Панічні атаки

Говорячи про панічні атаки, найчастіше звертають увагу на фізіологічні зміни. Перш за все, це різкий напад страху, який супроводжується, найчастіше, прискореним серцебиттям, підвищеним потовиділенням, утрудненим диханням, дереалізацією (начебто спостерігаєш усе збоку або, навпаки, усе занадто яскраво уявляється), відчуттям стиснення в області грудної клітки, іноді запамороченням, а то й втратою свідомості.
Також важливий емоційний компонент — відчуття страху та сплутаність думок, яка супроводжує це стан.
Подібний стан може тривати від кількох хвилин до півгодини.

Панічна атака — це різке, що настало без видимих причин погіршення самопочуття. Більшість тих, хто переживає панічну атаку (ПА) уперше, сприймають її за серцевий напад чи напад задишки, або переднепритомний стан. У частини людей ПА одразу починається з раптової і безпричинної туги, сильної тривоги чи жаху, до яких приєднуються прискорене серцебиття, задишка чи позиви до блювоти.

Панічна атака — це форма прояву симпато-адреналових кризів. Я б ще сказала, що для людини, яка тривалий час страждає від вегетосудинної дистонії (ВСД), це апогей прояву цього нездужання. ПА передує цілком банальна причина — невідреаговані, непережиті, невиплеснуті почуття та емоції, які колекціонують певні типи людей — ті, хто приховує, ховає свої емоції, добре володіє собою і не виказує своїх прикрощів публічно. Оскільки панічна атака — свого роду стан «передозування» адреналіну, характерні симптоми панічної атаки визначаються його дією:
- Прискорення серцебиття;
- Відчуття страху;
- Клубок у горлі;
- Відчуття жару або холоду;
- Спазм судин (блідість або мармуровість шкіри, пульсація в голові тощо);
- Тремтіння;
- Підвищений тиск.

Панічна атака — це раптовий напад тривоги чи страху, який супроводжується соматичними симптомами, що виникають у стані паніки. Іншими словами, панічна атака проявляється фізичними симптомами паніки, такими як різке збільшення серцебиття, запаморочення, пітливість, утруднене дихання, може бути й нудота, і всі ці симптоми, як правило, супроводжуються відчуттям страху смерті чи страху збожеволіти.

ПА — це раптове відчуття сильного страху. Для неї характерні дуже виражені неприємні симптоми в тілі (прискорене серцебиття, утруднене дихання, пітливість). ПА супроводжуються відчуттям, що станеться щось жахливе (думки про смерть або втрату контролю й божевілля, або про серцеві напади, інсульти тощо). Люди намагаються втекти або якось полегшити свої відчуття та зробити щось, щоб відчути себе в безпеці.

Важко говорити про етіологію панічних атак напевно, але найчастіше це фізичні нездужання (втома, недосипання), стан постійного стресу, підвищена тривожність, схильність сприймати все «близько до серця». Панічні атаки рідко зустрічаються як окремий симптом. Зазвичай є щось ще (тривожність, нав’язливі стани та посттравматичний стрес тощо).

Можна говорити про фізіологічну схильність до ПА. Зазвичай люди з лабільною нервовою системою (швидко навчаються, кмітливі, але дуже чутливі) страждають від нападів паніки частіше за інших.

Панічна атака часто розвивається на тлі тривалого хронічного стресу низької інтенсивності, після перенесених важких захворювань або через деякий час (від місяця до року) після травмуючої події (розлучення, смерті близької людини, нещасного випадку, природної катастрофи).

Першопричина ПА полягає не стільки в біохімії організму, скільки в конфлікті ІНТЕРЕСІВ ЛЮДИНИ та її ПАТЕРНІВ ПОВЕДІНКИ, які не призводять до бажаного результату, а отже, у адреналіновій «ванні» невідповідності бажаного й дійсного... Біохімія включається, як наслідок... І, як наслідок, до цього «застілля» приєднуються так звані «вторинні вигоди» від ПА, як самооправдання нездійсненності та невдач. Симптоми ПА або ВСД будуть включатися часто, кожного разу, коли доводиться напружуватися на шляху до значущої мети. Якщо не вдатися до допомоги психотерапії, симптоми ВСД стануть хронічними. Адже панічна атака — фізіологічний викид недопережитих і витіснених у несвідоме психологічних травм і переживань.
Саме тому панічним атакам схильні вольові люди, які можуть не плакати, відчуваючи горе, посміхатися, коли на душі важко. Не пережиті до кінця, не відреаговані емоції витісняються в несвідоме і зберігаються там багато років. При цьому продовжує проявляти себе нервове збудження для розв’язання цих емоцій. І в один прекрасний день, навіть без видимих причин, накопичене збудження прорветься у вигляді панічної атаки.

Існує кілька теорій, які пояснюють, що сприяє розвитку панічного неврозу. Не виключено й вплив генетичних факторів у схильності до ПА. Дослідження показують, що такі напади часто виникають у людей із певними особистісними особливостями. Найчастіше це люди, які в дитинстві переживали сильні негативні емоції чи психотравму. Сприяють розвитку панічного неврозу ситуації конфліктів, стресів, гормональні перебудови організму, зловживання алкоголем та надмірні фізичні навантаження.

1) Надмірне занепокоєння щодо здоров’я та безпеки. 2) Стрес. 3) Інші складні переживання. Основний фактор, який викликає ПА, — це думки. Тобто людина неправильно тлумачить як нормальні фізіологічні реакції організму, перебільшуючи та патологізуючи їх, так і звичайні думки про те, що може виникнути ПА, можуть її викликати. ПА повторюються з таких причин: 1) Уникнення місць і ситуацій, у яких раніше траплялися ПА, та будь-які дії, які захищають вас від уявної небезпеки. Ці дії зміцнюють людину в думці, що паніка — це страшно, і що в результаті ПА може статися щось небезпечне. 2) Очікування нападу, характерне для панічних розладів, коли людина передбачає та чекає виникнення ПА. 3) Сканування організму на предмет виявлення патологій та ненормальних реакцій.

Якщо враховувати такі складові панічних атак, як емоції, думки та тілесні відчуття, то найбільш ймовірно впоратися з думками та тілом. Добре допомагають дихальні вправи. Необхідно намагатися дихати глибоко і повільно (засповільнене дихання нормалізує серцебиття, і це допомагає відчувати себе спокійніше). Також важливо проаналізувати основні думки та страхи, які приходять у голову, і які, найчастіше, не виправдані, та постаратися не відганяти їх, а виявити їхню абсурдність. Уникнення тягостних думок лише погіршує симптом.

Якщо ви вже відвідали лікарів і вони не знайшли жодної патології, ваше завдання — вивчати себе. Поставте собі за мету: вже під час наступної панічної атаки запам’ятати місце, де вона почалася, час, що їй передував, і хто був поруч. По-перше, ви будете чекати ПА не зі сліпим жахом, а з дослідницьким інтересом. Адже якщо все одно не вдасться уникнути ПА, то хоча б спробуйте отримати з неї максимальну користь. Під час переживання самого нападу часто допомагає розтирання своїх вух руками, масаж мізинців рук або розтирання основи великого пальця, дихання в складені долоньки чи паперовий пакет, якщо починається задишка.

Ті, хто часто переживають ПА, вже самі розпізнають передвісники стану і завчасно готуються до нього — добираються до максимально безпечного місця і займають зручне положення.

Перша і головна рекомендація — не затягувати з відвідуванням терапевта та психотерапевта. Залежно від симптоматики:
- гіпервентиляція;
- підвищення артеріального тиску;
- клубок у горлі;
- нестримні страхи;
психотерапевт зобов’язаний навчити прийомам саморегуляції, прийомам лікувального дихання, аутотренінгу, медитації.

Звичайно, багато хто вдається до фармакотерапії, що може допомогти, усуваючи симптоми та прояви панічних атак. Але не варто забувати й про те, що психотерапія допомагає працювати з ПА на глибокому рівні, працюючи не з симптомами, а з причинами. Також добре при ПА займатися дихальними практиками, наприклад йогою чи аутотренінгом.

Найважливіше в терапії будь-якого тривожного розладу — це виявлення та аналіз думок, що лежать в основі тривожних ситуацій і реакцій. Когнітивно-поведінкова терапія допомагає як в аналізі таких думок, так і в корекції неефективних поведінкових стратегій. 1) Не залишати місце, у якому виникла ПА, до заспокоєння. 2) Розуміти, що ПА — це захисна реакція організму і не становить небезпеки. Пам’ятати про те, що ви й раніше переживали ПА, але нічого не відбувалося. 3) Розуміти, що ПА мине, навіть якщо нічого не робити. 4) Гарні дихальні техніки (абдомінальне дихання, на 2 рахунки — вдих, на 3 рахунки — видих). Можна дихати в паперовий пакет. 5) Можна зайнятися відволіканням від думок, які викликають і супроводжують ПА (починайте складати в умі числа, рахувати однотипні об’єкти або пропонуйте собі приємні образи...)

Нет, не обязательно. Техники краткострочной психотерапии помогут справиться с паническими атаками не более, чем за 20-30 сеансов. Такой является техника когнтитивно-поведенческой псизотерапии, эфективность которой в работе с паническими атаками доказана эмпирически.

Если кроме панических атак нет других серьезных расстройств, сами панические атаки могут уйти за 3 сеанса психотерапии даже без назначения лекарств. Но могут и остаться. Я встречала два типа людей, страдающих от приступов паники. Одни, когда узнают что у них ПА и это не угрожает жизни, сразу начинают улыбаться и спрашивать, сколько займет лечение. Часто такие клиенты продолжают терапию даже после того, как атаки прошли, просто для улучшения качества жизни.

Другие, узнав о том, что у них ПА, тут же начинают непроизвольно хмуриться. Такие либо уходят искать врачей, которые найдут что-нибудь пострашнее ПА, либо прерывают терапию еще до того, как добьются первых результатов. В этом случае "лечение" действительно может занимать годы.

Если панические атаки не лечить,то они становятся хроническими и существенно влияют на качество жизни и отношения с окружающими.Классический вариант ПА требует лечения и психотерапии до полугода.

Действительно, при ПА даже фармакотерапию приписывают на 6-9 месяцев, это убирает только симптомы, а что же говорить про причины, ведь симптомы могут вернуться... При определении длительности лечения нужно учитывать, как давно у человека начали появляться такие приступы и на какой стадии сейчас эти приступы ПА, ведь чем дольше формировались и существуют эти приступы, тем дольше может понадобится и лечение. Ведь то, что формировалось долгие годы, как правило требует длительной работы и лечения.

Нет. Когнитивно-поведенческая терапия позволяет лечить Панические расстройства в течении 5 -10 недель. Фармакотрерапия. преимущественно СИЗС более длительная, до 6-8 месяцев.