Question

07-03-2025

Доброго дня. В мене є проблема, яка з часом впливає на всі мої стосунки. Коли ми починаємо ділити простір з чоловіком (наприклад зараз, коли я періодично на тиждень-два залишаюся у свого хлопця в місті, де він служить), в якийсь момент я ніби втомлююся від нього. Або від себе, я не впевнена.
Це важко пояснити або описати - я ніби не відчуваю себе собою, відчуваю, що стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати. Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою.
Що це таке? Я навіть не до кінця розумію, що саме відбувається. Чому я відчуваю цю нездатність жити з кимось? І це трапляється тільки з чоловіками, з якими я зустрічаюся, а не з друзями. Я ніби стаю не собою і відчуваю себе порожньою.

Питання від: Маргарита; Вік: 29

подобається запитання?

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

07-03-2025 11:12:33Доповнення від автора

Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка. І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний. Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.
В мене зникає емоційна реакція на слова і дії чоловіка, і хочеться просто поїхати додому, де його немає.

Прикладу батьків в мене не було, вони розлучені і я майже не знаю свого батька. Я думала про фактор самооцінки, але не можу знайти зв'язок між нею і тими проявами, які я описала вище.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Дарія Рудь
(Онлайн)

Тетяна Афанасьєва
(Київ)

score 1 · Answer 1 · 2025-03-07 09:41:21

Какие чувства у вас появляются, когда вы с кем-то начинаете жить?
Какие мысли возникают?
Как думаете, если бы вы жили на вашей территории, что-то поменялось бы?

score 2 · Answer 2 · 2025-03-07 10:27:32

Доброго ранку, Маргарито!

цитата:

Коли ми починаємо ділити простір з чоловіком (наприклад зараз, коли я періодично на тиждень-два залишаюся у свого хлопця в місті, де він служить), в якийсь момент я ніби втомлююся від нього. Або від себе, я не впевнена.

Коли є таке відчуття і ви помічаєте, що змінюєтесь, а ці зміни вам не подобаються, то цілком доречно в усьому розібратись. Що ви, власне, і почали робити, звернувшись на форум психологів.

цитата:

Це важко пояснити або описати - я ніби не відчуваю себе собою, відчуваю, що стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати.

Не відчуваєте себе собою, ніби втрачаєте себе у звичному сприйнятті. Цікаво дослідити, які чинники впливають на вас? І тому спробуємо піти у той бік за допомогою запитань і припущень. Згодні?
Поділіться, як ви в цілому ставитесь до чоловіків? Може, обожнюєте їх? Або вважаєте їх володарями над собою, а себе, відповідно, зобов'язаною підкорятись?
Яке значення надаєте стосункам з ними?

Також, вважаю, варто звернутись за деякими відповідями до періоду вашого дитинтства. Пригадайте, як до вас ставився батько? Якими очима ви на нього дивились? Що відбувалось у взаєминах батька і матері?

цитата:

Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою.
Що це таке?

На поверхні очевидні прояви невпененості в собі, якоїсь меншовартості.

цитата:

Чому я відчуваю цю нездатність жити з кимось?

Ймовірно, включається внутрішній, непідконтрольний вам процес пригнічення себе у порівнянні з чоловіками.

цитата:

І це трапляється тільки з чоловіками, з якими я зустрічаюся, а не з друзями. Я ніби стаю не собою і відчуваю себе порожньою.

Можна припустити, що поруч з чоловіками ви втрачаєте душевну рівновагу, почуття свободи, бо, напевно, проектуєте на них свої власні негативні думки про себе. Також, не виключено, що грають роль ваші сподівання і, можливо, напружене очікування "низької оцінки" з їхнього боку.

Тож в будь-якому випадку ситуацію треба виправляти. Відновлювати глибинне почуття самоцінності як основу для створення здорових відносин і щасливого життя в цілому. Радив би вам попрацювати з психологом.

Відредаговано автором 07-03-2025 10:29:01

Ірина Василівна Гуральчук психолог · Answer 3 · 2025-03-07 11:26:51

Доброго дня.
Ви переживаєте дуже непросту ситуацію в стосунках, що повторюється, і це може викликати багато переживань.

З Вашого опису здається, що видимих конкретних причин для таких змін стану при спільному проживанні немає, це так?
Чи змінюється ставлення хлопців до Вас, коли Ви починаєте з ними жити?
Чи з'являються обов'язки, які Ви не хотіли б виконувати?
Яким на Вашу думку має бути спільне життя, і наскільки те що відбувається реально відповідає цьому уявленню?

Answer 4 · 2025-03-07 12:08:02

Предположу, что идет подавление каких-то переживаний, которые и забирают вашу энергию
Возможно у вас есть какие-то представления, какой вы должна быть в совместном проживании?
Возможно страхи, что вы что-то не так сделаете и МЧ будет некомфортно с вами?

Яна Дмитрівна Кузик психолог · Answer 5 · 2025-03-07 12:54:32

Доброго дня.

Дійсно, нажаль, з описаних елементів досить складно зрозуміти, що спричиняє таке важко самопочуття у Вас. Можливо, для цього треба більш дослідити історію Вашу та Ваших стосунків, так як це не вперше такий прояв спостерігається. Це можливо тільки в роботі з психологом.

Стосовно актуальності, зверніть увагу на те, а як Ви взагалі їдете до партнера? Які почуття у Вас перед цим? Через скільки часу після приїзду виникає такий стан і можилво, є якісь фактичні дії, що його провокують чи пришвидшують появу??
Корисним може бути виділяти в цей період окремий час тільки для себе, коли відчуваєте що вже виснажуєтесь, трохи виключати себе із спільної діяльності.
Також, зверніть увагу, чи не з*являються під час приїзду у Вас відчуття чи думки про якісь нові обов*язки, фактичні чи моральні? Як реагує партнер на Ваш стан і чи знає взагалі, що Ви так себе почуваєте?
Чи займаєтесь Ви тим, що Вам б хотілось?
І впринципі, порівняти що є в тому коли Ви живете без партнера і коли з ним, і подивитись що відрізняється, чого забагато а чого не вистачає саме Вам?

score 1 · Answer 6 · 2025-03-07 15:08:35

цитата:

Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка. І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний. Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.

Це може бути проявом спалення енергії у боротьбі між собою конфліктуючих мотивів. Наприклад, з одного боку бажання, сподобавшись хлопцеві, створювати з ним стосунки і перебувати в парі, а з іншого - страх зближення/прив'язаності.

До всього того, очевидно, додається брак уявлення про реальні взаємини між чоловіком і жінкою, адже -

цитата:

Прикладу батьків в мене не було, вони розлучені і я майже не знаю свого батька.

Щодо почуття самоцінності. Спробуйте прослідкувати, чи є зв'язок між
самооцінкою

цитата:

Я думала про фактор самооцінки, але не можу знайти зв'язок між нею і тими проявами, які я описала вище.

і вашими ТАКИМИ проявами -

цитата:

стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати. Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися

? Зверніть увагу особливо на останнє речення про те, що, мовляв, с вами некомфортно бути поруч.

Як висновок, співпраця з психологом в індивідуальному форматі залишається вельми актуальною.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Answer 7 · 2025-03-07 16:26:03

Доброго дня Маргарито!
Я правильно Вас зрозуміла, Маргарито, цей стан "розрядженої батарейки" Ви відчуваєте не лише з цим хлопцем, а й з усіма чоловіками, з якими Ви коли небудь зустрічалися?
Якщо це так, то, швидше за все, проблема не в хлопцях.
"Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка".
І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний..."
Якщо все так, тоді в тому, що з Вами відбувається може бути декілька причин.
Перша. На мою думку, у Вас дуже обмежений життєвий ресурс. Тобто, дуже мало енергії, яка так необхідна для того, щоб мати нормальні стосунки. І тому Ви дуже швидко втомлюєтеся. Адже, стосунки потребують неаби яких сил, насправді.
Друга. Ваші стосунки з усіма чоловіками вибудовуються негармонійно, тобто якось неправильно. Через що, Ви постійно перебуваєте в сильній напрузі. І коли внутрішня напруга досягає максимуму, включається захисна реакція і Ваш організм Вас "вимикає". Ви стаєте млявою та неактивною.
Третя. Сукупність перших двох причин, що як на мене, є найможливішим.
А тепер по порядку з кожною причиною.
Ні для кого не секрет, що ми всі маємо певний запас сил, який отримуємо від народження. І чим більше цих сил, тобто, ресурсу, тим більшого в житті ми можемо досягти. Тепер питання, а від чого залежить цей ресурс?
Ми всі народжуємося в певній родині. І чим більш гармонічні стосунки між батьками, тим життєвих сил у дитини буде більше. Отже, якщо між батьками дуже погані стосунки - це так чи інакше відображається на дитині у вигляді переживань, дистресів та дитячих травм, які блокують доступ енергії до дитини. Окрім того, погані стосунки між батьками - це, як правило, агресивність по відношенню один до одного, яку вони автоматично "виливають" на свою дитину. Бо основа дитини - це батько та мама. І кожна дитина сприймає себе як частина обох батьків. А тепер уявіть, що батьки один проти одного дуже налаштовані. Дитина сприймає весь цей негатив, безпосередньо, як по відношенню до себе, навіть, якщо ще дуже маленька. Все відбувається несвідомо, автоматично.

Тепер друга причина. Коли ми народжуємося, правила поведінки один з одним і ставлення до оточуючого світу ми переймаємо від своїх батьків. Як правило, дівчинка від мами, син від батька. Якщо у мами не склалися стосунки з батьком, і вони не жили разом, у дівчинки, яка народилася прикладу взаємодії, загалом немає. І тому, коли вона дорослішає, змушена самостійно, вже на власному досвіді, набиваючи синці та гулі, ці самі стосунки вчитися налагоджувати. А це потребує збільшеного використання сил. Адже, коли сім'я гармонічна, то дівчинка правила стосунки "вбирає" автоматично. А коли дисгармонічна - правила стосунків приходиться набувати експериментальним способом. А це сильно додає невпевненості "Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою". Тобто, напруга зростає і...
" Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.
В мене зникає емоційна реакція на слова і дії чоловіка, і хочеться просто поїхати додому, де його немає".
Чому хочеться поїхати додому?
Бо "акумулятор розрядився" зовсім і необхідно побути на самоті, щоб "підзарядитися" знову...
Це мої припущення, які, як на мене, максимально наближені до дійсності.
Чому припущення?
Бо замало інформації для того, щоб остаточно впевнитися. Адже, може бути багато додаткових чинників. Наприклад, загальне психо-емоційне виснаження, пов'язане з авітамінозом, складною роботою, складними стосунками з мамою та ріднею, несвідомі страхи, образи, претензії до батька, мами тощо.
Які у Вас стосунки з мамою?
Як вона ставиться до Вашого батька? Вона коли небудь Вам про нього говорила? Хто займався Вашим вихованням? Які у Вас стосунки з друзями? Чи є друзі чоловіки серед них?

Відредаговано автором 07-03-2025 16:56:21

Проблема з сумісним проживанням