу в раз із різними сумами грошей і різними можливостями. А коли я все ж якимось дивом потрапляю в сачок до чергової можливості, я кажу "та ні, не може бути", і починаю творити щось дуже дивне, в результаті чого просто цю можливість втрачаю. І мені в цю мить здається, що мене за сонячне сплетіння тримає невидима ворожа рука, а в голові стає легко, і веселий голос під'юджує "не робити", "зробити абияк", "відкласти" чи "почекати" (саме так весело кілька дорослих родичів нібито жартома закликали діяти, коли я була маленькою). Це представлялося як "можливість звільнитися від нудної справи і йти гуляти". Але посмішка в них при цьому була дивна. І погляд теж... Другий спосіб - гірший, тому що це буквально впевненість у тому, що довго я не проживу. Як пристосовувалася до хаосу. У багато різних способів. Брала на себе роль дорослої, немагалася раціоналізувати дії, слова і вчинки дорослих (насправді вони хороші, я просто не так зрозуміла), намагалася сприймати все з чорним гумором і, врешті, просто поменше спілкуватися з дорослими й світом узагалі. На щастя, в мене була своя кімната. Там, або ще десь на подвір'ї, де мене нелегко знайти, я й проводила більшість часу. Яка мета побавлення від програми "не живи"? Перш за все перестати перешкоджати собі й позбавитися від затаємної самоненависті. "Я хочу і буду жити - але все одно" ... мені чомусь сумно, здається, що щось заважає, тому я поки що відволічуся, а потім, можливо, виявиться, що я таки заслужила на життя (відкриються двері в інший вимір і чарівник скаже, що я ні в чому не винна, і можна жити). Так, мабуть це почуття вини. Базове почуття дітей тихих нарцисів. Від нього дуже важко спекатись. Мені навіть часом вдається, а але та внутрішня дитина, котру ніколи не любили, бере гору. Я лікую її по інструкції від спеціаліста з тілесної терапії, (висадіть свою дитину на стілець, поговріть з нею, перепроживіть ту ситуацію, скажіть їй, що ви прийшли за нею, і тепер все буде по іншому), і певні результати це дає, але я ніяк не можу зробити останній крок. Реально допомагають лекції про тихих нарцисів - щоразу після них я почуваюся набагато краще. Але через деякий час на очі знову опускається туман вини =( Я справді застряла в боротьбі з батьками, і котрась із частин мене досі чекає від мами дозволу на життя (мама має визнати, що я не людожерка і вбивця маленьких дітей). Все це трималося на рівні почуттів і навіть толком не виходило у свідомість. Щодо "своєї програми" - коли почуття вини відступає, я не сумніваюся в тому, що зможу збудувати своє життя. Звісно, в мене з цим купа проблем, бо я добре вмію боротися із труднощами, але не вмію просто спокійно жити, тому життя як таке сприймаю не як життя, а як труднощі, з якими треба боротися. |
| 23-05-2025 15:46:44Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382229 для Александр Федорович Олександр Федорович, я відповіла вам у приватні. Поки що я не можу писати правду (тобто погані речі) про батьків прилюдно (бо починає мучити почуття вини). Але якщо ви бажаєте відповісти публічно, аби інші відвідувачі форуму теж отримали корисну інформацію, я не проти. Тільки, звісно, без цитат з моєї відповіді:) |
| 23-05-2025 16:02:42Доповнення від автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 382286 для Павел Леонидович Павло Леонідович, я почуваюся так, нібито ви мене атакуєте. Спочатку ви запропонували мені одну із двох альтернатив: шукати психолога або і далі страждати. Але це те саме, що запропонувати проголосувати за певного кандидата у президенти сьогодні чи завтра - на вибір:) Я досі вважаю, що моя альтернатива краща - лише для мене, тут і зараз. Не для всіх.Далі ви сказали, що судячи з моїх слів будь-якого психолога можна звинуватити в тому, що він не дбає про своє психологічне здоров'я - але це ваші слова, а не моя думка. Я написала "деяких". І це справді дуже серйозна проблема, бо немає закону, за яким майбутніх спеціалістів тестували б хоча б на нарцисизм і психопатію з подальшою забороною працювати у сфері в разі, якщо вони виявляться не здоровими. Якщо нарцис, що працює в компанії - це біда для колег і компанії, то психолог-нарцис просто перетворить свій кабінет на скотобійню. Щодо ваших матеріалів - як їх прочитала, але вже після того, як написала вам відповідь. І слова "інтернет каже" - це образний вислів. Я стараюся фільтрувати джерела, але у сфері психології це не завжди можливо, тому що іноді самі психологи не можуть дійти згоди в тому, як трактувати той чи інший термін. Поясніть, будь-ласка, нарцисичний радикал і дефіцитарний нарцисизм - це ж різні речі? Чи якщо в людини є нарцисичний радикал, то її вже можна вважати дефіцитарним нарцисом? |
| Ірина Гуральчук психолог 23-05-2025 16:05:36 |
Коли Ви заходите в дослідження свого внутрішнього світу як інквізитор, проблема не зовсім (не тільки) в тому, що Ви себе караєте, а в тому, що власні "негарні" сторони, будь-що, що може бути в собі засудженим і негативно оціненим — "ховається". Ви їх не бачите. А вони є. Просто приховані від Вас. Але продовжують бути, впливати. І в тому числі — отруювати Ваше життя.
Оце "негайно пробачити батьків" в певні моменти нереальне, та з якогось боку наче і має сенс насправді. Але я б сказала не саме пробачити, а змінити погляд з оцінюючого і караючого на спостерігаючий зі сторони, безоціночний і розуміючий. Бо якщо враховувати, що ми багато чого від батьків наслідуємо, то поки ми їх демонізуємо, доти вперто не бачимо в собі їхні риси, такі як в них моделі поведінки, звички, тощо. А вони в нас є і суттєво впливають на наше життя. Розумію, що на практиці важко втілити. Перейти до безоціночного сприйняття, розуміння, спостереження того що було і є як просто фактів, що те і те є чи було, що воно має свої причини і наслідки, коли ми від цього у свій час постраждали — справді складно. Але коли ми щось в інших, в тому числі і в батьках, сприймаємо з гострим осудом — ми автоматично будемо сліпі до цих проявів в собі. Скільки від цього втікати і ховатися? Ціна чесного погляду на себе, і зцілення від тієї ж зашкалюючої тривожності — припинити звинувачувати, знецінювати, проектувати "зло" і "погане" на когось. Тоді і ми самі стаємо видимими для себе, зі своїми різними сторонами, і інші стають видимими для нас, також зі своїми різними сторонами (вже не як суцільне зло). Головна умова — залишатися тою, хто дивиться на себе з добротою, любов'ю і прийняттям. Як є. Інакше доведеться далі шукати винних, недостойних, "поганих", без кінця і краю, щоб було на кого вивантажити біль і "зло". Чомусь саме цими думками захотілося поділитися з Вами. Мабуть, з розуміння до процесу, який Ви зараз проходите.
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 23-05-2025 17:06:53 |
цитата:
Перш за все перестати перешкоджати собі й позбавитися від затаємної самоненависті. цитата:
"Я хочу і буду жити - але все одно" ... цитата:
мені чомусь сумно, здається, що щось заважає, тому я поки що відволічуся цитата:
скаже, що я ні в чому не винна, і можна жити цитата:
Мені навіть часом вдається, а але та внутрішня дитина, котру ніколи не любили, бере гору. цитата:
я ніяк не можу зробити останній крок цитата:
мама має визнати, що я не людожерка і вбивця маленьких дітей цитата:
не вмію просто спокійно жити, тому життя як таке сприймаю не як життя, а як труднощі, з якими треба боротися. Відредаговано автором 23-05-2025 17:12:55
|
Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися
Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачіЩоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.
 |
|
Наші психологи
Схожі онлайн консультації
16-05-2025
Нарцисс ли я?
22-02-2025
Что делать с дефицитарным нрациссизмом?
19-01-2025
Резко пропадает настроения
17-12-2024
Не могу понять, я интроверт или экстраверт?
08-12-2024
Становлюсь такой, как надо другим
07-12-2024
Як перестати бути занадто правильним?
07-12-2024
Стыд за своё прошлое перед парнем
03-12-2024
Проблеми з довірою,що робити?
Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції
теми: життя психотерапия семья
Рекомендуємо!
Искусство быть одному
«Жить одному», «одиночество» - слова с явно выраженной негативной окраской. Быть одиноким почти неприлично... «Быть одному» и «быть одиноким» - суть разные понятия.
Що дає нам саморефлексія?
Саморефлексія - це процес осмислення і внутрішнього аналізу своїх думок, почуттів, дій і досвіду. Щоденник саморефлексії - для чого він? Це важливий інструмент для особистісного зростання, розвитку і самосвідомості.
Теневая сторона личности
Как писал К.Г. Юнг, у каждого из нас есть определенные представления о себе, некий образ «идеальный я», которому мы пытаемся соответствовать. Теневая сторона личности (тень) - бессознательная составляющая психики...
Коротко и просто о психических защитах
Для чего нужны механизмы психологической защиты? В чем минус? Самые частые автоматические защитные реакции. + ТЕСТ и интерпретация.
Внутреннее психологическое сопротивление человека и способы его преодоления
Методы борьбы и способы преодоления внутреннего сопротивления. Что такое психологическое внутренне сопротивление человека? Найдите свою скрытую выгоду от вашего сопротивления и откажитесь от нее.
5 причин одиночества
Для каждого человека в жизни важна любовь, душевная близость и поддержка. К сожалению, вместо этого все больше людей переживает чувство одиночества...
