Психолог Александр Федорович Головань Дніпро лише онлайн

В мене сформувалось певне бачення.
В раньому віці дитина вчиться розуміти емоції в комунікації з батьками. Мати каже дитині, коли та щось відчуває: "Зараз ти розлючена", "Тебе налякала собака" та інше. В вашому дитинстві, вочевидь, цього було замало. Тому в сензитивний період не було змоги опанувати власні емоції.
На зараз ви орієнтуєтесь в емоціях оточучих краще, ніж в своїх.
До того ж, з дитинства закріпилася агресивна реакція за замовченням.

Це не норма. Але будуючі близькі стосунки Ви, потроху, навчитесь розуміти що відчуваєте. Та опануєте більш широкий спектр реакцій на співрозмовника. Залежно від зусиль, це займе від декількох років. Можна підти в терапію і прискорити, якщо це відчувається як проблема. З досвіду, це займе від півроку до двох.

Ви могли б, детальніше розповісти про відсутність спогадів, якщо це можливо:
1. Чи в повній сімї ви зростали? Які були відносини між дорослими по відгукам інших?
2. Чи не було чогось особливого в Вашому дитинстві?
3. Чим Ви пояснюєте відсутність спогадів до 14 років?

Доброго дня. Вашої розповіді мені не вистачило, щоб робити висновки. В мене є декілька питань:
1. Чи розумієте Ви емоції других людей? Розпізнаєте, наприклад, іронію?
2. Чи чули Ви в свій бік звинувачення в черствості, холодністі?
3. Чи пам'ятаєте свої емоції в дитинстві? Наведіть пару прикладів ситуацій, коли у Вас виникали різні емоції.
Дякую.

Доброго дня. Зрозуміти партнера не важко. В випадку абьюзера це навіть простіше. Їх психологія дещо примітивніша. Особливості описанні в безлічі статтей та книжок. Так, можна проконсультуватися з психологом і це доволі швидко. Але!
По перше, нема впевненості, що Ваш партнер таки абьюзер.
По друге, "бажання" з боку партнера це результуюча багатьох факторів і Ваша поведінка лише один з них.
По третє, Ваше бажання бути з партером, та ще й таке сильне, не зважаючи на його відношення до Вас, вказує на наявність проблеми.
Тому так, можна зрозуміти партнера і почати краще "відповідати" його бажаням. Але я б краще витратив час на те, щоб розібратися, чому так важливо бути бажаною без взаємності.

Доброго дня.
Схоже, його поведінка суміш підліткового бунту та захисту важливого аспекту його життя. Скоріш за все, куріння електронних сигарет це такий ритуал, який дозволяє йому відчути себе частиною групи, зайняти там певне місце. Відібрати в нього це буде важко. Я бачу три можливості.
1. Налякати. Підібрати декілька випадків з трагічними наслідками та вдало йому донести.
2. Викупити. Якщо є можливість, запропонувати йому щось, чого він хоче на обмін з цією звичкою.
3. Примусити. Тиснути на нього як тільки є така змога.
Третій спосіб дуже не надійний та відбивається на відносинах. Але чомусь трапляється найчастіше.
Перший вимогає від Вас часу та сил. До того ж потребує наявності довірливих стосунків. Можна задіяти когось, до кого він прислухається. Буває дуже дієвим.
Другий - найкращій, на мій погляд, але вимогливий до Ваших ресурсів. Це не завжди гроші, але щось потрібно віддати за це. До того ж, не завжди є таке незадовільнене бажання.

День добрый.
Плаксивость как нарушение появляется тогда, когда нервная система истощается, обычно из-за длительного стресса. После восстановления степень "слезливости" возвращается к норме для индивида. Если Вы не чувствуете себя сильно уставшей от чего-то, то, скорее всего, этот уровень - норма для Вас.
Другое дело, что Вы плачете чаще среднего человека. Вероятно, это такой способ разрядки для Вас, который был наилучшим в детстве, а затем закрепился. Если это не доставляет проблем, я бы не менял ничего. Как-то организму снижать напряжение надо и слезы не самый худший способ. Как тут не вспомнить классика: "Если ты забираешь у клиента его невроз, подумай, какой появится взамен".
Если все же менять, то я шел бы путем формирования более сильного барьера между информацией, которая предполагает слезы и той частью психики, которая дает разрешение на такую реакцию. С возможностью произвольно, т.е. по желанию, "включать" его.
Но, повторюсь, если это не доставляет проблем, я бы не менял ничего.

Відредаговано автором 02-04-2025 17:30:10

Доброго дня. В вашому віці мінливість це радше норма, ніж відхилення. Років до 25 акцент, зазвичай, більше на нових враженнях для розуміння світу, людей та себе. Але, можливо, у Вас це має дещо перебільшений рівень. Це може бути вроджена особливість. А може мати місце недосформованість вольової регуляції. А якими у Вас були батьки в дитинстві? Чи пам'ятаєте самі, може по розповідям інших, якась специфіка виховання була?

Відредаговано автором 01-04-2025 18:02:42

Доброго дня. Спробуй знайти привід з ним побачитися. Наприклад, якщо він якийсь предмет знає краще - попроси його пояснити тобі. Можете зустрітися десь, побалакати. А там як піде. Але будь готова, що він не відгукнеться на прохання чи не захоче потім продовжувати спілкування.

З мого досвіду. Коли народжується дитина, то вона, своєю безумовною любов'ю затоплює свою матір. Інколи це вирішує проблеми, які були у матері з самооцінкою. І жінка вже очікує від свого чоловіка більш якісних стосунків. Чоловік може і не погодитись на інші умови стосунків. Тому такий шлюб приречений. Можливо, це Ваш випадок. Можливо ні.
Зараз виглядає так, що у Вас є певна картинка, певне рішення, і Ви готові проговорювати лише те, що підтверджує їх. Якщо це для того, щоб набратися сміливості - тоді все Ок. Розлучайтесь.
Якщо рішення було сформоване виходячи з викривленого бачення - я б краще розібрався що відбувається.
У будь якому випадку хай Вам щастить!

Відредаговано автором 31-03-2025 16:50:04

Хм. Поки що для мене все виглядає дещо однобоким. Я, поки що, не готовий називати Вашого партнера маніпулятором та аб'юзером. Можливо він такий, а можливо і ні. Так, він, безумовно, вчиняв погано. В цьому Він не правий. Але по Вашому тексту вся - біда в ньому. Так буває вкрай рідко.

Це Ваш вибір як і з ким жити. Якщо хочете розлучитися - розлучайтесь. Але поки що я почув дуже нещасну та дуже злу на свого чоловіка жінку. На чомусь же ваш шлюб був вистроєний. Де це все? Чи не занадто ви звинувачуєте його, чи не приймаєте Ви рішення на викривленному баченні? Хочется зберегти Вас від швидкого рішення. Бо не розуміючи всього, що відбулося, є великий ризик це повторити в нових відносинах.

Відредаговано автором 31-03-2025 16:15:26

Доброго дня. З одного боку Ви, вочевидь, незадоволені відносинами. З іншого, на чомусь шлюб вибудовувався. З'явилось декілька питань. Скільки років дитині? В чому він Вам брехав?

Возможно Вы из тех 5%, которым отношения не нужны. Если так, то нет никакой проблемы. Однако несколько моментов вызывают вопросы.
Вам нравился мальчик, т.е. интерес все же был. Из Вашего рассказа вытекает, что в те периоды, когда сверстники осваивали сценарии взаимодействия, научались понимать, что им нужно от партнера, учились выстраивать отношения, Вы были заняты другими вопросами. Учитывая описанную ситуацию с родителями в тот период, я бы проверил, не имело ли место с их стороны некоторое давление на Вас по поводу "встречаний". Возможно, они, пусть не прямо, давали понять, что им эта идея не нравится. А Вы, будучи "хорошей дочкой", пошли им на встречу.
Сейчас же Вас может останавливать отсутствие навыков на каждом этапе: выбора подходящего партнера, установления с ним контакта, выстраивания отношений. Это второе, что я бы проверил.
Хотя возможно, Вы уже нашли равновесие в одиночестве и тогда сейчас вопрос только во внутреннем конфликте из-за давления со стороны матери и, возможно, общества.

Доброго дня. Не могли бы Вы немного подробнее рассказать. Как долго вы встречаетесь? Сколько встреч в неделю? Что в нем привлекает? Немного расскажите об одной из последних ссор: из-за чего, Ваша и его позиция. И, наконец, в какой ситуации прозвучала формулировка "не хочет жить в моем прошлом"?

Доброго дня. На мою особисту думку в Вашому випадку суто проблема сепарації.
Загалом, перебіг сепарації в цьому віці залежить не лише від матері, ситуації в сім'ї та навколо, але й від особливості самої дитини. Одна дитина скаже "Йди, я хочу погуляти сама", інша - не відходить навіть на крок.
Емоційний контакт у Вас з донькою гарний, ви завжди поруч. Ви дуже важлива частина її світу, частина її самої. Тому без Вас, батька, бабусі, вона відчуває себе погано. Крім того, скоріш за все, вона отримує від Вас чи через Вас все, що їй потрібно. Тобто досвіду переживання фрустрації в неї небагато. Але вона дорослішає і відстань, на яку вона може "відійти" від Вас повинна збільшуватися.
Якщо я правий щодо фрустрації, то я пропонував би Вам, дещо штучно, інколи не задовільняти її вимоги. Щоб вона отримала досвід "не отримання бажаного" і навчилася з цим бути, не боячись, що це її зруйнує.
Щодо школи я бачу дві стратегії для Вас.
1. Різкого відходу. Ви залишаєте її на чітко проговорений з нею час десь, де нема Вас, її батька чи бабусі. Наприклад на танцях чи малюванні. І робите так, доки вона не звикне. Це доволі жорсткий спосіб. Можна трохи змягчити, пообіцяв, якщо вона буде добре себе поводити, якісь подарунки. Не обов'язково куплені речі, це може бути прогулянка кудись, чи що Вона любить.
2. Повільного відходу. Ви фіксуєте час, який вона може провести без Вас і залишаєте її кожного разу на більший. Це тривалий процес. Вимагає багато зусиль і контролю за собою від Вас. Але він набагато м'ягший. Я б почав з залишання її в окремій кімнаті, чи в дворі, в тому оточенні, до якого вона звикла. Потім можна підти кудись, де вона теж бувала, наприклад, дитячий майданчик. Не важливо, з якого часу ви почнете - 5 хвилин, чі година. Це вливає лише на загальну довготривалість.

День добрый.
Ваша жизнь пока не очень счастливая, но изменения происходят. Как я понял, сейчас общения все же больше, чем в 18 лет. Парень, например, дружил. Хотелось большего, это понятно, но такие отношения - шаг вперед. Мне кажется меняется все медленнее, чем могло бы. Но и таким темпом к 30 - будет взаимная симпатия и секс, к 35 запросто можно надеяться на совместное проживание. Проблему сейчас я вижу в одном - Вы останавливаетесь, когда начинаете какие-то изменения. Постарайтесь их реализовывать полнее: спортзал - полгода-год, общение в интернете - со многими одновременно. так Вы свою судьбу найдете быстрее.
Удачи.