Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте, Алевтина.

Во многом, коллеги Выше основное сказали, но хотела все же выразить сочувствие, касательно Вашего опыта у психиатра. К сожалению, это не то обращение которые Вы должны были получить.
Но, к тому же, читая текст, хотелось отметить, что работа с психологом важна не меньше, чем психиатрическая, и даже возможно, была бы более ценной. Сложилось впечатление, будто Вы испытываете большое, огромное давления багажа Вашей истории, при чем с самого детства. Эмоциональные проявления можно стабилизировать и лекарствами, к чему Вы подходите очень сознательно и здорово, так и другими не фармакологичными техниками.

Но не работая с Вашим опытом в целом, не пытаясь проанализировать причины такой перегрузки как и того, почему Вы выбрали форму самонаказания, и именно такую - они не пропадут. И особенно то, что касается ощущения что Вы заслужили наказание. Очень жестоко к себе, и даже с этого отрывка - не справедливо.

Доброго дня.

З Ваших слів, доволі складно сприйимати те що Ви казали хлопцю як не претензію чи докір. незалежно від цього, а чи хотіли Ви власне докірнути йому в його виборі?

Цікаво, що після сварки хлопець одразу каже про розлучення. Так завжди було у Ваших стосунках? Як Ви реагуєте на сварки і такі погрози? Чи робите їх самі?

Те що Ви назвали себе тривожним типом - тут не так просто дати рекомендацію і використати її. Це внутрішня глибока характеристика і стратегія поведінки, і над нею потрібно працювати з психологом. Тому що надмірна тривожність, підозрілість, пасивна агресія що часто присутня у тривожних людей - все одно будуть впливати на стосунки і на Вас, навіть після виправлення однієї ситуації.

Здравствуйте.

Должно быть очень не просто переносить такие изменения в отношениях и оставаться в неизвестности касательно мнения партнера.
«Подскажите, пожалуйста, это кризис или уже конец? Поможет ли нам пауза в данной ситуации или уже нет смысла?»; - это может быть и то и другое. Важно понимать, что пауза может быть очень полезна, но Вы должны понимать, что она как может улучшить отношения так и подсветить, для кого-то из Вас, что продолжать их не хочется.

«хочу сохранить и улучшить их, начать всё с 0»; - видно, что партнер и отношения для Вас ценны, но к сожалению, с нуля всё начать не выйдет. Нельзя просто забыть все что было 6 лет, и Вы сами об этом пишете. 6 лет это большой срок. И такая перспектива, такое представления про "начать с нуля" может только усложнить возобновление отношений.

И по поводу нынешней ситуации с паузой. Насколько и как Вы ее выдерживаете?
Как я поняла с текста, Вы с партнером почти все время проводили вместе, рано начали жить вместе, и прочее., и этот факт, может оказывать некоторое связывающее влияние. Вы привыкли быть только вместе, поменяли свой быт, привычки, время на едине и возможно многое другое. И это не плохо. Но сейчас, во время паузы, и для себя и для партнера важно вспомнить а как Вы жили без него. Как проходили дни, чем Вы можете наполнить их сейчас, какие новые привычки ввести или вернуть старые. Возобновить хобби.
Я пытаюсь сказать, что сейчас помимо внимания на партнере и его чувствах важно вернуть свою самостоятельную жизнь. Дать возможность отношениям и своим чувствам "освежится". И понять, а действительно ли ценность в парне и отношениях или в страхе и непривычности быть без них.

А по поводу отношения с парнем - определите как и когда Вы общаетесь. Подумайте, чего каждому из Вас возможно не хватало, поговорите об этом на каких-то свиданиях. Спросите чего хотелось бы ему, а чего Вам? Условно, это можно назвать возвращение такого себе конфетно-букетного периода, с новыми впечатлениями и без слияния в доме.

Доброго дня.

Стани які Ви описуєте і переживання дуже непрості, але для того щоб щось з ними робити важливо зрозуміти чим вони викликані, та що саме з Вами відбувається. Важливо продіагностуватись або хоча б у психолога, або у психіатра.
І панічні атаки, і тривоги та страхи, можна побороти і дати собі кращий стан та якість життя, але самотужки це практично не можливо. Можете хіба спробувати зрозуміти, як давно ці переживання у Вас, чи було щось, після чого стали їх помічати? Як Ви зазвичай з ними обходитесь? І якщо немає можливості пропрацювати це, то звернутись до літератури у вільному доступі чи служб підтримки, які надають безкоштовні консультації з психологами.

Здравствуйте.

Соглашусь с ответом выше, вполне возможно, что Вы переживаете депрессивное состояние, но что бы определить это точно и пытаться улучшить Ваше состояние, необходимо продиагностировать его у психотерапевта или психиатра.

Если Вы так себя чувствуете уже пол года, это наверняка не просто. И важно определить а есть ли сферы или деятельность которая сейчас Вам интересна? Что приносит удовольствие? Какое настроение на протяжении дня у Вас? Поскольку есть разница между отсутствием желания и удовольствий и наличием плохого, подавленного настроения.

Самостоятельно Вы можете постараться, внести в жизнь больше моментов стимулирующих положительные переживания - приятные привычки, спорт, заменить прогулки, если этого не хочется на тот формат что не принесет дискомфорта. Ведь если оставлять и позволять состоянию все больше уходить в апатию и замкнутость, может быть еще тяжелее с него выйти.
Полезно так же отмечать, в конце дня что было приятного для Вас, что хорошего или интересного Вы можете сделать для себя завтра, возможно есть что-то к чему Вы давно не возвращались и попробовать снова.
Это может помочь облегчить состояние, но не факт что поможет с ним полностью, ведь для этого нужна работа с психологом.
Удачи Вам

Доброго дня.

Наспрвді причин може бути безліч, але попередньо більше схоже на психологічний наслідок стресу чи страху, якщо такі мовні проблеми почались раптово.
Проте, якщо це так, то їх точно ожна виправити та позбутись, розібравшись з причиною.
ПРоте для цього потрібна робота з психологом, а враховуючи Ваш вік - це можливо тільки за згоди батьків.

Чи могли б Ви поговорити про це батьками?

Доброго дня.

« Вона погоджується, але в останній момент «зливається» або дуже сильно запізнюється на зустріч. Так було не завжди, тож я не дуже розумію, що сталося. »; - ми можемо допускати дуже багато варіантів чому так, але точно Ви зможете переконатис тільки проговоривши все відкрито з подругою. Це ілюзія, що якщо не говорити про те, що в стосунках(будь-яких) щось не так, то це не буде помітно і не зіпсує їх.

«Як дізнатися це в неї так, щоб не посваритися у результаті, також не знаю»; - а чому Ви мали б посваритись, у випадку коли Ви б запитали у подруги про її ставлення чи зайнятість?

«Інших друзів у мене нема, тож я боюся обривати стосунки, але й обмін повідомленнями раз на півроку мене не влаштовує.»; - в такому випадку, складно і те й інше. Тільки Вам залишається обрати яке складно буде краще.

Адже ні Ви, ні хтось інший. не вплине ан Вашу подругу. В неї таке ставлення, яке є, можливо саме відвертої розмови не вистачає, щб все прояснити Можливо їй треба менше спілкування ніж Вам, можливо їй щось не подобається, можливо справа дійсно просто у зайнятості або будь-що інше.

« Інших друзів у мене нема»; - а чи хотілось би Вам? Запитую тільки тому, що інколи, коли ми дуже прив*язані до довго знайомих нам людей, ми самі ж і не даємо собі змоги заводити інший друзів, знайомих, близьких. Наче стверджуючи, що одніє бест-френд мені достатньо.
Чи достаньо цього для Вас?

Доброго дня.

Дуже прикро за Ваш складний досвід дитинства і юності, це, напевне, були важкі для Вас часи з якими Ви так чи інакше впорались. І не аби як, Ваша нинішня рефлексія свого стану, вивчення інформацію стосовно нього та відкритість до аналізу свого досвіду - вражає. Особливо враховуючи булімію, адже зачасту компенсаторна очищуюча поведінка сприяє тому, що рефлексія та емоційне переживання відсуваються на другий план.

Нажаль, формат не дозволяє коментувати інші коментарі, але прикро що деякі з них Вам довелось прочитати.
Але судячи з Ваших слів - Вам не потрібні "попередження", рекомендації чи поради тут. Ви і так знаєте, що робити. Крім вивчення літератури, необхідно робота з терапевтом. Є хороші терапевти не за дуже виоскі прайси, а в краньому випадку, Ви можете спробувати домовитись про оплату. Оскільки, розуміння - не достатньо. Переживання досвіду, проживання та завершенні процесів які не завершились в Вашій юності складно пройти самостійно і тільки по книгах. Навіть, якщо такі дії і похвальні Не
Зараз, Вам важливо прийняти рішення стосовно свого стану, тому що перебуваючи в ньому. перебуваючи під впливом вашеої матері, перебуваючи у цих не сепарованих в емоційному плані і залежних від неї стосунках - Ви своє життя обмежуєте. Ви віддали цьому розладу вже багато часу з свого життя, більше, ніж вони заслуговують.
Успіху Вам в пошуках спеціаліста та лікуванні.

Доброго дня.

Звісно, чути таке знецінення від близької людини неприємно і воно впливає на Вас та Ваше самопочуття. Але ставлячи питання в тому, як донести щось матері, можна впиратись в непрохідну стіну - тому що якщо вона не захоче бути уважніше і розділяти Ваше право самовираження, ви не зможете її в цьому переконати.

І спосіб, яким можна справлятись з такою критикою трохи легше - це розібратись в тому, а чи достатньо Вам вашої впевненості в тому, що Ви так можете робити, і що це Ваш стиль, Ваша автентичність.

Адже зазвичай, коли є потреба комусь щось довести чи в чомусь переконати і це сильно зачіпає - важливо дивитись в середину, адже скоріш всього ця необхідність є і перед собою.

Також, попри загальні положення, але чому саме Вам важливо, щоб мама приймала Ваш стиль?

Доброго дня.

А що саме в його мастурбації, навіть такій рідкій, Вас ображає? Як Ви себе тоді почуваєте? Як я розумію, хлопець цього від Вас не приховує і Ви доволі відкриті в темі сексуальних потреб.

Колеги вище, вірно підмічають, що мастурбація для чоловіків відрізняється значно меншою емоційною навантаженістю, ніж для жінок, і більше того, необхідність її обумовлена біологічними потребами. Для більш детального розуміння, можете перевірити інформацію про роботу статевої чоловічої системи, та того, як тривале утримання від еакуляції часто є шкідливим фізично для чоловіків.

І також, важливим моментом є те, що хлопець кажучи що без проблем витримує тиждень без сексу а потім мастурбує - тут важливо відрізняти, робить він це через наявне сексуальне бажання, чи скоріше через сексуальний імпульс через утримання. Бо саме у чоловіків, мастурбація може проводитись і без сексуального потягу направленого на когось. І це велика відмінність від жінок.

Здравствуйте.

Соглашаюсь с комментарием коллеги выше, но так же хочется добавить несколько моментов.

Вопросы которыми Вы задаетесь очень важные и нормативные в том периоде, в котором Вы находитесь. Это время часто приурочено к выбору пути и своим собственным жизненным ориентирам.

«Как добиться успеха в жизни ? как прийти к деньгам с чего ?»; - вот только выглядит так, будто успех и деньги стоят у Вас самоцелью. Сам по себе "успех" невозможен, и только ради успеха. Ставя перед собой вопрос таким образом, Вы не только не определяете в чем хотите успеха или развития, но и можно вообще выпустить из внимания то, что успех должен сопровождаться увлеченностью, делом которое само по себе приносит Вам интерес и удовольствие. Дело и процесс, когда они являются целью, дают больше пространства и возможности реализации.

Поэтому, очень важно не торопить себя а дать себе возможность понять чего бы хотелось. Что Вам нравится, что интересует, в чем Вы могли бы проявляться и проявлять свои сильные стороны.

А что бы узнать что именно Вам нравится, если с этим трудности, - пробовать. Вспоминать, получать разный опыт, разбираться в себе и своих желаниях.

Доброго дня.

Читаючи Ваше питання, по ходу виникало враження, що Ви говорите не про себе і свого партнера, як рівнозначного дорослого, з яким Ви розділяєте побут та життя, а про в певній мірі дорослого та підлітка. Це не про Вашого чоловіка загалом, а тільки в ситуації фінансового питання, та питання розподілу обов*язків.

Тому декілька питань для прояснення: а чи з самого початку стосунків та шлюбу було так? Чи обговорювали Ви колись з чоловіком ведення побуту та розподілення відповідальності? Чи вибудовували кордони того, де Ви маєте щось вкладати та робити і де він?

Також, більше до сучасного - чи говорили Ви чоловіку про свої переживання? Чи взагалі, відчуваєте, що можете з ним обговорювати це? Розділити свої тяготи? Адже партнерство, воно і для цього теж.

Якщо говорили, то яка була реакція? Якщо ні - то чому складно це зробити?

Те, що йому такий хід справ може бути зручним і благодатним, сумнівів не викликає, бо умови які Ви влаштували, з Ваших ж слів, дійсно дуже комфортні. Але тут важливо не тільки те, як він на них реагує але і те - а чому Ви саме так їх вибудували?

"звикла все тягнути на собі" - дуже прикра така звичка, адже самотужки справлятись з усім це поважно, але складно, не завжди справедливо і точно не завжди необхідно.
Чим зумовлена така Ваша звичка?

Здравствуйте.

«Подскажите как правильно выйти из сложившейся ситуации»; - ответ зависит от того, а какой "правильный" выход Вы видите? Какого выхода хотите?

Важно отметить, что походу Вашего текста сложилось впечатление, что помимо перерыва и разрыва отношений с бывшем мужем, сами отношения так и не закончились. Вот эти закрытые вопросы/ответы, общие дела и т.д. - для чего они Вам? Что Вы получаете от общения с б.мужем? И я понимаю, что есть обязательства, есть общий ребенок, и общение так или иначе необходимо - но границы этого общения выглядят очень размытыми.

МЧ начал отдаляться - а почему? Как это происходило и что важнее, как Вы с этим обходились? Как реагировали? Пытались ли объяснить что происходит и выяснить его реакции? Эти вопросы важны, поскольку только в тексте кажется что это произошло внезапно и сразу привело к разрыву отношений.

«как вернуть любимого человека и возникают мысли, может не надо этого делать,»; - почему не надо? Почему хочется вернуть и почему не хочется?

Очень красноречиво так же, что название Вашего сообщение включает треугольник, но на самом ли деле это так? И столь ли велико вмешательство Вашего б.мужа или же Вы скорее находитесь на развилке, сталкиваясь с выбором?

Для того, что бы разобраться в себе, необходимо более конкретно смотреть на то что происходит и по крайней мере - быть абсолютно честной с собой. В своих желаниях, мотивах, ощущениях.

Доброго дня.

Причини можуть бути різні і навіть не одна. Залежно від того, що саме за "неловкость" Ви відчуваєте? Чи є у Вас відчуття, що в таких ситуаціях людина має вибачитись? Чи потребували Ви колись вибачень?
Яка Ви тоді, коли перед Вами вибачаються?

Часто, буває такий феномен, коли після образи чи нехтування, ми можете внутрішньо дуже злитись на людину, критикувати і ображати у відповідь, це стає способом справлятись із образою, а коли людина вибачається - то це вже може бути не потрібно, але злість вже "виражена внутрішньо", і тоді виникає відчуття невідповідності.
Чи помічали схоже за собою?

Доброго дня.

Звісно, важливо вказати, що слова Вашої матері можуть бути не тільки свідомою думкою але і емоційно-необхідною розрядкою, щоб справлятись із її гірким досвідом та обставинами, принаймні робочими. І вона може мати всі підстави так думати і відчувати. Проте, це точно не робить її слова вагомими загалом і менш неприємними для Вас.
Такі речі точно не приємно слухати і бути умовним "учасником" тих чоловіків, про яких вона говорить. І вірно також може бути те, що у Вас окремо як "чоловіка" вона ще не бачить, але у неї точно є інші чоловічі фігури, яких вона навряд буде свідомо причисляти до тих поганих чоловіків. Але через емоційний стан - вона може не мати сил розділяти їх.
Це може бути як фрази людей про "всі завжди" або " я більше ніколи" і т.д., тобто узагальнення які ми використовуємо не віддаючи собі звіту наскільки вони відірвані від справжнього стану речей.

І це все я кажу точно не для виправдання слів Вашої матері, але як форма горизонту з якого Ви вже можете на це дивитись. І не тільки дивитись, але і повертати їй. Тобто, вказуючи що її слова Вам неприємні і бодай, щоб весь цей негатив не зливався на Вас у такій формі.

Ще один момент який хочеться зауважити, що навіть попри її заперечення Ви якось апріорі причисляєте себе до от цих "всіх" поганих чоловіків, і паралельно чекаєте від неї цього спростування. І це теж нормативна реакція, але так як на її слова та стан Ви не можете вплинути, важливо щоб в такі моменти Ви проясняли свій стан та свою позицію.
Бо щоб вона не говорила, якщо це не пряма претензія чи питання до Вас - воно Вас не стосується. І це розділення в першу чергу маєте провести Ви. І якщо у Вас немає сумнівів стосовно себе, стосовно того, яким чоловіком Ви є і яким хочете бути - жодні подібні вислови не будуть так зачіпати і не будуть про Вас, а лише про досвід тих, хто це говорить.

І хоча це може бути не просто, бажаю Вам сил і ресурсу, відділятись від її слів, і мати наснагу повертати їй той негатвиний вплив, що вона здійснює. Як мінімум, у Вас вже достатньо рефлексії та саморозуміння, судячи з Вашого звернення)