Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

Справиться и переживать предательство действительно не просто, особенно когда это значимые люди.

«я не могу доверять другим.»; - действительно ли это так? Под давлением боли и грусти, может создаваться неприятная и огорчающая, сдавливающая пелена недоверия ко всем вокруг. Это стоит рассмотреть внимательней, что бы не загонять себя еще более в тревогу и отчужденность.

«Где мне взять силы, чтобы бороться»; - как ни парадоксально, там же, где Вы их лишились. Рассмотрите свое окружение, своих близких и найдите то на чем можете на них опереться. Проблемы отношений часто важно и можно преодолевать именно в отношениях.

Так же, дать себе и своим переживанием место и время. Переживать, грустить или злиться, дать своим чувствам выражение и заботу. Дать себе пространство восстанавливающее моральные ресурсы - то что вдохновляет, дает ощущение отдыха души. Спорт, хобби, путешествие, творчество, другие люди.

Вас предали, но вы не обязаны оставаться преданным больше, чем это необходимо.

И конечно, если тяжесть ситуации не отступает длительное время, стоит обратиться за помощью к терапевту, что так же может стать опытом восстановления доверия к миру и людям, что делает бой не таким уж и неравным.

Здравствуйте.

«Вот сижу и думаю, как жить дальше?»; - а какой жизни Вы хотите? Есть ли или были планы и целы? Желания?

Мне жаль, что пришлось расстаться с близким для Вас человеком, но важно, что Вы здраво смотрите и на ситуацию и на то, что к ней привело. И конечно, важно это расставание пережить, осмыслить и принять, что бы двигаться дальше. В том числе, пережить, без усугубления привычек, что уже усугубили те отношения.

Доброго дня.

Ви описуєте доволі неприємні розмови, з доволі категоричною людиною. Людиною, яка з Ваших слів і в Ваших очах відповідно, ніби не бачить цінності у Вас і не розділяє Ваші. Це прикро і напевно, складно утримуватись в контакті з такою людиною іноді.

«чи краще піти від хлопця, чи можливо він нормальна людина і мені здається.»; - Чому Ви вважаєте, що хтось тут в праві визначати бути Вам в цих стосунках чи ні?
З Ваших слів, не видається, що хлопець " не нормальни", але йому притаманні певні специфічні і різкі риси, погляди. які дуже спірні для когось. Ви маєте визначити - чи готові Ви, з цим бути?

Якщо Ваш хлопець ніколи не зміниться, все залишиться у Ваших стсоунках так як є - Ви готові на це? Вас це влаштує?
ВІдповідь на це, може щось прояснити для Вас.

І, також, важливо розуміти, а що для Вас цінного у цьому хлопці і у Ваших стосунках загалом? Що тримає Вас, що подобається? Бо в загальному, описали Ви в основному тільки мінуси.

Доброго дня, Аню.

У Ваших словах стільки відчаю і виснаження, що проймає через текст. Ви пишите про те, що "життя нормальне", але слухаючи хочеться сказати, що попри бажані в ньому речі(дитина, чоловік, машина і т.д.) - воно складне. І Вам складно.

Перебувати в декреті, самостійно займаючись і дитиною і побутом дуже складно, і тривалий час в такому режимі неминуче приводить до емоційного вигорання, перевиснаження, роздратувань та емоційної відчуженості. Те що з Вами відбувається, це нормальна і закономірна реація на тривалий стрес, на тривале виснаження.

«П'ю ліки від депресії, було краще , зараз вже не допомагає ( так ліки я сама собі виписала)»; - розумію, що Ви намагаєтесь впоратись і знайти вихід, але такі способи можуть мати негативні наслідки для Вашого здоров*я. Тому краще припинити і або назначити їх у психіатра, або спробувати справлятись без.

«він бачить, лише вічно невдоволену втомлену маму»; - бо Ви безумовно втомлена жінка. І це не Ваша провина. Зокрема, чи намагались або думали залучити до догляду за дитиною чоловіка? В його вихідний, наприклад. Чи може бути так, щоб Він залишився вдома з дитиною сам? Або батьків? Няню? Якщо друзі чи знайомі не мають змоги допомогти.

Одне із перших речей, що Вам необхідна - це якісний відпочинок, як фізичний але в першу чергу моральний. Те про що власне Ви і кажете - побути самій, зайнятись хоббі, побути без дитини чи дому 1-2 дні. Ви пишите про неможливість цього, але це не обов*язково може бути поїздка одразу. ПОдумайте, як можна викроїти собі день, хто може зарадити.

«Ще росте вага, мене це дуже засмучує, бо тримаю дієту»; - зокрема, це також може бути наслідком стресу. Є різні типи реакції на стрес, і в деяких людей це набір ваги, якщо не вдаватись в деталі. І дієта, як додаткове напруження і обмеження, може тільки погіршувати стан.

Аню, якщо можливості виділити собі вільного часу немає, необхідно бути винахідливою і переглянувши Ваш день, подумати, де в ньому Ви могли б відпочити.
Умовно - замість прибирання - релаксація чи посидіти послухати музику пару хвилин на вулиці, на самоті.
Замість готування - зайнятись йогою чи малюванням, а прийом їжі залишити на відповідальність чоловіка чи доставку.
Відмовитись від якихось справ, на користь власному дозвіллю.
Якщо немає можливості уникнути роботи - як Ви могли б зробити її легшою чи приємнішою для Вас?
ВАжливо уважно роздивитись свій день, і пошукати моживості внести зміни. Те що буде емоційно підгодовувати Вас, надати ресурсу. Але звісно, відпочинок про який писала вище на першому місці.
І це все не егоїстично чи ліниво, це необхідно для Вашого благополуччя і Вашої дитини.

І з приводу емоційного розвантаження - коли є відчуття, що нічого не хочеться, все набридло і емоцій гарний немає взагалі, це може відчуватись так не тому, що Ви не здатні відчувати радість, а тому, що напруження злості і інших негативних емоцій надто багато, і вони не виражаються.
Де, як і кому можна їх виразати? Щоб не зриватись на дитину, наприклад, прогворюйте свій гнів и сум просто у повітря, скаржтесь подрузі чи чоловіку, пишіть щоденник із емоціями і будь-що інше.
ЧИ є взагалі хтось, на кого Ви можете тут опертись? Розказати як Вам складно, і хто надасть підтримку?

Здравствуйте.

В первую очередь, хочется отметить, что сильная эмоциональности, даже импульсивность или агрессивность это нормальное, и местами закономерное явление, когда человек длительное время загружен, напряжен или испытывает длительную усталость и давление. Собственно, во время декрета такое бывает часто, особенно если по большей мере приходиться справляться с ребенком или детьми и домом в одиночку. Можете ли Вы отметить что это так для Вас?

Как давно отмечаете за собой агрессивные проявления? Все два года или относительно недавно? Что происходило перед этим в Вашей жизни?

Кроме того, импульсивная агрессия часто есть последствием усталости, подавления других эмоций или неудовлетворенности в разных сферах жизни. Это, как неумышленный способ защитить себя и отгородиться, сначала от чего-то неприятного а после, когда это не помогает, то от всего вообще.

Достаточно ли Вы отдыхаете? Делаете ли что-то только для себя? Что-то в удовольствие? Это важно для сохранения собственного благополучия.

И в любом случае, посетить психолога будет не лишним, что бы в случае если мои предположения верны - разгрузиться и выбрать способы экологично выражать вcё накопленное, организовать более комфортную для Вас среду. А если же дело не в этом, или, что скорее всего не только в этом, то разобраться и позаботиться о себе и своем состоянии.

Доброго дня.

Так багато напруги, тиску і відчаю в Ваших словах. Дуже прикро, що Вам доводиться переживати такий напружений період. В тексті цього не побачила, тому запитаю, чи є хтось на кого Ви можете опертись, хто може підтримати Вам, розділити ці переживання??

Крім того, така жорстка самокритика, якою Ви себе атакуєте, є необхідною? Видається, Вам і так не просто, а таке відношення до себе навряд підтримуюче. Це тільки погіршуватиме Ваш моральний стан, і фізичний в тому числі.

Складно тут дати конструктивні рекомендації в такому форматі, проте, іноді погіршення результатів навчання може відбуватись через перевантаження нервової системи, коли загрузка надто велика і мозок просто не справляєтесь із концентрацією, утримуванням уваги чи запам*ятовуванням. І це не залежить від Ваших зусиль, іноді це стає фізично неможливим. Тому, хочеться зрозуміти, чи перед цим погіршенням оцінок, був у Вас якийсь особливо важкий період? МОжливо в особистому житті, а не в навчанні?

А взагалі, якщо звернутись до психолога, то у спільній роботі можна і пропрацювати те про що говорила вище, і виявити якісь неефективні патерни Ваші, зменшити напруження, сформувати стратегії які легше допомагатимуть Вам досягати бажаного

Здравствуйте.

А что Вам бы хотелось сделать?

« не считаю это проблемой и воспринимаю его критику с обидой, или же вообще не хочу воспринимать»; - говорили ли это ему? Как вообще реагируете когда получаете неприятные комментарии от него? Спрашивали ли, зачем он это говорит?

Причины внезапной критики могут быть разные, связаны лично с ним или с Вашими отношениями, в любом случае важно определить границу Вашего комфорта. Хотите ли Вы выяснять почему он так себя ведет? Или достаточно только отстоять себя?

Доброго дня.

Прикро, що Вам приходиться справлятись із своїми неприємними переживаннями самотужки, це видається дуже не простим, коли немає сил на когось опертись.

«Будь ласка, підкажіть як з цим боротися, що мені треба робити?»; - тут є декілька шарів Вашого питання.
- як побороти складність у тому, щоб ділитись своїми переживаннями - в індивідуальній роботі. Ваш досвід попередній видається навантажений обмеженнями в цій сфері, і це не просто. Але саме коли ми можемо бути чесними із близькими, говорити про те що нас засмучує і повністю це переживати, тільки тоді ми в повній мірі можемо і переживати почуття радісні, і говорити про них також. Тому це важливо, звільнитись від цього обмеження.

- Другий момент, якщо Ви не можете поділитись самими переживаннями - чи могли б Ви, наприклад, поділитись просто їх наявністю? Тобто, замість того, щоб повністю розказувати, що Вас засмутило чи розізлило, сказати - зараз у мене такий то настрій, але я не готова про це говорити.
Чи могли б на такий рівень відвертості вийти? Це ближче до правди, ніж "все добре",але зберігає необхідну Вам дистанцію. Формулювання може обрати і інше, але сама суть повинна залишитись.

- Третій момент. Важливо вчитись говорити про свої почуття взагалі. Як часто Ви кажете про те, що Вам щось подобається? Що Ви радісні, веселі, задоволені, щасливі? Чи що Вам нудно, ліниво, Ви втомлені?
Тобто про хороші чи нейтральні стани?
Спробуйте з малого, починати писати про свої почуття, не обов*язково адресату, і по трохи говорити прямо. Про декілька переживань на день, в тому числі хороших чи поганих. Відслідковувати як це для Вас, де відчуваєте особливо сильний супротив і т..д.

- Ну і додатково, чи думали пояснити хлопцю, що у Вас є складнсті із розмовати про емоцій та переживання, але це не стосується довіри до нього. Можете подосліджувати для себе який рівень відвертості могли б освоєти і донести це партнеру.
Як гадаєте, чи могли б спробувати щось із цього?

Доброго дня.
Доєднуюсь до питань від колеги вище, проте пропоную звернути увагу ще на такий момент:
- коли Ви б'єте чи кусаєте його поза сваркою, то які емоції з цим пов*язані? Що Вам хочеться від нього чи для нього, що провокує таку поведінку? Ви кажете про жартома, але скоріш всього це висновок постфактум, а важливо зрозуміти який намір і емоція в самий момент. Що Вам тоді хочеться, які емоції тоді переживаєте?

- і у самих сварках, чи відбуваєте Ви тільки злість коли так вчиняєте? Яким Ви бачите тоді хлопця і себе, в момент коли б*єте його чи кусаєте вже у сварці? Хочеться саме ранити його, вдарити свідомо, чи можливо скоріше це наслідок переповнення злостью і рухи рефлекторні?

- Що по емоціям і відчуттям схоже на кусання чи биття хлопця в жарті, але цим не є? Маю на увазі, спробуйте подумати і підібрати рух, жест, дію, що могли б замінити кусання чи удари по хлопцю в "жарт", але щоб не шкодили йому. Умовно, сильні обійми, лоскотіння чи сжимання рук сильне і т.д.
По трішки і по можливості намагайтесь включати свідомий елмент в цю дію, принаймні поки не буде точно відома причина і необхідність в укусах і т.д.
І звісно, тут краще звернутись до психотерапевта, адже враховуючи мимовільність Ваших дій, самотужки дослідити це достатньо глибоко буде складно.

Ммг, Ваші питання зрозумілі, але чи може хтось тут, хто не знає ні Ваших стосунків, ні Вашого колишнього чоловіка на це відповісти?
Чи запитували Ви у нього безпосередньо? Про те, чому він ініціював розрив? Що змінилось?

А як Ви самі ставитесь до його поведінки? Того, як Він по різному себе поводить зараз? Які емоції це викликає? Чи хочеться Вам такого спілкування?
Тому що іноді, простіше розібратись у своїх переживаннях та покращити свій стан відійшовши від проблеми на певну дистанцію, а фактично Ваші стосунки утримуються і надалі, що точно не надає бодай чіткості в тому.

"Мені ж пише, щоб я жила своє життя, не малювала ілюзій" - це його прямі слова. Чому не можете покластись і прийняти рішення опираючись на них? Що в його поведінці, Ви сприймаєте як надію саме на відновлення стосунків а не на збереження нейтралітету чи "гарного розлучення" для комфортної роботи, наприклад?

Знаєте, помилитись можна в будь-якому випадку, але особливо часто ми помиляємось роблячи висновки із власних уявлень. Ви не можете знати, що у нього в голові, але можете запитати прямо те, що Вам потрібно знати. Те, чи можете Ви вплинути на його почуття та Ваші стосунки, і попри його поведінку, опиратись вже на вказані слова. Інакше, є ризик і надалі мучити себе умовною невизначеністю.

Як відчуваєте, чи могли б напряму запитати його?

Доброго дня.
Ваше сум'яття зрозуміле, 9 років це дуже тривалий термін. Як Вам дається переживння розриву?

І враховуючи все, важливо розуміти, а щоб Ви хотіли отримати тут? Яку допомогу?

Доброго дня.

Ситуація дійсно не проста, можу тільки уявити як Вас це стурбувало.

А що сам син говорить? Як пояснює те що відбувається?

Чи помічали щось таке в Україні? і чи відмічали раніше, що син не вміє себе відстоювати? Як він це робить з Вами? Чи сперечається, чи противиться? Чи може він навпаки, дуже слухняний?

Момент який особливо важливо враховувати, це те що зміна школи в такому віці, і не просто школи а й країни може мати різний вплив на різних дітей, і далеко не завжди це проходить легко. Як переїзд сприймав син? Чи змінилась його поведінка за цей час?

Ви могли переїхати два роки тому або місяць тому, але якщо не було належних умов для адаптації чи високий рівень тривоги і стресу у сина, для нього це може бути складно, що відмічається на поведінці із однолітками. В цьому віці, діяльність в школі та позиція серед однолітків взаємоважливі, і втративши щось одне, втрачається і інше, або ускладнюється.

Подосліджуйте ці моменти, чи самі чи з психологом, і важливо зосередити увагу не тільки і не стільки на самозахисті хлопця, "щоб міг постояти за себе", а на його стані. На тому, чи є у нього опори і ресурси, сили і впевнеінсть в тому зоб себе відстоювати. Просто технічно навчити його відповідати на образи - не зменшить неприємних відчуттів від самих образ.

Здравствуйте.

Конечно, навязчивые мысли о которых Вы говорите довольно неприятные, но делать вывод об ОКР слишком рано, да и даже не совсем симптоматично подходяще, так что не стоит нагружать себя дополнительными тревогами. Навязчивая невротичность и тревога, это не то же самое что ОКР.

А по поводу самих мыслей - Вы сказал что появились недавно, а что тогда происходило в Вашей жизни? И когда именно было это недавно? И кроме мысли о том не лесбиянка ли Вы, что еще крутится в голове?

«я тревожусь достаточно часто и по разным поводам, из за которых так-же появлялись навязчивые мысли.»; - тут так же следует понять, а каким образом Ваша тревога преобразуется в навязчивые мысли и обретает "причину". То есть, что становиться для Вас внезапно или повторно важным и занимает место объекта навязчивых мыслей.

Конечно, это лучше разбирать в терапии, но если Вы могли бы коротко обозначить какие еще были примеры и насколько длительны других навязчивых мыслей, то можно попробовать посмотреть как с этим обходить в общем плане или на этапе еще тревоги.

Доброго дня.

« як зберегти стосунки на відстані»; - як можна вберегти стосунки, якщо Ви до кінця не впевнені в тому, що це вони і яке у Вас в них місце? Це до слів про те, що Вам лячно запитати у нього, хто Ви для нього.
Що в цьому страшного? Яку відповідь Ви боїтесь почути?

«Тепер я не можу зрозуміти, чи справді він не має можливості зі мною спілкуватися, чи просто не хоче.»; - Які у .Вас самої переживання у зв*язку з цим? Чи запитували прямо бодай про те, з чим пов*язана така зміна у Вашому спілкуванні? Чи стали Ви у відповідь на його чи зайнятість чи холодність, вести себе інакше?

«Я розумію, що він не може мені нічого пообіцяти, бо живе сьогоднішнім днем»; - Ви дуже турботлива тут і щиро намагаєтесь враховувати його реалії, але все таки, чи хочеться Вам якоїсь обіцянки? Якої? Попри ризики з якими Він стикається, вони заважють не всьому, у формуванні стосунків. Тут важливо прояснити, його неможливість щось пообіцяти і Ваша готовність відмовитись від свого очікування, ніби опирається на різне бачення Ваших стосунків, і тоді дійсно складно поставити їх на одну хвилю.

« але поки що не можу довіряти йому на 100%»; - а в чому власне Ви йому не довіряєте? Ви говорили про сумніви, в тому чи дійсно у нього так мало часу, але чи тільки це підтриває Вашу до нього довіру?

Здравствуйте.

Очень хорошо и важно, что Вы кроме посещения психиатра работаете с психотерапевтом, потому что справляться самостоятельно может быть невероятно сложно, хотя это в любом случае не просто.

«Как я буду жить дальше понимая что я о таком думаю или думала.»; - какими бы пугающими или неприятными не были Ваши мысли, напоминайте себе, постоянно что это не более чем мысли. Это не действия и даже не желание действия. И, это по большей мере, мысли что вызваны Вашим состоянием, расстройством в данный момент, а не Вами как личностью. Напоминайте себе так же, что пусть они и возникают постоянно, ВЫ стоите против них. Они Вам не нравятся, Вы их не воплотите, потому что не хотите этого, и Вы работаете над тем, что бы от них избавиться. Так же, старайтесь отпускать их и пропускать мимо, не блокировать или прерывать, а пропускать мимо словно ручей, словно это какие-то чужие сюжеты из книг или фильмов, что бы немного снимать напряжение по возможности. Хоть это и не просто.


«Как жить дальше с пониманием что я не такая как все обычные люди,»; - так не будет всегда. При должном внимании и усердии в лечении, будет по другому. Хоть это и займет время.

Возможно, назначьте большие встреч с психотерапевтом, что бы и эти беспокойства свои выносить в терапии. Важно не оставаться наедине с этим, потому что закупоренная тревога и страх разрастаются в разы больше.
Проговаривать, выписывать, рисовать эти мысли, выражать из за пределы Вашей головы, поможет не только снять давление но и рассмотреть их при "дневном свете", так сказать. Материализация мыслей в слова очень их проясняет и часто снимает тот уровень тревоги или угрозы который ощущается.