Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

«Чи це правда, що в здорових стосунках ніхто нікому нічого не винен?»; - конкретно в такому формулюванні можливо. Але здорові стосунки визначаються ще здоровою взаємодією, а людська взаємодія заснована на тому щоб бути іноді одне для одного - підтримкою, допомогою, опорою.
Що саме Ви маєте на увазі в "нікому нічого не винен?"

«Чи потрібно ставити свій комфорт на перше місце?»; - безумовно це важливо, але як і будь-які крайнощі не здорово і не слугує побудові близьких стосунків. Важливо дивитись конкретно про що йде мова, і вміти дослухатись до себе, де у Вас є сили і ресурси, дати більше для комфорту іншого. Але в загальному - Ваш комфорт не менш важливий, ніж комфорт партнера. І тут не обов*язково у "виграші" має бути хтось один.

«Чи це здорова позиція, коли йдеш від людини якщо немає відчуття легкості? »; - знову ж таки, мушу перепитати про яку саме легкість йдеться у Вашому розумінні??
Бо у стосунках бувають складнощі, складні періоди, просто відокремлено це ніяк не вказує на якість стосунків. Наскільки "не легко" це у Вас?

Здравствуйте. Могу себе только представить какой огромный стресс и напряжение Вы испытываете из-за этой проблемы, это наверняка еще и очень выматывает.

Вы упомянули антидепрессанты - то есть были у психиатра, позвольте уточнить с этой же проблемой с сердцем? Имею ввиду страх остановки сердца? По поводу самих препаратов, настоятельно рекомендую еще раз навестить психиатра и сообщить что Вы перестали их принимать и проверить Ваше физическое состояние в том числе. Антидепрессанты не обезболивающее, а очень серьезные и тяжелые для организма препараты, действие которые часто может возникать не ранее чем через 3-4 месяца после приема, а правильные подбираются иногда до полугода. Важно исключить психрофармакологические причины ухудшения Вашего состояния.

Конечно, на восприятие звука сердца может влиять тревога, но это может быть и не буквальным физическим симптомом, поэтому расскажите об этом психиатру. И после определения можно будет начать работу с психологом, для улучшения эмоционального состояния.

Понимаю, что Вам очень сложно, но это не навсегда. С этим можно справиться, важно позаботиться о себе и правильно определить последовательность действий.

Доброго дня.

Видається, що Ваші думки і почуття були для Вас раптовими і коли щось настільки нове стає в житті, це викликає тривогу, нерозуміння чи занепокоєння. І це нормально. Як і самі Ваші думки, так може бути, коли в якийсь момент життя Ваша сексуальність видозмінюється чи розширюється, проявляючи такі плати, до яких Ви можете бути не готові. Чи правильно я розумію, що ніколи раніше нічого схожого Ви не відчували чи не думали?

Тільки Ваші релігійні погляди змушують відмовлятись від бажання та інтересу який виник, чи є ще щось??
Точно не варто діяти надто швидко, і важливо подивитись та побути із своїми почуттями. Буває і так, що пошуки та зміна сексуальної орієнтації не постійна, і викликана іншими внутрішніми потребами. Дайте собі час роздивитись це, можливо через просте спілкування із представниками Вашої статі, без переходу до конкретних дій.

Ви згадуєте теж високе збудження та інтерес, чи якось обходитесь з цим?

Доброго дня. Тривога і дискомфорт дійсно часто супроводжують настирливі думки, і ще й можуть сильно виснажувати. Ви вказуєте що це останнім часом - а як довго? Чи було щось, після чого можна відмітити, що ці думки про кунілінгус з*явились??

І з Вашого опису, не до кінця зрозуміло, це думки близькі до бажання втілювати цю практику чи можливо більше про занепокоєння чи неприємність від неї? Чи Ви зараз у стосунках? Можливо постійні, чи періодичні сексуальні стосунки? Адже локалізація думок на сексуальній практиці може бути малим відображенням складнощів у відносинах чи внутрішніх переживать про них.

Приводи для занепокоєння - нав*язливі думки самі по собі не дуже продуктивна річ. Для того щоб краще обходитись з ними, важливо бодай трохи зрозуміти що викликало цю настирність та чи є тригери які викликають ці думки протягом дня. І далі обрати способи справляння саме для Вас.

Доброго дня.

А що поганого в тому щоб говорити багато? Чи багато розказувати для себе? Як Ви це відчуваєте і бачите?

Можна припустити питання із довірою, і в моменті відвертість сприймається зайвою чи небезпечною. Але Ви кажете, що довіряєте йому. Тоді інший фокус в тому - а як Вам взагалі проявляти себе так активно в розмовах?? Чи буває таке в спілкуванні з іншими людьми? Чи тільки з хлопцем?
Чи є ще справи чи дії, де у Вас виникає схоже відчуття?

Для того щоб зрозуміти, треба детальніше подивитись на те як це відбувається, як Ви себе почуваєте, які думки приходять. Чи, наприклад, було у Вас раніше стільки ж місця і простору про себе говорити? Чи звично це? Чи можливо, була звичка стримувати себе більше?

Доброго дня.

« це реальний шанс на відносини (я сама досить довго).»; - ця фраза наштовхує на думку, про бажання стосунків як таких, що нормально, але чи для Вас хочеться мати стосунки саме з цією людиною?

«Однак, я так швидко не можу, бо ще придивляюся. »; - дуже добре, що Ви розумієте свій темп розвитку стосунків, і дійсно не варто поспішати там, де немає готовності. Прислуховуйтесь до себе

«Це ж начебто погано судити по зовнішності, так не можна.»; - але ж Ви не судите його по зовнішності. Ви чутливо відмічаєте гарні риси цього хлопця, і що Вам добре у спілкуванні з ним. Проте привабливість партнера зовнішньо невідємний чинник, і це нормально. Це не те на що можна вплинути силою волі, і не варто себе осуджувати за те, що його привабливість не відповідає Вашому баченню.

Проте, дійсно є такий момент, що в реальності, не в медіа, людина не тільки виглядає інакше але і приваблює за рахунок додаткових факторів. Поведінки, харизми, голосу, тактильних відчуттів, тому Ваше відчуття може змінитись і це теж нормально. Крім того, іноді, почуття закоханості превалює над зовнішніми факторами.
Друге питання, чи у Вас романтична симпатія до нього чи це хороша людина яка відповідає Вам, з якою цікаво і комфортно? Бо це не завжди одне і те ж. І важливо розібратись з своїми почуттями, тому що якщо мотивом вступати в стосунки є тільки те, що Ви давно в них не були і хлопець просто приємний - це може бути складно для Вас надалі.

І останній, але не менш важливий момент: «А ще в мене в голові вже реакції родичів та знайомих на нашу пару. Мені важливо як близькі люди сприйматимуть мого парнетера з першого враження»; - що для Вас в цьому важливо?? І чому важливо саме "перше враження"?? Що вибір Вашого партнера говорить про Вас??
Відчуває тривога на цьому питанні, і вона теж може заважати сприймати партнера, потенційного, так як він є, адже накладає очікування і соціальні вимоги. Що може робити людину менш вільною у виборі супутника. Зверніть на це увагу і спробуйте продумати для себе.

Доброго дня.

Боротись з собою справа дуже не вдячна, і мало з неї користі до того ж. Ви же і так боретесь, з своїм складним станом, боретесь за те щоб щось іноді зробити, чи включатись у життя навколо. Не можу стаказати однозначно, але опис та тривалість Вашого стану дуже схожі на депресію. І це серйозно.
Для того, щоб розуміти чи можна допомогти собі самостійно треба вияснити з цим допомагати. Тому правда, щиро рекомендую звернутись до спеціаліста.
Чи знають батьки про те як складно Вам буває?? Чи ділитесь своїм станом взагалі?
Що вже намагались робити з цим?

Доброго дня.

Ви переймаєтесь і турбуєтесь про стан батьків, і це зрозуміло ускладнює повідомлення таких нових. Але чим довше Ви вводите їх і оману, тим більш складно може бути для них це сприйняти спокійно.

Виберіть час, щоб було комфортно про це говорити. Можете підготувати текст завчасно, обравши правильні формулювання, зауваживши що Ви вже з цим впорались, які були причини та як це для Вас зараз. Можете включити і свою турботу про них, як причину відтягування та розповісти.

І важливо зауважити, чи дійсно це може їм так нашкодити? Тільки це стримувало Вас? І чи так завжди було з якимись неоднозначними новинами? Чи стосується тільки розлучення?

Доброго дня.

Доєднуюсь до рекомендації вище. Але проблема про яку Ви кажете дуже комплексна, і навряд Ви самостійно в змозі її бодай частково вирішити.

Можна залучати шкільного психолога для проведення тренінгів, групових занять по емоційному інтелекту, щоб діти могли краще розуміти що з ними відбувається, як це регулювати, як справлятись з емоціями.
Корисно для підлітків включати арт-терапію, для вираження та виразу накопичених емоцій. Вправ і технік дуже багато, при гарному ознайомленні і пропрацюванні на собі, можна давати їх підліткам.
Важливо робити це в групі, чи для всього класу, не виділяючи це темою для "проблемних підлітків", тому що це тільки викличе більший рівень супротиву.

Також можна лекції проводити, хоча б теоретичні, про формах взаємодії, тому ж неконфліктному спілкуванню.

У Вас гарні наміри, але важливо розуміти, що без спільної роботи із домом підлітка, складно змінити щось, особливо коли умови в родині складні. Чи є можливість поговорити з батьками, звернути їх увагу і залучити до допомоги дітям, а не до покарань за це??
Якщо батьки не глухі до цього, то можна також провести і для них просвітницьку лекцію, щоб пояснити чого потребують їх діти і як їм допомогти. Бо саме допомоги в цьому вони потребують, і це важливий ракуср з якого треба дивитись на ситуації їх конфліктів.
Бажаю Вас наснаги і успіху в цій справі)

«И ещё проблема в том, что я действительно слишком серьезно все это воспринимаю. »; - это Ваше истинное мнение? Действительно слишком серьезно? Или такое мнение уже с временем сформировалось?

Тут важно даже не это. А то, как долго Вы сможете дальше в таком же формате? С таким же отношением?

По поводу себя и того, что даже в перерывах встреч думаете об этом и даже ее звонки вызывают тревогу - можно работать с этим напряжением. Обходиться по другому с эмоциями, найти то что может успокаивать в такие моменты, что способно держать Вас в тут и теперь где свекрови нет. Этому могут помочь эмоциональные дневники, дыхательные техники, медитации. Но это припарки, до реальной встречи или мобильного конфликта.
Сложно составить актуальные рекомендации только в тексте и по этим обрывкам.
Но Ваше напряжение реальное и ощутимое, и к этому нужно отнестись серьезно.
Так же невозможно просто взять и "легко" отнестись к тому, что Вас затрагивает и задевает. Игнорировать эти переживания так же чревато выгоранием эмоциональным, нервным срывом, тревожным расстройством.

Здравствуйте.
Могу только представить какой огромный стресс Вы испытываете всё это время, это невероятно сложно. И очень жаль, что приходиться справляться с этим без поддержки со стороны мужа.
Ваши требования и претензии к свекрови полностью оправданы, поведение где Вами пренебрегают и игнорируют недопустимо и жестоко.

Вы спрашиваете как это принять - что значит принять в Вашем понимании? Относиться "легко", как говорит муж?

Такой стресс, напряжение, ухудшение состояния действительно серьезно и может привести к еще более серьезным последствиям.
Пробовали ли Вы ограничивать ее нахождение в Вашем доме и с ребенком?
Если поверхностно определить, то важно тут провести очень четкие границы, и последствия их нарушения, изменить количество присутствия свекрови в Вашей жизни, отстаивать свои решение и свое пространство не смотря на ее возмущения или крики. Но это намного сложнее сделать, тем более, если муж не встанет на Вашу сторону, не окажет поддержку.
Для начала, Вам важно позаботиться о своем состоянии. Есть ли у Вас отдельное время для себя? Достаточно ли Вы отдыхаете? Можете ли обратиться за поддержкой с психологу или кому-то из своих близких?

Вы многое говорите верно. И про скрывание и ложь, это мешает отношениям поэтому стоит быть честным и откровенно поговорить.

И да, очень важно донести мысль о которой Вы написали в конце. Ведь сейчас это так, и Вы можете на это опираться.

Касательно прогнозов и остального. Конечно, девушка может по разному отреагировать, может принять или не принять это, может принять на словах, но внутренне опасаться.

«Партнёрша находится в подвешенном состоянии (скорее всего, как бы я ни объяснял, что проблема не в ней, на подсознательном уровне она будет думать, что дело именно в ней, и если бы на её месте был кто-то другой, то у меня не было бы никаких «страхов» перед будущим. Эти тезисы уже были сказаны, это не прогноз). Из-за этого подвешенного состояния, вероятно, портится отношение ко мне, а в результате я, из-за ухудшившегося отношения, начинаю думать, что не хочу будущего, потому что партнёрша меня всё меньше любит.»; - может прозвучит грубо, но на это Вы уже никак не повлияете, если конечно не слепо следовать ее требованиям, доказать любовь и уверенность только так, как она это понимает. (и то, не факт что когда-то будет достаточно). Это вопрос ее внутренних разборок с вопросом доверия, уверенности в собственном будущем и в совместном, сомнений в себе как в партнере который может Вас не устраивать.
И если она никак не принимает и не верит Вашим словам - это внутренняя работа и никакие убеждения не будут достаточно надежными. Это поле ответственности уже самой девушки.

Удачи Вам, в этих не простых разговорах)

«и я понимаю партнёршу, ведь для неё моё поведение — это, гипотетически, не настоящая любовь и так далее. »; - говорили ли Вы об этом? Есть ли что-то еще, что может убедить ее в Ваших чувствах? Что тогда такое настоящая любовь? Эти определения довольно идеалистичные, и если прояснить их и проговорить это может упростить отношение к этому.

С другой стороны, если Вы чувствуете что любите ее, возможно не так как она это понимает, то важно все равно проявлять это в другой форме. Так же, проговорить то, что у Вас есть свои переживания и причины не спешить с переездом, но это не снижает Ваших чувств. Внести свои переживания.

Если вопрос всё таки срочный, Вы опять же можете опираться либо на свои убеждения и отказаться от совмесного жилья, либо подумать а сможете ли к этому привыкнуть? Может ли быть там что-то хорошее? Что можно сделать, что бы это для Вас упростить? Возможно, прояснить что переезд не влечет обязательно за собой точное определение будущего дальше. Очертить обязанности так, что бы Вы чувствовали себя свободно. И масса других вариантов.

«это «ставка», и ты никогда не можешь быть уверен в выигрыше. Но ты делаешь ставку, когда чувствуешь, что можешь выиграть, и сейчас моя партнёрша из-за моего поведения чувствует, что возможно это не те отношения, на которые стоит ставить.»; - да, и в какой-то мере ее опасения оправданы, ведь Вы правда сомневаетесь в какой-то мере. Но так же, как и предвкушение выигрыша не гарантировано, так и то что Вы были бы уверены сейчас - не гарантирует расставания потом.
Вы не можете дать партнерше гарантию или уверенность в общем будущем сейчас. Но что тогда можете дать? Поговорите и подумайте в этом ключе. Если расставание, не желаемое.
И, еще раз подмечу, Вам и ей важно "выиграть" ставку в итоге? Или сам процесс пребывания в близких и любящих отношениях? Фокус разный, и последствия разные.

Вы говорили что работали над отношениями, и сейчас это тоже период большой работы, нового обустройства.

«Основной страх серьезных отношений — это сложность и болезненность при их завершении. Так можно даже будучи женатыми завершить отношения, но разве не лучше избегать этого, думая об этом на ранних этапах отношений?»; - эти слова и мысли и могут быть основным в том, что создает ту самую даже каплю сомнения. Вот только, а как Вы представляете отношения, и может ли быть так что есть 100% гарантия того что они не закончатся? Ни после сьезда, ни после свадьбы, ни после детей ни там через 10 лет? Что может дать 100% гарантию?
Это вопрос уже не только доверия партнеру но и доверия в общем масштабе.

И другой момент, можно думать об этом на ранних этапах, но позволяет ли это наслаждаться отношениями в полной мере, получая от них сейчас то, что можно получить?

Подумайте о том, а нужно ли вообще сейчас принимать какое-то решение о будущем? Вы еще молоды, и времени впереди много. Девушка вроде не очень Вас торопит и сейчас есть возможность смотреть а как еще проявлять любовь? Как ее испытывать Вам? В этом решении нет срочности и возможно со временем и работой на собой и отношениями эти сомнения исчезнут. Или наоборот укрепятся.
Однозначных ответов сейчас нет и они не обязательны. Можно любить и быть вместе испытывая неоднозначность по поводу будущего. Это нормально.

«В целом, будущее — это темнота, я не думал ни о детях, ни о бизнесе и так далее. Я учусь, поэтому планирую закончить учебу. Я работаю — планирую продолжать работать. Это всё, на что я способен думать касаемо будущего.»; - ну собственно. Похоже что пока у Вас нет ни нужды, ни желания что-то супер конкретное определять по поводу будущего и нормально. И не удивительно, что будущее отношений вызывает те переживания. В обоих случаях, полезно и важно проживать то что есть теперь, работать, любить, смотреть в том масштабе будущего которое сейчас доступно(неделя, месяц, пол года или как выходит). Когда Вы почувствуете что готовы думать о дальшем будущем - это придет само собой. Или будет требовать работы, когда почувствуете что хотели бы, но не можете преодолеть тревогу и сопротивление. Но это уже другая история.

Доброго дня.

Знаєте, з Вашої історії у Вас дуже ясні та вивірені уявлення як Вам б хотілось будувати сім*ю, і що було б комфортно для цього.
І тому в цьому питання - «1. Як правильно поступати з ситуаціями з родиною хлопця, з сестрою?»; - хочеться зрозуміти а правильно для кого це має бути?? "Правильно" для хлопця, зовсім не відповідає Вам, і Ваше "правильно" для нього не близьке. Тому тут можливо буде продуктивніше змінити фокус на те, як знайти баланс між цим? Хлопець так заохочує і місцями прям тисне на Вас для зближення з його родиною і сестрою, говорить про спільне проживання - а цікаво де тут Ваші батьки? Чи був би Він так радий такій ідеї але з Вашими батьками/рідними? Можливо він не дивився в цю перспективу, і тому не відмічає для себе, як це може бути для Вас.

Також, складно шукати компроміс, не маючи повного уявлення про потреби, що стоять за твердженнями партнера. І можливо, якщо спробувати розпитати його а чому має бути так, і чому для нього це важливо - можна буде знайти те ключеве, що допоможе налагодженню ситуації.
Але це зовсім не означає, що це буде просто. Ви можете намагатись донести йому своє бачення, і він може навіть частково погодитись, але треба щоб бажання чути у партнера було. Можна сходлити на парну терапію, щоб екологічно це обговорити.

Стосовно другого питання - звісно можна. Можна знайти компроміс, спільно розділяти тяготи цього розподілу, але це теж може бути дуже не просто і точно не швидко. Ви не так довго живете разом, і почали ніби поглиблення спільного одразу з дуже великої теми. Спробуйте ще подивитись, а як з іншими? Що ще в спільному житті добре для Вас? І знову ж таки, тільки коли партнер готовий чути. А іноді, щоб Вас почули, треба говорити голосно. І я не про крики, а про стійкість. Чи казали Ви йому твердо і прямо про свої переконання? Виділіть для себе щось спочатку одне, чим Ви не можете поступитись ніяк, і утвердіть це. Тому що ситуація з сестрою, показує, що місцями Вам складно проявляти свої бажання та відстоювати їх. Можливо, те як Ви говорили раніше хлопцем не сприймалось як щось дійсно виважене і важливе для Вас в чому Ви не передумаєте.

І проговорюючи всі ці моменти, і більше, Ви можливо не прийдете до компромісу, але точно зможете побачити чи є тут куди йти. Чи можете Ви змиритись з чимось? Чи буде Вам добре надалі? Чи готові Вас слухати і чути? Та як розподіляються інші цінності в Ваших стосунках.