Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.
Співчуваю Вашому стану, депресія і нервові зриви це дуже серйозно і не просто, тому краще пропарцьовувати ці проблеми із спеціалістом індивідуально.

Але якщо хочете отримати тут допомогу, то можете розказати більше?

- Як довго у Вас стан, що називаєте депресією? Який він?
- "Проблеми з чоловіком" - що маєте на увазі? В яких сферах? В чому відчуваєте себе залежною від нього?
- Гнів, про який пишете - на кого чи на що? Що з ним не так для Вас?
- Нервові зриви - як давно? Як проходять? Тільки за дитину? Що спонукає Вас до такої реакції?

Це мінімум питань які виникають, але прийнамні дозволять побачити Вашу ситуацію

Доброго дня. Скажіть, чи прослідковували такий негатив у сина до всіх домашніх завдань чи можливо якісь окремі предмети? Чи питали у нього, чому не хоче виконувати? Можливо є якісь проблеми у школі, з однокласниками чи вчителями? Це теж зачасту впливає на ставлення дітей такого віку до д/з.

Також, хочу зауважити, що попри Ваш хороший мотив, сидіння та такий контроль над виконанням можуть тільки викликати у сина більше напруги і відторгнення, що може погіршити не тільки справу із домашнім завданням і навчанням, але і стосунки з Вами.

З приводу мотивації, це правильний ніби підхід, як і прогулянки, але чи впевнені Ви, що це для Вашого сина виглядає як мотивація, а не шантаж?

І з приводу криків, розумію, що так виливається Ваш відчай та бажання зробити для нього як краще, але в такому віці дитина не здатна провести ці паралелі та послідовності, тому для нього Ваш крик - це просто крик. Негативний та важкий.
Можливо спробуйте пояснити йому, чому Ви саме так переймаєтесь його д/з і ще те, навіщо робити домашні завдання. Пояснити саме причину і необхідність для нього, а не просто те що це "треба".

Здравствуйте. Действительно сложно только по этим словам определить.

Такую реакцию наблюдали у себя впервые? Или была похожая но на другие вещи?

И опять же, отвращение - на что оно было похоже?
Какое у Вас раньше было отношение к деньгам, финансам?

«Співмешканець говорить,що знає як погано до нього налаштована сімя колишньої,хоча рік назад колишня виставляла фото з ним та дітьми.Я так розумію,що він не розірвав стосунки з колишньою і на даний час просто боїться розлучатися,бо колиишня мабуть насправді і не колишня»;

Так, Ваші такі здогадки не варто виключати.
Але цікаво ще - ну, буде скандал і що? При розлученні часто бувають проблеми з поділом майна. Хіба він не знав цього раніше? Чи може для нього насправді скандал про щось інше? Дружина образиться? Її сім*я образиться? Чому його це хвилює?
Звісно всі ці розбирательства не дуже приємні, але якщо за цим стоїть щось важлве для нас, то ми на ці труднощі йдемо. Ви самі писали про розлучення, тому думаю якісь труднощі прежили і самі.

Тому якщо він не готовий на "скандал" і складнощі, Ви маєте запитати себе - чи готові Ви залишати все як є? Чи цього для Вас достатньо?

Доброго дня) Правду кажучи, важливо було б задати ці питання власне цьому чоловіку. Якщо задавали, то наскільки прямі відповіді Ви отримали?
Якщо говорити прямо, то коли людина тривалий час не робить те, що начеб-то хоче - скоріше всього вона не хоче. Це небажання може бути пов'язане з різними причинами, але так чи інакше НЕбажанням і залишається.
Варто провести відверту розмову з чоловіком, бо відповіді Ви тільки від нього отримаєте.

Здравствуйте)

Сложно сказать однозначно что-то по поводу Ваших отношений с парнями, не анализируя каким образом это общение происходит? Как выглядит и строится? Возможно, Вы находитесь в окружении которое не совсем соответствует Вам, ни по взглядам и принципам, ни банально по возрасту.

В связи с этим хочется уточнить - а какую помощь Вы хотите получить? Понять почему так складываются отношения? Или больше разобраться с состоянием, которое к сожалению, у Вас проявляется?
То что Ваши друзья называют паничными атаками - что именно с Вами происходит? Как это ощущается? Какие мысли и чувства одолевают в таком состоянии?

Хорошо, что у Вас есть люди которые поддерживают и помогают Вам. Но так же из текста есть впечатление, что еще одной темой важной для Вас есть отношения с родителями. Так ли это? Если да, то что тут Вы хотели бы получить здесь?

«фух, як все складно) просто мабуть хочу знайти полегшення від зустрічей з нею і тому шукаю можливі варіанти.....То як порадите правильно поступити?»;

Трохи складно, так) Тоді основне спробуйте зрозуміти, проговорити для себе, розібратись - а що саме Ви відчуваєте при зустрічах? Не коли думаєте про неї і дратуєтесь чи заздрите, а саме при зустрічі? Теж роздратування? Чи незручність? Чи напругу, що про особливість Ваших стосунків дізнаються? І від цього почуття вже відштовхуватись.

Крім того, як непогана практика - дійсно вираження цього. Ви писали, що вже висказувал їй все - але маю підозри, що якщо інтенсивність відчуттів не змінилась - певне висказали не все. Ви можете виписати їх, не плануючи їй відправляти. Але тут треба бути максимально щирим перед собою.
ТОбто починаєте просто писати - "коли бачу тебе то починаю злитись і т.д., і тому що, і т.п." супровідні думки теж, і важливо продовжувати, навіть якщо повторюєтесь до моменту появи відчуття - "фуух")

І, по правді, Ваша необхідність чи бажання бути коректною, ввічливою і т.д., може ускладнбвати цей "відпущення". Можливо трішки прояву їй цього, допоможе. Мова йде, про можливі фрази, які не посолоджені ввічиливістю.

Крім того,якщо поки що зустрічі викликають складність - не завадить їх обмежити. Можливо і сказати про це прямою мовою.

Доброго дня. Перш за все, хотіла б відмітити, що Ваш крок у спробі пробачення - дуже не простий але при цьому екологічний стосовно Вас же. На нього не просто налаштуватись і визнати)

Проте, хочу зауважити, а Ваші слова про "спокійно бачити і не реагувати" - як саме Ви це уявляєте для себе? Адже попри однозначну цілющість та полегшення від пробачення яке можна отримати, пробачити НЕ дорівнює мати хороші чи "спокійні" стосунки. І тут важливо не навішувати на себе, можливо, нереалістичних уявлень про подальші відносини.

Адже попри все, негатив який Ви відчуваєте - це Ваші почуття, які мають місце, які виправдані та необхідні. Питання тільки в тому, чи весь негатив який Ви відчуваєте стосується дійсно тільки коханки?

Також цінно було б прояснити - а спокійно на неї реагувати, бути коректною, як Ви виразились, для чого? І для кого?
І на останок, хотілось б зауважити, що у Вас великі внутрішні ресурси, якщо переживання зради пройшло так як Ви описували, адже це дуже складний процес. І неможливість відпустити це, пробачити та забути про коханку, яка буде зявлятись у житті, може бути повязано із незакінченим проживанням подружньої кризи. Як думаєте, може?

Здравствуйте) Хочу сразу подметить, что колеги выше написал очень правильные вопросы аспекты на которые нужно обратить внимание, начиная от определения "самореализации" и до необходимости ее оправдать перед другими.
Особенно важно, хочу тут подметить, Ваши слова про "оправдать перед собой вроде получается" - и это опора от которой нужно двигаться. Подтверждения от других, будь то в профессии или бизнесе или умениям никогда не будет достаточным, если Вы на самом деле не переживаете удовлетворении от реализации собственных желаний и стремлений. Если Вам их не достаточно, этого не будет достаточно никогда.
Ведь самореализация это процесс, процесс всей жизни, нельзя просто "реализоваться" и на этом закончить.
А если то, чему Вы хотите посвятить время и силы, оправдано только внешним фактором и не приносит удовольствие Вам, приведет только к напряжению, усталости и выгоранию.

Поэтому ключевым, на что рекомендую обратить внимание - а что Вам правда интересно и нравиться? А найти ответ на это можно только продолжая пробовать разные вещи, искать и находить для себя что-то. Так что Ваши предыдущие попытки и занятия, так же не стоит обесценивать. Все это - движение к исполненной реализацией жизни.

Здравствуйте) Потеря мотивации и желания может иметь много причин, от усталости и перенасыщения, до глубоких страхов и тривоги, которые даже косвенно связаны.

На самом деле, конечно эффективней прояснить все эти моменты с психологом, но хотя бы для себя Вы можете подумать: в какой период мотивация пропала? ЧТо передовало этому? Как долго длиться это нежелания?
Так же можно обратить внимание на то, а что Вас притягивало в театральном образовании? Что именно нравилось? Возможно, Вы столкнулись в какой-то момент с противоречием между представлением и тем что может быть на самом деле. Для начала разобраться хотя-бы тут

Здравствуйте. Мне очень жаль, что Вам приходиться переживать такие тяжелые и болезненные события. И конечно, особенно тяжело, когда повлиять на ситуацию возможности пока что нет, но очень важно позаботься о себе в этом случае.
Очень хорошо, что Вы нашли в себе силы написать здесь, но в таком формате дать и получить поддержку или полезные рекомендации довольно сложно. И лучшим выбором будет поддержка и помощь терапевта, ведь справиться с этим грузом в одиночку тяжело.

Вітаю. Стан який Ви описує дійсно дуже виснажує та заважє комфортному життю. Але ця невпевненість і сперечання із собою, можуть бути обумовлені не тільки внутрішніми Вашими страхами неправильного рішення, але і хибними раціональними уставновками з приводу "правильності" як такої.
Час для чого Ви боїтесь втратити? Що трапиться, якщо щось піде не так? Яким Ви будете тоді?
Ваші думки, і тут важливо зрозуміти, вони більше про тривогу і опасливість чи про образ себе та необхідніст "правильності і впевненості"?

Здравствуйте. Ни один из методов сам по себе будет эффективным только в рамках одной, узкой и конкретной проблемы. Если же Вы хотите психотерапию, как длительное и глубокое исследование личности - про кратковременность и эффективность вопрос не ставят.

Доброго дня. Я дуже співчуваю Вам, в тому стані який Ви описуєте. Це неймовірно важко розриватись між власними почуттями до дитини. Але хочу завірити Вас, таке буде часто і досить нормативно у багатьох мам, тим паче, коли це перша дитина. Звісно, удари дитини це погано, але це форма вираження вашого стану і її можна виправити.
Хочеться тільки підкреслити, що бути втомленою, злитись на дитину - це нормально. Ви не перестаєте її любити, новіть якщо іноді так здається.

Тільки тут, важлио розуміти особливості Вашого стану:
Як давно він такий? Як ще проявляється? Якою Вам взагалі видається взаємодія з дитиною коли син спокійний?

Ви кажете, що Вам допомагають, і сподіваюсь на це, але чи достатньо Вам на справді цієї допомоги? Як у Вас з відпочинком? З власним життям?

Це багато питань, і ще багато можна додати, але хочу запевнити Вас, що цей стан можна збалансувати та полегшити

Здравствуйте. Не могу сказать однозначно, но по Вашим словам про сон возожно Вы истощены не только морально.
Что происходит в Ваших днях, что они кажутся одинаковыми?

Важно понимать, как именно Вы худеете. Часто жесткие диеты и нагрузки оказываются мучительны не только для тела а и для душевного состояния. Это пренебрежение собой и состоянием своим. И мне очень жаль, что Вы в таком изнеможённом состоянии. Выходом можем быть смена Вашего метода похудения, который так изнуряет.