Муж постійно гоне на роботу

Доброго дня. Зараз ми виїхали з м Покровська до Кривого Рогу. Чоловік пішов на роботу, по договору. Хоче роберт хоче ні. Мене гоне також. Було до 2 класу з донькою вдома, бо були певні проблеми зі здоров\'ям, а бабусь рядом не було. Та планувала у 2019 виходити, але почалося ,то корона, а потім війна. Я сама трішки підробляли ,продавала речі б.у свої, дитини. А якщо щось купляла за чоловіка гроші, то це була їжа, ліки . Одяг і все інше собі,малій, та дещо йому купляла за свої. Бо постійно чула, що я феська, мы так багато тратимо. Хоча на себе я зовсім не тратила, та і на малу старалась зі своїх назбирати. Їжу нам багато привозили мої батьки з села, тому купляла саме необхідне, і всеодно була фінська. Донькі подарунки купувала сама, і те що їй передавали мої батьки , мої бабусі з села. Вона їй завжди передавали грошима , і вона збирала і купувала, що хотіла. Він ні коли не говорив, а давай малій купимо. І взагалі з донькою він ні як. Ось Зараз виїхали , донька вчиться онлайн, тут знімаємо квартиру, онлайн я також питаюсь дещо продавати, оформляю різну допомогу. Після однієї сори, я взагалі в нього не беру гроші, навіть за житло плачу сама. Їжу за свій кошт, і всеодно ,щодня мене дорікаж коли ти підеш на роботу. Я б з задоволенням, та в мене страх залишити доньку одну в чужому місті, саму в квартирі, та щей доволі часто тут також прилітає. Ми тут 1,5 місяці і кожен день я чую, ты коли на роботу. А він купив машину перед тим як ми сюди їхали, тепер обслуговує її, а купив не просто щоб була виїхати, а свою мрію ауді. А говорю донька назбирала на айфон 20000 , на такий який вона хоче, збирала 3 роки. Він кричить ні я проти, донькі 12 років, від папи підтримки зовсім немає, вона гарно навчається, приймає участі в олімпіадах. Та він завжди нею не довольний. Я вже морально устала слухати, про вихід на роботу, я розумію, що треба, я хочу, але зараз я ніяк не готова. Я питалась йому пояснити, за доньку, за обставини.Але це людина, яка має свою точку зору і інших немає. Я говорю, я ж в тебе зовсім ні копійки не прошу, плачу сама за житло , Їжу купую за те що в мене є (сама і пакети ті ношу, і за воду в баклашках ношу, но то ладно він до 18.00 на роботі,мені не тяжко). Мені тяжко, що цього не бачит, зараз у малої конкурс міс осінь в школі, хай і онлайн. Я їй допомогою, допомогаю з гаджетами, коли світла немає. Хоч на вулицю проблемось з нею вдень, бо цілий день в квартирі, а тут нікого не знає. Ще й бать в прифронтовому селі, коли ж змога дозванюються, допомогаю їм через інтернет то мобільний поповнити, то глянути питання з банками, з виплатами.Та це все він не чує, і це не важливо. Головне, щоб я працювала. Але щоб не прибиральниця ні,ні. Ось так .