Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

Это наверняка достаточно тяжелое ощущение, которые Вы описываете, быть "недостаточно..". Очень жаль, что в опыте который Вы упомянули близкие люди не поддерживали Ваши достижения а теперь Вам самим тяжело считать их ценными или достаточно важными.

Это достаточно большой и комплексный но вопрос Вашей самоценности, низкой или слабой ценности того что просто есть, того что Вы делаете и можете делать, вечное сравнение или гонка - отягощают жизнь и очень истощают. Поэтому тут рекомендованным было бы поработать с психологом, что бы эту фундаментальную самоценность восстановить.

Самостоятельно можно сосредоточиться на своих переживаниях и этих актах сравнения. С чем и как часто Вы сравниваете? Посмотреть насколько в этих сравнениях учитываете разный опыт, свой и того другого человека?
Посмотреть, а что в Вашем представлении в каждой сфере было бы "достаточно"? Было бы идеально? Возможно ли это? На что похожа такая Вы и такая жизнь? Нужны ли Вам все эти достижения, действия или другое, с чем Вы сравниваете себя? Нужны ли на самом деле ?

А если находится кто-то лучше, это отменяет то хорошоее, что есть у Вас? Почему нужно быть "лучшей"? Есть ли у этих представлений граница? Точка, когда это вот тот самый желаемый максимум?

Доброго дня)

А Ви стикаєтесь з відсутністю спільних тем постійно, чи з якогось періоду??
Враховуючи, що це спілкування онлайн, це нормально, коли іноді складно підтримувати постійні розмови) Спробуйте у себе запитати, а що Вас цікаво було б обговорювати чи дізнатись про цього хлопця? Чим хотілось б поділитись? Які свої захоплення винести чи зрозуміти його?

І також важливо, а як Вам це відчувається, коли спільних тем не знаходиться? Ви тоді не розмовляєте чи ці розмови по іншому сприймаються? І скільки активності та ініціативи у розмовах має кожен з Вас?
Можливо, могли б обговорити тему відсутності спільних тем з хлопцем? ЦЕ може сприяти встановленню більш чесних і близьких стосунків, але така розмова не сама проста)

Доброго дня.

Дуже прикро, що Вам доводиться переживати такі стани, і справлятись з тривожними та лякаючим досвідом минулого самостійно.

Це чудово, що Ви досягли бажаної цілі, і впевнена, приклали багато зусиль, але чи може бути, що задоволення не отримали через те, що сил витратили забагато? Можливо, Ви стикнулись з вигоранням і виснаженням, що теж можуть посилювати тривожні думки та стани.

Щоб комплексно впоратись з цими станами, краще звернутись за підтримкою та супровідом до психолога, тим паче, якщо наразі немає близьких на яких можете опертись.

Стосовно способів саморегуляції:
Спробуйте по можливості звертати увагу на свій емоційний стан, якщо немає з ким ним ділитись, то виражати через творчість, щоденник, музику чи щось інше. Зверніть увагу, наскільки взагалі наразі у Вашому житті присутнє задоволення. Що приносить Вам радість? Як часто Ви займаєтесь своїми хоббі чи робите собі приємні дні відпочинку?? З чого взагалі нараз складаєтсья Ваше життя, окрім тривоги та відсутності друзів?? Спробуйте задати собі питання - що можете зараз зробити для себе, щоб почуватись краще?? Максимально конкретно)

Стосовно підозри на досвід секуального насильства - це може бути дуже лякаючи та паралізуюче, стикнутись з таким спогадом, і до цього не можна бути готовим. Якщо Вам дискомфортно і тяжко обходитись з цим, не варто намагатись самостійно їх розкопувати.

Відредаговано автором 02-03-2025 18:43:55

Здравствуйте.

Негативное отношение очень выразительно читается в Ваших словах, но что важно и хорошо, что Вы различаете и проводите дистанцию между своими мыслями и чувствами и фактическими действиями.

Конечно, что бы избавится от этих истощающих чувств нужно хотя бы примерно прояснить для себя, чем они вызваны. Вы об этом ничего не написали, но это не о сомнениях в том, заслужил ли такое отношение отец, но в первую очередь - понимаете ли Вы откуда эта ненависть. Как давно эти переживания у Вас? Они касаются только отца, и никого больше?

Конечно, пока Вам нет 18 Вы обязаны находиться под опекой родителей, и ограничить отношения нет возможности. Обратите внимания тогда на рефлексию свои чувст, почему и как они возникают, когда сильные, когда терпимые.
Попробуйте практиковать дыхательные техники, расслабления, когнитивные считалки, что бы сбалансировать свое состояние. Что бы это чувства, в первую очередь, не мешали Вам.

Так же, Вы категорично сказали, что не собираетесь делиться своими мыслями и чувствами с другими людьми. Это имеет место, и жаль что с близким которому доверяли случилась беда(. Но разделение переживаний, в том числе злости, упрощает обхождение с этими эмоциями. Если на этот счет не передумаете, попробуйте по другому выражать, выговаривать их - выписывать в дневнике, в телефоне, записывать в слух, зарисовывать или каким-то другим способом.

Здравствуйте.

Очень жаль, что Вам приходиться быть опекуном для своих взрослых родителей, при чем не только физически, как для отца но и морально, особенно для матери. Соглашусь с рекомендациями и вопросами коллег выше, но важно отметить сразу, что путь возвращения себе роли дочери, о чем Вы говорите, это пусть возвращения себе роли отдельного взрослого человека, сепарации и проведения личных границ. И это бывает очень не просто, ведь не всегда удастся сохранить тот же уровень отношений что есть сейчас. Это точно может кого-то из родителей расстроить, разозлить, и вызвать разные негативные реации. И это что, к чему стоит быть готовой, ведь по другому выстраить свои границы не выйдет.

Вы заботитесь об отце, и тут наверняка, сложнее выбрать фокус отсоединения, ведь сейчас он правда нуждается в помощи. Попробуйте посмотреть, а кроме категорических действий - что можете сделать Вы, что бы облегчить свои дела и заботу об отце? На кого можете опереться? Делегировать или распределить обязанности?
Касаемо матери, из Ваших слов, поверхностно можно сказать что тяжело сопротивляться её эмоциональному шантажу и игнорированию мужа. Говорите ли Вы с ней об этом? Как реагируете на её слова про "твой отец"?
Как действуете, когда она при отказе начинает плакать или кричать? Можете ли выдерживать это не соглашаясь на ее условия?

Так же, возможно легче будет выстроить границы если пересмотреть условия проживания. Создается впечатление, словно Вы живете вместе, и если это так, есть ли или думали ли над возможностью физического? Ограничения времени вместе, что бы лучше обходиться с собственными чувствами?

При всем, это достаточно сложная работа, и возможно из-за Вашей нагружености, как физической так и эмоциональной, будет сложно справляться и менять отношения самостоятельно. Поэтому если есть возможность, обратитесь к психологу, или хотя бы заручитесь поддержкой близких. Возможно, других родственников которые могут встать на Вашу сторону.

Доброго дня.

Насправді, доєднуюсь до слів колег вище, і хочеться ще зауважити декілька аспектів.

Перше, що лаяючи себе за ці почуття, Ви не наблизитесь до того щоб якось це розрішити, а тільки створює додатковий рушій критики та тиску, що поруч із іншими переживаннями тільки більше Вас виснажуватиме та розхитуватиме. Ваші почуття, нажаль, Вам не підконтрольні, але почуття і фантазії, це ще не все. Це не дорівнює діям, не дорівнює намірам, Ви за цей рік почуттів дієте відповідно своїм цінностям та уявленням, опираючись їм, так що у Вас все одно більше влади над собою, ніж у цих почуттів. Не забувайте про це.

Другий момент, Ви вказали, що вже довго зустрічаєтесь з актуальним партнером. Звісно, важливо наскільки довго і чи це там не перші Ваші стосунки, але загалом, в тривалих стосунках, в певні моменти можуть наставати періоди, коли видається що почуття до партнера гаснуть, з*являються інші фантазії та симпатія до інших людей, може з*являтись бажання знову ходити на побачення, фліртувати чи мати іншого партнера. Іноді це дійсно вказує на те, що ці стосунки вже не мають цінності, але так само часто це наслідок переходу до стосунків буденних, без минулої пристрасті та драми, і для деяких це складно і навіть нудно. І тоді, важливо подивитись а як насправді виглядають зараз Ваші стосунки? І якщо Ви хочете їх зберегти, то це гарний дзвінок того, що час на ними працювати. Повертати романтику, пристрасті, поглиблювати відношення, віднаходити те, що колись зробило ці стосунки такими важливими. Бо над стосунками, навіть при великому коханні, треба працювати та вкладатись. При чому, обом партнерам.
До цього ж, спробуйте подивитись на свої фантазії про того хлопця, що в них зазвичай? Що Ви в них отримуєте? Чого хочеться? Якою Ви себе відчуваєте в цих уявленням? І чи залишилось це в нинішній стосунках? Чи задовільняють Вас зараз ці стосунки? Чи отримуєте Ви те, що хочете в них?

І останнє, та не менш важливе, Ви не вказали, що це за хлопець. Він з Вашого оточення? Друг, чи колега? Чи продовжуєте Ви цей рік спілкуватись та пересікатись? Наскільки добре знайомі?? І далі вже для Ваших роздумів - а що в ньому Вас приваблює? Спробуйте подивитись на кожний пункт та визначити, наскільки вони суттєві. Сильно обривати та придушувати ці фантазії не варто, бо повертатись будуть з більшою настирністю. Спробуйте їх роздивитись, уявити, а яким б цей хлопець дійсно був у стосунках? Якщо бачитесь вживу, чи настільки він відповідає Вашим уявленням?

Загалом, для початку важливо роздивитись власні стосунки, які пробіли є у них зараз, і можливо Ваша тяга до нового хлопця якраз є способом ці дефіцити в стосунках заповнити. Якщо Ваші почуття дійсно викликані самим цим хлопцем, і нічого з описаного вище не допомагає побачити їх по іншому..можливо, до Вашого партнера почуттів вже просто немає, і тоді це питання тільки до Вас, на що Ви згодні і яке рішення варто прийняти? Проте для початку, рекомендую звернути уваги на все вище сказане)

Доброго дня.

Можу тільки уявити, наскільки складно справлятись з подібними станами протягом такого тривалого часу. Проте, нажаль, на такому етапі впоратись з цим самостійно неймовірно складно. Тому першою рекомендацією буде власне звернутись до психіатра або терапевта, щоб дослідити історію Ваших станів, що їх провокує, як можна екологічніше з цим обходитись і якщо говорити про діагностику тривожного розладу, можливо медикаментозний супровід значно спросить психологічну роботу із цими афектами.

Якщо такої змоги немає, зверніться до літератури по самостійній роботі з тривогою. Зверніть увагу на режим та графік дня, для початку нормалізувати режим сну, відмовитись від кафи, цигарок чи алкоголю, якщо вживаєте, або принаймні зменшити їх кількість, бо кожний продукт підсилює та провокує підвищену тривогу.
Спробуйте почати практикувати м*язові розслаблення, їх легко можна знайти в інтернеті, наприклад Джейкобсона, щоб зменшити фізичні прояви тривоги на напруги. Краще робити їх щодня, можливо декілька разів, незалежно від того чи є в той момент тривога чи ні. Це також корисно з точки зору переживання за своє здоров*я, адже покращення базового догляду за здоров*ям буде корисно впливати на загальний стан. З самими переживаннями треба працювати комплексно, тут складно описати все.

З тим, що не можете бути одна, важливо розуміти а що тоді відбувається? Чим Вам так важлива присутність іншої людини? Або якщо маєте на увазі і стосунки, то що відбувається з Вами коли Ви без них?
І останнє, напевне, подивіться як Ви з цими тривогами обходитесь. Розкручуєте багато, намагаєтесь ігнорувати, відволікатись на справи, втікати в зайнятість чи спілкування від них - якщо щось з цього, спробуйте поступово, з найменших страхів, роздивлятись їх, зупинятись в цих переживаннях і дивитись а що в цьому такого страшного для Вас? Чи змогли б Ви впоратись, якщо б це сталось? На що можна покластись і опертись в тих ситуаціях?
Але робити це потрібно обережно і коли, та якщо, є сили стикнутись з ними. Зазвичай такак робота проводиться з терапевтом, психологом.

Доброго дня.

Період вибору шляху, професії, реалізації в якому Ви знаходитесь зараз дуже не простий, але в наш час може видаватись ще важчим, через величезну кількість різного досвіду, який ми можемо спостерігати. При цьому, Ви здійснюєте власні рішення, хоч і не прості, наприклад у зміні спеціальності на ту, що Вам більше відповідає і в перспективі - це важливо обирати щось своє тоді, без втрати часу і сил на небажану сферу.

Щоб не описувати багато загальних речей, адже для конкретики необхідно більше дослідити та розуміти Вашу історію в терапії, можу порекомендувати тільки декілька кроків для самостійного обходження: Перше, стосовно порівння і рівняння на однолітків яких Ви оцінюєте вище. Наскільки ці порівняння реалістичні? Іноді, в таких сумнівах важливий зріз реальності, де у нас, в період з 18-25 мінімум багато молодих людей знаходяться в пошуках, без стабільної і високооплачуваної роботи, проходять навчання, що є основним в такий період. Спробуйте подивитись на ситуацію більш рівно, враховуючи середні показники а не завищені очікування, які тільки мають руйнівний ефект.

Також важливо приділити увагу власним бажанням. Чого і як Ви хочете саме для себе? Страхи і тривоги за майбутнє в цьому періоді нормальні, і це дає можливість передивитись те, до чого Ви йдете, при цьому, ніколи не пізно рішення змінити. Чого Ви хочете? Що Вам подобається, що викликає натхнення та захват? Чи ціллю є більше "успіх", а сама сфера не важлива? Спробуйте конкретизувати свої тривоги та прагнення, і подивитись на них по окремо. Що можна покращити зараз? Переживання стосовно чого не своєчасні? Чи можете Ви фактично до свого життя додати зараз більше навантаження, роботи чи іншого, про що згадуєте і як це вплине?

Доброго дня.
Підкажіть, а чи зайжди була така проблема у Вас із формулюванням думок у усній формі? Чи з*явилась нещодавно, в якийсь визначений час, можливо??
І, якщо є змога, було б важливо зрозуміти, а що саме з формулюванням не так? Чи давали Вам люди, з якими Ви спілкуєтесь пояснення, фітбек про те, що саме не зрозуміло? Використання слів, пов*язування їх між собою, порядок слів, нагруженість речень, занадто швидко говорите, чи щось інше?

А ця складність, вона притаманна Вам з будь-ким у спілкуванні? Чи є люди, з якими особливо складно? І чи для Вас, по відчуттях відрізняється письмове "мовлення" від усного? Що в усному складніше для Вас?

Взагалі, було б корисно досліджувати цю тему у роботі з психологом саме усно, адже письмово тут ми втрачаємо величезну кількість досвіду Вашого, що може допомогти у вирішенні.
також, спробуйте звернути увагу на свій емоційний стан коли Ви усно спілкуєтесь. Адже проблем у цьому Вашому викладі зовсім немає, і можна припустити, що складність також викликана емоційним тиском, який Ви або інші можуть на Вас спричиняти. Можливо, негативним досвідом минулого, якщо такої проблеми не було з раннього дитинства.

Здравствуйте.
Очень жаль, что Вы испытываете такое состояние уже длительное время, и более того, приходиться справляться с этим в одиночку. ТДР, даже если уже не проявлялось какое-то время, может утяжелять такие стресовые события, как адаптация к новому месту, новые, незнакомые в какой-то мере проблемы, и одиночество, которое особенно трудно переносить.
Что хотелось бы уточнить сразу, а в чем для Вас ценность ждать мужа именно в другом городе? Почему не в родном? Было ли это обсуждаемое решение, что Вы поедете с ним? И почему это для Вас необходимо?

Так же, можно обратить внимание на то, как именно проходят Ваши дни в Одесе? Чем Вы занимаетесь, чем себя окружаете? Вы упомянули, что друзей или близких нет, это нелегко. А есть ли дела которые Вам нравятся или интересны?

И так же, с Ваших слов, создается ощущение будто Вам нужно принять какое-то окончательное и безповоротное решение. Но так ли это? Почему Вам важно решить именно сейчас, пока муж в командировке? Почему думаете над этим одна? Возможно, более комфортно будет выбрать сейчас для себя безопасное и удобное место проживания, а остальное решать когда супруг сможет непосредственно быть с Вами. И так же, говорили ли Вы ему о своих трудностях? Поддерживают ли Вас? В чем и в ком Вы можете находить опору, пока находитесь в сложном положении?

Доброго дня, Діано.

Стосовно Вашого питання, а якщо це дійсно норма і так може бути, Вам це полегшить сприймання слів партнера??
Чи стане Вам комфортно і зникне неприємне відчуття? Ви маєте відповісти для себе, але осмілюсь припустити, що навряд. Тому хочу підреслити трохи іншу призму - чи окей це для Вас??

Нормально, що у людини є свої стандарти і побажання до партнера у стосунках, але це не означає, що необхідно здійснювати через це тиск на партнера, і тим паче не означає, що Ви повинні здійснювати на себе тиск, щоб їм відповідати.
З Ваших слів, видалось, ніби зауваження чи просто "жарти" парнера негативно на Вас впливають, змушують сумніватись у своїй зовнішності чи цінності для нього - і складно витримувати. Більше того, це може негативно впливати на самі стосунки.
Тому, якщо говорити про самостійну роботу з цим визначте для початку це нормально це для Вас? Щоб Ваш партнер постійно чи часто відпускав такі коментарі щодо Вас. Друге, чи дійсно Ви згодні з ними, що хочете міняти щось, чи ця згода викликана тиском партнера?
Тому що навітть якби це було нормою, що так не виглядає, це приносить Вам дискомфорт та згіршує Вас в своїх очах, а це деструктивно.

Ви також згадали, що казали хлопцю про свою реакцію на його слова. З теми спортивного залу, те що Ви описали виглядає більше як виправдання та обіцянки на майбутннє, але чи кажете Ви про те, як це зачіпає Вас?? ЧИ запитували, чому Він часто дозволяє собі такі висловлювання?
Звісно, складно говорити про свої почуття, коли хтось прикриває образу чи критику "жартом", але це все одно може обратизити Вас і можете про це говорити.

Складно, ба більше, неможливо практично змінити слова партнера чи здійснити на нього якийсь вплив, але Ви можете виразити все те, як почуваєтесь, не забуваючи про цінінсть цих стосунків для Вас, і вже відповідно до реакції зробити висновок = здатна ця людина почути і побачити Ваші потреби, чи ні.
Адже, йому можуть подобатись накачані тіла, але це не одне і те ж, щоб спонукати свою партнерку до цього. Можна кохати не ідеальний відповідник власних бажань, але чи це так для нього? І чи готові Ви, йти на всі ці кроки щоб тому відповідати?

Коли Ви проясните і вирішите все для себе, це не позбавить одразу від неприємних відчуттів, але може задати той простір і фокус, щоб вирішити чи можна з Вами так надалі.

Здравствуйте, Настя.
Ваша реакция и состояние вполне имеют место, это нормально, что Вы встревожены и Ваши мысли то и дело возвращаются к этой ситуации и парню. Так же, неоконченные события, неоднозначные, оборвавшиеся всегда занимают в мыслях и чувствах больше места, ведь пока что-то не закончилось оно тянется во времени дальше, а Ваши отношения с этим человеком сложно назвать определенными или законченными сейчас.

Поэтому, кроме уделения времени своим чувствам, с чем я согласна, можно попытаться понять а какое у Вас отношение к этой ситуации вообще? Она Вас тревожит, портит качество жизни и какие-то удовольствия, занимает мысли. Но как Вы для себя определяете что случилось? Это случайность, экстренный случай, игнор, попытка закончить отношения? Как Вы определяете для себя? И что важнее, какое окончание этой истории ждёте?

Поскольку, незавершенные, оборванные, вот такие странные ситуации остаются непонятными, это провоцирует больше внимания. Вам важно понять не то, почему парень так поступил, а определить для себя - что это. Максимально точно. Ведь смятение Ваших ощущений может быть так же связано с тем, что сложно реагировать однозначно. Ведь можно злиться на игнор, грустить из-за расставания, сочувствовать из-за беды или чувствовать обиду из-за брошености(чувства тут условны) , но сложно прожить эмоционально ситуацию которая не определена. Это касается и действий, как действовать в ситуации - какой? Вы описываете ее, но не приводите этому названия. Как этот человек поступил? Чего Вы ожидали и чего ожидаете сейчас? В разных ситуациях Вы вольны на разные реакции, но неопределённость только смешивает всё. Пусть и не точно, но определите, назовите, конкретизируйте что произошло. Хотя бы , пока не прояснится другое.

так же отвлечения могут только усиливать желание возвращаться к этой теме. Если Вам хочется об этом думать, если чувствуете грусть или злость - думайте, и чувствуйте. Это нормально. Не нужно спешить и пытаться избавиться от своей реакции. Так же, возможно, легче будет переживать это в контакте. Включая не просто занятость ради отвлечения, а разговоры и получение поддержки от людей, которые Вам близки, дороги. Трудности в отношениях часто легче переживать испытывая близость в других своих отношениях.

Здравствуйте. Первое, что хочется отметить, это сожаление, что вместо поддержки и опоры в особах родителей, Вы испытываете тревогу и ограничение, сталкиваетесь с шантажом и контролем, хоть и возможно с благих мотивов.

По мимо реализации Вашей мечты и цели, центральным тут есть вопрос сепарации от родителей. Не фактической, а ментальной и эмоциональной. И конфликтов, которые с этого возникают.
Вы хотите создать финансовую независимость, не имея внутренней в достаточной мере. Хотите принять собственное решение по поводу выбора и будущего, но словно в нем все равно оглядываетесь на родителей и их реакцию. Это возможно сделать так, но Вы можете столкнуться только с большими трудностями.
Поэтому, важно для начала разобраться с отношениями с родителям а уже потом вопрос определения " чего я хочу и ту ли профессию выбрала".

При этом, очень хорошо, что Вы задайтесь этими вопросами, ведь это уже готовность к тому, что найти на них ответы.
Если нет возможности или желания поработать с этим с психологом, попробуйте определить для себя:
- какой их реакции боитесь больше всего? Какая она вообще может быть? Как будет звучать? Почему родители будут против?
- Готовы ли Вы, придерживаясь своего желания, столкнуться с последствиями? Если родители будут шантажировать, отказывать в деньгах и прочее - готовы и как вы бы могли с этим справиться?
- так же по поводу их контроля. Вы не можете повлиять на то, решат они дальше действовать так как раньше или примут Ваши идеи. Но Вы можете понять для себя, принимать этот контроль дальше или нет.
Конечно, не всегда удается сразу и легко провести эту дистанцию, но помните, что Вам не нужно впадать в крайности. Или принимать решение на всю жизнь тут и сейчас. У Вас есть время. Можно поделиться своими идеями, материализовать их, возможно повторять несколько раз.
В общем, тут много этапов, если говорить про отношение целиком, если только про этот вопрос - самое первое это решить для себя, просто ли идея это или решение, которые Вы хотите отстаивать. Выносить эту мысль, если не готовы говорить сразу, вносить это родителям по немногу.

А для общего фона отношений, важно помнить, что если Вы не ощущаете свободы и решимости заявлять и отстаивать свои решения, хватит ли сил дальше отстаивать даже свои независимые финансы?

Здравствуйте.
А как Вы для себя могли бы оценить, насколько много места занимает мама или оба родители в Вашей взрослой жизни, при наличии Вашей семьи? Если по 10-бальной шкале? Устраивает ли Вас это?

Исходя из Ваших слов, ситуации подобны этой не в новинку, и очень жаль, что несмотря на Ваше внимание и заботу про родителей, Вам приходиться сталкиваться с такой критикой и обесцениванием своих действий и своей жизни. Но, вынуждена подметить, что то что Вы описали, выглядит как некоторая смена ролей между Вами и Вашей матерью, будто только Вы несете ответственность за ваши отношение, её отношение к Вам и поддержание этих отношений в "хорошем" положении. Ощущали ли что-то подобное?

И если подытожить, то очень важным тут есть сложность в сепарации от родительской семьи, от мамы. Конечно, Вы взрослая женщина, судя по всему с мужем и ребенком, но вопрос здоровой отделенности от родителей выглядит не закрытым. Это может стать первой темой, которую стоит рассмотреть с психологом, что бы не только улучшить Ваше состояние, избавившись от вины и легче перенося постоянную критику, но и для улучшения самих отношений, в том числе.

И как вопрос для самостоятельного раздумья, а что с Вами будет если на игнор от матери Вы бы перестали пытаться связаться?
Если прислушаться к себе, бывают ли моменты когда Вы можете НЕ идти на поводу чувства вины, таким образом только подкрепляя её?
И не последний, но так же важный вопрос - а зачем "делать вид что забочусь"? Для чего Вам это? Есть ли в этом польза для Вас?

Здравствуйте.

Для начала, если есть элементы в поведении которые Вас беспокоят, важно понять это свойственные Вам или последствия алкоголя. Что бы разграничить их важно удержаться от выпивания некоторое время и следить за своим состоянием. Ведь после алкоголя некоторое время(вплоть до недели, зависит от количества и частоты выпивания) могут наблюдаться потеря концентрации, внимания, усталость, сложность в формулировании предложений и прочей активности.

Другой момент, эйфорическое состояние после выпивания, особенно на второй день - важно посмотреть как часто и много Вы выпивали, и какие еще способы улучшать свое настроение и состояние у Вас есть? Если это основной, то то настроение может быть связано с элементарной реакцией на алкоголь и получение большого количества быстрого дофамина, соответственно ощущение легкости, радости и т.д. Важно тут отмечать, что использования алкоголя как способа радовать себя или отдыхать на частой основе приводит к тому, что это может стать самым легким и желанным способом, что может приводить к сильной зависимости.
Рекомендую обратить на это внимание, и в любом случае, если продолжаете испытывать дискомфорт в связи с состоянием или поведением, проконсультироваться у психолога