Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Дуже прикро, що Ви не маєте на когось опертись в такій ситуації. Але вірно, є лінії підтримки та телефони психологічної допомоги, і якщо Вам буде дуже погано і складно впоратись самій, ви можете звернутись за підтримкою. Звісно, Ви не повнолітня, і нажаль на повноцінну психологічну допомогу без дозволу батьків, розраховуваи не можна, проте телефон довіри та схожі служби мають право надати екстренну допомогу.

Крім того, батько не вважає це чимось серйозним - а що він знає про Ваш стан? Виходить, щось Ви таки йому розповідали?
Спробуйте виражати свої почуття, виберіть для себе з допомгою інтернету дихальні вправи чи медитації, щоб заспокоюватись та врівноважувати емоційний стан. Часто вправляючись із ними Ви зможете комофртно заспокоїти себе швидше та в будь-який час.

Здравствуйте. То что Вас беспокоит понятно, но а какую именно помощь Вы хотели бы получить?

« А мне хочется, что он уделял мне внимание много»; - много это сколько?

А как Вы себя чувствуете когда находитесь отдельно? Чем занимаетесь? Есть ли тогда желания и радости не связанные с парнем?
Срок Ваших отношений еще не очень длительный, и как это период особенной любвеобильности и желания быть вместе 24/7, это нормально, но важно удерживать баланс Вас и молодого человека не только вместе, но и отдельно. Как у Вас это получается?

Доброго дня. Дійсно непростий досвід спілкування, що власне і відображається на Вашому стані зараз.
Можливо, Ваш страх та хвилювання виникають як спроба вберегти себе від небезпеки, від загрози, яку Ви відчуваєте від цієї дівчини.

І дійсно, для початку краще мінімізувати контакти з нею, по можливості. Далі, так чи інакше важливо зрозуміти, чи залишились Ваші переживання в минулому, чи пережили Ви їх і ці погані відносини з нею. Тому що, поки переживання того контакту не відпустять Вас а Ви їх, допоки внутрішньо не будете впевненені у власній спроможності та безпеці - ця паніка через неї і її вплив не зупиниться.
Поговоріть про дискомфортний стан з батьками, настілкьи відкрито, наскільки зможете, не обов*язково розказувати все, якщо не готові. І після можете покращити свій стан з допомогою психолога.

Вітаю.

Щиро співчуваю Вашій втраті, і тому які складні обставини її оточували.

Судячи по датах, це сталося зовсім недавно і Ви перебуваєте в стані горя, гострого горя, що дуже не просто. Ваша відповідальність у турботі про батька, виглядає дуже значною з Ваших слів, і це не робить переживання простіше.
Але почуття провини, яке затьмарює Вас, робить ще гірше. Ви робили дуже багато для нього і те, що могли та наскільки могли. Якби би Ваш розум не намагався переконати Вас зараз у зворотньому.
Такий стане не варто переживати на самоті, і через ускладнюючі обставини - краще розділити цей період із психологом, який допоможе якісно не тільки переживати втрату але і з цим жахливим і точно не виправданим почуттям провини.
Відповіді на сайті, навряд чи те місце, що зможе бути Вам корисним.

Доброго дня, Ніка.

Перше, що важливо зазначити, стосунки можна вибудовувати і працювати над ними - будучи в них, і завжди для цього потрібно двоє людей. Тому Ваші слова про не вміння будувати стосунки - надто критичні до себе, тому що як би Ви не старались, самотужки витягнути стосунки, що розраховані на двох - неможливо. І точно не можливо так, щоб залишатись в них щасливою.

Проте другий важливий момент, про який і Ви самі згадуєте - чоловіки, з якими Ви намагаєтесь ці стосунки будувати. ЧОму вони тягнуться до Вас і Ви до них. Ваші орієнтири та схильності до вибору партнера, уявлення про стосунки та сім*ю, "підходящого" чоловіка та інше - це те, що може йти попереду Вас в формуванні стосунків, і не розумію та не знаючи власних патернів вибору, Ви вимушені раз за разом наштовхуватись на одну і ту ж проблему.

Крім того, колеги вірно підмічають, важливо розібратись із тим, який у Вас досвід та уявлення про сім*ю, виходячи із Вашої батьківської родини, тому що часто ці сценарії ми переймаємо на себе, в тій чи іншій формі.

І останнє, проте не по значенню - Ваше прагнення сім*ї, що навіть у тексті звучить наскрізним. Ви вступаєте в стосунки заради чоловіка, який Вам подобається і з яки Вам добре, чи заради потенційної сім*ї, яку з ним можна буде створити?
тому що, якщо Ваш мотив стосунків не сама людина а потенційна реалізація бажання сім*ї, це може мимоволі впливати і на самі стосунки, створюючи додаткову напругу, яку можливо, партнери не витримують.

Можете спробувати дослідити вказані вище теми самостійно, або, що надійніше, в парі з психологом.

Здравствуйте.

Сочувствую Вашему расставанию и переживаниям, с которыми Вам пришлось столкнуться. Это бывает очень не просто, особенно когда, как Вы сказали, не было возможности нормально попрощаться и расставить все точки. Когда не знаете причину.

Только по Вашим словам видно, как дорог был человек, но как не жаль, сейчас она ушла и то что Вы можете - это переживать ее уход. Грустить, злиться, скучать, столько сколько нужно.
Не игнорировать свои чувства и мысли, поскольку на игнорирование тратиться много сил, но боль все равно останется. То что ее закрывают от глаз не значит что она проходит. Лелейте свою эмоциональную рану, сколько нужно.

То что у Вас нет возможности провести диалог с девушкой, уточнить что было не так и попрощаться - тяжело. Но Вы можете попробовать сделать это самостоятельно. С ее поведения можно понять то, что она отпустила все - и Вы можете.

Можно написать ей письмо, отправлять или нет, уже Ваше решение, где бы Вы могли откровенно выразить свои вопросы и сожаления, размышления и чувства, то, что так хотели бы спросить но на что уже не получите ответа. Это важно напоминать себе. Как и то, что скорее всего ответ не изменит ни расставания, ни Ваших тяжелых эмоций.

И, конечно, можно так же прожить расставание с поддержкой терапевта, что бы после него не осталось негативных последствий, что могут отражаться на остальных отношениях и на Вас самих.

Дуже вірно і важливо, що Ви про це кажете. Викидень який Ви пережили, це велика втрата і дійсно краще бути уважною до себе і отримати допомогу чи підтримку, якщо відчуваєте, що Вам це потрібно.

Для початку важливо відновитись Вам, не тільки фізично але і психологічно. Дайте собі час для відновлення, переживання, перед новою вагітністю налагодити умови свого життя, свлє благополуччя, більше задоволення та радощів, спокійна обстановка, якісний відпочинок та комфорт. З цим чоловіком чи без нього, це в ваших силах. Більше відстоювати себе, орієнтуватись на те що Вам потрібне і хочеться.

З цим дійсно складно справлятись. особливо з фокусом змін від чоловіка. Чому він мав би змінюватись? Чи хоче він змінюватись? Чи його щось не влаштовує? Виглядає так, ніби для його змін - немає причин.

А чого б хотіли Ви? Як Ви бачите можливість покращення для себе? Полегшення? Що Ви могли б зробити, щоб стало Вам краще? Що хотіли б отримати? Які стосунки мати і чи можливо це(реалістично) з цим чоловіком? Та як?

Доброго дня. Дуже співчуваю Вашому не простому досвіду, і що по більшій мірі Вам доводиться справлятись самостійно.

«Скажіть це нормальна поведінка чоловіка?»; - А якщо хтось скаже, що це поведінка адекватна, Ви теж почнете так вважати? Чи самі Ви її такою розцінюєте?

Звісно, якщо відповідати все таки на Ваше питання, то це не нормальна поведінка людини загалом. Принаймні для тих стосунків у яких Ви перебуваєте. З Ваших слів Ваш чоловік грубий та жорстокий, байдужий і холодний, знецінюючий і маніпулюючий.
Але важливіше тут питання в тому, як Ви обходитесь із його поведіною?

Чи тількии ствердження його поведінки як не нормальної Ви хотіли б б тут отримати?

«ищу аргументы за то что я все же лесбиянка (мне от этого в корне ставится лучше)»; - а что в этом заставляет Вас чувствовать себя лучше? что успокаивает?


Очень жаль, что у Вас был такой опыт с психологиней и что это только спровоцировало ухудшение Вашего состояния. И действительно, состояния которые Вы описываете трудные и тяжелые, и похоже очень Вас изматывают.
Мне бы не хотелось делать никаких поспешных утверждений, поскольку хоть Вы и много написали, думаю во всей Вашей истории это только крохи. Но однозначно стоит обратить внимание на свои мысли и переживания, тревогу и страхи по поводу ориентации, и не только на их содержание но и на их количество и влияние на Вашу жизнь.

Потому что сомневаться в своих выборах и отходить от былых убеждений тоже, но стоит понимать где почему это происходит и как с этим обходиться, вольное ли это действие или вызвано давлением обстоятельств.
И если у Вас есть возможность обратиться к терапевту/психологу(хотя понимаю, что учитывая Ваш опыт, это может вызывать сопротивление) - было бы полезно получить помощь и поддержку.

«Нo nocле nеpвoгo paзa kak cnaлилa, дoвеpия kak npежде уже не былo»; - важно что Вы это указали, потому что это так же влияет на тревогу, о которой Вы указываете.
Если говорить в общем, то просмотр порно это не измена и даже не мысли о нет. И в Ваших словах так же сквозит то, что Вы верите парню. Дело скорее действительно в Ваших переживаниях.
А что могло бы успокоить Ваши тревоги, оставляя такое положение дел?(тоесть что он дальше смотрит порно)

Так же, хочу сказать, что и нормально то, что Вам неприятные вещи которые другие могут считать нормой. Возможно, прсмотр порно удовлетворяет какие-то потребности или фантазии парня, о которых Вы с ним не говорили пока или которые по другому не доступны - и не более. Он может воспринимать это как инструмент. И тогда можно обсудить, как с этим обойтись по другом, что бы и Вам не было дискомфортно.

И последнее, что можно сказать в переписке, ведь остается много моментов, которые лучше выносить уже у психолога. Доверие вопреки общему мнению, это не только то что просто появляется, но и выбор.
Вы можете выбрать доверять словам парня и его чувствам, в не зависимости смотрит он порно или нет. Контролируя при этом себя, что бы не проверять его историю.

Здравствуйте. Могли бы Вы еще раз сформулировать - как я могу Вам тут помочь? Что бы Вы хотели получить?

И так же, есть пара уточняющих вопросов.
«МОЙ ПАРЕНЬ МАСТУРБИРУЕТ В ОТНОШЕНИЯХ»; - и как поняла, проблема в том что на порно, а не Ваши фото.
Что именно в этом так расстраивает Вас? Как Вы видите ситуацию с этим в идеале? Доверяете ли словам парня о том, почему он пользуется дополнительным контентом?

Доброго дня, Anna.

Щиро співчуваю, що Вам довелось пережити такий складний досвід, в юному віці. І дуже добре, що Ви піднімаєте тему власної образи на матір і хочете для себе кращого - позбутись її. Робота з образою необхідний і при цьому доволі великий крок, який здійснювати самотужки складно. Тому для цього рекомендувала б Вам звернутись до терапевтапсихолога, щоб мати в цьому супровід.
Але принаймні почати самостійно можна з того, щоб подивитись - а чи виражали Ви колись матері ці образи? Чи знає вона, що образила і ранила Вас?

Доброго дня. Можу тільки уявити як складно Вам зараз приходиться. Ви здійснюєте таку велику працю з постійним напруженням і виснаженням. Чи правильно я розумію, що Ви доглядаєте за побутом і дітьми вже більше 4 років? Чи були у Вас перерви?

З таким режимом і стількома навантеженнями - не дивно, що Ви так себе почуваєте, і при цьому все ще справляєтесь. Вам однозначно необхідний відпочинок, якісний і тривалий.
Не можу сказати однозначно, чи депресія у Вас нині, але її розвиток можливий.

Як Ви могли б покращити свої умови? Чи говорили з чоловіком про свій стан? Чи помічає Він як Ви? Чи могли б делегувати йому частину Ваших справ? Чи поговорити, щоб знайти когось хто міг би Вам допомагати?

Особливо важливо для початку відновити трішки Ваші сили. Це обов*язково збільшити кількість сну. З таким режимом як Ви описуєте, це здійснює величезну шкоду організму, в тому числі Вашим силам, настрою, психічним процесам і емоціям. Чи є можливість у Вас отримати собі заслужений триваліший сон?

Доброго дня)

«тулиться до нас: то гостинці частенько з-за кордону передає; то каже своєму братові (тобто моєму чоловікові): купуй машину, що тобі сподобалася, а я допоможу з грішми (позичу)...»; - а що в цих та інших прикладах відчувається і спрйимається Вами як порушення кордону? Що саме в цьому дратує? Чи завжди була такою поведінка сестри?

«А так, буду відверта: мене вона дратує! »; - дуже добре і важливо, що Ви ясна у своїх почуттях. І попри дні коли все добре чітко розуміє своє ставлення. Наступний крок тоді зрозуміти, а що в ній так дратує??
Яка поведінка від неї була б для Вас задовільна? Чи думали про це?

«Можливо, я ревную (у мене теж є рідна сестра, але стосунки з нею не дуже теплі)...»; - а що Вас наштовхує на таку думку? Між ними є щось схоже? Чи між Вами і сестрою чоловіка?

«змінити інших людей я не можу. Вихід - працювати над собою.»; - і тут теж Ви дуже праві) Немає об*єктивних причин щоб щось дратувало чи ні, є тільки більш чи менш зрозумілі. І якщо щось у ній викликає у Вас таку реакцію вже тривалий час, то тут дійсно скоріше про Вас. І це має місце, от тільки б не приносило Вам дискомфорту - а якщо Ви тут пишете, значить це так.

І ще з приводу кордонів сім*ї. Порушити кордони можна там де вони є, якщо вони не виставлені і не означені, інші можуть просто не здогадуватись і не знати про цю межу. Бо для них вона далі чи значно ширша. Тому це можна наприклад обговорити. Але для початку зрозуміти де саме Ви ці межі бачите.