Зовнішній вигляд, міміка, жести та характер людини

За зовнішнім виглядом ми можемо сказати про те, охайний чи людина, стежить за модою, любить прикрашати себе (що може бути ознакою демонстративності), за жестами, ходою тощо — про деякі темпераментальні характеристики — рухливість чи інертність. Але це будуть лише наші гіпотези, які добре б перевірити в процесі спілкування. Адже багато наших характеристик — це оцінка, а вона суб’єктивна та виходить із нашої внутрішньої реальності.

Зовнішній вигляд може дати загальне уявлення про людину, якщо не підходити до цього питання занадто фанатично. Обов’язково враховую наш менталітет, середовище, у якому живе людина. У одязі звертаю увагу швидше на дрібниці, аксесуари. Загалом, одяг може дати уявлення про актуальні здібності людини: охайність, повагу до себе, здатність витрачати на себе час, гроші, здатність до бережливого ставлення тощо. Набагато більше говорить про сьогоднішній стан речей міміка, жести, хода, вираз обличчя, макіяж. Але до всіх цих підказок потрібно дуже обережно ставитися й інтерпретувати. Адже кожна людина — це індивідуальність, неповторність. Намагаюся і в роботі, і в житті не навішувати кліше на людину.

Одяг людини може трохи розповісти про її характер: охайності чи недбалості, схильності до неординарності, прояву свого "Я", внутрішнього протесту, про її емоційність, пригнічений стан (схильність постійно носити темний одяг), демонстративність (яскравий одяг, багато аксесуарів). Але іноді одяг може бути способом приховати справжню сутність, "маскою", яку людина свідомо одягає для створення певного враження.

Звичайно, швидка хода, розмашиста активна жестикуляція, швидка мова може говорити про особливості темпераменту (у даному випадку — холерик чи сангвінік).

Зовнішній вигляд може розповісти про людину майже все. Це лише в пісні співається: "Я некрасивий може бути зовні, зате всередині красивий напевно" :). Насправді, як людина виглядає, такою вона і є: шкіра, зачіска, нігті, макіяж, одяг, аксесуари, хода, постава, міміка, жести, голос говорять про людину майже все, крім деяких нюансів.

Дуже багато про що. Будова тіла, риси обличчя, одяг, хода, голос, мікрорухи тіла — усе це розповідає про особистість людини. Але тут є ще такий нюанс, як компенсація. Наприклад, якщо людина схильна бути повною (а це про щось говорить), і за такої тенденції стежить за раціоном свого харчування, займається фізичними навантаженнями тощо і в результаті виглядає стрункою, то це є компенсацією і її можна дуже не відразу помітити. Тому достовірно робити висновок про людину за зовнішністю можна лише після певного спостереження.

Дім — це наші уподобання, наші смаки та цінності. Дім відображає й наші актуальні здібності, такі, наприклад, як охайність, чистоплотність, схильність до порядку.

Для мене особисто досить складне питання з безліччю параметрів. В основному звертаю увагу на загальну атмосферу будинку, квартири, а не на багатство, чистоту та планування. Можна почуватися некомфортно в гарно обставленому будинку, де кожна річ має своє місце, а можна відчувати спокій і мир у будинку, де є безлад, радянські шпалери та маленькі кімнати. Також має значення, чи належить квартира чи будинок людині, яка в ньому живе, чи ні. Я зараз не говорю про випадки, які кидаються в очі (дім алкоголіка, наркомана, людини з психічними розладами, звичайно, відрізняється від будинку звичайної людини).

Оформлення будинку залежить від пріоритетів людини і може навіть від провідних каналів сприйняття: наприклад, тому, у кого провідним буде слуховий канал, дуже важливо, щоб будинок знаходився не в гамірному місці, він може робити хорошу звукоізоляцію у своїй квартирі, у ній може бути багато музичної техніки. Для людини з провідним тактильним каналом сприйняття дуже важливий максимальний комфорт, тепло в квартирі, тут може бути багато м’яких килимів. Для візуала важливі зорові образи, тому він буде ретельно підбирати колірну гаму, картини на стіну.
Звичайно, за речами, які знаходяться в квартирі, можна зрозуміти захоплення її мешканців, хто або що для них важливо.

Дуже багато може розповісти про людину влаштування її будинку. Дім, як і зовнішній вигляд, — відображення та вираження сутності людини.

Тож може розповісти багато про що. Але тут слід звертати увагу й на інших членів родини, хтось на влаштування побуту з членів родини може впливати більше, хтось менше. Припустимо, якщо людина живе одна або аналізувати лише її кімнату, то це буде більш достовірно. Насамперед можна зробити висновок про поточний (я маю на увазі не зараз, а певний час, наприклад, останні дні чи місяці) емоційний стан людини. Наявність безладу може говорити про період творчості або втечу від реальності, наприклад, у комп’ютерні ігри чи віртуальне спілкування. Можна зробити висновки про ключові модальності людини. Кінестетик облаштовуватиме житло зручністю, м’якістю, комфортом. Візуал стежитиме за порядком, красою, щоб очі радувало. Аудіал, ймовірно, увагу приділятиме музичним інструментам.

У певній мірі — так. Але для цього потрібно знати, що може означати той чи інший жест, наскільки він характерний саме для цієї людини.
Наприклад, часто людина, яка каже неправду, відводить очі. Але так само може поводитися й людина, яка не дуже впевнена в собі, сором’язлива...
Або ще — я знаю, що чоловік торкається носа щоразу, коли ситуація його бентежить. Тому, швидше за все, у разі обману він мимоволі торкнеться носа. Але я це знаю зі ста подібних випадків. Мало ймовірно, що незнайома людина, вперше потираючи ніс у моїй присутності, гарантовано бентежиться чи бреше.
Хоча, звісно ж, тіло не бреше і мимоволі може видати свого "господаря".

Існують загальні правила, які ґрунтуються на багаторічних спостереженнях за людьми. Вони доступні широкому загалу, і за бажання можна навчитися визначати, коли людина каже неправду, коли бентежиться тощо. Інше питання — навіщо? Я волію такими знаннями не користуватися, коли справа стосується особисто моєї родини. Коли ж мова йде про клієнтів, то, звісно, я відстежую невербальні прояви почуттів. Це допомагає в роботі, але говорити свої здогадки потрібно дуже тактично, обережно та в інтересах клієнта. Іноді брехня — це спосіб захисту.

Жестикуляцію людини потрібно інтерпретувати, враховуючи ситуацію, у якій вона проявляється, особливості особистості самої людини. Наприклад, можна не дивитися в очі, чухати ніс, коли брешеш. А також це може бути ознакою сором’язливості чи просто алергії.

Безперечно. Навчитися бачити елементарні ознаки брехні — справа одного-двох годин. Потім особиста практика та спостереження. Складніше помічати мікрореакції, але й це можна опанувати.

Можна. Але може трапитися так, що людина знає про значення жестів і навмисно стежить за своїм тілом і жестами під час розмови.