Психологиня Яна Дмитрівна Кузик Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.

Конечно, вопросы о будущем и какие-то очень конкретные планы могут вызывать тревогу. Но в первую очередь важно разобраться, а что собственно так "тригерит" в мыслях о будущем? И это касается только будущего с девушкой или Вашего в общем?
И что в этих мыслях вызывает тревогу? Возникают, возможно какие-то мысли или образы, когда думаете или пытаетесь не думать об этом?

«когда я думаю о будущем, я ощущаю каплю сомнения — то ли из-за того, что не до конца люблю, то ли из-за каких-то блоков, которые не связаны конкретно с моей девушкой, а касаются отношений в целом.»; - может быть и то и другое, в том числе одновременно.
Но так же это может быть следствием того, что Вы пока просто к более серьезным шагам не готовы, из-за своего опыта или желаний. Из-за состояния жизни в целом. Возможно, у Вас есть планы на свое будущее профессиональны? Связаны с обучением? Или с реализацией чего-то другого? И тут это не уменьшает любовь к партнерше, а только о Вашем состоянии.

Для того что бы понять полностью, конечно лучше с психологом это исследовать, но попробуйте если такой возможности нет, рассмотреть самостоятельно - что Вы представляете себе в совместной жизни с девушкой? Что тут хорошего для Вас и что может не нравится или пугать? Если отношения будут и дальше продолжаться в таком виде в котором есть - как это будет для Вас?

« переводить их на более серьёзный уровень.»; - что это в Вашем представлении? Ощущаете ли Вы нынешний уровень как серьезный или не серьезный?
Так же, важно уточнить, а был ли у Вас опыт отношений до этой девушки? И если да, то какие они были? И сколько длились?

Очень жаль, что девушка вот так закрылась от дальнейшего общения, но к сожалению, тут мало что можно сделать. Вы можете, конечно еще написать ей и хотя бы излить свои чувства, но важно понимать, что это может не исправить ситуацию.
В первую очередь нужно позаботиться о себе.
«Подскажите как мне быть в моей ситуации??
Ибо я не справляюсь с собой и своими мыслями
Все только хуже и хуже с каждым днем»; - По большей мере Вы словно проходите через расставание, и это конечно, очень сложно. Вам нужно время, ведь усилием воли своих чувств лишиться нельзя.
Конечно рекомендую обратиться к психологу. Если такой возможности нет - обходиться с своими чувствами. Обратить внимание на то, что сейчас может Вас поддерживать - друзья, хобби, работа. Справиться с эмоциями может помочь записывание ваших переживай, свободное письмо, где вы просто выражаете их в самом прямом виде.
Если есть еще ощущение и ожидания, что отношения могут востановиться - определите для себя возможно ли это. Потому что неясность может только продлевать и ухудшать самочувствие.
Полезно будет, хоть и с усилиями, удерживать себя в рамках обычной жизни, постараться хотя бы редко, но гулять, быть на свежем воздухе, позаниматься спортом, выйти на встречу с друзьями. Всё что Вам нравиться может добавить ресурса, ведь как бы плохо Вам не было - это не навсегда. У Вас должно быть еще есть ценные люди и занятия - обратитесь к ним.
Это малый список, но самостоятельно то что Вы можете сделать.

Доброго дня.

Ви дуже ясна у своїй переживаннях та потребах, що вже гарний плюс для терапії. Звісно, таку тему і теми можна пропрацювати, важливо знайти терапевта який працює з цими темами та відповідає саме Вам. Тут важливий емоційний контекст і персональне враження про психолога.

Це може бути в групова терапія, і але вносити динаміку в ці теми корисніше після певного вже дослідження та обробки Вашого досвіду.

Доброго дня.

Дійсно, описане Вами може викликати багато складнощів і болі в стосунках, це не просто. І дійсно, на перший погляд стосунки потребують терапії, як окремої для кожного з Вас так і парної, де Ви разом могли б це обговорювати і те що Вас тривожить чи не влаштовує.

Ви багато описали про те як він поводиться і що очікує, що вчиняє в стосунках та до Вас. Про себе ж сказали, що намагаєтесь змінюватись для нього. А що ще? Як Ви реагуєте на всі ці ситуації? Як у Вас з особистими кордонами? Коли відбуваються сварки, чим вони зазвичай закінчуються? Якимись рішеннями, змінами чи емоційним накалом?

Насправді, дуже складно дати гідні рекомендації по такій ситуацію в повідомленні, адже навтіь такий опис не дає повної картини. Але однозначно точно одне, погодження та притримування всіх тим пунктів яких хоче Ваш партнер, про які Він тривожиться чи яких вимагає - дуже знічує Вас, і може привести до сильного емоційного виснаження. Тим паче, якщо Ви продовжите відступати від себе в його користь.
І тут мова не про те, що треба розходитись, будь-які стосунки потребують роботи, і важливо щоб це робили обидва учасники. Більше говоріть та намагайтесь донести до нього Ваші потреби, якщо не заради нього, то для Вас відвідайте парну терапію, або поодиночну.

Здравствуйте.

А что служило причиной что этот обман в принципе начался?? Почему было сложно признаться раньше? И тут не о том, что Вы должны были, но о понимании собственных мотивов.

как Вы понимаете злость девушки - из-за самого факта обмана или это привязано к чему-то еще? (внешность друга, информация на странице, то что Вы рассказывали?)
Пытались ли Вы поговорить после того как она узнала правду?
И сколько времени Вы не общаетесь уже, и переживаете по этому поводу?

Что сделать что бы заслужить ее доверие нужно спрашивать у нее. Для начала, важно позаботиться о своем состоянии, своих переживаниях. Возможно, посмотреть есть ли место что бы объясниться ей, о причинах такого поступка.

Доброго дня.

Дуже помітно, як багато для Вас важать ці стосунки і як багато зусиль Ви прикладаєте, це дуже цінно. Добре, що Ви говорили партнеру про те, чого хочете і що Вам важливий і його благоустрій, але не за Ваш рахунок. Нажаль, от так опосередковано "змусити" його щось робити не вийде.
Проте, Ви можете спробувати ще сформувати для нього і себе опору для цього розвитку. По-перше, можливо у хлопця є власні проблеми і супротив, складнощі із професійною самореалізаціє. Це не дорівнює тому, що він не хоче цього, тільки що через якісь внутршні причини не може з цим впоратись. Тут буде доречно дізнатись про це, про те як він себе з цим всім почуває і можливо, якщо він готовий, пропрацювати трохи з психологом, який допоможе віднайти ресурси та мотивацію для саморозвитку і професійного зростання.
Другий момент, Ви говорили йому що щось Вас не влаштовую, але іноді буває так, що тільки знання про це не достатньо. Важливо конкретно пояснити, що його робота є не тільки Вашим бажанням але і певною вимогою(не варто боятись вимагати щось від партнера, адже це адекватний обмін, тим паче в тривалих стосунках) для подальшого комфортного розвитку Ваших стосунків. Що так як є зараз Вас виснажує, пригнічує і лякає в контексті майбутнього. І навіть попри Ваше бажання це може дуже негативно вплинути на стосунки, коли Ваші сили тягнути їх вичерпаются.
Далі, зверніть увагу на себе. Скільки і як Ви вкладаєте в стосунки? Відкрили йому власну справу, сплачуєте поїзди і т.д., зрозуміло, що Ви робите це з любові і турботи, але чи не переступаєте через себе? Зверніть увагу на Ваш бюджет, на Ваші вкладення, подивіться чи є щось, що можна виключити та полегшити свій стан? Можливо, більш чіткі обмеження з Вашого боку також стануть спонукою для хлопця. Якщо коротко - більше звертайте увагу на свої потреби і бажання, менше на бажання та потреби партнера(ті що стосуються фінансів). Розвантажте себе в цьому.
І останнє, стосовно обіцянок - що саме Він обіцяє? Як вони звучать? Це конкретні цілі про які Він говорить чи загальні обриси, щоб закрити тему? Як Ви реагуєте коли одна за одною ці обіцянки не витримуються? Чи повертаєте це хлопцю? І також, корисно формлювати та отримувати конкретні слова, за які можна ухопитись. "Я пошукаю роботу, обіцяю" - нічого конкретного, і важко буває це розвернути. "Обіцяю, що за два тижні сходжу хоча б на 3 співбесіди і постараюсь щоб мене прийняли" - час, конктерні обов*язки, увага на активності.

Ну і звісно, говорити про це. Не інколи, і не боятись бути надто активною. Не виключено, що хлопця такий розклад справ повністю влаштовує, і тільки Вам залишається з*ясувати для себе - чи влаштовує Вас не десь в майбутньому, а тут і зараз.

Доброго дня.

Доєднуюсь до питань колег - а чи запитували Ви у доньки, чому це її засмутило? Що поганого в цьому?

Може здаватись, що це непомірна реакція, але для дітей цього віку навіть така проблема, до якої вона можливо була не готова, є важливою, і для батьків важливо не нехтувати цим. Не знецінювати тим, що це "дурниця", чи "ну нічого такого", а поставитись з увагою до її відчуттів. Не кажу, що Ви так реагували, але про всяк хочу зауважити.

Також, в цьому віці, велика частина персональності дитини оформлюється навколо шкільної діяльності, і те, що для однокласників і вчителів є ще одна дівчинка з таким ж ім*ям дитиною може сприйматись як втрата своєї індивідуальності, що її будуть плутати і т.д. Поговоріть про це, зверніть уваги дитини на унікальність її а не тільки імені. Щоб потенційно уникнути негативного ставлення до тієї дівчинки, і про її інакшість теж.

І вже для Вас, також зверніть увагу на те, як впринципі часто донька засмучується, наскільки вона вразлива чи емоційна, і якщо це так, корисно буде говорити з нею про те як корисно проживати емоції, як робити це екологічно для неї.

Доброго дня.

Підтримувати стосунки на відстані дуже не проста справа, і Ваші почуття зрозумілі і нормальні. Якщо немає можливості зустрічатись періодично, можливо десь "по середині" між країнами, можна звернути увагу на те, як проходить спілкування онлайн. Зокрема, урізноманютнювати наскільки можливо формати проведення часу, корисним є також обмін матеріальними речами, листами чи подарунками, Але це ефективно тільки коли Ви зможете обхожитись із власними почуттями і отримувати підтримку від партнера.

А як довго Ви знаходитесь по-окремо? Чи весь час почуття було так складно переживати?
"їй вже набридає" - а як Ви це розумієте? Що саме каже партнерка?
Що Ви робите, коли особливо складно із сумом за дівчиною? Тоді, коли Ви "не можете контролювати" емоції?

І також, особливо складно переживати розлуку під час стосунків, коли інші аспекти життя не достатньо насичені. Чим ще Ви займаєтесь? Що приносить Вас цікавість, радість та задоволення? Чи достатньо Вам спілкування з іншими людьми там де Ви є?

Здравствуйте.

Должно быть, очень сложно пребывать в такой разобщенности с собственными чувствами и состояниями и эмоциями других. Я уверена, что Вы прикладывали очень много усилий, что бы выстраивать отношения с людьми, и наверняка это тяжело, находиться в неком непонимании других. Но очень видно, как это важно для Вас.

На первый взгляд, касательно эмоций, это алекситимия - сложность в понимании, опознании и выражении собственных эмоций. Часто это ведет к таким же сложностям касательно других. Но тут важно понимать, было ли так всегда у Вас? Или стали замечать трудности в какой-то период жизни?

Самостоятельно, Вы можете изучать литературу или видео про эмоции, их распознавание через физические ощущения. Полезны так же маленькие медитации в течения дня, когда Вы останавливаетесь и обращаетесь к себе с тем, как себя чувствуете, на что это похоже, это хорошо или плохо, как ощущаете себя в теле. Это некий вспомогательный способ лучше чувствовать себя. Касательно жестов и устных "метафор" других, их эмоций - нужно рассматривать более целостно.
А в общем, искренняя рекомендация, не нести это самостоятельно и обратиться к психологу. Если нет финансов, к бесплатным, или есть терапевты, которые предоставляют скидки, в том числе. Потому что история Вашего опыта длинная, и требует рассмотрения, серьезного отношения, ведь это может быть очень сложно. Кроме того, если эмоциональная запутанность вызвана как следствие защитных реакций, научения в детстве, возможно тяжелых стрессовых ситуаций - если Вы сможете самостоятельно к чему-то прийти, тяжесть этих ощущений может быть слишком велика. И вы заслуживаете того, что бы жизнь была насыщена эмоциями, ощущалась хорошо, и позволяла строить близкие, теплые отношения с разными людьми. Ведь без этого, качество жизни становится тяжелее.

Здравствуйте.

Что бы, условно, прокачать навыки общения, есть много способов, в зависимости от того, что от этот общения Вам нужно. Есть книги про разные формы коммуникации, вебинары, видео и т.д. Конечно, самым важным есть сам опыт общение, Ваша включенность в него, умение проявлять интерес и эмпатию, проявлять свои черты, вступать в диалог с собеседником непосредственно, а не видеть только цель этого общения.

Но Вы упомянули про то, что Вам самому мало что нравится в себе, и это действительно основной вектор работы. Если у Вас нет ценности самого себя, интереса к себе и своей жизни, в конце концов искренней симпатии - очень сложно получать и видеть когда Вы получаете это от других людей.
Вы работаете над собой, в плане физическом, но психологическая работа не менее важна. Вопрос проявления себя, персонального и искреннего, конечно не всегда принесет положительный результат, ведь у другого человека может быть другая ценность. Нельзя нравится всем. Но не мочь довериться в разговоре, проявится в контакте с другим, очень сказывается на общении. Любые попытки переступать через себя, проявлять на себя давление или выдавливать те или иные черты - очень ощущается.
Попробуйте обсудить это с психологом, что в том же общении осваивать новые взгляды и навыки, или если на это нет возможности, посмотрите на свое отношение к себе. Посмотрите на то, чего Вы ждете в общении, как его выстраиваете, и не менее важно, с кем пытаетесь общаться.
Ведь это не мало важно, что возможно, люди к которым Вы тянетесь Вам не подходят, не разделяют тех же ценностей и интересов, и поэтому Ваша искренность им не интересна. Обратите внимания, кто Вас окружает и кого и почему Вы хотите привлечь.

Но вообще, более эффективно разбирать это с психологом, и конкретно смотреть на те трудности в общении, с которыми Вы сталкиваетесь.

Доброго дня.

Дійсно, нажаль, з описаних елементів досить складно зрозуміти, що спричиняє таке важко самопочуття у Вас. Можливо, для цього треба більш дослідити історію Вашу та Ваших стосунків, так як це не вперше такий прояв спостерігається. Це можливо тільки в роботі з психологом.

Стосовно актуальності, зверніть увагу на те, а як Ви взагалі їдете до партнера? Які почуття у Вас перед цим? Через скільки часу після приїзду виникає такий стан і можилво, є якісь фактичні дії, що його провокують чи пришвидшують появу??
Корисним може бути виділяти в цей період окремий час тільки для себе, коли відчуваєте що вже виснажуєтесь, трохи виключати себе із спільної діяльності.
Також, зверніть увагу, чи не з*являються під час приїзду у Вас відчуття чи думки про якісь нові обов*язки, фактичні чи моральні? Як реагує партнер на Ваш стан і чи знає взагалі, що Ви так себе почуваєте?
Чи займаєтесь Ви тим, що Вам б хотілось?
І впринципі, порівняти що є в тому коли Ви живете без партнера і коли з ним, і подивитись що відрізняється, чого забагато а чого не вистачає саме Вам?

Доброго дня.

Щиро співчуваю Вашому дитячому досвіду, дуже шкода, що Вам довелось це пережити.

Стосовно актуального питання - можна пошукати ще аргументи, щоб обговорити їх з чоловіком. Можна спробувати зрозуміти, а чому для нього такий спосіб припустимий? Чим саме він керується? Можливо, у нього не вистачає чисто технічно знань і власного досвіду, щоб побачити, що такі міри теж агресивні і жорстокі. Можливо, подивться разом або запропонуйте партнеру подивитись чи почитати психологічні матеріали, де обширно і доступно пояснюється, чому будь-яке фізичне покарання не припустимо і дуже шкідливо для дітей.

Інший момент, все це буде можливо і корисно, якщо партнер готовий до обговорення і того, що його позиція може бути не істино-правильною. Нажаль, така думка досі дуже поширена у нашому суспільстві, і передається вже не одне покоління. Тому якщо у парнера немає внутрішньої мотивації зрозуміти і поставити ці "норми" під сумнів, буде складно йому це донести. Тобто його позиція може бути від незнання, від власного супротиву її змінити, через його досвід, або це тверде переконання до якого не підступитись через аргументи. Щоб Ви були готові до різного варіанту.

Стосовно червого прапорця.. таке переконання не робить парнера поганою людиною, чи поганим партнером. Поки це навіть не факт, що він використовуватиме ці методи на власній дитині. Проте, незалежно від загальних положень, Ви маєте зрозуміти - чи червоний знак це для Вас персонально? Чи є в стосунках інші речі, які викликають хвилювання стосовно партнера?
Чи необхідно Вам саме щоб він точно змінив думку, чи достатньо буде, якщо парнер попри свої переконання дотримуватиметься того, що вдарити дитину не припустимо, бо це так для Вас?

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ваші стосунки стали такими складними і принесли Вам такі негативні переживання, але важливо, що Ви готові і хочете для себе кращого.
Чи могли б тоді прояснити, а власне в чому для Вас складність їх завершити? Що заважає, з якими думками стикаєтесь?
Доєднуюсь до питання - а "по-доброму" це як у Вашому розумінні? Чи є якісь конкретні уявлення, як б Ви хотіли їх завершити?

Звісно, складність завершити стосунки це нормальне явище, адже попри труднощі і конфлікти, хороші почуття чи пам*ять про хороші часи ускладнює процес розриву, навіть попри раціональне розуміння всього. Тим паче, якщо стосунки тривалі чи в стосунках Ви з партнером пережили якісь важкі часи чи складні ситуації.
Тому спробуйте проаналізувати зараз, які думки, почуття та спогади виринають при думці про розрив? Які з них можуть викликати супротив?

Також продуктивним є обдумування того, як це вплине на Ваше життя. Тобто конкретизаціія того, що зміниться, без стосунків, що доброго з цього вийде для Вас, як Ви будете діяти. Адже стосунки, навіть погані в чомусь, вносять певну стабільність в якихось життєвих ситуаціях, до якої ми звикаємо, і не готовність до нових змін також ускладнює розставання.
Якщо ці елементи не прояснять Ваше питання, корисно буде обговорити це з психологом, щоб мати супровід і підтримку, можливо сумніви просто глибше знаходяться.

Доброго дня.

Вам має бути непросто раптово зіштовхнутись з такими змінами в своєму стані. Якщо можете, розкажіть трохи більше, як останнім часом проходили Ваші дні? Як саме і скільки триває дереалізація? Чи стикались з цим раніше в такому ж вигляді?

А взагалі, якщо ці прояви постійні за останні дні і дуже яскраві - краще звернутись до психіатра, очно чи хоча б онлайн, для діагностування. Розумію, що Ви можете переживати перед таким кроком, але такі реакції можуть бути як наслідком сильного стресу так і моживо збою психофізіологічної роботи, і психіатр зможе допомогти зрозуміти, що саме відбувається і як краще діяти, щоб Вам стало краще

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ви так часто стикаєтесь з звинуваченнями та немає необхідної опори в чоловікові, але це важливо, що Ви тут дуже свідома. Бачите це, бачите і маєте бажання щось з цим зробити, готові визнати і взяти свою відповідальність. Це вже великий крок.

А стосовно того, чи можливо щось змінити з чоловіком.. складно казати це, не знаючи Вашої історії разом і його особливо. Але дізнатись це можна тільки у Вас і у нього. Чи є у Вас, після всього часу, відчуття, що чоловік хоче і готовий щось робити, і якось покращувати стосунки та поведінку?? Як гадаєте, чи потрібно це йому? ЧИ є щось для нього некомфортне, що спонукало б його до змін?
Бо, попри Ваш дискомфорт, який наявний, важливе ще його персональне бажання.

Можна запропонувати парну терапію, де в діалозі і нових обставинах можна бути грунтовніше підійти до проблем. Але знову ж таки, чи є у чоловіка потреба в цьому?

Важливий ще фокус в тому, а якщо ні? Як для Вас те, що і чоловік і стосунки можуть залишитись такими? Чи згодні Ви на це? Чи буде це для Вас добре надалі? Бо вирішувати та планувати майбутнє Ви можете тільки виходячи із власних рішень.
І також, для самостійного розгляду, а коли Ви говорите про це з чоловіком, як він реагує? Чим закінчуються такі розмови? Не коли Ви наполягаєте, щоб Він щось сказав, а його персональна реакція?

Краще проводити такі розмови, не вказуючи те, що Вам потрібно чути чи щоб він робив, а спробуйте подивитись на що Він сам готовий і що думає. Це буде наразі для Вас більшим показником і способом краще зрозуміти для себе, чи такий хід справ має шанс на зміни. Бо поки Ви спонукаєте його до примусових висловів чи дій, а його бажання і зусиль немає - це буде повторюватись постійно.