Психотерапія і психотерапевти: основні питання й відповіді.

Якщо говорити хто такий психотерапевт законодавчо, то тут виникає багато питань і нюансів, які на терапевтичній практиці виглядають зовсім по іншому. Якщо говорити про практичний рівень питання, то психотерапевт - спеціаліст який отримав повну післядипломну освіту у одному із напрямків психоетрапії. Отримав сертифікацію, що підтверджує виконання ним всіх умов(тобто супервізії, роботи, власна практика і т.д.). ТОбто в основному це виглядає як - базова освіта - післядипломна освіта у напрямку.
Проте, в нашій професії якість навчання особливо важливіша, ніж його кількість, як і досвід. Тому це не означає, що людина із сертифіцією психотерапевта буде професійніше, ніж психолог, що в якомусь напрямку працює.

Це або лікар, який додатково пройшов спеціалізацію по розмовним методикам допомоги при психічних розладах, або психолог, який додатково пройшов навчання та сертифікацію у методі психотерапії, який є визнаним у світі (це ще 5 років навчання).

Різні напрямки скажуть Вам різні цифри. Проте якщо ми говоримо про якість психотерапевтичної роботи, то однозначних чисел немає. Кількість та частота сесій визначає між клієнтом та терапевтом. (Зазвичай частота це раз в тиждень, або в психоаналіхі 2-3 рази в тиждень). І визначається часто кількість сесій теж досить умовно, адже коли ми говоримо про психічну реальність живої людини, то просто перенести на неї робочий план якого напрямку і йти по ньому- як мінмум не професійно, як максимум жорстоко по відношенню до клієнта. Адже все залежить і від клієнта, від того як він готовий рухатись, яка складність запиту, які супутні труднощі виникають і т.д. Спочатку треба побачити як клієнт рухається, щоб намагтись хоч якось передбачити як швидко від пройде свій шлях.

Залежить від проблеми та методу. Якщо проблема на актуальному (відимому ) рівні - то це консультаційна робота 10-40 сеансів. Якщо проблема на змістовному рівні - тобто про формування певних здібностей - це біля року. Якщо проблема на глибокому ємоційному рівні - це декілька років. Це для невротичной організації. Якщо паціент на межовому або психотичному рівні - то це роки роботи. Іноді потрібна постійна підтримуюча терапія. терапія - це про регулярність. зараз прийнято 1 раз на тиждень. Але є методи, та стани, коли краще більше. Меньше - немає сенсу. Бо психика просто не буде нарощувати результати.

Орієнтуючись на свої почуття та враження. Це дуже субєктивно і те що одному клієнту не підійшов той чи інший терапевт, зовсім не означає, що терапевт поганий.
У психотерапії є важливим формування спихотерапевтичного альянсу, співпраці, союзу. І коли немає сумісності між терапевтом і клієнтом - робота дуже і дуже ускладнюється.

Проте, інколи буває так, що дуже яскрава і активна негавтина реакція на терапевта продиктована проектуванням чи переносом на нього досвіду кліжнта, і це якраз таки може стати теж дуже ефективним елементом терапії. Тому такі моменти краще висловити терапевту на останній зустрічі,, і навіть з цього можна отримати невелику терапевтичну користь.

Це не так просто. Якщо базові данності вам підходять - і ви перевірили, що це точно психотерапевт дипломований, що є спеціалізація яка саме вам потрібна, якщо у вас є контакт та довіра, то питання підходитьь чі ні - це вже вирішує психотерапевт. Бо у нього може бути просто рекомендація не працювати з певними темами, на яку ви раптом вийшли. Або він просто не тягне емоційно. Або метод вам не підходить. Фахівець вам завжди скаже про це і запропонує іншого фахівця. Вам же вирішити що фахівець не підходить - це якщо у вас виникають питання, чі реакції на нього а він не може вам розїяснити що це. або ви взагалі не довіряете йому,щоб поділитися. і раз за разом вам все складнійш та складнійш.

Вважаю, що ні. Підбирати психотерапевта за методом не обов*язково. Важливіше підбирати за запитами із якими він працює і орієнтуватись на його навики та досвід.
Якщо говорити про напрямок, то тут можна керуватись власним інтересом чи враженнями від описів, але загострювати і обмежувати себе вибором тільки із одного методу не варто.

звичайно. це дуже важлива річь. Є методи, яки підходять тільки високому інтелекту (логотерапія наприклад). Є методи, яки не працюють з емоційними проблемами (КПТ наприклад). Є методи, яки працюють тільки з травмами (ЕДМР), є методи,яки не можна давати слабкоструктурованої особистості - казкотерапія. Телесні методи привязани до віку, в якому виникла проблема (наприклад, якщо це рання дитяча травма - по Янову підходить, а ось якщо це травма у дорослому віці - ні)
Однак, починати треба просто з фахівця, до якого виникне довіра. Саме він буде встановлювати рівень та тип вашої проблеми, потім порекомендує яким методом її краще вирішувати. Початок завжди однаковий - це дослідження. Йти треба на людину!

Залежить від запиту та бажаних цілей клієнта. Може бути таке, що показник буде кількісний , як покращення стану з РХП чи зменшення безсоння, що стало причиною звернення. А може бути так, що конкретного запиту немає і полем аналізу є одразу весь життєвий досвід. Тоді визначити стало краще чи ні буває складно, тому тут клєінт мусить оріжнтуватись на власні глибинні орієнтири і бажання.

Буває так, що клієнт приходить із запитом вирішити багато проблем, але не всі із них можна вирішити вприцнипі, і в результаті зустрічей він просто стає стійкішим до них, байдужіщим і вприцнипі вже не так вони його і хвилюють, не такі вже і важливі стають. Ніби фактично вирішення не було, але на рівні переживань та позиції до життєвих обставин вони відбулися. І клієнту стало якісно краще.

Цей маркер ви встановлюєте разом з психотерапевтом, коли сформулюєте запит. Це дуже залежить від типу проблеми, рівня організації особистості і типу роботи: консультування, терапія, чі підтримка.

Залежно від того, що Ви шукаєте. Якщо метою є персональне пропрацювання, вирішення конфліктів, проблематика того чи іншого рівня - то частіше обирають індивідуальну.
Групову частіше обирають як групи розвитку чи підтримки по певній темі, як підтримуюючу терапію.
Проте тут по досвіду збергіається чітке розділення у самих клієнтів. Якщо клієнту хочеться в групову, бо там він бачить для себе тему, терапевта та інші плюси - він йду туди. А у тих хто про групову не думає і питання такого не стоїть.

початок завжди з індівідуальної. Далі ваш психотерапевт підкаже, яку групп вам буде корисно відвідувати. Ну і головне, щоб працювати плідно з інформацією, яку ви отримаєте на групі - потрібна індівідуальна терапія. Без індівідуальної роботи група - гроші на вітер.

Ні. Адже результат залежить не тільки від терапевта. Крім того, повертаючись до питання покращення в терапії, що варто вважати результатом який мав би бути гарантованим? Тут немає місця таким однозначностям.
Психотерапія хоч і схожа на медична лікування, проте працює із, як на мене, значно складнішими та тоншими метаріями, такими як психіка людини. І напряму вплинути, щось викроїти чи додати, щоб воно "працювало як треба" - ніхто не може.
Важлива і робота терапевта, його уважність, чутливість, досвід, прозорливість. Важлива і активність клієнта, його рефлексивність, вміння опрацьовувати інформацію, його досвід, бачення і захисти.
А результат психотерапії - це більше, ніж просто сума цих складників.
Проте, я також твердо переконана, що якщо Ви пройшли невеликий шлях у хорошого терапевта, і не бачите одразу результату - не означає, що його немає. Не означає, що ні терапевт, ні Ви не провели роботу. Просто наслідки "втручання" можуть проявитись пізніше. В тій чи іншій ситуації, в пригадуванні влучних слів психолога чи у більш ширкоому погляді на ситуацію, яку до цьогго бачили вже багато разів, але тепер по іншому.

На свою частку. Єфективність психотерапії це : 20% метод, 30% особистість психотерапевта (вік, зрілость, фах, досвід, розвиток, пропрацьованість), 50% це мотивація та ресурсність людини та оточення. Тому на свої 30% і міг б. Але як ви зрозумієте, що саме його частка не працює?