Токсичні батьки та вербальне насильство: як дорослим дітям усвідомити проблему

» Насильство, аб'юз, кримінал » Токсичні батьки та вербальне насильство: як дорослим дітям усвідомити проблему

Отже, вербальне насилля, або більш сучасно та медійно - вербальний абьюз. Якщо не вдаватись в довгі пояснення, поняття для багатьох зрозуміле - жорстока агресія проявлена до іншого у формі слів. Часто спершу можуть спасти на думку образи чи крики, прямі приниження, але крім цього вербальна агресія може бути  більш пасивною, проте не менш нищівною - постійний сарказм, порівняння з іншими, знецінення, газлайтинг, “жартівливі” виказування і т.д. І те й інше може завдавати болю, і приносити пряму шкоду людині, якій доводиться з цим стикатись. В будь-якій формі вербальної агресії є свої небезпеки та складнощі з обходженням, але умовно непряма агресія, має схильність видаватись за щось інше і навіть дорослим буває складно відповідно на неї реагувати, хтось отримує ці уміння протягом тривалого часу навчання. Що ж вже казати про дітей, які ще більш вразливі та чутливі до таких впливів, особливо, перед такими важливими та цінними фігурами - як батьки. 

Що ж, звісно ідеальних людей немає, і в кожній батьківській парі може бути ситуація, коли дорослих відреагував не найкращим чином на свою дитину чи через власний стрес, брак часу чи просто не розуміння як діяти скидає на дитину знецінюючі, колючі, байдужі чи прям злісні слова. Але є і такі родини, де для подібного не потрібні особливі обставини та вербальне насилля є звичною частиною життя дітей. І на жаль, масштаби розповсюдження такого насилля складно відстежити, оскільки дуже часто навіть бувши дорослими діти, що зростали з токсичними батьками, не визначають те, що слухали як форму насилля, чи що воно мало бодай якісь наслідки на їхнє життя. Ба більше, для багатьох дорослих дітей така поведінка здається нормальною через її тривалу присутність у їхньому житті й продовжується уже в їхніх сім’ях. 

Одразу зазначу, що звісно, прояви вербального насилля не бувають самі по собі, це наслідок загальної структури родини та ставлення батьків чи одного з них до власної дитини, наслідок їх світогляду, переконань, відношень і таке інше. Тут я не заглиблюватимусь у це, а зосереджусь тільки на безпосередніх проявах - словах. 

То, власне, а які слова ми можемо називати вербальним насиллям? Невже будь-яку критику, чи вираження злості іншого? Звісно ні, тут може бути багато нюансів, але той хто бодай раз стикався з цим явищем, точно зрозуміє про що мова. І я додам чинник “постійності”, для відмічення саме про регулярність такого обходження, але бувають слова, які можуть заподіювати шкоду, навіть після одного разу. 

Як може виглядає вербальне насильство з боку батьків:

1. Постійна критика. Будь-які дії дитини супроводжуються коментарями на кшталт "ти все робиш не так" або "знову напартачив/ла", “ти можеш хоч щось зробити нормально?”, “ми не здивовані, що у тебе не вийшло”, “ти дурна”, “ти огидний” і  т.д.
2. Постійні порівняння. “У твого брата он як гарно”, “чому ти не можеш бути такою спокійною як..”, “чому у сусідки/тітки така дитина, а у мене”, “ти завжди відстаєш від..”, “подивись яка гарна робота у..” і т.д.
3. Знецінення. Досягнення дитини називаються "дрібницями", а її почуття — "перебільшенням". “Не так то болить, як ти плачеш”, “зберись і не ний”, “на що ти можеш жалітись, от у мій час..”, “як не подобається? маєш цінувати і радіти всьому що я даю” і т.д.
4. Сарказм і глузування. “може нам трохи двері для тебе розширити?”, “Ого, ти нарешті зробив/зробила щось правильно! Чудо сталося”, “ну, видно від мене не все нічого тобі не передалось, як то кажуть, перший млин”, “ну тааак, ти ж у нас ще той “художник””, і т.д.
5. Ігнорування потреб. "Не вигадуй", "це неважливо", “у мене своїх проблем купа, не до цього”, і т.д.
6. Звинувачення у власних проблемах.  Це я винесла окремо, хоча може поєднуватись із будь-якою категорією. Але саме в таких випадках можуть бути особливо жорстокі слова, які можуть не звучати як образа зовсім. “я ще тут тільки через тебе”, “якби не завагітніла, то здійснила б мрію свою”, “ми з татом разом для тебе, а ти не вдячний”, “батько пішов, бо тебе неможливо витерпіти”.

Знайдіть психолога в Україні або онлайн, ознайомтеся з цінами на послуги психологів, читайте та отримуйте безкоштовні поради психологів.

Ці приклади та категорії можна розширювати до майже нескінченності, адже форма може змінюватись, але шкода від них ні. 

Тут, часто від дорослих клієнтів я чую заперечення, мовляв - багато хто таке чув у свою адресу, хіба це насилля? Таке багато у кого буває, і що скрізь насилля? Та це ще нічого такого, було по ділу, мене ж не били, та буває що прям реально ображають постійно, а це так, дрібниця. І багато іншого. На це хочеться сказати тільки - мені шкода, що це буває так часто і видається таким дрібним. 

То ж чому буває складно визнати саме вербальне насильство? 

Багато дорослих дітей не усвідомлюють, що стали жертвами вербального насильства, тому що:

1. Це було звичним. Якщо подібна поведінка вважалася "нормою" у сім'ї, дитина досить швидко звикає. І це не означає, що більше не зачіпає і не боляче. Це просто перестає бути неочікуваним і дивним. Таке спілкування можна спостерігати й в ширшому колі родини, а не тільки батьківській сім'ї, між батьками також, що не залишає місця для думки - це не правильно.
2. Існує ілюзія любові. "Вони просто хотіли, щоб я був/була кращим/ою" — одна з типових фраз які закорковують нормальне сприйняття ненормального звернення. З критикою, знеціненням, жартами чи іншим, може подаватись ідея - “це для тебе корисно”, “хто ще тобі скаже це як не мама?”, “я жартую просто, бо люблю тебе” і інше. Така форма виправдання своїх дій притаманна і для інших форм насилля, а не тільки вербального. І на це, дітям нічого заперечити. Не можливо будучи дитиною відмовитись від “прояву любові” батьків.
3. Відчуття провини. Думка про критику батьків видається неправильною, адже "вони мене виховали". Особливо актуально, коли діти виростають, переїжджають і спілкування стає менш тісним, а жарти та жорстокі слова більш рідкими. Тоді згадувати старе чи підсвічувати образу може видаватись дріб’язковим. Типу, “зараз же все нормально вже, чого колупатись”, “казали, але це мені допомогло”, “я зараз тут дякуючи їм”, “у них теж були проблеми, ті слова не так важливі вже” і т.д.
4. Соціальний тиск. У багатьох культурах вважається неприйнятним обговорювати поведінку батьків, навіть якщо вона токсична. У нашій, зокрема. Злитись на батьків, кричати чи звинувачувати, бути “невдячним” - часто засуджується. Як власне і релігійна традиція, “поважай батька і матір свою”, що має вплив навіть у не релігійних сім'ях.

Це загальні причини, по більшій мірі універсальні, але всі вони можуть об'єднуватись і мати набагато глибші корені заховані у кожній окремій історії. 

Чому так важливо відмічати, що це було вербальне насилля та було від батьків?

Відмічати, що в тому досвіді, який людина несе з собою не все так добре, як вона себе переконує. Власне як і з ігноруванням і не переживанням будь-якого складного досвіду, це може і зазвичай має наслідки на все подальше життя. Це можу бути: 

1. Занижена самооцінка в різних сферах життя.
2. Страх висловлюватися та проявлятись, заявляти про свої бажання.
3. Токсичні стосунки, де повторюватиметься сімейна ситуація. Або труднощі в стосунках, через повторення вербального насилля людиною вже щодо партнерів.
4. Перфекціонізм і самокритика.
5. Нерішучість та кидання справ на пів дороги, складність у слідуванні цілям
6. Емоційна пригніченість, приглушення емоцій, заборона на якісь емоції, що може виливатись в раптові та неконтрольовані сплески.
7. Хронічне відчуття провини.
8. Труднощі у встановленні меж.
9. Соматичні проблеми, стрес, часто напруга, проблеми зі сном, постійна втома. 
   Депресія та тривожність.
10. Складність довіряти.

Тут можна вдаватися в питання, а що тоді з цим робити? Що робити з батьками, які продовжують так спілкуватись? Для відповіді на це, однієї статті не вистачить, адже пропрацювання наслідків вербального насильства потребує психологічної роботи, і є для кожного різним. 

Ціллю ж цієї статті є те, нагадування, про те що слова описані вище, чи ті що спали Вам на думку читаючи це - жорстке, несправедливе і не гідне відношення однієї людини до іншої. І нормалізація подібного не має бути розповсюдженою. 

Перші кроки для обходження із наслідками чи актуальним вербальним насильством: 

1. Називати речі своїми іменами. Першим, і одним із найважливіших кроків для людини, що стикалась з описаними вище труднощами, словами, особливо якщо Ваші стосунки з батьками складні, якщо Ви відчуваєте що частина Вашого життя десь не з Вами, а можливо десь у минулому - подумати й подивитись на те, що за досвід у Вас був. Це важливо, щоб дозволити собі поступово реагувати на ті чи нові подібні слова відповідним чином.
2. Дозволяти собі відчувати те, що ці слова викликали у Вас. Можливо не одразу і не повною мірою, але допускати, що це - злило, засмучувало, ранило. І так може бути. 
3. Говорити про пережитий досвід і ставитись до нього серйозно. Якщо є змога і сили говорити про це, з близькими людьми, то постаратись розповідати про це без применшення чи виправдання батьків. Спочатку, як про факт. Це було і звучало ось так. Якщо Вам складно відповідно реагувати на це, чи зрозуміти для себе якими насправді були відношення - дайте змогу близькими людям, яким Ви довіряєте, відобразити те, як вони сприймають це.  
4. Шукати підтримку. Друзі, психолог або групи підтримки можуть допомогти осмислити ситуацію. Психологічна робота необхідна при такому досвіді, адже буває дуже складно самому подолати наслідки, які Ви переживаєте вже у теперішньому часу. 
5. Побудувати кордон. Це не про сварку чи припинення стосунків з батьками, чи тими, кому Ви дозволяєте і зараз так з Вами говорити, а тільки про межу - Зараз вже досить! Не обов'язково пригадувати минулі образи, принаймні на початку шляху, але позначати що зараз - “зі мною так не можна говорити”, “твої слова дуже неприємні”,“я не хочу цього чути”, “я так про себе не вважаю” і т.д. Для цього можна виписати болючі фрази й “жарти”, зафіксувати їх для себе як факт поганого і негативного звернення, і взяти собі за правило не дозволяти звертатись так до себе відтепер. 
   На цьому я обмежусь, адже спосіб обходження та пропрацювання дуже індивідуальний, і у кожного свій темп та можливості, а пункти вище - загальні кроки, які можна почати на цьому шляху самостійно. 

На останок, шлях від’єднання себе та подолання наслідків насилля різний, але однозначно складний. Говорити про токсичність батьків — це не зрада сім'ї, а турбота про власне психічне здоров'я. Дорослим дітям важливо усвідомити: змінити минуле неможливо, але побудувати нові, здоровіші стосунки з собою та іншими — цілком реально.

Перший крок — це назвати речі своїми іменами.

Додано на сайт 2025-01-28 в 14:51:37

Опубліковано на сайті 28-01-2025

» Насильство, аб'юз, кримінал » Токсичні батьки та вербальне насильство: як дорослим дітям усвідомити проблему