Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Підтримувати стосунки на відстані дуже не проста справа, і Ваші почуття зрозумілі і нормальні. Якщо немає можливості зустрічатись періодично, можливо десь "по середині" між країнами, можна звернути увагу на те, як проходить спілкування онлайн. Зокрема, урізноманютнювати наскільки можливо формати проведення часу, корисним є також обмін матеріальними речами, листами чи подарунками, Але це ефективно тільки коли Ви зможете обхожитись із власними почуттями і отримувати підтримку від партнера.

А як довго Ви знаходитесь по-окремо? Чи весь час почуття було так складно переживати?
"їй вже набридає" - а як Ви це розумієте? Що саме каже партнерка?
Що Ви робите, коли особливо складно із сумом за дівчиною? Тоді, коли Ви "не можете контролювати" емоції?

І також, особливо складно переживати розлуку під час стосунків, коли інші аспекти життя не достатньо насичені. Чим ще Ви займаєтесь? Що приносить Вас цікавість, радість та задоволення? Чи достатньо Вам спілкування з іншими людьми там де Ви є?

Здравствуйте.

Должно быть, очень сложно пребывать в такой разобщенности с собственными чувствами и состояниями и эмоциями других. Я уверена, что Вы прикладывали очень много усилий, что бы выстраивать отношения с людьми, и наверняка это тяжело, находиться в неком непонимании других. Но очень видно, как это важно для Вас.

На первый взгляд, касательно эмоций, это алекситимия - сложность в понимании, опознании и выражении собственных эмоций. Часто это ведет к таким же сложностям касательно других. Но тут важно понимать, было ли так всегда у Вас? Или стали замечать трудности в какой-то период жизни?

Самостоятельно, Вы можете изучать литературу или видео про эмоции, их распознавание через физические ощущения. Полезны так же маленькие медитации в течения дня, когда Вы останавливаетесь и обращаетесь к себе с тем, как себя чувствуете, на что это похоже, это хорошо или плохо, как ощущаете себя в теле. Это некий вспомогательный способ лучше чувствовать себя. Касательно жестов и устных "метафор" других, их эмоций - нужно рассматривать более целостно.
А в общем, искренняя рекомендация, не нести это самостоятельно и обратиться к психологу. Если нет финансов, к бесплатным, или есть терапевты, которые предоставляют скидки, в том числе. Потому что история Вашего опыта длинная, и требует рассмотрения, серьезного отношения, ведь это может быть очень сложно. Кроме того, если эмоциональная запутанность вызвана как следствие защитных реакций, научения в детстве, возможно тяжелых стрессовых ситуаций - если Вы сможете самостоятельно к чему-то прийти, тяжесть этих ощущений может быть слишком велика. И вы заслуживаете того, что бы жизнь была насыщена эмоциями, ощущалась хорошо, и позволяла строить близкие, теплые отношения с разными людьми. Ведь без этого, качество жизни становится тяжелее.

Здравствуйте.

Что бы, условно, прокачать навыки общения, есть много способов, в зависимости от того, что от этот общения Вам нужно. Есть книги про разные формы коммуникации, вебинары, видео и т.д. Конечно, самым важным есть сам опыт общение, Ваша включенность в него, умение проявлять интерес и эмпатию, проявлять свои черты, вступать в диалог с собеседником непосредственно, а не видеть только цель этого общения.

Но Вы упомянули про то, что Вам самому мало что нравится в себе, и это действительно основной вектор работы. Если у Вас нет ценности самого себя, интереса к себе и своей жизни, в конце концов искренней симпатии - очень сложно получать и видеть когда Вы получаете это от других людей.
Вы работаете над собой, в плане физическом, но психологическая работа не менее важна. Вопрос проявления себя, персонального и искреннего, конечно не всегда принесет положительный результат, ведь у другого человека может быть другая ценность. Нельзя нравится всем. Но не мочь довериться в разговоре, проявится в контакте с другим, очень сказывается на общении. Любые попытки переступать через себя, проявлять на себя давление или выдавливать те или иные черты - очень ощущается.
Попробуйте обсудить это с психологом, что в том же общении осваивать новые взгляды и навыки, или если на это нет возможности, посмотрите на свое отношение к себе. Посмотрите на то, чего Вы ждете в общении, как его выстраиваете, и не менее важно, с кем пытаетесь общаться.
Ведь это не мало важно, что возможно, люди к которым Вы тянетесь Вам не подходят, не разделяют тех же ценностей и интересов, и поэтому Ваша искренность им не интересна. Обратите внимания, кто Вас окружает и кого и почему Вы хотите привлечь.

Но вообще, более эффективно разбирать это с психологом, и конкретно смотреть на те трудности в общении, с которыми Вы сталкиваетесь.

Доброго дня.

Дійсно, нажаль, з описаних елементів досить складно зрозуміти, що спричиняє таке важко самопочуття у Вас. Можливо, для цього треба більш дослідити історію Вашу та Ваших стосунків, так як це не вперше такий прояв спостерігається. Це можливо тільки в роботі з психологом.

Стосовно актуальності, зверніть увагу на те, а як Ви взагалі їдете до партнера? Які почуття у Вас перед цим? Через скільки часу після приїзду виникає такий стан і можилво, є якісь фактичні дії, що його провокують чи пришвидшують появу??
Корисним може бути виділяти в цей період окремий час тільки для себе, коли відчуваєте що вже виснажуєтесь, трохи виключати себе із спільної діяльності.
Також, зверніть увагу, чи не з*являються під час приїзду у Вас відчуття чи думки про якісь нові обов*язки, фактичні чи моральні? Як реагує партнер на Ваш стан і чи знає взагалі, що Ви так себе почуваєте?
Чи займаєтесь Ви тим, що Вам б хотілось?
І впринципі, порівняти що є в тому коли Ви живете без партнера і коли з ним, і подивитись що відрізняється, чого забагато а чого не вистачає саме Вам?

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашому дитячому досвіду, дуже шкода, що Вам довелось це пережити.

Стосовно актуального питання - можна пошукати ще аргументи, щоб обговорити їх з чоловіком. Можна спробувати зрозуміти, а чому для нього такий спосіб припустимий? Чим саме він керується? Можливо, у нього не вистачає чисто технічно знань і власного досвіду, щоб побачити, що такі міри теж агресивні і жорстокі. Можливо, подивться разом або запропонуйте партнеру подивитись чи почитати психологічні матеріали, де обширно і доступно пояснюється, чому будь-яке фізичне покарання не припустимо і дуже шкідливо для дітей.

Інший момент, все це буде можливо і корисно, якщо партнер готовий до обговорення і того, що його позиція може бути не істино-правильною. Нажаль, така думка досі дуже поширена у нашому суспільстві, і передається вже не одне покоління. Тому якщо у парнера немає внутрішньої мотивації зрозуміти і поставити ці "норми" під сумнів, буде складно йому це донести. Тобто його позиція може бути від незнання, від власного супротиву її змінити, через його досвід, або це тверде переконання до якого не підступитись через аргументи. Щоб Ви були готові до різного варіанту.

Стосовно червого прапорця.. таке переконання не робить парнера поганою людиною, чи поганим партнером. Поки це навіть не факт, що він використовуватиме ці методи на власній дитині. Проте, незалежно від загальних положень, Ви маєте зрозуміти - чи червоний знак це для Вас персонально? Чи є в стосунках інші речі, які викликають хвилювання стосовно партнера?
Чи необхідно Вам саме щоб він точно змінив думку, чи достатньо буде, якщо парнер попри свої переконання дотримуватиметься того, що вдарити дитину не припустимо, бо це так для Вас?

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ваші стосунки стали такими складними і принесли Вам такі негативні переживання, але важливо, що Ви готові і хочете для себе кращого.
Чи могли б тоді прояснити, а власне в чому для Вас складність їх завершити? Що заважає, з якими думками стикаєтесь?
Доєднуюсь до питання - а "по-доброму" це як у Вашому розумінні? Чи є якісь конкретні уявлення, як б Ви хотіли їх завершити?

Звісно, складність завершити стосунки це нормальне явище, адже попри труднощі і конфлікти, хороші почуття чи пам*ять про хороші часи ускладнює процес розриву, навіть попри раціональне розуміння всього. Тим паче, якщо стосунки тривалі чи в стосунках Ви з партнером пережили якісь важкі часи чи складні ситуації.
Тому спробуйте проаналізувати зараз, які думки, почуття та спогади виринають при думці про розрив? Які з них можуть викликати супротив?

Також продуктивним є обдумування того, як це вплине на Ваше життя. Тобто конкретизаціія того, що зміниться, без стосунків, що доброго з цього вийде для Вас, як Ви будете діяти. Адже стосунки, навіть погані в чомусь, вносять певну стабільність в якихось життєвих ситуаціях, до якої ми звикаємо, і не готовність до нових змін також ускладнює розставання.
Якщо ці елементи не прояснять Ваше питання, корисно буде обговорити це з психологом, щоб мати супровід і підтримку, можливо сумніви просто глибше знаходяться.

Доброго дня.

Вам має бути непросто раптово зіштовхнутись з такими змінами в своєму стані. Якщо можете, розкажіть трохи більше, як останнім часом проходили Ваші дні? Як саме і скільки триває дереалізація? Чи стикались з цим раніше в такому ж вигляді?

А взагалі, якщо ці прояви постійні за останні дні і дуже яскраві - краще звернутись до психіатра, очно чи хоча б онлайн, для діагностування. Розумію, що Ви можете переживати перед таким кроком, але такі реакції можуть бути як наслідком сильного стресу так і моживо збою психофізіологічної роботи, і психіатр зможе допомогти зрозуміти, що саме відбувається і як краще діяти, щоб Вам стало краще

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ви так часто стикаєтесь з звинуваченнями та немає необхідної опори в чоловікові, але це важливо, що Ви тут дуже свідома. Бачите це, бачите і маєте бажання щось з цим зробити, готові визнати і взяти свою відповідальність. Це вже великий крок.

А стосовно того, чи можливо щось змінити з чоловіком.. складно казати це, не знаючи Вашої історії разом і його особливо. Але дізнатись це можна тільки у Вас і у нього. Чи є у Вас, після всього часу, відчуття, що чоловік хоче і готовий щось робити, і якось покращувати стосунки та поведінку?? Як гадаєте, чи потрібно це йому? ЧИ є щось для нього некомфортне, що спонукало б його до змін?
Бо, попри Ваш дискомфорт, який наявний, важливе ще його персональне бажання.

Можна запропонувати парну терапію, де в діалозі і нових обставинах можна бути грунтовніше підійти до проблем. Але знову ж таки, чи є у чоловіка потреба в цьому?

Важливий ще фокус в тому, а якщо ні? Як для Вас те, що і чоловік і стосунки можуть залишитись такими? Чи згодні Ви на це? Чи буде це для Вас добре надалі? Бо вирішувати та планувати майбутнє Ви можете тільки виходячи із власних рішень.
І також, для самостійного розгляду, а коли Ви говорите про це з чоловіком, як він реагує? Чим закінчуються такі розмови? Не коли Ви наполягаєте, щоб Він щось сказав, а його персональна реакція?

Краще проводити такі розмови, не вказуючи те, що Вам потрібно чути чи щоб він робив, а спробуйте подивитись на що Він сам готовий і що думає. Це буде наразі для Вас більшим показником і способом краще зрозуміти для себе, чи такий хід справ має шанс на зміни. Бо поки Ви спонукаєте його до примусових висловів чи дій, а його бажання і зусиль немає - це буде повторюватись постійно.

Здравствуйте.

Это наверняка достаточно тяжелое ощущение, которые Вы описываете, быть "недостаточно..". Очень жаль, что в опыте который Вы упомянули близкие люди не поддерживали Ваши достижения а теперь Вам самим тяжело считать их ценными или достаточно важными.

Это достаточно большой и комплексный но вопрос Вашей самоценности, низкой или слабой ценности того что просто есть, того что Вы делаете и можете делать, вечное сравнение или гонка - отягощают жизнь и очень истощают. Поэтому тут рекомендованным было бы поработать с психологом, что бы эту фундаментальную самоценность восстановить.

Самостоятельно можно сосредоточиться на своих переживаниях и этих актах сравнения. С чем и как часто Вы сравниваете? Посмотреть насколько в этих сравнениях учитываете разный опыт, свой и того другого человека?
Посмотреть, а что в Вашем представлении в каждой сфере было бы "достаточно"? Было бы идеально? Возможно ли это? На что похожа такая Вы и такая жизнь? Нужны ли Вам все эти достижения, действия или другое, с чем Вы сравниваете себя? Нужны ли на самом деле ?

А если находится кто-то лучше, это отменяет то хорошоее, что есть у Вас? Почему нужно быть "лучшей"? Есть ли у этих представлений граница? Точка, когда это вот тот самый желаемый максимум?

Доброго дня)

А Ви стикаєтесь з відсутністю спільних тем постійно, чи з якогось періоду??
Враховуючи, що це спілкування онлайн, це нормально, коли іноді складно підтримувати постійні розмови) Спробуйте у себе запитати, а що Вас цікаво було б обговорювати чи дізнатись про цього хлопця? Чим хотілось б поділитись? Які свої захоплення винести чи зрозуміти його?

І також важливо, а як Вам це відчувається, коли спільних тем не знаходиться? Ви тоді не розмовляєте чи ці розмови по іншому сприймаються? І скільки активності та ініціативи у розмовах має кожен з Вас?
Можливо, могли б обговорити тему відсутності спільних тем з хлопцем? ЦЕ може сприяти встановленню більш чесних і близьких стосунків, але така розмова не сама проста)

Доброго дня.

Дуже прикро, що Вам доводиться переживати такі стани, і справлятись з тривожними та лякаючим досвідом минулого самостійно.

Це чудово, що Ви досягли бажаної цілі, і впевнена, приклали багато зусиль, але чи може бути, що задоволення не отримали через те, що сил витратили забагато? Можливо, Ви стикнулись з вигоранням і виснаженням, що теж можуть посилювати тривожні думки та стани.

Щоб комплексно впоратись з цими станами, краще звернутись за підтримкою та супровідом до психолога, тим паче, якщо наразі немає близьких на яких можете опертись.

Стосовно способів саморегуляції:
Спробуйте по можливості звертати увагу на свій емоційний стан, якщо немає з ким ним ділитись, то виражати через творчість, щоденник, музику чи щось інше. Зверніть увагу, наскільки взагалі наразі у Вашому житті присутнє задоволення. Що приносить Вам радість? Як часто Ви займаєтесь своїми хоббі чи робите собі приємні дні відпочинку?? З чого взагалі нараз складаєтсья Ваше життя, окрім тривоги та відсутності друзів?? Спробуйте задати собі питання - що можете зараз зробити для себе, щоб почуватись краще?? Максимально конкретно)

Стосовно підозри на досвід секуального насильства - це може бути дуже лякаючи та паралізуюче, стикнутись з таким спогадом, і до цього не можна бути готовим. Якщо Вам дискомфортно і тяжко обходитись з цим, не варто намагатись самостійно їх розкопувати.

Відредаговано автором 02-03-2025 18:43:55

Здравствуйте.

Негативное отношение очень выразительно читается в Ваших словах, но что важно и хорошо, что Вы различаете и проводите дистанцию между своими мыслями и чувствами и фактическими действиями.

Конечно, что бы избавится от этих истощающих чувств нужно хотя бы примерно прояснить для себя, чем они вызваны. Вы об этом ничего не написали, но это не о сомнениях в том, заслужил ли такое отношение отец, но в первую очередь - понимаете ли Вы откуда эта ненависть. Как давно эти переживания у Вас? Они касаются только отца, и никого больше?

Конечно, пока Вам нет 18 Вы обязаны находиться под опекой родителей, и ограничить отношения нет возможности. Обратите внимания тогда на рефлексию свои чувст, почему и как они возникают, когда сильные, когда терпимые.
Попробуйте практиковать дыхательные техники, расслабления, когнитивные считалки, что бы сбалансировать свое состояние. Что бы это чувства, в первую очередь, не мешали Вам.

Так же, Вы категорично сказали, что не собираетесь делиться своими мыслями и чувствами с другими людьми. Это имеет место, и жаль что с близким которому доверяли случилась беда(. Но разделение переживаний, в том числе злости, упрощает обхождение с этими эмоциями. Если на этот счет не передумаете, попробуйте по другому выражать, выговаривать их - выписывать в дневнике, в телефоне, записывать в слух, зарисовывать или каким-то другим способом.

Здравствуйте.

Очень жаль, что Вам приходиться быть опекуном для своих взрослых родителей, при чем не только физически, как для отца но и морально, особенно для матери. Соглашусь с рекомендациями и вопросами коллег выше, но важно отметить сразу, что путь возвращения себе роли дочери, о чем Вы говорите, это пусть возвращения себе роли отдельного взрослого человека, сепарации и проведения личных границ. И это бывает очень не просто, ведь не всегда удастся сохранить тот же уровень отношений что есть сейчас. Это точно может кого-то из родителей расстроить, разозлить, и вызвать разные негативные реации. И это что, к чему стоит быть готовой, ведь по другому выстраить свои границы не выйдет.

Вы заботитесь об отце, и тут наверняка, сложнее выбрать фокус отсоединения, ведь сейчас он правда нуждается в помощи. Попробуйте посмотреть, а кроме категорических действий - что можете сделать Вы, что бы облегчить свои дела и заботу об отце? На кого можете опереться? Делегировать или распределить обязанности?
Касаемо матери, из Ваших слов, поверхностно можно сказать что тяжело сопротивляться её эмоциональному шантажу и игнорированию мужа. Говорите ли Вы с ней об этом? Как реагируете на её слова про "твой отец"?
Как действуете, когда она при отказе начинает плакать или кричать? Можете ли выдерживать это не соглашаясь на ее условия?

Так же, возможно легче будет выстроить границы если пересмотреть условия проживания. Создается впечатление, словно Вы живете вместе, и если это так, есть ли или думали ли над возможностью физического? Ограничения времени вместе, что бы лучше обходиться с собственными чувствами?

При всем, это достаточно сложная работа, и возможно из-за Вашей нагружености, как физической так и эмоциональной, будет сложно справляться и менять отношения самостоятельно. Поэтому если есть возможность, обратитесь к психологу, или хотя бы заручитесь поддержкой близких. Возможно, других родственников которые могут встать на Вашу сторону.

Доброго дня.

Насправді, доєднуюсь до слів колег вище, і хочеться ще зауважити декілька аспектів.

Перше, що лаяючи себе за ці почуття, Ви не наблизитесь до того щоб якось це розрішити, а тільки створює додатковий рушій критики та тиску, що поруч із іншими переживаннями тільки більше Вас виснажуватиме та розхитуватиме. Ваші почуття, нажаль, Вам не підконтрольні, але почуття і фантазії, це ще не все. Це не дорівнює діям, не дорівнює намірам, Ви за цей рік почуттів дієте відповідно своїм цінностям та уявленням, опираючись їм, так що у Вас все одно більше влади над собою, ніж у цих почуттів. Не забувайте про це.

Другий момент, Ви вказали, що вже довго зустрічаєтесь з актуальним партнером. Звісно, важливо наскільки довго і чи це там не перші Ваші стосунки, але загалом, в тривалих стосунках, в певні моменти можуть наставати періоди, коли видається що почуття до партнера гаснуть, з*являються інші фантазії та симпатія до інших людей, може з*являтись бажання знову ходити на побачення, фліртувати чи мати іншого партнера. Іноді це дійсно вказує на те, що ці стосунки вже не мають цінності, але так само часто це наслідок переходу до стосунків буденних, без минулої пристрасті та драми, і для деяких це складно і навіть нудно. І тоді, важливо подивитись а як насправді виглядають зараз Ваші стосунки? І якщо Ви хочете їх зберегти, то це гарний дзвінок того, що час на ними працювати. Повертати романтику, пристрасті, поглиблювати відношення, віднаходити те, що колись зробило ці стосунки такими важливими. Бо над стосунками, навіть при великому коханні, треба працювати та вкладатись. При чому, обом партнерам.
До цього ж, спробуйте подивитись на свої фантазії про того хлопця, що в них зазвичай? Що Ви в них отримуєте? Чого хочеться? Якою Ви себе відчуваєте в цих уявленням? І чи залишилось це в нинішній стосунках? Чи задовільняють Вас зараз ці стосунки? Чи отримуєте Ви те, що хочете в них?

І останнє, та не менш важливе, Ви не вказали, що це за хлопець. Він з Вашого оточення? Друг, чи колега? Чи продовжуєте Ви цей рік спілкуватись та пересікатись? Наскільки добре знайомі?? І далі вже для Ваших роздумів - а що в ньому Вас приваблює? Спробуйте подивитись на кожний пункт та визначити, наскільки вони суттєві. Сильно обривати та придушувати ці фантазії не варто, бо повертатись будуть з більшою настирністю. Спробуйте їх роздивитись, уявити, а яким б цей хлопець дійсно був у стосунках? Якщо бачитесь вживу, чи настільки він відповідає Вашим уявленням?

Загалом, для початку важливо роздивитись власні стосунки, які пробіли є у них зараз, і можливо Ваша тяга до нового хлопця якраз є способом ці дефіцити в стосунках заповнити. Якщо Ваші почуття дійсно викликані самим цим хлопцем, і нічого з описаного вище не допомагає побачити їх по іншому..можливо, до Вашого партнера почуттів вже просто немає, і тоді це питання тільки до Вас, на що Ви згодні і яке рішення варто прийняти? Проте для початку, рекомендую звернути уваги на все вище сказане)

Доброго дня.

Можу тільки уявити, наскільки складно справлятись з подібними станами протягом такого тривалого часу. Проте, нажаль, на такому етапі впоратись з цим самостійно неймовірно складно. Тому першою рекомендацією буде власне звернутись до психіатра або терапевта, щоб дослідити історію Ваших станів, що їх провокує, як можна екологічніше з цим обходитись і якщо говорити про діагностику тривожного розладу, можливо медикаментозний супровід значно спросить психологічну роботу із цими афектами.

Якщо такої змоги немає, зверніться до літератури по самостійній роботі з тривогою. Зверніть увагу на режим та графік дня, для початку нормалізувати режим сну, відмовитись від кафи, цигарок чи алкоголю, якщо вживаєте, або принаймні зменшити їх кількість, бо кожний продукт підсилює та провокує підвищену тривогу.
Спробуйте почати практикувати м*язові розслаблення, їх легко можна знайти в інтернеті, наприклад Джейкобсона, щоб зменшити фізичні прояви тривоги на напруги. Краще робити їх щодня, можливо декілька разів, незалежно від того чи є в той момент тривога чи ні. Це також корисно з точки зору переживання за своє здоров*я, адже покращення базового догляду за здоров*ям буде корисно впливати на загальний стан. З самими переживаннями треба працювати комплексно, тут складно описати все.

З тим, що не можете бути одна, важливо розуміти а що тоді відбувається? Чим Вам так важлива присутність іншої людини? Або якщо маєте на увазі і стосунки, то що відбувається з Вами коли Ви без них?
І останнє, напевне, подивіться як Ви з цими тривогами обходитесь. Розкручуєте багато, намагаєтесь ігнорувати, відволікатись на справи, втікати в зайнятість чи спілкування від них - якщо щось з цього, спробуйте поступово, з найменших страхів, роздивлятись їх, зупинятись в цих переживаннях і дивитись а що в цьому такого страшного для Вас? Чи змогли б Ви впоратись, якщо б це сталось? На що можна покластись і опертись в тих ситуаціях?
Але робити це потрібно обережно і коли, та якщо, є сили стикнутись з ними. Зазвичай такак робота проводиться з терапевтом, психологом.