Психолог Александр Федорович Головань Дніпро лише онлайн

Доброго дня.
Предположу, что Ваша зависимость - это закрепившаяся форма снижения тревоги. Многие пользуются мастурбацией не только как способом физиологического удовлетворения, а и как возможностью снизить психологическое напряжение. Кто-то реже, кто-то чаще. К этому способу располагает высокое либидо. Вероятно, это Ваш случай.

Если есть желание избавиться, то я бы выстроил работу вокруг снижения общей тревожности. Добавил бы альтернативных вариантов разрядки: спорт, общение с приятными людьми, хобби.
К сожалению, самостоятельно работать со своей тревогой почти невозможно, тут нужен психолог.

Уточню, что для подтверждения моих предположений нужно гораздо больше информации. Возможно, Ваш случай не совпадает с тем, что был в моей практике. И сформируйте реалистичные ожидания. В моей работе полностью избавить клиента от проблемы не удалось, но значительно снизить частоту получилось.

Відредаговано автором 22-04-2025 11:07:46

День добрый. Иногда такие мелочи могут указывать на весьма серьезный процесс. Как, например резкое неприятие того, как супруг ест. Иногда ничего не значат. Как давно вы в браке? Если есть дети, какой возраст? Происходили ли какие-либо значимые события в течении года? Изменилась ли частота и качество сексуальных контактов за этот период? Ответы на эти вопросы, возможно, позволят прояснить, причина в том, что что-то поменялось у Вас или в ваших отношениях.

Відредаговано автором 19-04-2025 18:16:06

Доброго дня.
Складність Вашої ситуації обумовлюється віком. Якщо в дитинстві сформовані не ті психологічні установки, або не сформовані потрібні, в підлітковому віці така людина проходе кризу. Чим більше негараздів у зростанні - тим суворіша криза. З Вашого опису все доволі складно. Скоріш за все було сформоване викривлене самосприйняття та острахи щодо взаємодії з іншими. Можливо, викривлені очікування від контакту. Щоб з'ясувати точно треба провести бесіду.

Я бачу два можливих шляху.
Перший - це чекати поки доросле життя потроху підкорегує проблемні зони психіки, сформовані в дитинстві. Це шлях повільний, та більшість його проходе. Хтось швидше, хтось повільніше. Є певний ризик, що проблема не вирішиться, але він малий. Щоб прискорити проходження кризи я раджу Вам спілкуватися з реальними людьми. Краще однолітками, але можна і з дорослішими. Не будь з якими, треба пошукати тих, з ким взаємодія не викликає надмірного напруження. Ще раз наголошу, що через кризу в Вашому віці проходе більшість людей, і все закінчується добре.

Другий шлях - звернутися до психолога. Це якщо хочется пошвидше все вирішити, чи є відчуття, що сам впоратися не можешь. Враховуючи типовість запиту, навряд чи така робота буде тривати довго.

Доброго дня. Нажаль, по Вашому опису точно сказати важко. Але, загалом, схоже на зростання рівня тривоги в певних ситуаціях. Точніше сказати та з'ясувати причини можна лише після бесіди.

Доброго дня.

З мого досвіду, можливість емпатії - риса вроджена. У когось вона спрацьовує навіть тоді, коли не бажано, а у когось - вкрай рідко. Якщо здатність до емпатії низька, то її можна в собі розвинути, але це потребує багато зусиль та часу. Коли в такої людини професія не пов'язана з дослуханням до емоцій других людей (педагоги, психологи), то здатність до емпатії так і залишиться дуже обмеженою.

Ви знаходитесь на іншому полюсі. Це теж може викликати певні труднощі. Треба час, для того, щоб сформувати розуміння, щодо кого і в яких ситуаціях емпатія корисна, а коли наслідки емпатії Вас травмують. Але навіть таке розуміння не збереже Вас у випадках взаємодії з близькими, там вона може вмикатися некеровано. Щоб ця взаємодія не травмувала треба вилаштувати якісні відносини чи, коли це не вдається, дистанціюватися від таких людей.

Вочевидь, деякі моменти в відносинах з чоловіком потребують корекції. Відсутність у нього навичок в чуйності не повинно відбиватися на якості вашої взаємодії. Турбота, повага, вміння вислухати, врахування Ваших інтересів та бажаннь - все це не потребує емпатії. Тому в Вашій розповіді я більше побачив деякі нерівності в відносинах, ніж проблему відсутності емпатії у чоловіка. Доречі, з мого досвіду, найбільш стабільні відносини саме в парах, коли один партнер емоційний, а інший розсудливий. Тому ваш союз я бачу загалом скоріше гармонійним, але з труднощами в наявних видносинах.

День добрый. Проблема очень характерная для Вашего возраста, Вы не один такой. Предположу, что у Вас нет навыка устанавливать контакт и развивать отношения с девушками. В любой культуре, и наша не исключение, есть устоявшийся набор поведенческих элементов, которые предполагают реакцию со стороны противоположного пола. По видимому, Вы их не демонстрируете.

Мотоцикл - хороший шаг, но он не сделает всю работу за Вас. Нужно установить визуальный контакт, продемонстрировать свою заинтересованность (но не чрезмерную), дождаться ответной реакции. Распознать реакцию заинтересованности с ее стороны, и если она есть, продолжить дальше. И это только первый шаг. Освоить это не трудно, для этого нет необходимости сильно меняться. Если уж у Вас нет такого навыка, то сейчас самое время его приобрести.

Вероятно, у Вас в детстве сформировались определенные страхи и/или запреты на контакт с девушками. И в подростковом возрасте, когда Ваши ровесники осваивали навыки общения с противоположным полом, Вы были заняты другим. По Вашему тексту сложно сказать, на сколько эти страхи велики.

Я бы начал в лоб. Попробовал бы освоить поведенческие приемы, начал практиковаться. И только если с этим возникнут непреодолимые трудности, тогда уже задумался бы о психотерапии, изменении себя.

Повторюсь, проблема у Вас свойственная возрасту. Большинство ее решает, кто-то чуть позже, кто-то чуть быстрее. Не воспринимайте происходящее с Вами как катастрофу. Подойдите к этому как к задаче научиться чему-то новому. Даже если есть серьезные проблемы из детства, то в этой сфере для их решения, обычно, хватает несколько месяцев психотерапии. Удачи Вам!

Щодо того, на чому треба робити акцент - на власній психотерапії чи активностях по збереженню сім'ї. На мою думку в будь яких випадках, сімейних кризах, проблемах з роботою, дітьми тощо, психотерапія має приоритет лише тоді, коли вона ЗАВАЖАЄ здійснювати фактичні кроки. Якщо Ви знаєте, що потрібно робити і можете ці кроки реалізувати, то психотерапія лише приємний процес, яким МОЖНА супроводжувати основну діяльність. І навпаки, коли є нерозуміння що робити, не вдається реалізувати кроки - тоді психотерапія це основна діяльність, а все інше прийде згодом. Окремо я б поставив роботу з сімейними парами - вона допомогає вилаштувати діалог в подружжі, це завжди корисно.

Доброго дня.
На мій погляд ситуація важка, але не безнадійна. Я б призначив якийсь термін, може декілька місяців, на активні дії. Якщо за цей час нічого не зрушить - то вже треба буде змиритися.

Я бачу дві площини для активності: розмови та вчинки. Час на розмови потроху збільшував би, почав з коротких, на декілька фраз, потім подовше. Теми спочатку побутові, потім підшукав би такі, які цікавлять дружину. Треба прикласти зусиль, щоб знайти про що можна цікаво поговорити.

Але більш важливі, на мій погляд, вчинки. Кожень день потрібно щось робити. Квіти, солодощі, готувати їжу. Тут теж треба добряче напружитися. І не знижувати оберти.
Можливо є ще якась спільна діяльність - це було б добре. Перегляд серіалів, разом куховарити, може пройтись по крамницям - все підійде. Але робити з акцентом на побажання та інтереси дружини.

І жодної ініциативи щодо сексу та фізичного контакту. Ініціатива повинна йти тільки від неї.

Сподіваюсь, у Вас все вийде.

Если прокрастинация была до депрессии, то ее, как возможную причину, можем исключить. "Страх изменений" вообще - я в своей практике не встречал. Всегда это был страх чего-то конкретного. "Страх действий" тоже звучит необычно. К сожалению, я не могу в формате этого сайта помочь Вам выяснить причину. Слишком длинная цепочка вопросов-ответов.

День добрый. Вы прокрастинировали до приема антидепрессантов?

День добрый. По моему мнению, страх обоснованный. Велика вероятность, что если Вы ничего не будете менять, то повторите судьбу людей из Вашего окружения. Однако Ваши переживания дают надежду избежать такой участи. Сила этих переживаний, мне кажется, и отличает Вас от них. Но чтобы не повторить судьбу знакомого, нужно эти переживания воплотить в план, а затем в действия. Я бы не спеша начал искать информацию, особенно реальные истории. И за полгода-год есть шанс уже увидеть реальные возможности для себя. Плюс устанавливал бы контакты с новыми людьми. Глядишь, что-то и подвернется. Единственное, что лично у меня очень негативный опыт, связанный с различными коучами и прочими курсами успеха. Удачи Вам!

С учетом новой информации я подкорректирую гипотезу. Предполагаю, что по приезду Вы знали что ищете. По опыту, такое поведение(мужа) меняется крайне редко и, предположу, что еще какие-то поводы он Вам в течении этих трех лет давал. По части дальнейшего развития кризиса - я вижу два варианта:
1. Либо Вы ожидаете повторения первого опыта с обнаружением измены мужа. Что он снова станет открытым и все будет хорошо какое-то время.
2. Либо Вы решили изменить что-то в ваших отношениях, возможно уйти от него. Учитывая 3 года брака, это вариант вероятнее с моей точки зрения.
А может последовательно первый и второй. Если не получится первый - тогда изменить формат отношений.

День добрый. Я бы проверил следующую гипотезу: что проблема не в "измене". Возможно, у вас с мужем нарастает какой-то кризис. Открытый конфликт позволяет разрядить напряжение. Для этого Вы решили посмотреть его историю поиска в браузере. Что дало возможность перевести конфликт в открытую форму. То, что через несколько недель к Вам вернулись сомнения, с моей точки зрения говорит о том, что произошедшее в ходе открытого конфликта кризис, частично или полностью, не разрешило. Если гипотеза подтвердится, я бы разбирался с кризисом.

Відредаговано автором 07-04-2025 12:09:09

Дорого дня. Почуття провини буває конструктивним, навіть коли воно викликано зовні, та деструктивним, наприклад, елементом маніпуляції. Нажаль, я не зрозумів достатньо з Вашою розповіді, щоб зробити якісь висновки. Ви можете привести приклад минулого вчинку та розказати, хто і при яких обставинах нав'язував вам відчуття провини?

День добрый. Вы писали, что запутались. Возможно, мои выводы Вам в чем-то помогут.
Должен разъяснить, за время работы у меня сложилась позиция, что нет чисто мужских или женских проявлений. Есть те, которые чаще встречаются у какого-то гендера в нашей культуре. Соответственно, доминирование проявлений и обеспечит комфортную презентацию себя в одном из гендеров.
Вот что увидел по Вашим текстам. Сексуальность не проявлена, или инфантильная или смещенная. Мышление с доминированием "мужских" паттернов. Мотивационная сфера без гендерных особенностей.
Т.е. больше женские - самоощущение и полоролевая модель.
По моему мнению, такой пропорции не достаточно, чтобы делать операцию по смене пола. Она требует много ресурсов: денег, здоровья, времени. А качество жизни не факт, что улучшится.
Эта пропорция, с моей точки зрения, ближе к такой особенности поведения как трансвестизм. Возможно, вариант уехать туда, где Вас никто не знает и презентация себя как девушки в полном объеме будет более рациональным. Точно дешевле и нет стресса для здоровья. А потом, если Вы получите очень позитивный опыт, можно будет думать об смене пола. Удачи Вам!