Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Період вибору шляху, професії, реалізації в якому Ви знаходитесь зараз дуже не простий, але в наш час може видаватись ще важчим, через величезну кількість різного досвіду, який ми можемо спостерігати. При цьому, Ви здійснюєте власні рішення, хоч і не прості, наприклад у зміні спеціальності на ту, що Вам більше відповідає і в перспективі - це важливо обирати щось своє тоді, без втрати часу і сил на небажану сферу.

Щоб не описувати багато загальних речей, адже для конкретики необхідно більше дослідити та розуміти Вашу історію в терапії, можу порекомендувати тільки декілька кроків для самостійного обходження: Перше, стосовно порівння і рівняння на однолітків яких Ви оцінюєте вище. Наскільки ці порівняння реалістичні? Іноді, в таких сумнівах важливий зріз реальності, де у нас, в період з 18-25 мінімум багато молодих людей знаходяться в пошуках, без стабільної і високооплачуваної роботи, проходять навчання, що є основним в такий період. Спробуйте подивитись на ситуацію більш рівно, враховуючи середні показники а не завищені очікування, які тільки мають руйнівний ефект.

Також важливо приділити увагу власним бажанням. Чого і як Ви хочете саме для себе? Страхи і тривоги за майбутнє в цьому періоді нормальні, і це дає можливість передивитись те, до чого Ви йдете, при цьому, ніколи не пізно рішення змінити. Чого Ви хочете? Що Вам подобається, що викликає натхнення та захват? Чи ціллю є більше "успіх", а сама сфера не важлива? Спробуйте конкретизувати свої тривоги та прагнення, і подивитись на них по окремо. Що можна покращити зараз? Переживання стосовно чого не своєчасні? Чи можете Ви фактично до свого життя додати зараз більше навантаження, роботи чи іншого, про що згадуєте і як це вплине?

Доброго дня.
Підкажіть, а чи зайжди була така проблема у Вас із формулюванням думок у усній формі? Чи з*явилась нещодавно, в якийсь визначений час, можливо??
І, якщо є змога, було б важливо зрозуміти, а що саме з формулюванням не так? Чи давали Вам люди, з якими Ви спілкуєтесь пояснення, фітбек про те, що саме не зрозуміло? Використання слів, пов*язування їх між собою, порядок слів, нагруженість речень, занадто швидко говорите, чи щось інше?

А ця складність, вона притаманна Вам з будь-ким у спілкуванні? Чи є люди, з якими особливо складно? І чи для Вас, по відчуттях відрізняється письмове "мовлення" від усного? Що в усному складніше для Вас?

Взагалі, було б корисно досліджувати цю тему у роботі з психологом саме усно, адже письмово тут ми втрачаємо величезну кількість досвіду Вашого, що може допомогти у вирішенні.
також, спробуйте звернути увагу на свій емоційний стан коли Ви усно спілкуєтесь. Адже проблем у цьому Вашому викладі зовсім немає, і можна припустити, що складність також викликана емоційним тиском, який Ви або інші можуть на Вас спричиняти. Можливо, негативним досвідом минулого, якщо такої проблеми не було з раннього дитинства.

Здравствуйте.
Очень жаль, что Вы испытываете такое состояние уже длительное время, и более того, приходиться справляться с этим в одиночку. ТДР, даже если уже не проявлялось какое-то время, может утяжелять такие стресовые события, как адаптация к новому месту, новые, незнакомые в какой-то мере проблемы, и одиночество, которое особенно трудно переносить.
Что хотелось бы уточнить сразу, а в чем для Вас ценность ждать мужа именно в другом городе? Почему не в родном? Было ли это обсуждаемое решение, что Вы поедете с ним? И почему это для Вас необходимо?

Так же, можно обратить внимание на то, как именно проходят Ваши дни в Одесе? Чем Вы занимаетесь, чем себя окружаете? Вы упомянули, что друзей или близких нет, это нелегко. А есть ли дела которые Вам нравятся или интересны?

И так же, с Ваших слов, создается ощущение будто Вам нужно принять какое-то окончательное и безповоротное решение. Но так ли это? Почему Вам важно решить именно сейчас, пока муж в командировке? Почему думаете над этим одна? Возможно, более комфортно будет выбрать сейчас для себя безопасное и удобное место проживания, а остальное решать когда супруг сможет непосредственно быть с Вами. И так же, говорили ли Вы ему о своих трудностях? Поддерживают ли Вас? В чем и в ком Вы можете находить опору, пока находитесь в сложном положении?

Доброго дня, Діано.

Стосовно Вашого питання, а якщо це дійсно норма і так може бути, Вам це полегшить сприймання слів партнера??
Чи стане Вам комфортно і зникне неприємне відчуття? Ви маєте відповісти для себе, але осмілюсь припустити, що навряд. Тому хочу підреслити трохи іншу призму - чи окей це для Вас??

Нормально, що у людини є свої стандарти і побажання до партнера у стосунках, але це не означає, що необхідно здійснювати через це тиск на партнера, і тим паче не означає, що Ви повинні здійснювати на себе тиск, щоб їм відповідати.
З Ваших слів, видалось, ніби зауваження чи просто "жарти" парнера негативно на Вас впливають, змушують сумніватись у своїй зовнішності чи цінності для нього - і складно витримувати. Більше того, це може негативно впливати на самі стосунки.
Тому, якщо говорити про самостійну роботу з цим визначте для початку це нормально це для Вас? Щоб Ваш партнер постійно чи часто відпускав такі коментарі щодо Вас. Друге, чи дійсно Ви згодні з ними, що хочете міняти щось, чи ця згода викликана тиском партнера?
Тому що навітть якби це було нормою, що так не виглядає, це приносить Вам дискомфорт та згіршує Вас в своїх очах, а це деструктивно.

Ви також згадали, що казали хлопцю про свою реакцію на його слова. З теми спортивного залу, те що Ви описали виглядає більше як виправдання та обіцянки на майбутннє, але чи кажете Ви про те, як це зачіпає Вас?? ЧИ запитували, чому Він часто дозволяє собі такі висловлювання?
Звісно, складно говорити про свої почуття, коли хтось прикриває образу чи критику "жартом", але це все одно може обратизити Вас і можете про це говорити.

Складно, ба більше, неможливо практично змінити слова партнера чи здійснити на нього якийсь вплив, але Ви можете виразити все те, як почуваєтесь, не забуваючи про цінінсть цих стосунків для Вас, і вже відповідно до реакції зробити висновок = здатна ця людина почути і побачити Ваші потреби, чи ні.
Адже, йому можуть подобатись накачані тіла, але це не одне і те ж, щоб спонукати свою партнерку до цього. Можна кохати не ідеальний відповідник власних бажань, але чи це так для нього? І чи готові Ви, йти на всі ці кроки щоб тому відповідати?

Коли Ви проясните і вирішите все для себе, це не позбавить одразу від неприємних відчуттів, але може задати той простір і фокус, щоб вирішити чи можна з Вами так надалі.

Здравствуйте, Настя.
Ваша реакция и состояние вполне имеют место, это нормально, что Вы встревожены и Ваши мысли то и дело возвращаются к этой ситуации и парню. Так же, неоконченные события, неоднозначные, оборвавшиеся всегда занимают в мыслях и чувствах больше места, ведь пока что-то не закончилось оно тянется во времени дальше, а Ваши отношения с этим человеком сложно назвать определенными или законченными сейчас.

Поэтому, кроме уделения времени своим чувствам, с чем я согласна, можно попытаться понять а какое у Вас отношение к этой ситуации вообще? Она Вас тревожит, портит качество жизни и какие-то удовольствия, занимает мысли. Но как Вы для себя определяете что случилось? Это случайность, экстренный случай, игнор, попытка закончить отношения? Как Вы определяете для себя? И что важнее, какое окончание этой истории ждёте?

Поскольку, незавершенные, оборванные, вот такие странные ситуации остаются непонятными, это провоцирует больше внимания. Вам важно понять не то, почему парень так поступил, а определить для себя - что это. Максимально точно. Ведь смятение Ваших ощущений может быть так же связано с тем, что сложно реагировать однозначно. Ведь можно злиться на игнор, грустить из-за расставания, сочувствовать из-за беды или чувствовать обиду из-за брошености(чувства тут условны) , но сложно прожить эмоционально ситуацию которая не определена. Это касается и действий, как действовать в ситуации - какой? Вы описываете ее, но не приводите этому названия. Как этот человек поступил? Чего Вы ожидали и чего ожидаете сейчас? В разных ситуациях Вы вольны на разные реакции, но неопределённость только смешивает всё. Пусть и не точно, но определите, назовите, конкретизируйте что произошло. Хотя бы , пока не прояснится другое.

так же отвлечения могут только усиливать желание возвращаться к этой теме. Если Вам хочется об этом думать, если чувствуете грусть или злость - думайте, и чувствуйте. Это нормально. Не нужно спешить и пытаться избавиться от своей реакции. Так же, возможно, легче будет переживать это в контакте. Включая не просто занятость ради отвлечения, а разговоры и получение поддержки от людей, которые Вам близки, дороги. Трудности в отношениях часто легче переживать испытывая близость в других своих отношениях.

Здравствуйте. Первое, что хочется отметить, это сожаление, что вместо поддержки и опоры в особах родителей, Вы испытываете тревогу и ограничение, сталкиваетесь с шантажом и контролем, хоть и возможно с благих мотивов.

По мимо реализации Вашей мечты и цели, центральным тут есть вопрос сепарации от родителей. Не фактической, а ментальной и эмоциональной. И конфликтов, которые с этого возникают.
Вы хотите создать финансовую независимость, не имея внутренней в достаточной мере. Хотите принять собственное решение по поводу выбора и будущего, но словно в нем все равно оглядываетесь на родителей и их реакцию. Это возможно сделать так, но Вы можете столкнуться только с большими трудностями.
Поэтому, важно для начала разобраться с отношениями с родителям а уже потом вопрос определения " чего я хочу и ту ли профессию выбрала".

При этом, очень хорошо, что Вы задайтесь этими вопросами, ведь это уже готовность к тому, что найти на них ответы.
Если нет возможности или желания поработать с этим с психологом, попробуйте определить для себя:
- какой их реакции боитесь больше всего? Какая она вообще может быть? Как будет звучать? Почему родители будут против?
- Готовы ли Вы, придерживаясь своего желания, столкнуться с последствиями? Если родители будут шантажировать, отказывать в деньгах и прочее - готовы и как вы бы могли с этим справиться?
- так же по поводу их контроля. Вы не можете повлиять на то, решат они дальше действовать так как раньше или примут Ваши идеи. Но Вы можете понять для себя, принимать этот контроль дальше или нет.
Конечно, не всегда удается сразу и легко провести эту дистанцию, но помните, что Вам не нужно впадать в крайности. Или принимать решение на всю жизнь тут и сейчас. У Вас есть время. Можно поделиться своими идеями, материализовать их, возможно повторять несколько раз.
В общем, тут много этапов, если говорить про отношение целиком, если только про этот вопрос - самое первое это решить для себя, просто ли идея это или решение, которые Вы хотите отстаивать. Выносить эту мысль, если не готовы говорить сразу, вносить это родителям по немногу.

А для общего фона отношений, важно помнить, что если Вы не ощущаете свободы и решимости заявлять и отстаивать свои решения, хватит ли сил дальше отстаивать даже свои независимые финансы?

Здравствуйте.
А как Вы для себя могли бы оценить, насколько много места занимает мама или оба родители в Вашей взрослой жизни, при наличии Вашей семьи? Если по 10-бальной шкале? Устраивает ли Вас это?

Исходя из Ваших слов, ситуации подобны этой не в новинку, и очень жаль, что несмотря на Ваше внимание и заботу про родителей, Вам приходиться сталкиваться с такой критикой и обесцениванием своих действий и своей жизни. Но, вынуждена подметить, что то что Вы описали, выглядит как некоторая смена ролей между Вами и Вашей матерью, будто только Вы несете ответственность за ваши отношение, её отношение к Вам и поддержание этих отношений в "хорошем" положении. Ощущали ли что-то подобное?

И если подытожить, то очень важным тут есть сложность в сепарации от родительской семьи, от мамы. Конечно, Вы взрослая женщина, судя по всему с мужем и ребенком, но вопрос здоровой отделенности от родителей выглядит не закрытым. Это может стать первой темой, которую стоит рассмотреть с психологом, что бы не только улучшить Ваше состояние, избавившись от вины и легче перенося постоянную критику, но и для улучшения самих отношений, в том числе.

И как вопрос для самостоятельного раздумья, а что с Вами будет если на игнор от матери Вы бы перестали пытаться связаться?
Если прислушаться к себе, бывают ли моменты когда Вы можете НЕ идти на поводу чувства вины, таким образом только подкрепляя её?
И не последний, но так же важный вопрос - а зачем "делать вид что забочусь"? Для чего Вам это? Есть ли в этом польза для Вас?

Здравствуйте.

Для начала, если есть элементы в поведении которые Вас беспокоят, важно понять это свойственные Вам или последствия алкоголя. Что бы разграничить их важно удержаться от выпивания некоторое время и следить за своим состоянием. Ведь после алкоголя некоторое время(вплоть до недели, зависит от количества и частоты выпивания) могут наблюдаться потеря концентрации, внимания, усталость, сложность в формулировании предложений и прочей активности.

Другой момент, эйфорическое состояние после выпивания, особенно на второй день - важно посмотреть как часто и много Вы выпивали, и какие еще способы улучшать свое настроение и состояние у Вас есть? Если это основной, то то настроение может быть связано с элементарной реакцией на алкоголь и получение большого количества быстрого дофамина, соответственно ощущение легкости, радости и т.д. Важно тут отмечать, что использования алкоголя как способа радовать себя или отдыхать на частой основе приводит к тому, что это может стать самым легким и желанным способом, что может приводить к сильной зависимости.
Рекомендую обратить на это внимание, и в любом случае, если продолжаете испытывать дискомфорт в связи с состоянием или поведением, проконсультироваться у психолога

Здравствуйте.
А что именно Вы "делаете не так"? Это фитбек партнера или Вы сами ощущаете что разговор идет не так как желали или Вы говорите не то что бы хотели?

Быть более эмоционально открытой - важно тут посмотреть не только на открыто выражение эмоций и переживай, но сначала на то а можете и как Вы переживаете собственные чувства? Понимаете ли что происходит с Вами? Что и когда ощущаете по поводу партнера или ссор?

«Постоянно ссоримся из-за этого, я не слышу, не понимаю, не разговариваю.»; - а могли бы привести пример? Абстрактно очень сложно понять на каком моменте Ваших разговоров оказывается эта "стена непонимания".

Соглашусь с коллегой Выше по поводу "Я-сообщения", но так же важно отмечать а в чем не слышите партнера? Какая реакция у Вас тогда появляется? Злость, тревога, обида, возмущение, грусть? Или это просто непонимание того, о чем он говорит?

Доброго дня.
У Вашому повідомленні дуже багато аспекті які варто роздивитись, для того щоб дати якусь об*ємну, конструктивну відповідь.
Важливо зрозуміти, а це тільки з ним Вам важко ділитись чимось і брати ініціативу чи в інших стосунках також? В сімейних, дружніх, робочих?

Ви хочете певних змін в собі заради цієї людини чи для себе? Чи Вам дискомфортно з тим, що не виходить проявлятись і проявляти бажане? Чи було так завжди в цих стосунках? І як Ви взагалі давно в них?

По більшій мірі, поки, видається що це питання не взаємодії в стосунках як таких, а Вашої саоцінності, автентичності та комфорту з собою. Можливості заявляти про себе та проявляти себе. В будь-якому випадку, тут може бути допомічним робота над цими питаннями з психологом. Але для початку, спробуйте відповісти на питання вище, щоб точніше локалізувати напрямок питань, що викликають тривогу та дискомфорт

Здравствуйте.

Важно не только само влечение но и его интенсивность. Какие это влечения? Сексуальные? Любопытство? Что Вы ощущаете просматривая подобный контент? Всегда ли так было?

Для начала важно исследовать это с психологом и возможно с психиатром, если это приносит стресс и дискомфорт в Вашу жизнь, мешает социальным или другим отношениям. Да и для лучшего понимая себя и собственных влечений тоже будет полезно

Доброго дня. Власне Ви дуже влучно вказали тему в назві повідомлення, і дійсно важливо досліджувати тему сепарації. Почуття провини, відповідальності за стан мами, відповідальності за якість її життя.
Почуття провини коли щось не розказували чи ще не розказали - а як на Вашу думку, що з мамою тоді відбувається?
Чому важливо Вам і як на Вашу думку, чому важливо їй знати що у Вас відбувається?
Що і чи розказує вона Вам так багато?
Взагалі, це загальні питання, адже тема сепарації та провини перед батьками доволі глибока та важливу роль там грають нюанси індивідуальної історії. Важливо подивитись на Ваші стосунки, як вони стали такими, чи завжди такими були? Що і чому Ви їй винні? І як можна саме для Вас, вести близькі стосунки без надмірностей у вигляді цих дзвінків.
Краще обговорити це з психологом, адже супротив та почуття провини дуже перешкоджатимуть самостійній рефлексії Вашої ситуації

Доброго дня.

А, власне кажучи, чого б Ви самі хотіли? Чи влаштовує Вас ці роки тягнути себе і дитину на власних коштах, залишаючи фінанси чоловіка на його розсуд? Чи хочете Ви самі взагалі працювати? Чи плануєте змінити якийсь розподіл бюджету з чоловіком?
Це базові питання, що виникають у мене, але тут особливо важливо - а відповідь чи допомогу в якому питанні хочете отримати Ви? Що б хотіли вирішити?

«Мне кажется у меня от недостатка физического контакта - переедание. Такое бывает?»; - ну что бы понимать точно нужно исследовать сам феномен переедания, но да, Ваша версия вполне может быть. Когда переедание служит способом справляться с фрустрацией, негативными ощущениями или недостатком положительных переживаний, часто ощущаемых как скука. Употребление еды не по голоду, так же работает как способ получения быстрого дофамина, что приносит быстрое но краткосрочное удовольствие, которое легко и хочется повторять.
Важно смотреть, насколько частые и сильные переедания, как долго длятся и не идет ли у Вас уже формирование или развитие расстройства пищевого поведения. Если переедания случаются не часто, вызваны стрессом или плохим самочувствием то скорее всего причина в этом, но нужно быть осторожным, что бы не закреплять такую форму обхождения с стрессом, ведь последствия и физические и психические могут быть более сложные.

От бачите, Ви вже пройшли не простий шлях в роботі з РХП, і це дуже цінний досвід в розумінні зв*язків між Вашим станом і впливом батьківських фігур. І, якщо навіть по троху рухатись тут далі, то переживання і негативу чоловіка і Вашого, перестане бути руйнівним, як для Вас так і для близьких людей.
Адже злість чи агресія не роблять Вас поганою людиною, а тільки дозволяють в повній мірі реагувати і переживати те, що відбувається. Злість потрібна не тільки для того, щоб нашкодити іншому, але і щоб захистити себе, відстояти себе, втримати межі і зберегти важливе. Тому, щиро рекомендую, по можливості допрацювати складнощі із переживаннями батьківських відносин з психологом.

А стосовно чоловіка, можливо для Вас обох буде цінним і корисним проговорити його ставлення до них і те, як це Вами переживається. Ви пишите, що розумієте його ставлення, але складно його приймати. Чи знає він про це? Чи розуміє, що саме в його словах буває зачіпає Вас? І якщо це можливо, просто оговорити що Ви приймаєте його право на такі думки, але для Вас було б легше, якщо б він виражався по іншому або деякі тримав при собі. І, можливо, для нього теж буде важливим Ваш фітбек і Ваше ставлення.