Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Ви переймаєтесь і турбуєтесь про стан батьків, і це зрозуміло ускладнює повідомлення таких нових. Але чим довше Ви вводите їх і оману, тим більш складно може бути для них це сприйняти спокійно.

Виберіть час, щоб було комфортно про це говорити. Можете підготувати текст завчасно, обравши правильні формулювання, зауваживши що Ви вже з цим впорались, які були причини та як це для Вас зараз. Можете включити і свою турботу про них, як причину відтягування та розповісти.

І важливо зауважити, чи дійсно це може їм так нашкодити? Тільки це стримувало Вас? І чи так завжди було з якимись неоднозначними новинами? Чи стосується тільки розлучення?

Доброго дня.

Доєднуюсь до рекомендації вище. Але проблема про яку Ви кажете дуже комплексна, і навряд Ви самостійно в змозі її бодай частково вирішити.

Можна залучати шкільного психолога для проведення тренінгів, групових занять по емоційному інтелекту, щоб діти могли краще розуміти що з ними відбувається, як це регулювати, як справлятись з емоціями.
Корисно для підлітків включати арт-терапію, для вираження та виразу накопичених емоцій. Вправ і технік дуже багато, при гарному ознайомленні і пропрацюванні на собі, можна давати їх підліткам.
Важливо робити це в групі, чи для всього класу, не виділяючи це темою для "проблемних підлітків", тому що це тільки викличе більший рівень супротиву.

Також можна лекції проводити, хоча б теоретичні, про формах взаємодії, тому ж неконфліктному спілкуванню.

У Вас гарні наміри, але важливо розуміти, що без спільної роботи із домом підлітка, складно змінити щось, особливо коли умови в родині складні. Чи є можливість поговорити з батьками, звернути їх увагу і залучити до допомоги дітям, а не до покарань за це??
Якщо батьки не глухі до цього, то можна також провести і для них просвітницьку лекцію, щоб пояснити чого потребують їх діти і як їм допомогти. Бо саме допомоги в цьому вони потребують, і це важливий ракуср з якого треба дивитись на ситуації їх конфліктів.
Бажаю Вас наснаги і успіху в цій справі)

«И ещё проблема в том, что я действительно слишком серьезно все это воспринимаю. »; - это Ваше истинное мнение? Действительно слишком серьезно? Или такое мнение уже с временем сформировалось?

Тут важно даже не это. А то, как долго Вы сможете дальше в таком же формате? С таким же отношением?

По поводу себя и того, что даже в перерывах встреч думаете об этом и даже ее звонки вызывают тревогу - можно работать с этим напряжением. Обходиться по другому с эмоциями, найти то что может успокаивать в такие моменты, что способно держать Вас в тут и теперь где свекрови нет. Этому могут помочь эмоциональные дневники, дыхательные техники, медитации. Но это припарки, до реальной встречи или мобильного конфликта.
Сложно составить актуальные рекомендации только в тексте и по этим обрывкам.
Но Ваше напряжение реальное и ощутимое, и к этому нужно отнестись серьезно.
Так же невозможно просто взять и "легко" отнестись к тому, что Вас затрагивает и задевает. Игнорировать эти переживания так же чревато выгоранием эмоциональным, нервным срывом, тревожным расстройством.

Здравствуйте.
Могу только представить какой огромный стресс Вы испытываете всё это время, это невероятно сложно. И очень жаль, что приходиться справляться с этим без поддержки со стороны мужа.
Ваши требования и претензии к свекрови полностью оправданы, поведение где Вами пренебрегают и игнорируют недопустимо и жестоко.

Вы спрашиваете как это принять - что значит принять в Вашем понимании? Относиться "легко", как говорит муж?

Такой стресс, напряжение, ухудшение состояния действительно серьезно и может привести к еще более серьезным последствиям.
Пробовали ли Вы ограничивать ее нахождение в Вашем доме и с ребенком?
Если поверхностно определить, то важно тут провести очень четкие границы, и последствия их нарушения, изменить количество присутствия свекрови в Вашей жизни, отстаивать свои решение и свое пространство не смотря на ее возмущения или крики. Но это намного сложнее сделать, тем более, если муж не встанет на Вашу сторону, не окажет поддержку.
Для начала, Вам важно позаботиться о своем состоянии. Есть ли у Вас отдельное время для себя? Достаточно ли Вы отдыхаете? Можете ли обратиться за поддержкой с психологу или кому-то из своих близких?

Вы многое говорите верно. И про скрывание и ложь, это мешает отношениям поэтому стоит быть честным и откровенно поговорить.

И да, очень важно донести мысль о которой Вы написали в конце. Ведь сейчас это так, и Вы можете на это опираться.

Касательно прогнозов и остального. Конечно, девушка может по разному отреагировать, может принять или не принять это, может принять на словах, но внутренне опасаться.

«Партнёрша находится в подвешенном состоянии (скорее всего, как бы я ни объяснял, что проблема не в ней, на подсознательном уровне она будет думать, что дело именно в ней, и если бы на её месте был кто-то другой, то у меня не было бы никаких «страхов» перед будущим. Эти тезисы уже были сказаны, это не прогноз). Из-за этого подвешенного состояния, вероятно, портится отношение ко мне, а в результате я, из-за ухудшившегося отношения, начинаю думать, что не хочу будущего, потому что партнёрша меня всё меньше любит.»; - может прозвучит грубо, но на это Вы уже никак не повлияете, если конечно не слепо следовать ее требованиям, доказать любовь и уверенность только так, как она это понимает. (и то, не факт что когда-то будет достаточно). Это вопрос ее внутренних разборок с вопросом доверия, уверенности в собственном будущем и в совместном, сомнений в себе как в партнере который может Вас не устраивать.
И если она никак не принимает и не верит Вашим словам - это внутренняя работа и никакие убеждения не будут достаточно надежными. Это поле ответственности уже самой девушки.

Удачи Вам, в этих не простых разговорах)

«и я понимаю партнёршу, ведь для неё моё поведение — это, гипотетически, не настоящая любовь и так далее. »; - говорили ли Вы об этом? Есть ли что-то еще, что может убедить ее в Ваших чувствах? Что тогда такое настоящая любовь? Эти определения довольно идеалистичные, и если прояснить их и проговорить это может упростить отношение к этому.

С другой стороны, если Вы чувствуете что любите ее, возможно не так как она это понимает, то важно все равно проявлять это в другой форме. Так же, проговорить то, что у Вас есть свои переживания и причины не спешить с переездом, но это не снижает Ваших чувств. Внести свои переживания.

Если вопрос всё таки срочный, Вы опять же можете опираться либо на свои убеждения и отказаться от совмесного жилья, либо подумать а сможете ли к этому привыкнуть? Может ли быть там что-то хорошее? Что можно сделать, что бы это для Вас упростить? Возможно, прояснить что переезд не влечет обязательно за собой точное определение будущего дальше. Очертить обязанности так, что бы Вы чувствовали себя свободно. И масса других вариантов.

«это «ставка», и ты никогда не можешь быть уверен в выигрыше. Но ты делаешь ставку, когда чувствуешь, что можешь выиграть, и сейчас моя партнёрша из-за моего поведения чувствует, что возможно это не те отношения, на которые стоит ставить.»; - да, и в какой-то мере ее опасения оправданы, ведь Вы правда сомневаетесь в какой-то мере. Но так же, как и предвкушение выигрыша не гарантировано, так и то что Вы были бы уверены сейчас - не гарантирует расставания потом.
Вы не можете дать партнерше гарантию или уверенность в общем будущем сейчас. Но что тогда можете дать? Поговорите и подумайте в этом ключе. Если расставание, не желаемое.
И, еще раз подмечу, Вам и ей важно "выиграть" ставку в итоге? Или сам процесс пребывания в близких и любящих отношениях? Фокус разный, и последствия разные.

Вы говорили что работали над отношениями, и сейчас это тоже период большой работы, нового обустройства.

«Основной страх серьезных отношений — это сложность и болезненность при их завершении. Так можно даже будучи женатыми завершить отношения, но разве не лучше избегать этого, думая об этом на ранних этапах отношений?»; - эти слова и мысли и могут быть основным в том, что создает ту самую даже каплю сомнения. Вот только, а как Вы представляете отношения, и может ли быть так что есть 100% гарантия того что они не закончатся? Ни после сьезда, ни после свадьбы, ни после детей ни там через 10 лет? Что может дать 100% гарантию?
Это вопрос уже не только доверия партнеру но и доверия в общем масштабе.

И другой момент, можно думать об этом на ранних этапах, но позволяет ли это наслаждаться отношениями в полной мере, получая от них сейчас то, что можно получить?

Подумайте о том, а нужно ли вообще сейчас принимать какое-то решение о будущем? Вы еще молоды, и времени впереди много. Девушка вроде не очень Вас торопит и сейчас есть возможность смотреть а как еще проявлять любовь? Как ее испытывать Вам? В этом решении нет срочности и возможно со временем и работой на собой и отношениями эти сомнения исчезнут. Или наоборот укрепятся.
Однозначных ответов сейчас нет и они не обязательны. Можно любить и быть вместе испытывая неоднозначность по поводу будущего. Это нормально.

«В целом, будущее — это темнота, я не думал ни о детях, ни о бизнесе и так далее. Я учусь, поэтому планирую закончить учебу. Я работаю — планирую продолжать работать. Это всё, на что я способен думать касаемо будущего.»; - ну собственно. Похоже что пока у Вас нет ни нужды, ни желания что-то супер конкретное определять по поводу будущего и нормально. И не удивительно, что будущее отношений вызывает те переживания. В обоих случаях, полезно и важно проживать то что есть теперь, работать, любить, смотреть в том масштабе будущего которое сейчас доступно(неделя, месяц, пол года или как выходит). Когда Вы почувствуете что готовы думать о дальшем будущем - это придет само собой. Или будет требовать работы, когда почувствуете что хотели бы, но не можете преодолеть тревогу и сопротивление. Но это уже другая история.

Доброго дня.

Знаєте, з Вашої історії у Вас дуже ясні та вивірені уявлення як Вам б хотілось будувати сім*ю, і що було б комфортно для цього.
І тому в цьому питання - «1. Як правильно поступати з ситуаціями з родиною хлопця, з сестрою?»; - хочеться зрозуміти а правильно для кого це має бути?? "Правильно" для хлопця, зовсім не відповідає Вам, і Ваше "правильно" для нього не близьке. Тому тут можливо буде продуктивніше змінити фокус на те, як знайти баланс між цим? Хлопець так заохочує і місцями прям тисне на Вас для зближення з його родиною і сестрою, говорить про спільне проживання - а цікаво де тут Ваші батьки? Чи був би Він так радий такій ідеї але з Вашими батьками/рідними? Можливо він не дивився в цю перспективу, і тому не відмічає для себе, як це може бути для Вас.

Також, складно шукати компроміс, не маючи повного уявлення про потреби, що стоять за твердженнями партнера. І можливо, якщо спробувати розпитати його а чому має бути так, і чому для нього це важливо - можна буде знайти те ключеве, що допоможе налагодженню ситуації.
Але це зовсім не означає, що це буде просто. Ви можете намагатись донести йому своє бачення, і він може навіть частково погодитись, але треба щоб бажання чути у партнера було. Можна сходлити на парну терапію, щоб екологічно це обговорити.

Стосовно другого питання - звісно можна. Можна знайти компроміс, спільно розділяти тяготи цього розподілу, але це теж може бути дуже не просто і точно не швидко. Ви не так довго живете разом, і почали ніби поглиблення спільного одразу з дуже великої теми. Спробуйте ще подивитись, а як з іншими? Що ще в спільному житті добре для Вас? І знову ж таки, тільки коли партнер готовий чути. А іноді, щоб Вас почули, треба говорити голосно. І я не про крики, а про стійкість. Чи казали Ви йому твердо і прямо про свої переконання? Виділіть для себе щось спочатку одне, чим Ви не можете поступитись ніяк, і утвердіть це. Тому що ситуація з сестрою, показує, що місцями Вам складно проявляти свої бажання та відстоювати їх. Можливо, те як Ви говорили раніше хлопцем не сприймалось як щось дійсно виважене і важливе для Вас в чому Ви не передумаєте.

І проговорюючи всі ці моменти, і більше, Ви можливо не прийдете до компромісу, але точно зможете побачити чи є тут куди йти. Чи можете Ви змиритись з чимось? Чи буде Вам добре надалі? Чи готові Вас слухати і чути? Та як розподіляються інші цінності в Ваших стосунках.

Здравствуйте.

Конечно, вопросы о будущем и какие-то очень конкретные планы могут вызывать тревогу. Но в первую очередь важно разобраться, а что собственно так "тригерит" в мыслях о будущем? И это касается только будущего с девушкой или Вашего в общем?
И что в этих мыслях вызывает тревогу? Возникают, возможно какие-то мысли или образы, когда думаете или пытаетесь не думать об этом?

«когда я думаю о будущем, я ощущаю каплю сомнения — то ли из-за того, что не до конца люблю, то ли из-за каких-то блоков, которые не связаны конкретно с моей девушкой, а касаются отношений в целом.»; - может быть и то и другое, в том числе одновременно.
Но так же это может быть следствием того, что Вы пока просто к более серьезным шагам не готовы, из-за своего опыта или желаний. Из-за состояния жизни в целом. Возможно, у Вас есть планы на свое будущее профессиональны? Связаны с обучением? Или с реализацией чего-то другого? И тут это не уменьшает любовь к партнерше, а только о Вашем состоянии.

Для того что бы понять полностью, конечно лучше с психологом это исследовать, но попробуйте если такой возможности нет, рассмотреть самостоятельно - что Вы представляете себе в совместной жизни с девушкой? Что тут хорошего для Вас и что может не нравится или пугать? Если отношения будут и дальше продолжаться в таком виде в котором есть - как это будет для Вас?

« переводить их на более серьёзный уровень.»; - что это в Вашем представлении? Ощущаете ли Вы нынешний уровень как серьезный или не серьезный?
Так же, важно уточнить, а был ли у Вас опыт отношений до этой девушки? И если да, то какие они были? И сколько длились?

Очень жаль, что девушка вот так закрылась от дальнейшего общения, но к сожалению, тут мало что можно сделать. Вы можете, конечно еще написать ей и хотя бы излить свои чувства, но важно понимать, что это может не исправить ситуацию.
В первую очередь нужно позаботиться о себе.
«Подскажите как мне быть в моей ситуации??
Ибо я не справляюсь с собой и своими мыслями
Все только хуже и хуже с каждым днем»; - По большей мере Вы словно проходите через расставание, и это конечно, очень сложно. Вам нужно время, ведь усилием воли своих чувств лишиться нельзя.
Конечно рекомендую обратиться к психологу. Если такой возможности нет - обходиться с своими чувствами. Обратить внимание на то, что сейчас может Вас поддерживать - друзья, хобби, работа. Справиться с эмоциями может помочь записывание ваших переживай, свободное письмо, где вы просто выражаете их в самом прямом виде.
Если есть еще ощущение и ожидания, что отношения могут востановиться - определите для себя возможно ли это. Потому что неясность может только продлевать и ухудшать самочувствие.
Полезно будет, хоть и с усилиями, удерживать себя в рамках обычной жизни, постараться хотя бы редко, но гулять, быть на свежем воздухе, позаниматься спортом, выйти на встречу с друзьями. Всё что Вам нравиться может добавить ресурса, ведь как бы плохо Вам не было - это не навсегда. У Вас должно быть еще есть ценные люди и занятия - обратитесь к ним.
Это малый список, но самостоятельно то что Вы можете сделать.

Доброго дня.

Ви дуже ясна у своїй переживаннях та потребах, що вже гарний плюс для терапії. Звісно, таку тему і теми можна пропрацювати, важливо знайти терапевта який працює з цими темами та відповідає саме Вам. Тут важливий емоційний контекст і персональне враження про психолога.

Це може бути в групова терапія, і але вносити динаміку в ці теми корисніше після певного вже дослідження та обробки Вашого досвіду.

Доброго дня.

Дійсно, описане Вами може викликати багато складнощів і болі в стосунках, це не просто. І дійсно, на перший погляд стосунки потребують терапії, як окремої для кожного з Вас так і парної, де Ви разом могли б це обговорювати і те що Вас тривожить чи не влаштовує.

Ви багато описали про те як він поводиться і що очікує, що вчиняє в стосунках та до Вас. Про себе ж сказали, що намагаєтесь змінюватись для нього. А що ще? Як Ви реагуєте на всі ці ситуації? Як у Вас з особистими кордонами? Коли відбуваються сварки, чим вони зазвичай закінчуються? Якимись рішеннями, змінами чи емоційним накалом?

Насправді, дуже складно дати гідні рекомендації по такій ситуацію в повідомленні, адже навтіь такий опис не дає повної картини. Але однозначно точно одне, погодження та притримування всіх тим пунктів яких хоче Ваш партнер, про які Він тривожиться чи яких вимагає - дуже знічує Вас, і може привести до сильного емоційного виснаження. Тим паче, якщо Ви продовжите відступати від себе в його користь.
І тут мова не про те, що треба розходитись, будь-які стосунки потребують роботи, і важливо щоб це робили обидва учасники. Більше говоріть та намагайтесь донести до нього Ваші потреби, якщо не заради нього, то для Вас відвідайте парну терапію, або поодиночну.

Здравствуйте.

А что служило причиной что этот обман в принципе начался?? Почему было сложно признаться раньше? И тут не о том, что Вы должны были, но о понимании собственных мотивов.

как Вы понимаете злость девушки - из-за самого факта обмана или это привязано к чему-то еще? (внешность друга, информация на странице, то что Вы рассказывали?)
Пытались ли Вы поговорить после того как она узнала правду?
И сколько времени Вы не общаетесь уже, и переживаете по этому поводу?

Что сделать что бы заслужить ее доверие нужно спрашивать у нее. Для начала, важно позаботиться о своем состоянии, своих переживаниях. Возможно, посмотреть есть ли место что бы объясниться ей, о причинах такого поступка.

Доброго дня.

Дуже помітно, як багато для Вас важать ці стосунки і як багато зусиль Ви прикладаєте, це дуже цінно. Добре, що Ви говорили партнеру про те, чого хочете і що Вам важливий і його благоустрій, але не за Ваш рахунок. Нажаль, от так опосередковано "змусити" його щось робити не вийде.
Проте, Ви можете спробувати ще сформувати для нього і себе опору для цього розвитку. По-перше, можливо у хлопця є власні проблеми і супротив, складнощі із професійною самореалізаціє. Це не дорівнює тому, що він не хоче цього, тільки що через якісь внутршні причини не може з цим впоратись. Тут буде доречно дізнатись про це, про те як він себе з цим всім почуває і можливо, якщо він готовий, пропрацювати трохи з психологом, який допоможе віднайти ресурси та мотивацію для саморозвитку і професійного зростання.
Другий момент, Ви говорили йому що щось Вас не влаштовую, але іноді буває так, що тільки знання про це не достатньо. Важливо конкретно пояснити, що його робота є не тільки Вашим бажанням але і певною вимогою(не варто боятись вимагати щось від партнера, адже це адекватний обмін, тим паче в тривалих стосунках) для подальшого комфортного розвитку Ваших стосунків. Що так як є зараз Вас виснажує, пригнічує і лякає в контексті майбутнього. І навіть попри Ваше бажання це може дуже негативно вплинути на стосунки, коли Ваші сили тягнути їх вичерпаются.
Далі, зверніть увагу на себе. Скільки і як Ви вкладаєте в стосунки? Відкрили йому власну справу, сплачуєте поїзди і т.д., зрозуміло, що Ви робите це з любові і турботи, але чи не переступаєте через себе? Зверніть увагу на Ваш бюджет, на Ваші вкладення, подивіться чи є щось, що можна виключити та полегшити свій стан? Можливо, більш чіткі обмеження з Вашого боку також стануть спонукою для хлопця. Якщо коротко - більше звертайте увагу на свої потреби і бажання, менше на бажання та потреби партнера(ті що стосуються фінансів). Розвантажте себе в цьому.
І останнє, стосовно обіцянок - що саме Він обіцяє? Як вони звучать? Це конкретні цілі про які Він говорить чи загальні обриси, щоб закрити тему? Як Ви реагуєте коли одна за одною ці обіцянки не витримуються? Чи повертаєте це хлопцю? І також, корисно формлювати та отримувати конкретні слова, за які можна ухопитись. "Я пошукаю роботу, обіцяю" - нічого конкретного, і важко буває це розвернути. "Обіцяю, що за два тижні сходжу хоча б на 3 співбесіди і постараюсь щоб мене прийняли" - час, конктерні обов*язки, увага на активності.

Ну і звісно, говорити про це. Не інколи, і не боятись бути надто активною. Не виключено, що хлопця такий розклад справ повністю влаштовує, і тільки Вам залишається з*ясувати для себе - чи влаштовує Вас не десь в майбутньому, а тут і зараз.

Доброго дня.

Доєднуюсь до питань колег - а чи запитували Ви у доньки, чому це її засмутило? Що поганого в цьому?

Може здаватись, що це непомірна реакція, але для дітей цього віку навіть така проблема, до якої вона можливо була не готова, є важливою, і для батьків важливо не нехтувати цим. Не знецінювати тим, що це "дурниця", чи "ну нічого такого", а поставитись з увагою до її відчуттів. Не кажу, що Ви так реагували, але про всяк хочу зауважити.

Також, в цьому віці, велика частина персональності дитини оформлюється навколо шкільної діяльності, і те, що для однокласників і вчителів є ще одна дівчинка з таким ж ім*ям дитиною може сприйматись як втрата своєї індивідуальності, що її будуть плутати і т.д. Поговоріть про це, зверніть уваги дитини на унікальність її а не тільки імені. Щоб потенційно уникнути негативного ставлення до тієї дівчинки, і про її інакшість теж.

І вже для Вас, також зверніть увагу на те, як впринципі часто донька засмучується, наскільки вона вразлива чи емоційна, і якщо це так, корисно буде говорити з нею про те як корисно проживати емоції, як робити це екологічно для неї.