Про останні події в країні

Усе, що відбувається, — наслідок минулого.
Це ще не громадянська війна, адже це не конфлікт між групами населення — це конфлікт населення з владою. Хоча влада намагається розколоти народ на два табори та вдавати, ніби вона «за мир». Принцип «розділяй і володарюй» проповідується в нашій країні вже понад 20 років.
Ситуація насамперед виявляє негатив, який раніше не був масовим. Наприклад, масове порушення прав громадян. Раніше людина могла сидіти без вироку та вини 10 років — і хай сидить, ніхто про неї не знав, а хто знав — тому й не вірили навіть! Одиничні випадки потрапляли до телесюжетів, преси чи в інтернет. Зараз усе очевидніше — влада не збирається повертати відібрані права (фактично їх і до введення закону давно не дотримувалися), а ті, хто не згоден, мають або мовчати, або бути ізольованими, або знищеними.
Також ситуація показала, що опозиція далека від народу та є частиною влади. Тільки місце в харчовому ланцюжку займають нижче. Їх навіть можна «з’їсти», але, схоже, вони влаштовують владу, яка їм простягає руку.
Злочинність при владі вкоренилася давно — на ній влада і тримається. З людьми, які реально починають їй заважати, трапляються «нещасні випадки», у скандали бувають замішані навіть особисто президенти.

На мою думку, це масовий психоз :)
Вибачте мене, звичайно, я не на боці нинішньої влади ні на боці опозиції, але, на мою особисту думку, нинішня влада, хоч і за рахунок багатих, зробила краще життя для бідних, методами злодійськими та зеківськими, але все ж таки, треба дивитися правді в очі. Країна базарщиків, а не бізнесменів, і не треба їх захищати, якщо ви самі не базарщики :)
Отож, про психоз. Майдан з’явився як наслідок того, що ми порушили плани Америки і не взяли в них черговий транш. Моя особиста думка, але те, що знаю точно, так це те, що конфлікт між народом і владою — це відволікальний маневр, щоб відвернути ваші очі від реальності.
На площі немає генеральної совокупності, немає спільних інтересів. Там є люди, які не хочуть працювати або не можуть з якихось причин, а Майдан одразу вбиває двох зайців — дає гроші (і не треба казати, що не дає, знаю точно) та дає безвідповідальний вихід негативу, як у психотерапії: покричав, каменями поскидав — і вже не так злишся на те, що нічого не можеш зробити і слабкий волею :)
Знаєте, мені чітко ввижається така картина: повстали проти неграмотного, але дуже мужикуватої батька, ті пацанки, у яких мамка і м’яка сиська приємніша, так зручно, а з суворим батьком завжди незручно, фалос заважає (за Фрейдом). І поведінка цих пацанків дуже нагадує те, коли дитині не дали іграшку — це не поведінка дорослих людей, це поведінка примхливих дітей. Кидати каміння у невинних, ні в чому не винних людей і піднімати кровопролиття заради особистих інтересів — вибачте, але це не революція!!!
І врешті-решт, що за дитячий садок — кидатися камінням у до зубів озброєних людей? За їхнім статутом вони мають стріляти в такій ситуації, і це статут будь-якої цивілізованої країни!!!
Хочете порядку — ведіть порядну розмову, хочете боротися бандитськими методами — отримуйте бандитську владу :)
Недарма кажуть: ми заслуговуємо на ту владу, яку маємо!

Це спосіб змінити себе та оточення. Якби це відбувалося еволюційно, тобто повільно, то мінімум 50 років. А революційно, тобто швидко, відбувається зараз
А оскільки революція без жертв і великих вкладень не виходить, то ми й отримали жертви.

Упевнений, що наші люди, в більшості, готові до цих змін і жертв. Звичайно, хотілося б заплатити менше за зміни.

Як наслідок вдалої маніпуляції, яка використовує реальні протиріччя та проблеми. Аргументи: маніпулятор завжди спирається на реальну життєву ситуацію «об’єкта»; маніпулятор ставиться до людини (людей) як до об’єкта; маніпулятор використовує у якості «кнопок» природні емоційні реакції, гарні людські якості, в цілому, «душі прекрасні пориви»; його «помічниками» є психологічна втома людей, психологічна безграмотність, споживацька психологія (отримати бажане прямо зараз!), перевага видовищності перед щоденною постійною діяльністю; маніпулятор використовує феномени соціальної психології: «ефект натовпу», «прагнення до приналежності (до певної спільноти)», «ефект зараження» тощо. Пригадаємо початок подій. Упевнено припускається, що на дії однієї сторони друга відповість певним чином. Від подібного приписування намірів та обов’язковості дій іншій людині ми часто страждаємо в особистому житті. Коли інша людина чинить інакше, ми ображаємося та звинувачуємо її. Хоча, якщо ми дійсно хочемо, щоб нас зрозуміли, потрібно змінити саме свою стратегію. Як ви пам’ятаєте, зміни стратегії не відбулося. Навпаки, пішла «ескалація приписування»: мовляв, якщо ми будемо діяти так-то, то Вони обов’язково вчинять так-то; якщо ми вчинемо так, Вони не наважаться діяти так. Практика показала, що вчинили й наважилися. Бо Вони — інші. Тут виникає питання — чому, з якою метою цей факт не було враховано? Згадуємо далі. «Ефект зараження» не може тривати нескінченно. Коли декларована мета не була досягнута і не прозвучало жодних конструктивних пропозицій-керівництв щодо подальших дій, емоційне напруження природним чином почало спадати. Як тільки це ставало очевидним, «несподівано» траплялося щось. Від побиття на початку до вбивств у кінці. Завдяки такій «підзарядці» вдавалося підтримувати емоційне напруження та утримувати низький рівень критичності мислення. Також утримувати в одному місці людей з високим рівнем соціальної активності, які потенційно могли б організувати ту саму щоденну, постійну (невидовищну та рутинну) роботу «на місцях», що веде до змін.

Виглядає так, що людей використовують для досягнення чужих їм цілей. Причому використовують і ту, і ту сторону, та все більше одна на одну нацьковують. В таких емоційних умовах здійснюються неадекватні дії, які в інших умовах собі ніхто б не дозволив. Потім будуть каятися, але пізно. Кожен пожне плоди своїх дій. Про це треба пам’ятати.

Як масовий психоз, який вміло підігрівається та нагнітається чиєюсь умілою ж рукою. Страждають і вже страждають від цього звичайні люди. Я ніколи не підтримувала і не голосувала ні за партію регіонів, ні за діючого президента, але вважаю, що кидати пляшки з запалювальною сумішшю в співробітників МВС, громити та захоплювати державні установи — це не найкращий спосіб висловити свою громадянську позицію.

Згадується фраза зі старого фільму Е. Рязанова "Небеса обітовані", сказаного, мабуть, персонажем Романа Карцева: "Усю життя кричали "бей жидів, рятуй Росію". Всіх перебили, але Росію так і не врятували".

Тож екстремізм залишається екстремізмом, якими б благородними гаслами він не прикривався.

Крайно негативно ставлюся до того, що відбувається. Відчуваю розчарування, що самосвідомість, критичне мислення, самоідентифікація перебувають у зародковому стані, як і сто років тому, коли наші прадіди брали Зимовий палац, щоб їхнім дітям жилося краще, і наші діди воювали, щоб їхнім дітям жилося краще, і наші батьки будували БАМ, щоб дітям жилося краще, і те насильство, яке відбувається зараз — заради міфічного «краще».
І чудово розумію, що якщо хтось готовий підставити свій лоб під кулі заради себе, це зовсім не означає, що він підставить його заради одного зі своїх колег, а народ, звичайно, можна використовувати, адже його місце там же, де було і сто, і двісті років тому.

Як я зрозуміла, ніхто з тих, хто обговорював події на Майдані, і близько не був, та навіть віддаленого уявлення про те, що там відбувається, не має. Прикро це читати, тим більше, що понад сто психотерапевтів активно працюють на Майдані, допомагаючи людям професійно.
Звичайно, хотілося промовчати й лишити перли при собі, але раптом хтось прочитає та вирішить, що всі психологи, подібні до вас...

Руслана, абсолютно з Вами згодна. Звичайно, прийдеться і прибирати, і по-новому думати та жити вчитися, і нерви лікувати, і травми. Але в нові часи та в новій енергії жити по-старому не вийде. Ну не вийде!

Влада не піде на поступки, народне невдоволення зростатиме.
Протистояння триватиме до перемоги однієї зі сторін. Якщо народ стоятиме під кулями — знищать небажаних. Якщо народ візьметься за зброю — тоді у влади не буде шансів.
Але іншого способу для нинішньої влади втриматися при владі немає — лише сила.

А варіанти такі: влада дуже стримана у своїх діях, навіть порівняно з владами в Європі. Усі подібні заворушення у Франції та інших європейських країнах швидко розганяли, і всі сиділи за ґратами. Думаю, скоро закінчиться попустительство, і все стане на свої місця.
Мудро з боку влади піти на переговори, але водночас і немудро — з примхливою дитиною не домовишся, поки вона не отримає своє :)

Люди відчули смак нової життя, побачили проблеми старої. Починають різними способами прискорювати зміни.
Вважаю, що найефективнішим способом прискорити зміни — це інформувати про те, куди ми йдемо, що має робити кожен, як далі жити.
І це, до речі, з мінімальними людськими жертвами.

Тому, найближчим часом мають з'явитися листівки та брошури про те, як пристосуватися до змін, як впоратися з внутрішніми конфліктами.

У ідеалі перейти на нову систему управління країною, де можна застосовувати інноваційні технології, наприклад вибори через інтернет, прийняття законів загальними народними зборами. Тоді можна багато зекономити на депутатах і простіше контролювати витрати бюджету.

Одна з перших труднощів — знайти відповідальних виконавців для впровадження подібної ідеї.

На жаль, деякий час ситуація буде підтримуватися в нинішньому стані (хотілося б, щоб не в гіршому!). Для того, щоб досягти максимально допустимого (у цій ситуації) рівня бажання окремих людей та груп «припинити це». І для того, щоб полегшити прийняття приходу «рятівника». «Рятування» може бути у різних формах — від втручання ззовні до перемоги внутрішньої. Головне, щоб факт припинення бойових дій був прийнятий з полегшенням (явним чи таємним). Складнощі почнуться потім.

Не хочу передбачати, але знаю одне точно. Що ми заслужили — те й матимемо.

Бачу, що люди змінюються, починають виручати та допомагати одне одному, дякують, довіряють, захищають жінок, допомагають старикам, прибирають за собою сміття, цікавляться духовним розвитком.

Тільки коли ми самі змінимося на краще, тоді нас чекатиме краще майбутнє.

Головна боротьба відбувається в нас самих:
- поступитися місцем жінці?
- підняти викинуту кимсь пляшку?
- вчинити чесно та справедливо чи корисливо?
- виявити повагу чи лаятися?
- збрехати чи сказати правду?
- піти на підкуп чи чесним шляхом?
- порушувати ПДР чи їздити (переходити дорогу) без порушень?
- коли просять — допомогти чи відвернутися?
- поважати себе чи принижуватися?
- вчитися любити та прощати чи все життя ненавидіти?
- брати відповідальність за своє життя чи скаржитися та осуджувати інших тощо.

Коли ми самі змінимося, неминуче зміниться світ навколо нас.

Обстановка дуже накаляється ззовні, дійсно все схоже на спіраль, яка з кожним витком все звужується та звужується.

Дуже схоже, що створюється зручна ґрунтовка для появи "спасителя", нового "христа", але хто ним стане? У будь-якому випадку, думаю, що всі ці бойові дії на Грушевського — лише верхівка айсберга, що під нею — не знаю, я всього лише "пересічна громадянка", але здається мені, що те, що "під" нікого не порадує...

Я думаю, що варіанти є, коли є свобода вибору. Все, що відбувається, я вважаю постановкою, сценарій якої вже прописаний. Що зміниться особисто в моєму житті, якщо влада, заводи, пароплави перейдуть до рук іншого Демона Кратія (демократа)? Я, як представник народу, знову, в який раз, буду відновлювати «народне господарство»: вставляти шибки у вибиті вікна й двері, фарбувати, білити, вигрібати сміття, укладати бруківку на мостовій.

Народ, без сумніву, переможе. І Україна стане зовсім іншою державою. А вікна люди вже вставляють, як і прибирають сміття без вас — навіть дивно читати, що вам, Таню, доведеться це робити...

Хочеться вірити, що ми хоча б частково перейдемо на нову систему управління країною.
Усі рішення та законодавчі нововведення будуть ухвалюватися з урахуванням думки жителів країни. Голосування через інтернет.
Депутати не будуть сидіти у Верховній Раді та жити в дорогих апартаментах у Києві. І величезні суточні їм не доведеться виплачувати. Вони зможуть робити свою справу на місцях.
Люди для впровадження такої ідеї в країні є. Тільки потрібно дати клич та найняти незалежну HR-компанію для підбору кадрів. А ще краще запросити тимчасового керівника країни. ТАК! Менеджера на зарплату. На хорошу зарплату з випробувальним терміном... та з усіма наслідками...