Question

16-05-2025

Завжди була людиною яка все близько приймає до серця, завжди чогось боюсь, накручую себе,думаю про найгірше що може статися. Останнім часом це посилилось, особливо що стосується здоров'я . Кожну поколювання сприймаю як щось страшне, шукаю симптоми, кожного дня різну хворобу собі приписую. Після нещодавно перенесеної пневмонії стало ще гірше , боюсь що знову захворію. Не можу нормально жити , в постійному стресі і напрузі. Чи можна якось з цим справитись ?

Питання від: Olga; Вік: 35

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

16-05-2025 17:06:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382107 для Валентина Михайловна

Мама была и есть очень тревожной.
В семье никто не болел
Больше всего пугает смерть, и страх оставить ребенка без меня

16-05-2025 17:15:56Доповнення від автора

Ребенку 9 лет, муж есть, отношения вполне хорошие. Но...я ощущаю что основная опора на мне, что без меня будет плохо им, что они не справятся.

С мамой отношения хорошие, может созваниваться несколько раз в день. Папа умер
Есть старшая сестра, но с ней отношения не сложились,она страдает алкоголизмом.

Тревожность мамы идентична моей тревожности , особенно что касается здоровья

16-05-2025 18:03:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 382117 для Валентина Михайловна

Папа умер от Альцгеймера. Осталось чувство, что в какой-то степени я не уберегла его или не сделала что-то, что могла сделать, что продлило бы его жизнь, что не скрасила его последние дни. Болезнь эта тяжёлая, всю ситуацию долго описывать.
Мама со временем встретила мужчину , который ей на данный момент опора и поддержка, чему я очень рада.

В чем я опора в семье?.. мне кажется во многом, от принятия каких то решений и до... Особенно что касается ребенка

Боязнь что на справится с элементарными вещами , в плане одежды, ухода ( девочка), с образованием и воспитанием тем более

Почему именно про болезни не знаю
Ассоциация болезнь смерть. Канцерофобия

До рождения ребенка я такой не была в плане боязни именно болезней, а после рождения все началось и сейчас усугубилось

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Дарія Рудь
(Онлайн)

Катерина Вовк
(Київ)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

Схожі онлайн консультації

21-07-2023 Іпохондрія

12-04-2023 Іпохондрія?

21-01-2023 Іпохондрія

12-01-2019 Іпохондрія, самооцінка, довіра

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 1 · 2025-05-16 16:23:37

Доброго дня.

Ви дуже уважно і свідомо ставитеся до свого стану — а це вже значна частина шляху.

Усвідомлення і вміння дати назву переживанням справді можуть допомагати впоратися з ними.

цитата:

Після нещодавно перенесеної пневмонії стало ще гірше , боюсь що знову захворію.

Чутливість до сигналів тіла може бути посиленою після перенесеного захворювання, особливо якщо воно супроводжувалося сильним дискомфортом чи тривогою.

Також можливо, що в минулому Ви спостерігали подібні реакції у близьких, і це стало своєрідною, несвідомо засвоєною стратегією реагування на стрес.

цитата:

Чи можна якось з цим справитись ?

Зменшення загального рівня тривожності часто полегшує такі стани.

Буде корисним переглянути своє життя:
— де Ви, можливо, відчуваєте напругу, боротьбу, відсутність підтримки?
— Які ситуації викликають відчуття безсилля чи невизначеності?

З такими запитаннями можна поступово вибудовувати внутрішню опору та зменшувати напругу, яка проявляється через тілесні симптоми і надмірну увагу до них.

Answer 2 · 2025-05-16 16:58:24

Часто повышенная тревожность, страхи, переживания, что случится что-то страшное идет от тревожных родителей, а также если был опыт, что кто-то в семье долго и тяжело болел, возможно умер. Либо сам человек столкнулся со своей болезнью и тяжело это переживал.
И тут нужна работа с психотерапевтом, чтобы отделиться психологически от родителей и отделить их опыт, их мировоззрение от себя и своих взглядов, своего опыта. У них было так, они рассуждали определённым образом, но это не значит, что нужно себе это все брать. Для вас может быть мир совсем другим - более безопасным, спокойным и опыт родителей это их опыт, у вас другой.
Если мы говорим про опыт болезни либо наблюдения этой болезни у кого-то близкого, то этот опыт важно прожить, разобрать и не обобщать на все остальное. А пока переживания не прожиты, то они продолжают вызывать тревожность и страхи.

Какими были ваши родители в плане тревожности?
Кто-то болел в семье?
Что вас больше всего пугает в плане здоровья?
Какие ваши самые страшные сценарии развития событий, что может случиться?

Answer 3 · 2025-05-16 17:08:22

Какой возраст ребенка?
Есть ли у вас муж?
Какие отношения с родителями?
Вы одна в семье?
В чем выражалась тревожность мамы?

Answer 4 · 2025-05-16 17:18:37

Как давно и от чего папа умер?
Как вы это пережили?
Как маме живется сейчас, после смерти вашего отца?

В чем именно вы основная опора в семье?
С чем не справится муж без вас?

Почему вы фантазируете именно про болезни?
И про какие болезни именно?

Answer 5 · 2025-05-16 17:40:06

Доброго дня, Olga!

цитата:

Чи можна якось з цим справитись ?

Безперечно, можна(!) Щоправда, не миттєво, а поступово зменшуючи рівень хвилювання та паралельно відновлюючи впевненість в собі.
Щось ви зможете робити самостійно, а щось обов'язково спільно з психологом у плідній співпраці.

цитата:

Не можу нормально жити , в постійному стресі і напрузі.

Як бачимо, стрес і напруга стали вашими постійними супутниками, ніби без них ви вже ви. От тому і доведеться з'ясувати, де і коли були закладені основи ТАКОГО сприйняття себе і світу навколо? Очевидно, в далекому дитинтстві ви були позбавлені почуття безпеки. Що можете розповісти з цього приводу? Яким було ваше дитинтство?

цитата:

Завжди була людиною яка все близько приймає до серця

Коли людина все сприймає близько до серця, то про неї можна сказати, що вона гіперчутлива, що її особистісні кордони майже не збудовані або майже зруйновані, а в середині - слабкі опори. Тому будь-яка новина чи подія спричиняє перебільшену реакцію, запускаючи механізм накручування поганими думками. Простіше кажучи, в неї немає звичайного психологічного захисту, а також здатності ОБ'ЄКТИВНО ставитись до реальності.
І що важливо, в тому немає її провини(!)
Тому завдання терапії в такому випадку полягає у відновленні почуття самоцінності, упевненості в собі та адекватному поводженні з тривожними думками, та емоциями, в основі яких СТРАХ, ніби відбудеться щось погане.

Найбільший страх - життя може обірватись. Через нього, напевно, ви і страждаєте. Водночас цей страх спалює ваші сили, які могли б бути спрямовані на корисні дії, на те, щоби розкрити свій людьский та особистісний потенциіал.

На противагу страху вам доведеться навчитись беребувати в моменті "тут і зараз", вкладати свою енергію у те, що за вашим вибором є актуальним і бажаним, контактувати з зовнішньою реальністю, замість продукування страхів у власній уяві.

Самостійно можете спробувати дати відповідь на такі питання:
1. Яку маленьку зміну я можу ініціювати цього тижня, аби відчути, що я управляю власним життям?
2. Коли я відчуваю себе впевненою (хоча б інколи), що я роблю? де я? з ким я?
3. Що мені насправді подобається, що мене мотивує? І що я можу зробити, аби насичувати ці бажання щоденно?
4. Як мені помічати хороші моменти щодня?

Наостанок раджу переглянути відео на тему страху та тривожності.
"Страхи. Как преодолеть..."
https://upsihologa.com.ua/audio-video-466
"Тревога как прерванное возбуждение."
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

Answer 6 · 2025-05-16 18:40:14

Как давно умер папа?
Похоже, что вы не прожили утрату и чувство вины есть.
В чем и как выражалась мамина тревожность в детстве и сейчас?

цитата:

в какой-то степени я не уберегла его или не сделала что-то, что могла сделать, что продлило бы его жизнь,

цитата:

Боязнь что на справится с элементарными вещами , в плане одежды, ухода ( девочка), с образованием и воспитанием тем более

В обоих ситуациях как будто хочется быть всемогущей - могу продлить жизнь, без меня не справятся.
И тут важно разбирать, какие чувство стоят за этим? Для чего вам делать мужа таким несмышлёным и не способным позаботиться о собственной дочери? В этой есть какая-то вторичная выгода, например, страх оказаться не нужной, если без вас могут. Или чувствовать свою значимость и важность через опеку и то, что другой без вас не справится.
Почему вы считаете, что в вашей власти продлить жизнь родителю?
Тревожным людям невероятно сложно принять, что что-то они не контролируют, что не все в их власти, что есть масса вещей, на которые они не влияют.
И это тоже тема, с которой нужно работать с терапевтом.

Рождение детей всегда обостряет наши детские травмы. Потому что часто родительство возвращает нас переживаниями в нашу детскую часть. И если взрослая часть к моменту рождения ребенка мало развита, то становится совсем сложно.
А поскольку после рождения ребенка и правда вы уже отвечаете не только за себя, но и за ребенка, то страхи усиливаются в разы. И страх смерти в том числе. И его можно снизить в той же терапии, через проживание, через принятие того, что не что-то не контролируете, чтобы заметить и принять, что вы можете сделать сейчас для ребенка (и это делаете), а что не можете. Принять тот факт, что без вас можно обойтись и муж точно способен справляться со многими вещами самостоятельно.
Это позволит чувствовать себя спокойнее.
ну и разобраться с тем багажом, которые передали мама своей тревожностью и страхами

Answer 7 · 2025-05-16 20:08:43

Доброго дня, Ольга! Співчуваю тому напруженню, в якому ви перебуваєте. Скажіть, будь-ласка, як саме ви відчуваєте і переживаєте тривогу? Думки? Тілесні відчуття?