Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

І не думаю що маю право на велику кількість експериментів не за свої гроші. - а хто може Вам надати "право"? З Ваших слів, Ви себе вже цього права позбавили, без шансів.
Ви казали, що зараз Вас забезпечує хлопець, і якщо Ви у стосунках, то Ви для нього важливі. І, можливо, якщо спробувати включити і допустити його до Ваших переживань, Ви будете менш навантажені ними. І його допомога з оплатою, це те, що має і може вирішити Він а не Ви за нього.
Дати близьким людям можливість торкнутись Ваших переживань, бути поруч, бути включеним у таку сферу Вашого життя - це теж чесність та показник близькості, на який хоч і не просто наважитись. Ви можете провгоирти це, запитати і отримати фітбек, який матиме цінність, або так і виключати своє право на підтримку і право Вашого партнера бути включеним у Ваше життя зараз.

Доброго дня.

Ви описуєте дуже серйозні та складні для обходження симптоми та стани, підкажіть як давно вони у Вас?
Чи ділились з кимось із рідних дорослих тим, що переживаєте? Якщо ні, то чи є хтось з дорослих кому могли б довірити це? Зокрема, чи міг би це бути хтось із батьків?

Адже ідеальної рекомендації на Ваше питання немає, для цього необхідна робота із психотерапевтом чи психіатром особисто. Чи хотіли б Ви отримати таку допомогу?

З приводу Вашої мотивацій чимось займатись - їх багато, але чи помічали Ви, що по більшій мірі це бажання позбутись чогось - поагний думок, алко-думой, нудьги, поганих відчуттів і т.д. І тільки декілька на отримання чогось значимого для Вас. Це дрібний аспект, проте він простежується в багатьох Ваших словах. Позбутись поганого не теж саме, що отримати щось хороше.

Вам немає чого соромитись та за що вибачатись, і дуже прикро, що весь цей досвід, ніби змусив Вас думати інакше. В Ваших словах звучить багато приниження себе, знецінення, критики до себе там, де більше всього Ви потребували б підтримки. І це прикро. Бо ніби, навіть на себе, Ви не можете покластись і тоді складно взагалі щось робити, це можна зрозуміти.

Крім того, викликає певне хвилювання Ваші слова, тому що можливо, Ви переносили чи переносите досі депресивний період, і витримуєте його без належної турботи про себе та допомоги.
Чи, попри свій досвід з психологами, розглядаєте можливість звернутись знову? Бо попри великі запаси Ваших внутрішніх сил, що досі тримають Вас на ходу в будь-якій формі, справлятись самотужки ставатиме все складніше.

Дати якісь загальні рекомендації можна, але Ви і самі деякі з них вже пригадували, і без роботи із станом і думками загалом, все буде мало ефективним. Адже скільки самі симтпоми технічно не приховуй і не знімай, сама причина не зникне.

Доброго дня. Чому Ви обрали саме цю платформу для подібного питання?

Доброго дня.

«ЯК ЗНАЙТИ МОТИВАЦІЮ ЩОСЬ РОБИТИ»; - а для чого Вам щось робити? Щось - це що? Робота, хоббі, домашні справи, справи для себе? І навіщо?

«закінчився він нервовим зривом і розчаруванням в собі та й не тільки,»; - а як давно був цей період? Хоч опис і не дуже об*ємний, але видається на дійсно дуже сильне вигорання, перевиснаження, як моральне так і фізичне, і можу тільки уявити, як складно було тоді і скільки часу знадобиться для відновлення.
Як проходило Ваше життя після закінчення цієї роботи і цих зривів?

«досвід, хм, скоріше знайомства з психологами, адже мені дуже важко піти далі кількох зустрічей. »; - Знаєте, це абсолютно нормально, коли перші спроби входу в псхиоетрапію даються складно. Бути відкритим для іншого і для себе в складних чи навіть не дуже темах - не просто. І Ваші реації, мають місце, як спроба утримати себе в чомусь знайомому, навіть якщо некомфортному. Але виносити це в роботу, прямо заявляти і знайти психолога, яка відмічатиме ці прояви виходить не одразу. Проте, об*єднуючи сказане Вами, це було б найефективнішим способом потурбуватись про себе і в собі розібратись.

Доброго дня.

Багатокомпонентність, тривалість та складність Вашої ситуації не залишає байдужим, але, нажаль, у форматі повідомлень на сайті надати комплекску допомогу фактично неможливо. Тому що Ваша історія з чоловіком не останній час із відсутністю довіри, а всі роки шлюбу, коли вона поступово розхитувалась, коли Ви віддалялись одне від одного.

Якщо відповідати на питання, то ні, це не тільки у Вашій голові. Але зона можливих змін саме в ній, і у Ваших діях. В ідеалі, найкраще виправлення всієї ситуації це парна робота у психолога, разом з чоловіком.

Якщо перше не можливо,то саомстійна Ваша робота, в першу чергу для відновлення свого стану, наведення чіткості у тому, що може бути реальним ще у Вашому шлюбі а що тільки ілюзії, для його укріплення. Відновити довіру можливо, бо довіра це ще й вибір довіряти, проте для цьго треба мати бодай впевненість та опору на того, про кого йде мова. Як Ви можете довіряти тонкій і хиткій плотині, на якій стоїте?

У Вас багато внутрішніх сил і розуміння себе, що протягом такого часу Ви не розмили себе у цьому всьому, а чітко вбачаєте проблеми та намагаєтесь їх вирішити, і для Вас ефективним буде направити ці сили в роботі з терапевтом.

Ви писали, як його обрати і чи обов*Язково очно - переглядайте анкети і звертайтесь до того, хто зачіпає по вигляду, досвіду, запитам з якими працює.
І ні, може бути робота і онлайн, якщо Вам буде комфортно.

Доброго дня.

Перше і напевне одна із найважливіших справ, це прояснення а що власне відбувається. Для Вас і для Вашого хлопця.
Зокрема, Ви пригадуєте, що довіра до Вашого хлопця підірвана, а що саме в цій ситуації це спричинило? Його спілкування як таке? Те що він не може дати відповідь? Те що не розказує все? У Ваших словах читається ніби підозра до нього, відповідно якщо це так, то в чому саме? І що за емоції це викликає?
Запитую це, тому що попри все, "очевидні" відповіді тут, зовсім не такі. Прояснивши їх спочатку для себе, завжди простіше донести їх до партнера.

Він не може дати Вам відповідь,мна те чому пише їй, а чи говорили Ви йому, що це Вам неприємно? Незалежно від причини? Окрім запитань, можна включати свої ставлення і те як це на Вас відображається, вказуючи чітко, що саме неприємно, а не всю ситуацію загалом, бо тоді впливати на неї стає складніше.
Якщо Він не має відповіді на те, чому пише їй чи продовжує спілкуватись, можна запитати яке у нього до неї відношення? Чого йому не вистачає, що він звертається у це спілкування? Як давно, йому стало цікаво говорити з нею? І чому, якщо це дружнє спілкування, він не може відповісти чи зізнатись Вам?
Краще проводити такі розмови в спокійному настрої та в хороший день, щоб розмова мала як момога більше спокійної атмосфери, без прив*язки до претензій та сварок, бо так отримати відповідь тільки складніше.

Ну і ще один елемент, який залишився ніби поза увагою. Ваша подруга. Чи говорили Ви з нею? Чому і як часто вона відписує йому? Що Вас це турбує, що маєте питання? Вона, за власним бажанням чи ні, але теж стала учасником цієї ситуації і Ви можете звернутись до неї за проясненням.

А коли відповіді будуть Вам відомі, Ви вже зможете обирати те, як з цим обходитись

Доброго дня.

Співчуваю Вашій втраті. Якщо Ваше питання стосується саме снів - то бачити у снах померлих людей, вважаючи їх живими чи ні, абсолютно нормально. Як в перші місяці після втрати, так і набагато пізніше. Не буду особливо вдаватись в аналіз сновидіння і т.д., але таким чином можуть реалізовуватись бодай уві сні бажання, думки, тривоги чи страхи. Залежно від контексту. І це, повторюсь нормально.

МОжна звернути увагу у випадках, коли це заважає спати приймаючи форму жахіть, чи спричиняє тривалі проблеми із сном. ЧИ так у Вас?

Інший момент, де може бути потрібна допомога психолога - із переживанням втрати. Як по Ваших відчуттях, справляєтесь з цим?

Відредаговано автором 27-05-2024 11:16:21

Дуже прикро, що Ви не маєте на когось опертись в такій ситуації. Але вірно, є лінії підтримки та телефони психологічної допомоги, і якщо Вам буде дуже погано і складно впоратись самій, ви можете звернутись за підтримкою. Звісно, Ви не повнолітня, і нажаль на повноцінну психологічну допомогу без дозволу батьків, розраховуваи не можна, проте телефон довіри та схожі служби мають право надати екстренну допомогу.

Крім того, батько не вважає це чимось серйозним - а що він знає про Ваш стан? Виходить, щось Ви таки йому розповідали?
Спробуйте виражати свої почуття, виберіть для себе з допомгою інтернету дихальні вправи чи медитації, щоб заспокоюватись та врівноважувати емоційний стан. Часто вправляючись із ними Ви зможете комофртно заспокоїти себе швидше та в будь-який час.

Здравствуйте. То что Вас беспокоит понятно, но а какую именно помощь Вы хотели бы получить?

« А мне хочется, что он уделял мне внимание много»; - много это сколько?

А как Вы себя чувствуете когда находитесь отдельно? Чем занимаетесь? Есть ли тогда желания и радости не связанные с парнем?
Срок Ваших отношений еще не очень длительный, и как это период особенной любвеобильности и желания быть вместе 24/7, это нормально, но важно удерживать баланс Вас и молодого человека не только вместе, но и отдельно. Как у Вас это получается?

Доброго дня. Дійсно непростий досвід спілкування, що власне і відображається на Вашому стані зараз.
Можливо, Ваш страх та хвилювання виникають як спроба вберегти себе від небезпеки, від загрози, яку Ви відчуваєте від цієї дівчини.

І дійсно, для початку краще мінімізувати контакти з нею, по можливості. Далі, так чи інакше важливо зрозуміти, чи залишились Ваші переживання в минулому, чи пережили Ви їх і ці погані відносини з нею. Тому що, поки переживання того контакту не відпустять Вас а Ви їх, допоки внутрішньо не будете впевненені у власній спроможності та безпеці - ця паніка через неї і її вплив не зупиниться.
Поговоріть про дискомфортний стан з батьками, настілкьи відкрито, наскільки зможете, не обов*язково розказувати все, якщо не готові. І після можете покращити свій стан з допомогою психолога.

Вітаю.

Щиро співчуваю Вашій втраті, і тому які складні обставини її оточували.

Судячи по датах, це сталося зовсім недавно і Ви перебуваєте в стані горя, гострого горя, що дуже не просто. Ваша відповідальність у турботі про батька, виглядає дуже значною з Ваших слів, і це не робить переживання простіше.
Але почуття провини, яке затьмарює Вас, робить ще гірше. Ви робили дуже багато для нього і те, що могли та наскільки могли. Якби би Ваш розум не намагався переконати Вас зараз у зворотньому.
Такий стане не варто переживати на самоті, і через ускладнюючі обставини - краще розділити цей період із психологом, який допоможе якісно не тільки переживати втрату але і з цим жахливим і точно не виправданим почуттям провини.
Відповіді на сайті, навряд чи те місце, що зможе бути Вам корисним.

Доброго дня, Ніка.

Перше, що важливо зазначити, стосунки можна вибудовувати і працювати над ними - будучи в них, і завжди для цього потрібно двоє людей. Тому Ваші слова про не вміння будувати стосунки - надто критичні до себе, тому що як би Ви не старались, самотужки витягнути стосунки, що розраховані на двох - неможливо. І точно не можливо так, щоб залишатись в них щасливою.

Проте другий важливий момент, про який і Ви самі згадуєте - чоловіки, з якими Ви намагаєтесь ці стосунки будувати. ЧОму вони тягнуться до Вас і Ви до них. Ваші орієнтири та схильності до вибору партнера, уявлення про стосунки та сім*ю, "підходящого" чоловіка та інше - це те, що може йти попереду Вас в формуванні стосунків, і не розумію та не знаючи власних патернів вибору, Ви вимушені раз за разом наштовхуватись на одну і ту ж проблему.

Крім того, колеги вірно підмічають, важливо розібратись із тим, який у Вас досвід та уявлення про сім*ю, виходячи із Вашої батьківської родини, тому що часто ці сценарії ми переймаємо на себе, в тій чи іншій формі.

І останнє, проте не по значенню - Ваше прагнення сім*ї, що навіть у тексті звучить наскрізним. Ви вступаєте в стосунки заради чоловіка, який Вам подобається і з яки Вам добре, чи заради потенційної сім*ї, яку з ним можна буде створити?
тому що, якщо Ваш мотив стосунків не сама людина а потенційна реалізація бажання сім*ї, це може мимоволі впливати і на самі стосунки, створюючи додаткову напругу, яку можливо, партнери не витримують.

Можете спробувати дослідити вказані вище теми самостійно, або, що надійніше, в парі з психологом.

Здравствуйте.

Сочувствую Вашему расставанию и переживаниям, с которыми Вам пришлось столкнуться. Это бывает очень не просто, особенно когда, как Вы сказали, не было возможности нормально попрощаться и расставить все точки. Когда не знаете причину.

Только по Вашим словам видно, как дорог был человек, но как не жаль, сейчас она ушла и то что Вы можете - это переживать ее уход. Грустить, злиться, скучать, столько сколько нужно.
Не игнорировать свои чувства и мысли, поскольку на игнорирование тратиться много сил, но боль все равно останется. То что ее закрывают от глаз не значит что она проходит. Лелейте свою эмоциональную рану, сколько нужно.

То что у Вас нет возможности провести диалог с девушкой, уточнить что было не так и попрощаться - тяжело. Но Вы можете попробовать сделать это самостоятельно. С ее поведения можно понять то, что она отпустила все - и Вы можете.

Можно написать ей письмо, отправлять или нет, уже Ваше решение, где бы Вы могли откровенно выразить свои вопросы и сожаления, размышления и чувства, то, что так хотели бы спросить но на что уже не получите ответа. Это важно напоминать себе. Как и то, что скорее всего ответ не изменит ни расставания, ни Ваших тяжелых эмоций.

И, конечно, можно так же прожить расставание с поддержкой терапевта, что бы после него не осталось негативных последствий, что могут отражаться на остальных отношениях и на Вас самих.

Дуже вірно і важливо, що Ви про це кажете. Викидень який Ви пережили, це велика втрата і дійсно краще бути уважною до себе і отримати допомогу чи підтримку, якщо відчуваєте, що Вам це потрібно.

Для початку важливо відновитись Вам, не тільки фізично але і психологічно. Дайте собі час для відновлення, переживання, перед новою вагітністю налагодити умови свого життя, свлє благополуччя, більше задоволення та радощів, спокійна обстановка, якісний відпочинок та комфорт. З цим чоловіком чи без нього, це в ваших силах. Більше відстоювати себе, орієнтуватись на те що Вам потрібне і хочеться.