Дитяча ревнощі

Ревнощі — це емоційна реакція, тому й проявлятися вона буде у порушенні емоційного контакту між дітьми, конфліктах, скаргах, суперництві за увагу та іграшки.

Якщо ви заздалегідь (з різних причин) приділяєте більше уваги та турботи одній із дітей — будьте готові до проявів ревнощів: бійок, наговорів, «підстав» тощо.

Як зрозуміти, що ревнують? Вони ретельно стежать, щоб «було справедливо», щоб «порівну». Причому з позиції старшої дитини «справедливість» бачиться в приблизно однакових обов'язках (про права в цей момент чомусь забувається). Ревнощі можуть виражатися в словесних перепалках, ябедництві, бійках, «підставах» (тобто перекладанні провини на іншого).

По-перше, необхідно показувати їм приклад своїх гармонійних стосунків, турботу один про одного та вміння співпрацювати;
По-друге, не порівнювати дітей одна з одною;
По-третє, не надавати перевагу одній дитині перед іншою, любити їх безумовно;
По-четверте, намагатися приділяти увагу дітям порівну;
По-п’яте, вчити дітей співпраці.

Звичайно, правильна порада — любіть дітей однаково, приділяйте порівну уваги... На практиці — намагайтеся діяти справедливо...

Практично неможливо ставитися до дітей однаково. Тому те, що можуть зробити батьки, — це:
- встановлювати черговість у якихось справах, за які борються (натиснути на кнопку ліфта чи сигналізації автомобіля, триматися за пилосос, сходити за хлібом тощо), суворо стежити за дотриманням черговості;
- переривати ябедництво;
- переривати бійки.
- Якщо ви не були присутні при конфлікті, бажано вилучити предмет суперечки, розділити дітей «географічно» і сказати, що предмет суперечки можна буде забрати на кухні у вас, але лише за умови, що вони прийдуть разом. Це стимулює співпрацю та необхідність помиритися. Якщо предмет суперечки «не матеріальний», можна дати якесь спільне завдання, перш ніж вирішувати, як «розділити» між ними те, що кожен із них хоче отримати.
- надавати індивідуальну увагу КОЖНІЙ дитині. Чим більша різниця у віці, тим бажаніше робити окремі «індивідуальні» справи з батьками або окремо з кожним, тим більше, що інтереси в них різні. Іноді достатньо навіть півгодини на тиждень беззаперечної уваги кожній дитині.
- незважаючи на те, що ставлення до дітей різне, «кількість любові» намагайтеся розподіляти однаково. Якщо це неможливо (діти від різних шлюбів, хлопчик і дівчинка, велика різниця у віці, різний стан здоров'я дітей, хворобливі спогади про минуле ваше та дитини), намагайтеся «обділеній» дитині компенсувати увагу якимись спільними справами або дайте їй можливість робити щось важливе для неї з ЧУЖИМ дорослим такого ж статі (гурток, секція, дитячий психолог).