Дитячі казки. Що читати на ніч дітям?

Казки — це своєрідний спосіб здобуття родового досвіду. Адже ні для кого не секрет, що в різних етнічних групах казки відрізняються. (Наприклад, у казахському варіанті казки «Коза і семеро козенят» в кінці коза сама розпорює живіт вовкові, і звідти вистрибують живі та здорові козенята.) Казки — це найкоротший шлях донесення інформації про моральні стандарти, поданої у доступній формі.
Для дорослих же казки — це своєрідний індикатор зрілості. Можливо, ви помічали, що, прочитуючи у дорослому житті казку (або переглядаючи мультфільм, дитячий фільм), ви вже робите зовсім інші висновки, ставитеся до ситуацій, описаних у казці, не так, як у дитинстві. Це означає, що у вас змінилося світогляд (зі всіма наслідками:)).

Більшість щасливих дорослих пам'ятають, як батьки чи бабусі, дідусі читали їм у дитинстві казки, і можуть сказати, яка казка найбільше сподобалася. Казки розповідають дітям, як поводитися в різних ситуаціях, дозволяють порівняти себе з різними героями, зрозуміти, яким хочеться бути. Казки дають можливість фантазувати, уявляти, як виглядає кожен із героїв і що станеться далі. За допомогою казок дитина опрацьовує свої страхи, переживання. Недарма в психології навіть існує чудовий метод терапії — казкотерапія. Казки закладають основу світогляду дитини, її цінностей.

Детские сказки — это способ передачи детям конкретной информации в наиболее доступной для них форме. Ведь сказка позволяет объяснить на конкретном примере определённую ситуацию и учит делать выводы. В сказке ребёнок может придумать собственный конец и даже представить себя героем, что помогает ему обрести определённые желаемые реальные характеристики. Сказка — это способ воплощения мечт и сопоставления их с реальным миром в глазах ребёнка. Сказка помогает понять и часто преодолеть страхи. Поэтому в жизни ребёнка, особенно в период с 3 до 7 лет, сказка является неотъемлемым атрибутом общения как со взрослыми, так и со сверстниками.

Дитячі казки втілюють ненав'язливе виховання, передають дітям досвід поведінки. Казки бувають корекційні, авторські. Дуже добре передають народну мудрість і народні казки. Читаючи дитині казку, ви не читаєте їй мораль про правила поведінки, не «давите» на неї, а просто ненав'язливо показуєте, як можна вирішити ту чи іншу ситуацію.

Казки — це реальність, перекладена на дитячу мову. Вони розповідають дитині про шляхи вирішення завдань, які виникають у житті будь-якої людини. Їхня принадність у тому, що вони не говорять прямо «треба так і ось так», як це часто роблять дорослі. Казки допомагають дитині побути кимось, стати на місце сильного героя, або кмітливого персонажа, здійснити неможливе, допомогти іншому. У реальності потім малюк зможе використати цей досвід.

Казка — це незвичайний світ для дитини. І ті батьки, які дарують своїм дітям це чудо, закладають величезний фундамент у душу дитини. Адже сам процес читання казок батьками дітям уже зачаровує. І це чудова сімейна традиція. За допомогою казки можна вирішувати безліч дитячих проблем: страхи, тривожність, брехню, агресію тощо. Для малюків казка — це крихітний світ, у якому вони все розуміють, можуть відрізнити добро і зло, вірність і зраду, можуть перевтілитися в будь-якого героя, щоб, можливо, вирішити якусь свою дилему. Казки готують дітей до дорослого життя й допомагають формувати особистість. Казка — це те, що має завжди бути в дитинстві наших дітей.

Категоричне НІ! Навіть за дуже великого навантаження варто показати дитині, що ви можете присвятити їй час, це для дитини негласно означає, що її люблять, про неї піклуються, нею цікавляться, вона потрібна (потрібніша, ніж власні інтереси батьків). Це дуже важливо для дитини — відчувати в дитинстві таку турботу. 15 хвилин на день — це небагато за часом, але це дуже потужна підтримка, оцінити результат якої вам надасться можливість, коли дитина виросте. З таких моментів і складається наше життя.

Ні, це неможливо! У мультфільмі все вже придумано за дитину: і зовнішність героїв, і те, яким голосом говорить річка, і яку пісеньку на ніч співає мама своїй донечці.
Мультфільм не вимагає від дитини руху думки, уяви!
Мультфільм не вимагає від батьків присутності поряд із дитиною та спільного переживання!

Хай ваша дитина, ставши щасливою дорослою, згадає, що батьки читали їй казки!

Заменить сказку мультфильмом невозможно, ведь мультфильм — лишь субъективный взгляд на сказку, а чтение и слушание развивает внимание, воображение, мышление. Это процесс создания образов, формирующий личность ребёнка и дающий возможность перевоплощения. Тем более, что ребёнок может сам придумать сказку или вместе со взрослым, что вообще превращается в процесс взаимодействия, который наилучшим образом влияет на личность. В то время как просмотр мультфильма (за исключением случаев наглядного примера обсуждаемой проблемы) обедняет процесс общения ребёнка с окружающими.

Ні, не можна. Адже читання казок — це не лише своєрідне виховання, а й тісний контакт із батьками. І чим більше казок прочитано в дитинстві, тим яскравіші та приємніші спогади про нього.

Думаю, що не варто замінювати. Мультфільм — це показана казка поглядом режисера, художника тощо. Коли дитині читають казку, вона сама фантазує про персонажів, сама розкриває цей образ, його вчинки. Іноді приписує те, чого немає в тексті, додаючи йому ті якості, які важливі, на думку дитини, у цій ситуації. Це, безумовно, дає більше досвіду, ніж перегляд мультфільму. І не можна забувати про спілкування. Ці кілька хвилин разом із батьками — найкращий час для багатьох дітей.

Можна, звичайно, все, але питання полягає в тому, що отримає від цього дитина. Казка пробуджує у дитини фантазію, яку потрібно з раннього віку розвивати. Казка вчить дітей сприймати світ у простій і доступній формі, а мультфільм — це готовий продукт, який лише поглиблює сприйняття дитини.

Не знаю казок, які були б орієнтовані «тільки для хлопчиків» або «тільки для дівчаток». На мій погляд, важливіша загальна інформація, яку несе казка. Якщо вона вчить добра, справедливості, надії, любові — яка різниця, якого вона статі?
Зараз з'явилося багато казок, які називаються так само, як раніше, але загальний зміст спотворений. Рекомендую перед тим, як читати незнайому казку, прочитати її самому. Особисто я проти сцен насильства в казках, ось усі сучасні «і розірвав на тисячу дрібних шматочків» — це вже перебір!

Не варто, просто хлопчики та дівчатка по-різному сприймуть одну й ту саму казку, але кожен візьме з казки щось своє, те, що потрібно саме йому. Хлопчики порівняють себе зі сміливим лицарем чи принцом, а дівчатка знайдуть інші образи.

До определённого возраста это необходимо, так как один из методов психологии (сказкотерапия) помогает формировать или корректировать гендерную принадлежность.

Не думаю, що це настільки важливо, хоча зустрічала книги, які більш цікаві або хлопчику, або дівчинці. Наприклад, в одній із них навіть «видається» сертифікат «справжнього джентльмена», що, зрозуміло, буде цікаво саме хлопчику.

Не варто. Як інакше дитина дізнається про протилежну стать, її інтереси, можливості. Не варто з самого малого віку акцентувати на тому, що «хлопчики не повинні грати в ляльки й плакати», а «дівчатка й пістолети — це несумісні». Життя пізніше дуже болісно це коригує.

Казка вона єдина для всіх. Її не поділиш на чоловічу чи жіночу. Кожна дитина візьме з казки те, що їй потрібно, і торкне лише потрібні струни душі.

Наверное, на ночь не стОит. И по возрасту подбирать. На меня в детстве очень подействовала сказка " Девочка со спичками". Я ее сама читала, но с тех пор ни разу не перечитывала. Очень горькая сказка (даже на сказку не похожа).
А вообще, дети должны знать не только красивую сторону жизни, но и ее обратную сторону, только делать это надо ненавязчиво, аккуратно подбирая момент. И, конечно, не в целях запугивания, наказания и т.д.

На ночь нет, подумайте, какие сны вы хотели бы, чтобы приснились вашим детям?
Сказки должны показывать не только светлые стороны жизни, но читать детям страшилки, жестокие, циничные вещи с целью их подготовки к жизни тоже не стоит. Ведь известные народные русские и украинские сказки рассказывают не только о счастье и радости, но после их чтения остаются добрые чувства.

Іноді потрібно, але у виховних цілях, щоб попередити чи виправити певну негативну тенденцію. Проте немає такої потреби, якщо певна схильність відсутня, інакше такий прийом підштовхне до її появи чи експериментів дитини у напрямку різної поведінки (неадекватність, замкнутість, агресивність, гіперактивність).

Я категорически против такого рода "закалок" на ночь. Например, для ребенка с астеничной, ослабленной нервной системой это будет дополнительная травматизация. Страшилки полезны в младшем школьном возрасте в качестве их терапевтического действия, но все-таки лучше не ночь.

На ночь возможно и не стоит. В любом случае родителям важно заранее самим прочитать сказку. Подумать что она несет, какие чувства и эмоции вызывает. Чувство страха - не лучшее снотворное.

Нет. Сказка должна помогать как детям, так и родителям. Если родитель читает сказку в целях терапии, то в сказке могут происходить грустные моменты с героями, но эти моменты должны подсказать малышу как нужно правильно вести в данной ситуации.