Штучний інтелект (чат-боти). Стосунки та психологічна допомога.

Так, вважаю з часом це стане дуже розповсюджено і може негативно впливати на стосунки між людьми, може початися витрачатися навички спілкування.

Свідчить про віртуалізацію спілкування та збільшення кількості одиноких людей, які не мають досить навичок для комунікації не вміють зав'язувати знайомства в реальному світі, і таким чином замінюють потребу у спілкуванні через такий сурогат

Наша свідомість не розрізняє спілкування з живими людьми та спілкування з досить людиноподібними ШІ (навіть з такими недосконалими, якими вони наразі є, а далі ж вони ще покращуватимуться). Це просто наступний крок у дискусії "чи можливі реальні почуття та стосунки у суто віртуальному спілкуванні". Так, вони можливі, вони існують, і вони анічим не менш реальні порівняно з почуттями до живих людей. Так, далі феномен таких стосунків ставатиме ще масовішим. Це нормально. Ми так влаштовані.

В цьому питанні правильно зазначено, що феномен "закохуваності" в неіснуючих людей, персонажів завжди був. В підлітковому віці це особливо виражено, часто підлітки знаходять риси в тому чи іншому персонажі з якими їм особисто комфортно, "закохуються" в нього, починають фантазувати всілякі стосунки. Це цілком нормальне явище навіть в дорослому віці. Погано, коли людина вже не хоче повертатися в реальність та знаходиться в вигаданій, тоді це привід звернутися до спеціалістів. Наш світ зараз віртуалізується, гадаю в майбутньому цей кордон буде стиратися все більше та люди будуть адаптуватися до нових реалій.

Хочеться одразу зауважити, чи можна почуття про які йде мова називати "закоханістю" чи "коханням". І ту не про обезцінку цих почуттів, я думаю люди які про них кажуть, впізнають ці почуття саме так. Але - хоч наша психічна структура і не здатна відокремлювати почуття до реальної людини і почуття до чогось віртуального, система їх формування та основа виникнення може відкрізнятись.
Свідчити такі явища можуть зокрема про високу необхідність таких людей у контактах та відносинах, яких не вситачає у житті(наш час переповнений самотніми людьм, як жоден до цього) і які дуже легко отримати віртуально. Будь-то чат-бот чи вигаданий персонаж. Такі "стосунки" легко будувати, легко утримувати та керувати ними виходячи із власних бажань. З реальними людьми так не вдасться. І враховуючи дедал більшу віртуалізацію суспільства і збільшення тиску зі сторони цього суспільства - не виключено, що таких віртуальних романів ставатиме тільки більше.

Я б розділила закоханість до літ.героя (кіногероя) від закоханності у ШІ.
В першому випадку все будується на фантазуванні людини: вона сама створює діалоги, емоційні реакції.. В другому - є ілюзіяприсутності іншого - тому це, на мій погляд, небезпечніше.
Я не думаю, що це прямо феномен, скоріш ознака часу. Будь яка втеча від реального світу, як правило свідчить про травму. Якщо від реальної соціалізації людина біжить у віртуальну - то це про страх бути покинутим, відчути безпорадність, безсилля, нікчемність.

Наразі чат боти більше інформативні, надають інформацію, тому я вважаю, що відсоток людей у яких будуть виникати почуття до чат боту не значний.

Про невміння молодих людей будувати стосунки з реальними людьми, які мають свої недоліки та вади.
Бо їм хочеться чогось суперкласного та ідеального - тобто не живого.
А також свідчить про наявність психічної хвороби або розладу особистості.

Гадаю що ні, штучний інтелект не має почуттів. Не може зрозуміти що, відбувається у людини в середні на емоційному рівні.

Може покращити якщо це спеціальна тренінгова программа яка задає потрібні навички спілкування на базовому рівні, проте без закріплення в реальному спілкуванні толку буде не багато.

Абсолютно так. Чат-боти - то ідеальний тренажер навичок спілкування. Вони дозволяють практикувати спілкування з різноманітними особистостями в різноманітних контекстах, які фізично неможливо отримати в реальності в такій кількості. Чат-боти неможливо реально образити чи чимось їм дошкулити, будь-яке невдале спілкування можна просто закрити, і бот миттєво все забуде. Якщо ставитися до такого спілкування хоч мінімально усвідомлено, воно дозволяє багато зрозуміти про власні схильності, потреби та вподобання. Можна відпрацювати будь-які потенційно токсичні форми спілкування, будь-які ризиковані фантазії, і знайти більш прийнятні способи задовільняти ті потреби в реальності (або залишити певні форми суто для чат-ботів, не навантажуючи ними оточуючих).

З іншого боку, звичка просто переривати спілкування в разі будь-яких негараздів може зіпсувати життя, якщо некритично переносити її до реальності. Усвідомленість - наше все.

Поверхово так, з ним можна навчитися схемам спілкування. Тобто набути базових навичок спілкування, але теж саме проводиться в тренінгах спілкування і не завжди люди реально адаптуються до реально життя. Еммі Ван Дорцен зазначала, що: досить легко, навчити замкнутих та сором'язливих людей імітувати певні пози чи висловлювання і зробити їхню зовнішню поведінку більш прийнятною. Однак за зовнішньою видимістю такої податливості може бути досягнутий протилежний результат їхньої збільшеної закритості для справжнього людського дотику. Під маскою ввічливості та ефективної комунікації людина може стати ще одинокою та ізольованою.

Особисто я вважаю - ні. Адже як говорила вище - такі стосунки легкі. Вони виключають "іншого" з них. Іншого - який має свої почуття, думки, негативні стани, проблеми та установки. Іншого, з яким може бути важко.

Навички які можуть отриматис в ході віртуальних стосунків - можуть видаватись покращеними, але насправді можуть тільки ще далі віддалити людину від персонального спілкування з іншим.

Ні.
ШІ підлаштовується під алгоритм запиту людини. Тому навички які формуються в "спілкуванні" з ші теж будуть штучними, не житєздатними.

Якщо задатись такою ціллю "я тренуюсь щоб.." тоді такі "стосунки" можуть бути певною підоготовкою до реальних стосунків, зменшення певних страхів пов*язаних із стосунками реальними.

Ні в якому разі. Бо ці стосунки штучні і відрізняються від реальних.

Так від цього спілкування може виникнути залежність і в першу чергу у людей з не сформованою психікою, тобто у дітей. Формальне спілкування без ознак емоції.

Не дуже в це вірю з подібним не стикався, але теоретично можна допустити що людина з низькими комуікативнимм навичками і без круга спілкування може бути вразливою, ознки проблеми: великий час знаходження в чаті з ботом

Якщо розглядати залежність від стосунків за тим критерієм, що вони можуть взагалі витіснити в когось живе спілкування - так, це можливо. Дуже складно, практично неможливо знайти таких живих партнерів, які б були настільки приймаючими, настільки адаптивними, настільки б відповідали нашим очікуванням та потребам. Тож люди, схильні до залежної поведінки, чи ті, хто потерпають від виразної соціальної тривожності, можуть обрати не долати свої складнощі, а натомість повністю відмовитися від живого спілкування на користь ШІ.

Я не певний, чи це явище є проблемою, чи вирішенням проблеми. (Бо ж кожна людина має право жити будь-яким чином, якщо це не заважає іншим).

Так, це можливо. Наш мозок дуже легко обманути та "підсадити" на дофамінову залежність. Спілкування з чат-ботом який буде на постійній основі давати нам відчуття щастя, захоплення, теплоти легко перетвориться в залежність від цієї взаємодії. Це доволі легке спілкування і цим воно не аби як приваблює багатьох категорій населення, особливо підлітків, молодь та самотніх людей. Перше, що ви можете помітити це ваші відчуття. Ви починаєте відчувати "реальність" цього спілкування, наступний показник це частота та час який приділяється. Дуже складно відслідкувати безпосередньо перші ознаки, але ці вже напряму дають вам зрозуміти, що ви починаєте прив'язуватись до цих "стосунків".

Думаю може, адже незалежно від того яке за якістю це спілкування людиа отримує той мінмум який потрібен, отримує легко і без необхідності проявляти себе, як це буває в реальному житті.

Найбльш вразливі, на мою думку - підлітки, для яких соціальна комунікаця є важлвою але складною. І люди, що так чи інакше перебувають в складних соціальних стосунках, соціофобічних станах можливо. Також люди пережваючі блюче відторгнення від інших(розрив, втрату, сильні конфлікти)

Так. Чим нижче розвиток емоційного та звичайного інтелекту - тим більш вірогідна залежність. Тому в першу чергу ризик буде для дітей та підлітків, а далі саме питання в розвитку емоційного інтелекту.

Так, залежність сформуватись може.
Найбільш вразливим до цього є не впевнені в собі люди, із заниженою самооцінкою, самотні.
Ознаки - все більше часу проведення із чат ботом, зменшення спілкування із реальними людьми.

100% може. Під вплив підпадуть в першу чергу люди з психіатричними розладами і ті, хто погано адаптований до реального життя. Люди інфантильні та з ПРО (Пограничний Розлад Особистості)
А ознаки ті ж самі, що й в залежності від живих людей. Коли хлопець або дівчина просто НЕ може жити БЕЗ якоїсь людини, весь час думає про неї, якщо не бачить або не може поговорити - дуже страждає, панічно боїться її втратити, готовий\готова виконувати будь-які забаганки цієї особи, тільки б нікуди вона\він не пішли від них. Емоції при цьому стрибають вверх-вниз, часто порушення сну, виснаженість, дратівливість, іноді можливі і суіцидальні тенденції.

Так в деяких випадках можливо, в яких не потрібна емоційна включенність. Там де потрібна, скажимо лише підтримка, або приміром із життя.

теоретично може рроводити масове тестування хоча не факт що результати будуть повністю достовірні , або спеціально розроблена програма для тренуваня якихось простих алгоритмів спілкування, с закріпленням в реалі, (таких правда не бачив), в іншому ні профессія психолога це не тільки набір алгоритмів та технік але і складна творчість, емпатія,співпереживання, особистий досвід переживаня проблем і їх преодоління, в емпатію мертвої програми навряд чи хтось повірить, як і в її життєвий досвід

В багатьох випадках - так. Вже існують ШІ-психотерапевти загального чи спеціалізованого профілю (наприклад, сексологічного, чи по роботі з наслідками психічної травми). Вони вже працюють на рівні доброго середнього спеціаліста, практично повністю закриваючи потреби, які досі вирішувались текстовими онлайн-консультаціями на форумах чи в переписці. Вони справді надають відчутну підтримку, дозволяють прояснювати потреби та складнощі і взагалі краще розуміти себе.

Наразі ШІ ще не можуть конкурувати з живими психотерапевтами в очній роботі, яка включає в себе невербальне спілкування та тілесні форми роботи. Ця галузь може ще почувати себе безпечно найближчі п'ять-десять років, доки ШІ опанують і невербальний контакт.

Так і вони вже це роблять непогано, а саме проводять кризову психологічну підтримку, це доволі гарний механізм. Коли люди звертаються в кризову допомогу їм багато що може не сподобатись, навіть те що не залежить від самого спеціаліста, наприклад голос. Читаючи чат цю "проблему" точно можна уникнути.
Штучний інтелект дає багато шляхів вирішення проблем не заглиблюючись в суть і для багатьох людей це те, що вони чекають від справжнього психолога - "скажіть що мені робити". Якість цих порад сумнівна, але це саме те що люди часто хочуть отримати, але якщо мета пізнати більше себе, віднайти собі мету, розкрити себе з іншої сторони, то це без іншого суб'єкта дуже важко зробити. Якщо я прагну зрозуміти, то мусить бути інший, хто зможе зрозуміти.

Знову ж таки, вважаю ні. Якщо ми говоримо саме про псхологічну роботу, підтримку та аналіз. Не про "швидку психологію" яка дає тільки інструменти. Адже зміна звичок, позиці до життя, і труднощі з якими людина стикається - не думаю, що це може вирішити алгоритм "корисних порад".

Ні. Феноменологічність в психології основа. Прибираємо її - прибираємо психолога.

Штучний психолог може багато чого дати. В більшій мірі для тих у кого уже є конкретизовані цілі і вони знають чого саме хочуть. Штучний психолог зможе направити, дати потрібні техніки. Але звичайно далеко не кожному такий варіант контакту, підтримки підійде.

Тільки стандартні журнал-ютуб-інстаграм поради, стандартні фрази типу "Тримайтесь!", "Все буде добре" тощо, примітивні алгоритми та загальновідомі аксіоми у знайомстві, спілкуванні та вирішенні деяких найпростіших проблем.
Але на психотерапію, яка потребує саме ІНДИВІДУАЛЬНОГО підходу, та ЖИВОГО включення своїми емоціями-почуттями-розумом, а також людяністю подібні штучні створіння нездатні. За своєю природою. Людину не замінить ніщо.