Інтроверсія, шизоїдність, соціофобія: розмежуємо поняття

Слід почати з історії цих понять. Інтроверсія, як зворотний бік екстраверсії — частина запропонованої класифікації Юнга. Тому вона, за визначенням, дещо формальна. Тип вертексу уваги — внутрішній чи зовнішній. Зрозуміло, що людина може бути інтровертом, але не обов’язково шизоїдом. Як меланхолійний темперамент не передбачає депресію. Шизоїд — це радше суміш меланхоліка й холерика. Ззовні замкнений, а всередині — буря. Шизоїдність — складніша характеристика. Вона вже структурна, визначає особистість, а не просто спрямованість. Крім того, багато хто зазначає, що не слід плутати шизоїдність із шизофренією. І шизоїдність не передбачає такого важкого захворювання. Шизоїдна людина має певний ранній досвід і використовує певні захисти, відмінні від інших типів особистості. Насамперед вони пов’язані з розділенням емоцій і інтелекту. Тілесного й ментального, психічного. Зовнішнього й внутрішнього. У шизоїда глибокий конфлікт близькості між Я та Іншим. Його основна емоція — це страх (близькості). Або страх того, що в нього вторгнуться й зруйнують внутрішній простір. Тому шизоїд може спостерігати за зовнішнім світом, життям, але ніколи не стає повноцінним учасником мейнстриму. Тому часто його чекає доля невдахи, аутсайдера, якщо, звичайно, йому не пощастить стати відомим художником чи письменником. Якщо вже так говорити, то шизоїдність більше пов’язана зі страхом агресії. Соціофобія також може бути результатом проекції агресії на інших і подальшого її уникнення. Багато шизофреніків дійсно вказують на страх перед людьми. Але від шизоїдів це почуєш рідше. Шизоїд, на відміну від шизофреніка та невротика з соціофобією, стабільний. Він надійно захищений і відокремлений від інших. Лише при декомпенсації він може виявити щось від соціофобії. Соціофоб, агорафоб боїться саме цього — втратити контроль, бути розкритим на людях, проявити сексуальність. У справжнього ж шизоїда такі потужні захисти, такі багатошарові, що вони завчасно його страхують. У нього навіть не буде шансів відчути, що він злякався стосунків до себе. Мені було б легше в цьому плані порівняти шизоїда з соціопатом, аніж із соціофобом.

Інтроверсія — це скоріше модель рефлексії.
Шизоїдність — це модель реакції чи поведінки (дії).
Соціофобія — це симптом психологічної травми.
Таке трактування я пропоную скоріше з практичного досвіду, хоча це підтверджується й науково-теоретичними джерелами.

Інтроверсія ("всередину дивлюся") — це характеристика та одна зі складових темпераменту, що стосується потреби в спілкуванні з іншими людьми, може виражатися в різному ступені. Інтроверсія — нормальна відмінна риса темпераменту.
Шизоїдність — акцентуація (особливо виражена риса) характеру. Це крайній ступінь норми.
Соціофобія — стійкий страх перед суспільством, страх бути "виставленим напоказ", людина боїться будь-яких ситуацій, де присутні більше двох людей (іспитів, зборів, публічних виступів тощо), і цей страх сильний та постійний.

Інтроверсія — поширений у психології критерій категоризації або показник вимірювання рис особистості, що характеризується спрямованістю життя на суб’єктивний психічний зміст (фокус на внутрішню психічну активність). Шизоїдність — це властивість характеру та особистості, і, як і будь-яка акцентуація, не є чимось поганим чи хорошим — це специфічне, яке потрібно знати та враховувати під час роботи з конкретними людьми. Соціофобія — це реакція організму на недружню оточуючу обстановку, ситуацію. Хвилювання, коли людина виходить «у світ», може бути викликано різкою відмінністю цієї ситуації від звичних буднів, до яких він звик більше.

Як я сказав, інтроверсію — екстраверсію — якщо її сприймати як загальний континуум для всіх людей, то радше це буде вроджена характеристика, похідна від індивідуальних, конституціональних факторів збудливості — гальмування ЦНС.
Шизоїдність — доля покинутої дитини. До якої мало кому було діло. Про неї дбали, але формально. Так, щоб підтримувати життєдіяльність і виживання її тіла, але не психіки. Або ж щось дуже екстремальне в родині, від чого шизоїд мав, так би мовити, відступити назад (у себе). Це могли бути дуже непостійні, непослідовні, істеричні, нарцисичні матері. Які були на своїй хвилі, але не на хвилі дитини. Батьки часто взагалі постаті містично далекі чи відсутні.
Основний механізм формування — це ВІДХІД. Від світу, який сприймається ворожим і незадовільним. Оскільки він ще й дратує, то стає зовсім ворожим.
Соціофобія у вузькому значенні терміна — це зовсім інша тема. Це — симптом. Шизоїдність — риса характеру. Її не так легко змінити. Якщо взагалі можливо. Я особисто вважаю, що — ні. Пом’якшити — так. Змінити — ні.
Соціофобію в принципі можна змінити й вилікувати.
Людина чогось боїться чи бажає і переносить, сконцентровує свій страх і бажання на суспільстві, людях. Систематичний аналіз цих прихованих речей — врешті-решт перекриє кран подачі палива для різноманітних фобій і нав’язливих страхів.
Шизоїдність — підкреслюю, — це зовсім інша тема. Там страх самого що ні на є глибокого, тілесного рівня. І загроза стосується руйнування Я. Тож зробити шизоїда не шизоїдом практично неможливо. Для цього йому треба пережити певні екстремальні емоції, подібні до психічного смерті. Вони до них наближаються в процесі психотерапії, але навряд чи захочуть пережити їх у повному обсязі. Питання психотерапевтичної техніки тут ще далеке від досконалості.

Механізми формування відповідають запропонованому трактуванню. Це результати особистої історії формування та розвитку особистості й ідентичності (соціальної, психологічної та професійної). Ще раз підкреслюю, що мій підхід буде кориснішим практикам, ніж теоретикам.

Інтроверсія, як і інші риси темпераменту, визначається генетично.
Шизоїдність — результат не лише генетики, а й особливостей виховання, особливо яскраво проявляється в підлітковому віці.
Соціофобія найчастіше — результат травмуючих впливів.

Інтровертність закладена природою, змінити не можна. Шизоїдність скоріше за все можна згладити. Соціофобію можна вилікувати.