А сенс?

За 9 років моєї практики клієнт із прямим запитом про сенс життя був лише один.

Однак у міру розвитку клієнт-терапевтичних відносин ця тема спливає майже в кожного клієнта, і на якийсь час вона стає центральною.

Коли людина знаходить сенс свого існування, починає відчувати своє місце і значення у власному житті, житті своєї родини, свого суспільства, своєї планети, на цьому, на мою думку,
терапія може вважатися успішно завершеною.

Прямих формулювань практично не було. І це за 18 років роботи практикуючим психологом! Клієнти, як правило, звертаються з більш конкретними питаннями (що робити, як перервати/налагодити стосунки, як викреслити минулий досвід...). Але всі подібні звернення найчастіше пов’язані з більш загальною темою: життєві пріоритети, планування майбутнього та сенсу життя.

З таким запитом на терапію до мене жодного разу не зверталися. Але під час роботи із затяжними кризами ці питання спливають як пошук опори у житті.

Ця тема досить рідкісна порівняно з іншими, наприклад, особистісними стосунками, проте пару разів траплялася.

Клієнтів із запитами про сенс життя, за час моєї роботи практикуючим психологом, не було. Лише під час роботи з клієнтом виникали більш подібні, які торкалися проблем взаємовідносин, цілей і сенсу життя.

Зазвичай запит формулюється як «мене нічого не тішить», «не знаю, що мені робити далі», «не хочу продовжувати по-старому», «не знаю, чого хочу» — усі ці питання мають стосунок до суб’єктивного розуміння сенсу життя. Так, із цим звертаються часто. Але навіть якщо початковий запит стосується цілком конкретних змін у житті клієнта, питань про сенс життя у спільній роботі не уникнути — перш ніж кудись рухатися, потрібно знати не лише КУДИ, а й НАВІЩО. А найголовніше — НАВІЩО — це і є сенс життя, місія, призначення, якщо завгодно.

На жаль, з таким запитом звертаються вкрай рідко. Частіше сенс життя виступає ніби підтемою основного звернення. Наприклад, людину турбує тема стосунків із протилежною статтю, і він чи вона запитує: «Чи є сенс у цих стосунках взагалі, чи варто їх будувати?», знаходячи свій власний відповідь.

Початковий запит загалом, як правило, переформульовується і з часом сам по собі набуває іншого «сенсу». Навіть якщо це безпосередньо запит про сенс життя, проте такі запити трапляються нечасто.

Проблема сенсу життя прихована в багатьох запитах клієнтів, які до нас звертаються. Чому люди не роблять прямий запит про сенс життя? Ймовірно, тому, що він асоціюється з проблемою смерті, яку ми менше за все любимо. Я дуже зацікавлений в екзистенційному консультуванні та вважаю його дуже важливим. Пов’язано це, перш за все, з тим, що сучасна людина, яка працює в інтелектуально місткій сфері діяльності, потребує постійного особистісного розвитку. Сучасна людина багатогранна. І саме багатогранна особистість може себе реалізувати в сучасному світі. Наприклад, лауреат Нобелівської премії 2011 року в галузі літератури — скандинавський поет, який за освітою є лікарем-психологом, а ще відомий як талановитий піаніст.

Занепокоєння сенсом життя, як правило, завжди супроводжує якийсь черговий криза розвитку людської особистості. Навіть п’ятирічні діти можуть ставити своїм батькам питання: «А навіщо ми живемо?». Однак, коли людина застряє в роздумах над вічні питання, а в цей час інші, менш глобальні питання, вирішення яких цілком у її силах, залишаються без уваги, це може свідчити про те, що людині потрібна допомога.

У багатьох людей приватні проблеми пов’язані з більш глобальною: нерозуміння цілей і, відповідно, сенсу свого життя (або створення сім’ї, побудови стосунків). Тому, опрацювавши проблему сенсу життя клієнта, можна одночасно вирішити багато вторинних проблем.

Думаю, що занепокоєння подібними питаннями є ознакою складного етапу життя. Найчастіше це питання виникає разом із кризою середнього віку.

Такими питаннями люди зазвичай задаються в кризові або переломні етапи розвитку.

Найчастіше такі питання виникають у кризовий період розвитку особистості.

І те, й інше. З одного боку, кожна людина неминуче замислюється над сенсом життя, адже нікому при народженні він не видається у вигляді чіткої та однозначної інструкції. З іншого боку, болючість екзистенційних питань — ознака кризового періоду в житті.

Сенс — це внутрішня мета будь-якої нашої дії. Сенс — це можливість наповнити своє життя тим, що дано згори або знайдено завдяки власним надзусиллям.

Відповідно, коли виникає питання про сенс, це можливість для особистісного зростання та якісних змін у житті. Якщо для людини важлива мета саморозвитку, то можливістю розібратися зі своїми смислами просто необхідно скористатися.

Загалом, занепокоєння чимось — норма для людини. Скоріше насторожує ось ця безтурботність. Будь-який етап у житті людини виявиться складним, якщо ставитися до цього з усією відповідальністю та усвідомленням своїх смислів.

Занепокоєння питаннями сенсу життя є абсолютною нормою та ознакою психічного здоров’я, на відміну від бездумного існування. Воно підкреслює систему цінностей людини, відсутність маніпулятивного характеру та свідчить про те, що з нею можна мати справу.

Так.

Так. Один із таких випадків — звернення наркомана, який, розуміючи, що його життя позбавлене позитивного сенсу, тим не менш не може його змінити і через це перебуває в депресії. У цьому випадку перша мета — зупинити вживання наркотиків і подальша психотерапевтична робота.

Так, коли клієнт задається питаннями: «Чи можу я бути у цьому світі? Чи добра моя життя? Маю я право бути таким? Що я маю робити у цьому житті?». Іноді дуже важко змиритися з даними існування, що може призвести до глибокої депресії.

Так, траплялася.

Так, такі випадки траплялися у моїй практиці.

У мене зараз є клієнтка з легкою формою депресії, походження якої ми вбачаємо у болючості невирішених екзистенційних питань.

На жаль, клієнти з запитом про екзистенційну депресію чи екзистенційний вакуум мені не траплялися.
Якби таке звернення відбулося, це було б цікаво як мені, так і клієнту.

Так, особливо добре замаскований під істеричний невроз.

Мені не дуже подобається поняття екзистенційної депресії. Депресія вона є депресією зі своїм характерним перебігом. Саме в стані депресії людина не здатна екзистенційно мислити, і коло її інтересів різко звужується до виключно вітальних питань.